Ухвала

від 03.03.2015 по справі 818/3245/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р.Справа № 818/3245/14

Головуючий 1 інстанції: Соп'яненко О.В.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2014р. по справі № 818/3245/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 0008751502/53605 від 10.10.14 р. про зменшення розміру бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 р. на 72784,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 36392,0 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» 72784,0 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.14 р. по справі № 818/3245/14 адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 0008751502/53605 від 10.10.14 р. про зменшення розміру бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 р. на 72784,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкції в розмірі 36392,0 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості в сумі 72784,0 грн. було відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю.

Відповідач, ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.14 р. по справі № 818/3245/14 та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач, Головне управління Державної казначейської служби України в Сумській області, заяви про приєднання до апеляційної скарги не подав.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення є акт № 3882/18-19-15-02/05785448 від 24.09.14 р. документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2014 р., в якому були зафіксовані порушення підприємством позивача вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4, п. 200.14 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці поточного звітного періоду, яке буде зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного періоду податкової декларації по ПДВ за червень 2014 р. на суму 52420,0 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за червень 2014 р. на суму 72784,0 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що за наявного у нього інформацією, викладеною в акті № 279/2204/38396999/367 від 02.09.14 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК Елпро» (код ЄДРПОУ 38396999) щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ «Лілока» за період 01.08.13 р. по 30.09.13 р., ТОВ «Фірма Інтерпрайс» за період з 01.10.13 р. по 31.12.13 р., ТОВ «Харвест Контракт» за період з 01.01.14 р. по 28.02.14 р., ТОВ «Рибні Делікатеси» за період з 01.03.14 р. по 31.03.14 р., ТОВ «Степ-Транс» за період з 01.04.14 р. по 30.04.14 р., ТОВ «Рекламно-виробничий дім Апхіл» за період з 01.07.13 р. по 31.07.13 р. із платниками податків за період з 01.07.13 р. по 30.04.04 р.», ТОВ «ТВК Елпро» відсутнє за місцезнаходженням, у нього відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, у зв'язку з чим був зроблений висновок, що факт відображення сум ПДВ, віднесених до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємством ТОВ «ТВК Елпро» у податкових деклараціях з ПДВ підтвердити не можливо та вищевказані обставини вказують про те, що використовуючи фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань, ТОВ «ТВК Елпро» займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою отримання податкової вигоди.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені по операціях з придбання товарів у ТОВ «ТВК Елпро».

При цьому суд першої інстанції дослідив, укладений позивачем (покупець) з ТОВ «ТВК Елпро» (постачальник) договір постачання електротехнічної продукції № 28-4/28 від 10.01.14 р., предметом якого є постачання продукції, кількісні і якісні характеристики якої викладені у специфікації. На підтвердження виконання умов договору позивачем до суду першої інстанції надано копії специфікацій до договору, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, ТТН, з яких вбачається, що позивачем отримувались від ТОВ «ТВК Елпро» товари, в ціні яких сплачувався ПДВ (а.с. 83-172). Відповідно до копії свідоцтва ТОВ «ТВК Елпро» зареєстровано платником ПДВ 01.12.12 р. та взято на облік як платник податків (а.с. 174-175).

Необхідно зазначити, що згідно висновків акту перевірки підприємства позивача від 24.09.14 р. правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, ДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано, що додатково свідчить про неправомірність дій відповідача під час проведення перевірки.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно ст. 207, ст. 208, ст. 250 ГК України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно ч. 3 ст. 228 ЦК України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Але відповідачем не надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства пов'язується з допущеними порушеннями з боку його контрагента, а саме з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Суд першої інстанції визнав безпідставним посилання відповідача на акт № 279/2204/38396999/367 від 02.09.14 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТВК Елпро», оскільки перевірка фактично не проведена, первинні документи не досліджувалися. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні правомірно зазначив, що в акті, що наданий відповідачем, не міститься відомостей про те, що в ході проведення звірки підлягали співставленню дані первинних бухгалтерських та інших документів ТОВ «ТВК Елпро» з даними податкової звітності позивача та те, що в силу приписів ст. 72 КАС України акти звірок не віднесено до підстав для звільнення від доказування.

Таким чином, положення ПК України не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит у залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Наведені вище обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.14 р. по справі № 818/3245/14 в частині, що оскаржена в апеляційній сказі, прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.14 р. по справі № 818/3245/14 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.14 р. по справі № 818/3245/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.