Постанова

від 02.03.2015 по справі 810/7010/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року 13 год. 37 хв. 810/7010/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представника позивача: Порхуна С.В.,

представника відповідача: Макаренка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторок-ТВ» доПереяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області провизнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хуторок-ТВ» (далі - ТОВ «Хуторок-ТВ» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Переяслав-Хмельницька ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02.12.2014 №000107/10-17-22-01/38680408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що твердження посадових осіб податкового органу про реалізацію ним алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін не відповідає дійсності. Так, перевіряючі помилково розцінили запис у квитанції «шамп. 1х21,50», як факт продажу алкогольного напою - шампанського, в той час, як позивачем здійснювалась реалізація грибів - шампіньйонів.

Крім цього, позивач зазначив, що перевіряючими порушено вимоги положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, згідно з яким посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як стверджує позивач, його належним чином уповноважена особа не була повідомлена про підстави і не була присутня при проведенні перевірки, їй не було вручено під розписку копії наказу про проведення перевірки до початку її проведення та не отримано акт перевірки.

Також позивач зазначив про відсутність підстав, передбачених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу Україну, для проведення фактичної перевірки господарської одиниці позивача (магазину).

З огляду на зазначене, позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону, а відтак, рішення про застосування фінансових санкцій є незаконним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2015 позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2015 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідків, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 жовтня 2014 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.10.2014 №8, направлень на проведення перевірки від 23.10.2014 №11, №12 було проведено перевірку господарської одиниці позивача - магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки на бланку №000016 складений акт від 23.10.2014 (надалі - Акт перевірки), який підписаний від імені позивача громадянкою ОСОБА_5 без зауважень.

Згідно даних Акта перевірки, перевіряючими встановлені порушення позивачем статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-BP (далі - Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), що виявились у продажі пляшки шампанського об'ємом 0,75 літра по ціні 21,50 грн., що підтверджується корінцем розрахункової квитанції від 15.10.2014 КААА №832152, у той час, як постановою Кабінету міністрів України від 30.10.2008 №957, мінімальна ціна на таке шампанське та у такій тарі встановлена у розмірі 33,00 грн.

На підставі Акта перевірки, за порушення положень статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» до позивача застосована фінансова санкція у вигляді штрафу у розмірі 10000,00 грн., про що прийняте рішення про застосування фінансових санкцій від 02.12.2014 №000107/10-17-22-01/38680408.

Не погоджуючись з рішенням про застосування фінансових(штрафних) санкцій позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

В силу положень пункту 75.1 статті 70 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 70 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

На вимогу суду відповідачем надано наказ від 22.10.2014 №8 «Про проведення фактичних перевірок», що містить у переліку суб'єктів перевірки найменування позивача та направлення на перевірку від 23.10.2014 за №11 та №12.

Відповідно до пояснень свідка, громадянки ОСОБА_5, у період знаходження її у магазині позивача за адресою: АДРЕСА_1 до приміщення магазину зайшли посадові особи податкового органу, а саме громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та пред'явили їй службові посвідчення.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, громадянці ОСОБА_5 перевіряючими було пред'явлено направлення на проведення перевірки, про що нею у відповідних графах направлень власноруч поставлені підписи із вказівкою на те, що вона є продавцем (зворотній бік а.с. 87, 88, 89,а.с.98).

Під час розгляду справи громадянка ОСОБА_5 підтвердила дану обставину.

Тобто, позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з наказом, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку.

Водночас, наданим йому правом не допустити посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, у випадку наявності порушень, позивач в особі громадянки ОСОБА_5 не скористався, таким чином визнавши проведення перевірки правомірною.

А відтак, у суду не виникає сумніву про добровільне допущення працівників контролюючого органу до проведення перевірки та відсутності порушень при оформленні документів, за наявності яких проводиться фактична перевірка.

Крім цього, продавець ОСОБА_5 погодилась із висновками, викладеними в акті перевірки.

Суд критично ставиться до твердження позивача про відсутність у ОСОБА_5 повноважень діяти від імені ТОВ «Хуторок-ТВ» та проводити розрахункові операції в магазині, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви, приєднаних до неї письмових пояснень та свідчень громадянки ОСОБА_5, нею, за дорученням директора ТОВ «Хуторок-ТВ» ОСОБА_6 виконувалась певна робота в магазині, зокрема, приймання товарів від постачальника, а отже і існував доступ до матеріальних цінностей позивача та повноваження розпоряджатися ними.

Крім цього, громадянка ОСОБА_5 власноручно у направленнях на проведення перевірки вказала, що вона є продавцем даного магазину та поставила власний підпис.

Відповідно до пояснень свідків, а саме, посадових осіб податкового органу ОСОБА_7 та ОСОБА_8, саме у зв'язку з цим, у них не виникло жодних сумнівів щодо повноважень громадянки ОСОБА_5

Також суд звертає увагу на те, що встановлюючи умови допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, положення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов.

Так, згідно вимог вказаної норми законодавства, непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Тобто, законний інтерес платника податків у проведенні контролюючим органом перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

З аналізу положення пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України вбачається, що недотримання контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки діяльності суб'єкта господарської є підставою виключно для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення такої перевірки. Водночас, наявність такого порушення за своїми правовими наслідками жодним чином не спростовує висновків акту перевірки, що складений за результатами її проведення.

Відповідно до правової позиції, яка викладена зокрема, у постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 по справі № 21-25а10 за позовом ТОВ "Foods and Goods L.T.D." до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, якщо допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Суду не надано належних та достатніх доказів порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України при організації та проведенні фактичної перевірки господарської одиниці позивача, як і доказів використання позивачем свого права щодо недопущення посадових осіб позивача до проведення перевірки при існуючих порушеннях.

За таких обставин, суд не приймає до уваги посилання позивача, як на доказ неправомірності застосування до нього фінансових санкцій, на порушення посадовими особами контролюючого органу порядку організації та проведення перевірки.

Щодо неправомірності застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, перевіряючими встановлено, що позивачем реалізовано пляшку шампанського об'ємом 0,75 літра по ціні 21,50 грн., що підтверджується корінцем розрахункової квитанції від 15.10.2014 КААА №832152.

Статтею 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

На виконання вимог зазначеної норми Закону Кабінетом Міністрів України постановою від 30.10.2008 № 957 затверджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема, встановлена мінімальна роздрібна ціна на вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л (код виробів згідно з УКТЗЕД2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00) у розмірі 33,00 грн.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Як встановлено судом, в оригіналі корінця розрахункової квитанції від 15.10.2014 КААА №832152, оглянутого у судовому засіданні (копія приєднана до матеріалів справи позивачем (а.с.42), за спірною операцією реалізовувався товар з найменуванням «шампа. 1х21,50» та нижче міститься запис « 0,75», що дає всі підстави для її ідентифікації, як продаж алкогольного напою - шампанського.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила суд про те, що у ході проведення перевірки вона власноручно дописала літеру «а» у слові «шамп» та цифри « 0,75».

А відтак, суд констатує, що твердження позивача про оформлення ним зазначеною квитанцією факту продажу грибів - шампіньйонів, є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

На підтвердження установленого факту суд бере до уваги також ту обставину, що Акт перевірки, у якому відображено зазначене порушення, підписано уповноваженою особою позивача без зауважень.

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним викладений в Акті перевірки висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та, як наслідок, застосування на підставі статті 17 зазначеного Закону штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій та прийнятого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача не є обґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 10000,00 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 200,00 грн. А відтак, у даному випадку, розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, дорівнює 1,5 розмірам мінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня становить суму 1827,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції від 12.12.2014 №6310004 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хуторок-ТВ» (ідентифікаційний код 38680408) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано - 06.03.2015