Постанова

від 24.02.2015 по справі 2а-4639/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 130898/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

прокурора Шимін Н.М.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технобудсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011року по справі за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області до Приватного підприємства «Технобудсервіс» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Стрийський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області (надалі - ДПІ у Стрийському районі Львівської області) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «Технобудсервіс» (надалі- ПП «Технобудсервіс»)про стягнення податкового боргу.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідача наявна податкова заборгованість, яка є несплаченою, відтак просить стягнути таку в судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011року в позов задоволено. Стягнуто з ПП «Технобудсервіс» до державного бюджету 2529,54 грн заборгованості.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідачем не сплачена у строки передбаченні податковим законодавством узгоджена сума податкового зобов'язання, тому така підлягає стягненню.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПП «Технобудсервіс» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, ПП «Технобудсервіс» було зареєстроване як юридична особа і перебувало на обліку платників податків ДПІ у Стрийському районі Львівської області (а.с.12).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені закони терміни.

З наявного в матеріалах справи акту № 1 від 25.01.2010 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Технобудсервіс»(а.с.12а-13).

Станом на день подання позову згідно поданого ДПІ у Стрийському районі розрахунку у відповідача був наявний податковий борг на загальну суму 2529,54 грн (а.с.4).

Факт наявності у ПП «Технобудсервіс» податкового боргу у вказаній вище сумі підтверджується наявною в матеріалах справи декларацією № 6856 від 20.01.2009 року (а.с.9-10). Згідно податкового повідомлення - рішення № 0000651502 від 23.04.2009 року до відповідача було застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2,5 грн.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов висновку про наявність податкового боргу у відповідача, який є несплаченим, відтак стягненню такого в судовому порядку.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції по наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з наступних підстав.

До 01.01.2011 року (на час виникнення спірних правовідносин) порядок стягнення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів) регулювався нормами спеціального закону з питань оподаткування, яким є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Таким чином, податкові органи при стягненні сум податкового боргу мають керуватись нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п. 1.2, 1.3 ст. 1 цього Закону податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 вказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Підпунктом 6.2.2 п.6.2 ст.6 вказаного Закону передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 зазначеного Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, як зазначено в його преамбулі, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 95.2 ст. 95 цього Кодексу стягнення коштів платника податків провадяться не раніше, ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відтак колегія суддів зазначає, що саме після настання зазначених у п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» обставин та з урахуванням строку, передбаченого пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 цього Закону та норм передбачених Податковим Кодексом України виникає право на звернення контролюючого органу із позовом про стягнення податкового боргу.

Як встановлено в процесі апеляційного розгляду, матеріали справи не містять доказів дотримання податковим органом вказаних вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податкового Кодексу України, зокрема, щодо надіслання податкових вимог відповідачу.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що направлення податкових вимог, за наведених обставин, є процедурою, яка передує стягненню податкового боргу з платника податків. Вказана досудова процедура передбачена для добровільного погашення платником податків суми податкового боргу та виключає настання будь-яких негативних наслідків, що передбачені для останнього у зв`язку із примусовим стягненням.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказані дії мають обов`язковий характер, а тому мають бути здійснені податковим органом перед зверненням до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки податковим органом не було дотримано встановленого законодавством порядку стягнення податкового боргу, то і права на звернення до суду із даним позовом у нього, а отже, і у прокурора, не виникало, тому в задоволенні позову слід відмовити.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Технобудсервіс» задовольнити повністю.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011року у справі № 2а-4639/11/1370 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін