Ухвала

від 17.02.2015 по справі 815/1641/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

17 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1641/14

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Ложніковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранстранзит» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Укртранстранзит» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління (далі ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ) Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій посадових осіб відповідача щодо проведення з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року позапланової документальної невиїзної перевірки позивача; визнання протиправними дій відповідача по формуванню в акті від 19 лютого 2014 року №292/15-54-22-03/38110153 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртранстранзит» (код ЄДРПОУ 38110153), по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «НТЦ-М.В.М.» (код ЄДРПОУ 37458142) за квітень 2013 року» неправомірних висновків; визнання неправомірними дій відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Укртранстранзит» в автоматизованій системі «Податковий блок» підсистеми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період квітень 2013 року; зобов'язання відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача в автоматизованій системі «Податковий блок» підсистеми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період квітень 2013 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача з проведення документальної перевірки позивача з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року на підставі акту №292/15-54-22-03/38110153 від 19 лютого 2014 року. Зобов'язано відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року, які були задекларовані до здійснення коригування на підставі акту №292/15-54-22-03/38110153 від 19 лютого 2014 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ «Укртранстранзит» (код ЄДРПОУ 38110153) зареєстровано 08 лютого 2012 року виконавчим комітетом Одеської міської ради та перебуває на обліку ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області як платник податків.

В період з 18 лютого 2014 року до 19 лютого 2014 року старшим державним ревізор-інспектором відділу планування та інформаційного забезпечення управління податкового аудиту ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Герасимюк В.О. було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача по відносинам з контрагентом-постачальником ТОВ«НТЦ-М.В.М.» (код ЄДРПОУ 37458142) за квітень 2013 року, за результатами якої складено акт №292/15-54-22-03/38110153 від 19 лютого 2014 року.

Перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Укртранстранзит» об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення п.185.1 ст. 185, ст. 186, пп.а) п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України; відсутність об'єктів оподаткування при придбані товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом безпідставно було проведено перевірку ТОВ «Укртранстранзит» з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року, та протиправно кориговано показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача в автоматизованій системі «Податковий блок» підсистеми «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період квітень 2013 року. Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вони є необґрунтованими.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виходячи з наступного.

Відповідно п.75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст. 77, 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. При цьому однією із підстав для здійснення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки, відповідно до п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Цього Кодексу є те, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як вбачається з матеріалів справи, до з метою проведення перевірки позивача, на підставі листа ДПІ у Московському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області з актом від 11 жовтня 2013 року №165/2202/37458142 «Про неможливість проведення зустрічної проведення зустрічної перевірки ТОВ «НТЦ-М.В.М.» (код ЄДРПОУ 37458142) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01 березня 2013 року по 30 червня 2013 року», ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було складено запит №10379/10/15-54-22-03/14 від 18 грудня 2013 року, яким поставлено вимогу ТОВ «Укртранстранзит» протягом 10 робочих днів надати пояснення та їх документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідними відображенням у податкових операціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарським відносинам із: ТОВ «Дівімар-імпорт» (код ЄДРПОУ 33994048) за період серпень 2013 року, ТОВ «Інтайс плюс» (код ЄДРПОУ 38663326) за період травень, серпень 2013 року, ТОВ «Мк-Технолоджи» (код ЄДРПОУ 38328080) за період квітень, червень, серпень 2013 року, ТОВ«Крафт-профі» (код ЄДРПОУ 38615737) за період травень, червень 2013 року, ТОВ«НТЦ-М.В.М.» (код ЄДРПОУ 37458142) за період квітень 2013 року.

На вказаний запит ТОВ «Укртранстранзит» було надано до перевірки необхідні документи.

При цьому, слід зазначити, що податковий орган для проведення зустрічних звірок в порядку ст. 73 ПК України вже отримував запитувану повторно інформацію згідно запиту від 18 вересня 2013 року за №4679/10/15-54-15-02 із листом від 30 вересня 2013 року за вих. №30091, яку було отримано податковим органом 30 вересня 2012 року за вх. №1738/10; та згідну запиту від 22 жовтня 2013 року №6531/10/15-54-15-02 із листом від 01 листопада 2013 року за вих. №01111, яку було отримано податковим органом 01 листопада 2013 року за вх.№2495/10/1584-150, однак платник податків по цей час не отримав висновки щодо результатів проведених зустрічних звірок за запитами від 18 вересня 2013 року за №4679/10/15-54-15-02 та від 22.10.2013 року №6531/10/15-54-15-02, у зв'язку з чим у податкового органу вже існують висновки про результати зустрічних звірок ТОВ «Укртранстранзит» із всіма контрагентами за період травень-серпень 2013 року, що підтверджується з матеріалами справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що податковий орган не звертався до позивача з повідомленням про те, що необхідні документи були подані не у повному обсязі.

Пунктом 79.2 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 18 лютого 2014 року ДПІ у Суворовському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області було прийнято наказ №170, яким визначено необхідність проведення позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником ТОВ«НТЦ-М.В.М.» (код ЄДРПОУ 37458142) за період з 01 квітня 2013 року по 30 квітня 2014 року.

Слід зазначити, що копію вказаного наказу разом з повідомленням про проведення позапланової невиїзної перевірки надіслано в той же день на адресу ТОВ «Укртранстранзит» засобами поштового зв'язку та отримано позивачем 24 лютого 2014 року, про що свідчить поштова квитанція №1903 від 18 лютого 2014 року та копія повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправними дій ДПІ у Суворовському районі м. Одеси щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укртранстранзит» з 18 лютого 2014 року по 19 лютого 2014 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «НТЦ-М.В.М.» за квітень 2013 року, оскільки у відповідача не було правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, так як ТОВ «Укртранстранзит» неодноразово було надано податковому органу необхідну інформацію по господарським операціям за відповідні звітні податкові періоди по вказаному у запиті.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача по формуванню в акті перевірки від 19 лютого 2014 року №292/15-54-22-03/38110153 неправомірних висновків, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Статтею 186 Податкового кодексу України встановлено, що місцем постачання послуг, зокрема, є: місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг; послуг, пов'язаних із перевезенням пасажирів та вантажів; надання транспортно-експедиторських послуг.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп.14.1.266 п.14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Укртранстранзит» (виконавець) були укладені із підприємствами-замовниками: ТОВ «Евертранс Логістік», ТОВ «Міал», ТОВ «Смарт Групп», ТОВ «Сіносмарт Україна», ТОВ «Агрос-Плюс», ТОВ «Ей Пі Ті», ТОВ «Блек Сі Шіппінг сервіс ЛТД», ТОВ «Транскапітал плюс», ТОВ «Клевер ТІМ», ТОВ «Трак Профі», ПП «Дельта-Логістік Плюс», ТОВ «Гол-Авто», ТОВ «СЛФ Логістік», ТОВ «Шона-Трейд», ТОВ «Ексімбуд», ПП «Столес-Транс», ТОВ «Ітл», ТОВ «Столес Лоджистік» договори на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до яких позивач зобов'язувався за дорученням замовників здійснювати отримання, перевезення та здачу вантажоотримувачам зовнішньоторгових вантажів на території України та СНГ.

З матеріалів справи також вбачається, що 28 березня 2013 року позивачем, у зв'язку із великою кількістю замовлень на перевезення вантажів згідно вищезазначених договорів, для надання відповідних послуг з транспортних перевезень вищезазначеним контрагентам-замовникам було укладений договір на організацію послуг перевезення №2803-1 з ТОВ «НТЦ-М.В.М.».

За рахунок вищевказаного договору від 28 березня 2013 року №2803-1 ТОВ «Укртранстранзит» сформований податковий кредит.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання вищезазначеного договору від 28 березня 2013 року №2803-1, позивачем було надано суду податкові накладні, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за відповідний період, акти приймання здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Проаналізувавши надані позивачем суду первинні документи, колегія суддів вважає, що вони оформлені належних чином відповідно до ст. 201 ПК України та Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до суду також були надані первинні документи на обґрунтування використання наданих ТОВ «НТЦ-М.В.М.» послуг в оподатковуваних операціях позивача в межах власної господарської діяльності, а саме при виконанні господарських зобов'язань за договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Евертранс Логістік», ТОВ «Міал», ТОВ «Смарт Групп», ТОВ «Сіносмарт Україна», ТОВ « Агрос-Плюс», ТОВ «Ей Пі Ті», ТОВ «Блек Сі Шіппінг сервіс ЛТД», ТОВ «Транскапітал плюс», ТОВ «Клевер ТІМ», ТОВ «Трак Профі», ПП «Дельта-Логістік Плюс», ТОВ «Гол-Авто», ТОВ «СЛФ Логістік», ТОВ «Шона-Трейд», ТОВ «Ексімбуд», ПП «Столес-Транс», ТОВ «Ітл», ТОВ «Столес Лоджистік».

Також колегія суддів зазначає, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «НТЦ-М.В.М.» було зареєстровано на момент здійснення господарських правовідносин з ТОВ «Укртранстранзит» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців як юридична особа та було платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію його платником податку на додану вартість, виданого ДПІ у Московському районі м. Харкова; перебуває на обліку в податковому органі та знаходиться за юридичною адресою. Інформація, що міститься у податкових накладних, виданих зазначеним контрагентом, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит за перевіряємий податковий період, дає повну можливість ідентифікувати позивача та його контрагента за індивідуальним податковим номером платника податку на додану вартість, а отже податкові накладні на виконання господарських договорів були видані належною особою та відповідали вимогам податкового законодавства України. ТОВ «НТЦ-М.В.М.» суму податкового кредиту, сплаченого ТОВ «Укртранстранзит» в ціні придбаних послуг, було відображено в якості своїх податкових зобов'язань з ПДВ в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апелянта щодо невиконання ТОВ «НТЦ-М.В.М.» своїх зобов'язань за вищезазначеним договором, факту не надання послуг перевезення вантажу за дослідженим договором на адресу ТОВ «Укртранстранзит» є необґрунтованими.

Відповідно ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Слід зазначити, що податковим органом в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача фактичність надання транспортних послуг ТОВ «НТЦ-М.В.М.» позивачу не перевірялась, реальність змін майнового стану ТОВ «Укртранстранзит» за наслідками взаємовідносин із зазначеним контрагентом та взаємовідносин із контрагентами-покупцями по ланцюгу постачання послуг не встановлювалась та будь-яких заходів для цього не вживалось.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо відсутності у ТОВ «Укртранстранзит» у квітні 2013 року об'єктів оподаткування при продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення п.185.1 ст. 185, ст. 186, пп.а) п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України та відсутності об'єктів оподаткування при придбані товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 185, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.4 ст. 201, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, - є необґрунтованими.

Поряд з цим, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги у частині визнання протиправними дій відповідача по формуванню в акті перевірки від 19 лютого 2014 року №292/15-54-22-03/38110153 неправомірних висновків не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, тобто цією статтею Кодексу адміністративного судочинства України визначено право особи на судовий захист, відповідно до якого кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Згідно ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З аналізу вказаних норм права випливає, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги КАС України, позивач повинен довести факт порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, шляхом надання доказів, які існують станом на час розгляду справи.

Аналогічна позиція вбачається в рішення Конституційного Суду України, зокрема, рішення №6-зп/1997 від 25 листопада 1997 року щодо офіційного тлумачення ч. ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України, рішення №9-зп/1997 від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Разом з тим, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №984 від 22 грудня 2010 року, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, та документом, на підставі якого приймається податкове повідомлення-рішення про визначення платнику податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання рішення контролюючого органу, а дії органу податкової служби з проведення перевірки, оформлення її результатів та викладення їх у висновках акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного податкового законодавства та самі по собі не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника податків.

При цьому, судова колегія зазначає, що відповідно до вимог чинного податкового законодавства податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих в ході проведення перевірки обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень. З огляду на зазначене, суд погоджується з твердженням представників відповідача, що самі по собі дії органу податкової служби з оформлення результатів перевірки та викладення їх у висновках акту перевірки є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обов'язків зі збирання доказової інформації щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного податкового законодавства та не мають безпосереднього впливу на стан суб'єктивних прав та обов'язків платника податків та вважає, що оцінка висновків акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо складання акту та викладання в ньому висновків, має надаватися при вирішенні позовних вимог щодо правомірності рішень, дій або бездіяльності відповідача, прийнятих або вчинених на підставі висновків відповідного акту перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправильності обрання позивачем способу судового захисту своїх прав та інтересів при зверненні до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій відповідача з формування в акті перевірки від 19 лютого 2014 року №292/15-54-22-03/38110153 неправомірних висновків.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, на те, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси на підставі висновків вищевказаного акту перевірки було здійснено коригування показників податкової звітності з податку на додану вартість, задекларованих ТОВ «Укртранстранзит» за квітень 2013 року по підприємству-контрагенту ТОВ «НТЦ-М.В.М.» та контрагентам-покупцям по ланцюгу постачання послуг, придбаних у ТОВ «НТЦ-М.В.М.», що підтверджується матеріалами справи.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає, що вказані дії відповідача порушують права та інтереси позивача, створюючи для його господарської діяльності нього негативні правові наслідки у вигляді спричинення розбіжностей в автоматизованій системі податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємства в розрізі контрагентів, впливають на погіршення ділової репутації позивача, а тому суд вважає за необхідне визнати ці дії протиправними.

Відповідно пп.54.3.2 п.53.3 ст. 54 ПК України спосіб дій органу доходів і зборів в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкового зобов'язання визначений п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України де закріплено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.58.1 ст. 58 ПК України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу У цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Проаналізувавши зазначені правові норми, колегія суддів зазначає, що у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, контролюючий орган зобов'язаний прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп.54.3.1-54.3.6 п.54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто, коригування податкової звітності платника податків можливе лише після узгодження податкового повідомлення-рішення, винесеного за наслідками проведеної перевірки, оскільки лише в такому випадку у платника податків виникає обов'язок щодо сплати грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що ДПІ у Суворовському районі м.Одеси, провівши коригування показників податкової звітності позивача за результатами проведеної перевірки без прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, вчинив дії не у порядок та спосіб, передбачені Конституцією та Законами України, тому позовні вимоги ТОВ «Укртранстранзит» про визнання протиправними зазначених дій відповідача підлягають задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, у зв'язку з належним захистом прав ТОВ «Укртранстранзит», дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача поновити показники податкової звітності з податку на додану вартість позивача за квітень 2013 року, які були задекларовані до здійснення коригування на підставі акту №292/15-54-22-03/38110153 від 19 лютого 2014 року.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв