Постанова

від 05.03.2015 по справі 826/20877/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 березня 2015 року письмове провадження № 826/20877/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0006172201 від 09 грудня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує про те, що дані та висновки Акта перевірки від 02 листопада 2014 року №9810/26-51-22-01/32069791, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є сумнівними та незаконними, оскільки під час проведення перевірки платником податків було надано контролюючому органу оформлені належним чином підтверджуючі документи та дані бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність здійснення господарської операції з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК».

Також пояснено податковому органу направлено листа з поясненнями, що допуск на об'єкти, де здійснювались будівельно-монтажні роботи здійснювався безпосередньо замовниками робіт (третіми особами) і копій відповідних документів, з огляду на відсутність нормативних приписів про їх зберігання у підрядника, ТОВ «ОНІС» замовників не отримувало; вартість транспортування (доставки) товару входила в його вартість а сама доставка до об'єктів замовників покладалася на постачальника - ТОВ «Секвойя-СК»; видаткові накладні виписувалися ТОВ «Секвойя-СК» у м. Харків після завантаження в день доставки товару та підписувалися представниками ТОВ «ОНІС» в місцях прийому товару - на об'єктах замовників у м. Києві та Київській області, а тому потреби у відрядженнях таких представників ТОВ «ОНІС» об'єктивно не було.

Зазначає, що ТОВ "Оніс" та його контрагент як сторони договорів на час їх укладання мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Правочини між ТОВ "Оніс" та ТОВ «Секвойя-СК» є такими, що не суперечить моральним засадам суспільства та не порушують публічний порядок.

Під час розгляду справи представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити в повному обсязі з огляду на те, що доводи контролюючого органу, викладені в Акті перевірки базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами.

Відповідач надав суду заперечення в письмовій формі, в яких, вказуючи про обґрунтованість та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Оскільки 11.02.2015 року у судове засідання прибули не всі сторони, то суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих позивачем, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оніс" (код ЄДРПОУ 32069791) зареєстровано 01.08.2002 року в Відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дарницького району реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, свідоцтво про державну реєстрацію від 01.08.2002 №10651200000005629.

Вказане підприємство розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 57.

ТОВ "Оніс" взято на податковий облік в органах державної податкової служби, та перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Основними видами діяльності за КВЕД є будівництво житлових і не житлових будівель; підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи та ін.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Мін доходів у м. Києві на підставі направлення від 19.11.2014р. №1206/26-51-22-01, та наказу від 19.11.2014 №1417-П року виданих ДПІ у Дарницькому районі ДФС у м. Києві, згідно з п.п.78.1.1, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Оніс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Секвойя-СК» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт від 02.11.2014 №9810/26-51-22-01/32069791 (далі акт перевірки).

За результатами перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення ТОВ "Оніс" вимог п.п. 198.3, 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 185 819,00 грн. за липень 2014 року.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що позивачем із вказаним контрагентом ТОВ «Секвойя-СК» укладено договори підряду, які на думку податкового органу є безтоварними:

по договору № 29-05\14 від 29.05.2014 року встановлено, що зазначені роботи виконані для ТОВ «ТРК Інвест», до перевірки не надано документи, що підтверджують факт допуску працівників на об'єкт, де здійснювались будівельно-монтажні роботи.

по договору 2-06\14 від 02.06.2014 року встановлено, що зазначені роботи виконані для ТОВ «Криворіжіндустріалбуд» до перевірки не надано документи, що підтверджують факт допуску працівників на об'єкт де здійснювалися будівельно-монтажні роботи.

Перевіркою встановлено, що договір на придбання матеріалів ТОВ «Оніс» та ТОВ «Секвойя-СК» не укладався.

До перевірки не надано: документи, щодо транспортування товару та документів, щодо оформлення працівника ТОВ «Оніс» у відрядження до м. Харків та інших документів, що підтверджують факт прибуття працівника до місця укладання видаткових накладних.

Відтак працівники контролюючого органу дійшли висновку, що оскільки до перевірки відносно даних фінансово-господарських операцій з ТОВ «Секвойя-СК» не надані документи, що підтверджують факт допуску працівників на об'єкти де здійснювались будівельно-монтажні роботи та документи, щодо транспортування товару та оформлення працівника ТОВ «Оніс» у відрядження до м. Харків та інших документів, що підтверджують факт прибуття працівника до місця укладання видаткових накладних, тому податковий кредит у загальній сумі 185 819,00 грн., не підтверджений відповідними документами та не пов'язаний з господарською діяльністю Товариства.

На підставі Акту перевірки від 02.11.2014 №9810/26-51-22-01/32069791 ДПІ у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2014 року № 0006172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 185 819 , 00 грн., визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 92 909,50 грн.

Позивач вважаючи висновки відповідача та рішення протиправними звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Як вбачається з Акту перевірки від 02.11.2014 №9810/26-51-22-01/32069791, ТОВ «Оніс» у періоді з 01.07.2014 по 31.07.2014 мало взаємовідносини з ТОВ «Секвойя-СК» в результаті чого сформував податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 185 819,00 грн.

Підставою для прийняття оспорюваного рішення є висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Секвойя-СК».

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписами п.180.1 ст.180 ПК України визначено, що платник податку - будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку. Платник податку самостійно відповідає за своєчасність та повноту нарахування та сплати податку. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податків; дата відвантаження товарів покупцю (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Відповідно п.198.1 ст.198 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. При цьому дата отримання платником податку товарів, що підтверджено податковою накладною, є датою виникнення права платника податків на віднесення сум податку до податкового кредиту (п. 198 ст. 198 ПК України).

Згідно приписів п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що для формування платником податків витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови відслідкування суб'єктом господарювання фактичного надходження цих сум до бюджету (сплати податку іншими суб'єктами господарювання). У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, інших порушень, в тому числі дефектів документів, що видавались цими підприємствами, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Дані правові норми визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «Секвойя-СК» (код ЄДРПОУ 38000667) (Підрядник) зареєстровано за адресою: 61105, Харківська обл., місто Харків, вул. Киргизька, буд.19. Основними видами діяльності за КВЕД є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.21 Електромонтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи та ін.

Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оніс" (Замовник) та ТОВ "Секвойя-СК" (Підрядник) було укладено договір на виконання монтажних робіт № 29-05-14, згідно умов п. 1.1. якого Підрядник зобов'язується виконати монтажні роботи на об'єктах Замовника за адресами: м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 2, м. Київ, вул. Гарматна, 4, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах Договору.

Згідно п.п. 2.1. Договору Загальна вартість Договору у відповідності з кошторисом (Додаток № 1 до Договору) становить 210 409,25 грн., крім того ПДВ 20% - 41 081,85 грн.

Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Ціна Договору є твердою та зміні не підлягає. (п.п.2.2., 2.3 Договору).

На виконання умов вказаного договору, між Замовником та Підрядником підписано акт виконання монтажних робіт від 07.07.2014 року на загальну суму 252 491,10 грн., та виписано податкову накладну на суму 252 491,10 грн. у т.ч ПДВ 42 081,85 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, 02.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оніс" (Замовник) та ТОВ "Секвойя-СК" (Підрядник) було укладено договір на виконання будівельних робіт № 02-06/14, згідно умов п. 1.1. якого Підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи на об'єкті Замовника за адресою: м. Київ, вул. Первомайського,7, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи і оплатити їх на умовах Договору.

Згідно п.п. 2.1. Договору Загальна вартість Договору у відповідності з кошторисом (Додаток № 1 до Договору) становить 223 434,00 грн., крім того ПДВ 20% - 44 686,80 грн.

Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Ціна Договору є твердою та зміні не підлягає. (п.п.2.2., 2.3 Договору).

На виконання умов вказаного договору, між Замовником та Підрядником підписано акт виконання будівельних робіт від 31.07.2014 року на загальну суму 268 120,80 грн., та виписано податкову накладну на суму 268 120,80 грн. у т.ч ПДВ 44 686,80 грн. копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ «Оніс» за липень 2014 року, згідно податкової декларації.

Розрахунки між ТОВ "Оніс" та ТОВ "Секвойя-СК " за виконані роботи за вказаними договорами проведено у повному обсязі, факт оплати за надані послуги підтверджується також актом перевірки від 02.11.2014 року № 9810/26-51-22-01/32069791, матеріали справи містять копії виписок ПАТ "Укрсоцбанк" на зазначені вище суми.

Суд зауважує, що в акті перевірки не вказано на наявність недоліків в оформленні вказаних податкових накладних від імені контрагента позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит.

Таким чином, позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт реального придбання товару та його використання у господарській діяльності. Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже, мав право їх виписувати. В свою чергу, замовник мав правові підстави включити суму сплаченого в ціні товару ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

Податковим органом під час розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, також не надано доказів, що позивач діяв без належної обачності й обережності та йому мало бути відомо про порушення податкового законодавства контрагентом. Судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача або його контрагента.

Щодо посилання контролюючого органу на ненадання позивачем в ході перевірки документів про транспортування, що нібито свідчить про відсутність факту перевезення товарів та не підтвердження руху товарів від постачальника до замовника, то суд враховує доводи позивача та зауважує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 27.11.2014 року № 87 надав податковому органу письмові пояснення, в яких повідомив, що вартість доставки входила у вартість товару, який доставлявся Продавцем на об'єкт Замовника. Відрядження працівників позивача не здійснювались, тому що перемовини з контрагентом відбувались в телефонному режимі. Що стосується документів, які підтверджують факт допуску працівників ТОВ «Оніс» на об'єкти, де здійснювалися будівельно-монтажні роботи, то ведення останніх не передбачено нормативними документами. Підтвердженням виконання робіт є акти виконаних робіт, підписані Замовником. Також позивачем до контролюючого органу надано завірені копії документів по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Секвойя-СК». На адресу суду позивачем на підтвердження поставки матеріалів постачальником до об'єктів замовників надано копії листів ТОВ «Секвойя-СК» від 22.07.2014р. та 31.07.2014 р.

На думку суду відсутність доказів транспортування товарів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій та позбавлення платника податку права на податковий кредит. У даному випадку податковий орган повинен був провести зустрічну звірку з контрагентом позивача ТОВ «Секвойя-СК» та співставити документи бухгалтерського обліку у тому числі дослідити документи і щодо транспортування товарів, однак останній самоусунувся від виконання своїх обов'язків та безпідставно зробив високо про порушення законодавства позивачем.

Пунктом 2 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1232 (далі-Порядок) передбачено, що зустрічні зірки проводяться у суб'єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «ОНІС» виникли правовідносини поставки товару на підставі рахунків-фактур - №22-07/14 від 22.07.2014р. та №31-07/14 від 31.07.2014р.

Отримані ТОВ «Оніс» Товари на підставі рахунку-фактури №31-07/14 були використані позивачем в господарській діяльності для технічного обслуговування об'єктів ряду замовників та значаться в актах виконаних робіт з Національним університетом «Києво - Могилянська Академія», представництво «ГООЙОРД Б.В», ТОВ «Ековторресурси», ТОВ «Райт Груп» та ТОВ «ІТЕБ», згідно укладених договорів №№ 03-01/14 від 22.01.2014р., 01-06/11 від 01.06.2011р., 01-09/09 від 01.09.2009р., № 19-06/14 від 17.06.2014р., № 02-06/14 від 02.06.2014р. (а.с. 6).

На підтвердження господарських правовідносин ТОВ «Оніс» з ТОВ «Секвойя-СК» позивачем надано суду копії акту звірки підприємств від 06.02.2015 року № 1; на підтвердження реальності факту придбання у ТОВ «Секвойя-СК» за рахунками-фактури від 22.07.2014. та 03.07.2014р. ТОВ «Оніс» надано оборотно-сальдові відомості по рахунках 26 та 201 з відображенням закуплених ТМЦ, крім цього позивачем надано зведену таблицю за основними показниками придбання та подальших реалізації/використання придбаних товарів/послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту надання Виконавцем Замовнику послуг за вказаними Договорами на відповідні суми.

Таким чином ДПІ не спростовано реальність господарських операцій з зазначеним контрагентом. Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій (як з придбання так і з продажу позивачем товарів (послуг)) базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами.

При цьому позивачем контролюючому органу надані усі первинні документи, що підтверджують факт реальної поставки товарів та виконання робіт від ТОВ «СЕКВОЙЯ-СК», які були відображені в акті перевірки та наявність яких відповідачем не заперечувалась, а саме - договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи та ін.

Контрагент позивача на момент укладання та виконання договорів був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, необхідні ліцензії на впровадження діяльності.

Таким чином, позивачем надані первинні документи, які підтверджують факт реального придбання товару. Видані позивачеві контрагентом податкові накладні та інші документи відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. На момент видачі податкових накладних постачальник був зареєстрований платником ПДВ, а отже мав право їх виписувати. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплаченого в ціні товару ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

З матеріалів справи вбачається безпосередній зв'язок господарських операцій позивача з його господарською діяльністю, натомість, відповідачем тверджень позивача не спростовано.

Так, вказані вище договори про надання будівельно-монтажних робіт укладені між ТОВ «Секвойя-СК» та ТОВ «ОНІС» - №29-05/14 від 29.05.2014р.; укладено для виконання позивачем робіт за договорами укладеними з ТОВ «ТРК Інвест» №16-04/14 від 16.04.2014 та №12-06/14 від 12.06.2014 року; та №06-06/14 від 02.06.2014р. /роботи виконано для ТОВ «Криворіжіндустріалбуд» по його договору з ТОВ «ОНІС» №21-04/14 від 21.04.2014р.

Матеріали справи містять копії договорів підряду позивача з ТОВ «ТРК Інвест» №16-04/14 від 16.04.2014 та №12-06/14 від 12.06.2014 року; з ТОВ «Криворіжіндустріалбуд» №21-04/14 від 21.04.2014р., договірні ціни, акти приймання виконаних будівельних робіт складені позивачем з його замовниками, виписки з банківських рахунків.

Висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами.

Вищенаведене в сукупності вказує на неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для задоволення позову про його скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніс" повністю задовольнити та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва 09 грудня 2014 року № 0006172201.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві форми «Р» від 09 грудня 2014 року № 0006172201.

3. Судові витрати у розмірі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оніс" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій