Ухвала

від 16.04.2015 по справі 810/7010/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/7010/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

16 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаПорхун С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуторок-ТВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуторок-ТВ" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 02.12.2014 №000107/10-17-22-01/38680408.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 жовтня 2014 року співробітниками відповідача на підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 22.10.2014 №8, направлень на проведення перевірки від 23.10.2014 №11, №12 було проведено перевірку господарської одиниці позивача - магазину, що знаходиться за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Дем'янці, вул. Лугова, 5б, за результатами якої складено акт від 23.10.2014 № 5/10-36-21/38680408.

Згідно з висновками даного акта контролюючим органом встановлено порушення позивачем статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", що виявились у продажі пляшки шампанського об'ємом 0,75 літра по ціні 21,50 грн., що підтверджується корінцем розрахункової квитанції від 15.10.2014 КААА №832152, у той час, як постановою Кабінету міністрів України від 30.10.2008 №957, мінімальна ціна на таке шампанське та у такій тарі встановлена у розмірі 33,00 грн.

На підставі Акта перевірки, за порушення положень статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідач прийняв рішення від 02.12.2014 №000107/10-17-22-01/38680408, яким застосував до позивача штраф у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову повністю, суд першої інстанції виходив з того, що висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" є обґрунтованим, а відтак і оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 70 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За визначенням підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 70 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;копії наказу про проведення перевірки;службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Згідно з другим абзацом пункту 81.1 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

В матеріалах справи наявна копія наказу від 22.10.2014 №8 "Про проведення фактичних перевірок", в якій зазначено в тому числі позивача, та направлення на перевірку від 23.10.2014 за №11 та №12.

Судом першої інстанції вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в ході здійснення фактичної перевірки магазину позивача за адресою: Київська обл., Переяслав-Хмельницький район, с. Дем'янці, вул. Лугова, 5б, посадовими особами відповідача було пред'явлено службові посвідчення, а також пред'явлено направлення на проведення перевірки громадянці ОСОБА_6 про що нею у відповідних графах направлень власноруч поставлені підписи із вказівкою на те, що вона є продавцем.

Отже, суд обґрунтовано звернув увагу, що позивач допустив службових осіб контролюючого органу до проведення перевірки згідно з наказом, надав відповідні документи та дозволив здійснити перевірку.

Як визначив Верховний Суд України, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні податкової перевірки.

Відповідно до викладеного, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Тому посилання позивача не недотримання процедури перевірки в ході її проведення, як підставу для визнання неправомірним прийнятого відповідачем рішення, суд обгрунтовано відхилив.

Стосовно доводів апелянта про відсутність у ОСОБА_6 повноважень діяти від імені ТОВ "Хуторок-ТВ" та проводити розрахункові операції в магазині, то судова колегія не приймає їх до уваги, оскільки, по-перше, як встановлено судом, зокрема у день перевірки громадянкою ОСОБА_6 за дорученням директора ТОВ "Хуторок-ТВ" ОСОБА_7 здійснювалося в тому числі приймання товарів від постачальника, отже вона фактично виконувала функції особи яка має доступ до товарно-матеріальних цінностей. Вказане слідує із доводів самого позивача, а також підтверджено показаннями свідка ОСОБА_6 А, по-друге, з наявних у справі матеріалів, зокрема копій направлень на проведення перевірки вбачається, що вона власноручно зазначила, що є продавцем у магазині.

За таких обставин, у перевіряючих були відсутні підстави сумніватися щодо наявності відповідних повноважень у громадянки ОСОБА_6 і відповідно вимагати інші документи на підтвердження цих обставин, в тому числі, трудовий або цивільно-правовий договір.

Досліджуючи правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв за цінами нижчими від встановлених мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, судова колегія виходить з такого.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, статтею 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 № 957 затверджено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, зокрема, встановлена мінімальна роздрібна ціна на вина у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л (код виробів згідно з УКТЗЕД2204 10, 2204 21 10 00, 2204 29 10 00) у розмірі 33,00 грн.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що позивачем реалізовано пляшку шампанського об'ємом 0,75 літра по ціні 21,50 грн.

На підтвердження вказаної обставини в матеріалах справи наявна копія корінця розрахункової квитанції від 15.10.2014 КААА №832152, за спірною операцією, з якого слідує, що реалізовувався товар з найменуванням "шампа. 1х21,50" та нижче міститься запис "0,75" , що дає всі підстави для її ідентифікації, як продаж алкогольного напою - шампанського.

Крім того, судом з показань свідка ОСОБА_6 встановлено, що у ході проведення перевірки вона власноручно дописала літеру "а" у слові "шамп" та цифри " 0,75".

Таким чином, матеріалами справи підтверджується викладений в Акті перевірки висновок відповідача щодо порушення позивачем вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Доводи позивача про оформлення ним зазначеною квитанцією факту продажу грибів - шампіньйонів колегія суддів оцінює критично, оскільки надані ним в обґрунтування зазначеного докази підтверджують, що ним було придбано у ТОВ «Фоззі-Фуд» з метою реалізації «шампіньйони «Зелена країна» свіжі», проте не спростовують встановлену судом обставину щодо продажу ним із зазначеною квитанцією алкогольного напою - шампанського. Отже такі посилання позивача належними та допустимими в розумінні статті 70 КАС України доказами не підтверджуються.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої у розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Враховуючи правомірність висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог статті 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про правомірність і прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення про застосування на підставі статті 17 зазначеного Закону штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10000,00 грн., а відтак відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуторок-ТВ" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуторок-ТВ" до Переяслав - Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 2 березня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов О.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.