Ухвала

від 09.04.2015 по справі 825/195/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/195/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Вершняк Вікторії Миколаївни на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Ічнянський спиртовий завод» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року Державне підприємство «Ічнянський спиртовий завод» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що перераховується до державного бюджету, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є протиправними та не відповідають дійсності, у зв'язку з чим відповідачем безпідставно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню як протиправні.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002632202, № 0002632202 від 30.10.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Вершняк Вікторія Миколаївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що працівниками Прилуцької ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Ічнянський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ТОВ «Сталісбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 року.

За результатами перевірки було складено акт від 17.09.2014 року № 584/22-00375361, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення ДП «Ічнянський спиртовий завод» п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 16483,00 грн.; п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення ДП «Ічнянський спиртовий завод» від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на 82414,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Прилуцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002632202 від 30.10.2014 року, яким ДП «Ічнянський спиртовий завод» зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 82414,00 грн.; № 0002622202 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20603,75 грн., з них 16483,00 грн. - основного платежу та 4120,75 грн. - штрафних санкцій.

ДП «Ічнянський спиртовий завод» було оскаржено податкові повідомлення-рішення до ГУ ДФС в Чернігівській області, рішенням якого № 248/10/25-01-10-05-15 від 24.11.2014 року податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ № 0002632202, № 0002622202 від 30.10.2014 року були залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду повторної скарги ДП «Ічнянський спиртовий завод» № 9302/6/99-99-10-01-01-25 від 22.12.2014 року скаргу позивача було залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що в ході проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ДП «Ічнянський спиртовий завод», як замовником та ТОВ «Сталісбуд», як підрядником було укладено договір підряду № 01/11-4 від 01.11.2011 року (а.с. 33-36).

За умовами договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт спиртосховища. Об'єм та зміст робіт визначається згідно узгодженого сторонами локального кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами було узгоджено локальний кошторис № 1-1-1 на ремонт спиртосховища (а.с. 42-44).

Також сторонами погоджено відомість ресурсів до локального кошторису № 1-1-1 на ремонт спиртосховища, договірну ціну на поточний ремонт спиртосховища (а.с. 45-48).

Виконання робіт з поточного ремонту спиртосховища підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-3, підсумковою відомістю ресурсів за листопад 2011 року, (а.с. 38-41, 49, 50-52).

За виконані будівельні роботи ТОВ «Сталісбуд» було виставлено рахунок на оплату № СФ-301132 від 30.11.2011 року на суму 98897,36 грн., в тому числі ПДВ 16482,89 грн. (а.с. 53). Згідно виписки по рахунку ДП «Ічнянський спиртовий завод», позивачем було здійснено оплату виконаних робіт в повному обсязі (а.с. 54).

На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Сталісбуд» було виписано позивачу податкову накладну № 218 від 30.11.2011 року (а.с. 37).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та понесених витрат до витрат, що приймають участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт виконання будівельних робіт та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт, локальний кошторис, відомість ресурсів, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна.

Судом першої не було встановлено недоліків форми та змісту зазначених первинних бухгалтерських документів.

Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені документи повністю відображають реальність виконання будівельних робіт ТОВ «Сталісбуд» на користь ДП «Ічнянський спиртовий завод».

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства України вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності. Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ДП «Ічнянський спиртовий завод» не було надано суду доказів того, що поточний ремонт спиртосховища ДП «Ічнянський спиртовий завод» фактично не було виконано ТОВ «Сталісбуд» та не було надано доказів того, що виконані роботи не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що витрати на оплату виконаних будівельних робіт згідно договору із ТОВ «Сталісбуд» позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки Прилуцької ОДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування є безпідставними.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкової накладної було встановлено актом перевірки Прилуцької ОДПІ та під час судового засідання. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції було встановлено, що Прилуцька ОДПІ дійшла до висновку про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 18.07.2012 року № 227/22-05/37723445 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталісбуд» (код за ЄДРПОУ 37723445) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість з платниками податку за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року та з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року». Зазначеним актом встановлено, що ТОВ «Сталісбуд» здійснювало операції, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг).

Колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції висновків Прилуцької ОДПІ, оскільки акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. При цьому чинне законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та права формування витрат підприємства з врахуванням показників за операціями з такими контрагентами.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може нести відповідальності за дії або бездіяльність свого контрагента, оскільки було встановлено наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій. Також, актом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області не було досліджено реальність виконання будівельних робіт ТОВ «Сталісбуд» на замовлення ДП «Ічнянський спиртовий завод», зокрема, не досліджувались первинні бухгалтерські документи, що відображають господарські операції між цими суб'єктами господарювання, а тому висновки про відсутність реальних наслідків правочину на підставі акту перевірки контрагента позивач є документально необґрунтованими.

Крім того, чинним податковим законодавством України не передбачено право Прилуцької ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Також колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необгрунтованість посилань в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 18.07.2012 року № 227/22-05/37723445 на порушену кримінальну справу № 73-00209 стосовно громадянина ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Сталісбуд», оскільки представником Прилуцької ОДПІ не було надано суду вироку суду, що набрав законної сили, по кримінальній справі № 73-00209. Таким чином, сама наявність такої кримінальної справи не може свідчити про невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань за договором підряду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Враховуючи те, що було встановлено наявність всіх підтверджуючих виконання будівельних робіт контрагентом позивача первинних бухгалтерських документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та ТОВ «Сталісбуд» створив реальні юридичні наслідки для ДП «Ічнянський спиртовий завод». Позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, в той час як відповідачем не доведено правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - Вершняк Вікторії Миколаївни - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.