Ухвала

від 29.01.2015 по справі 804/2673/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2015 рокусправа № 804/2673/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

у справі № 804/2673/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А»

до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» звернулося у Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04 жовтня 2013 року № 0006291501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 280728,00 грн., та № 0006302205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 40291,50 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У письмових запереченнях представник товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» просить апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А», за результатами якої складено акт від 19 вересня 2013 року № 53/2204/36640282.

Перевіркою встановлено порушення пункту 49.18 статті 49, підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року.

На підставі акту перевірки від 19 вересня 2013 року Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2013 року форми «В4» № 0006291501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 280728,00 грн. та форми «Р» № 0006302205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 40291,50грн., в тому числі 26861,00 грн. за основним платежем і 13430,50грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 04 жовтня 2013 року залишенні без змін.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» задекларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 26861,00грн. (рядок 18), залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 307589,00грн. (рядок 21), залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду - 280728,00грн.(рядок 22) та залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 280728,00грн.(рядок 24).

При цьому, з поданої позивачем довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Додаток № 2 до податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року) вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 22 податкової декларації звітного (податкового) періоду) становить 280728,00 грн. і періодом виникнення цього залишку є жовтень 2009 року. Також, до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року надані розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3), згідно якого залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду складає 280728,00 грн. та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5).

Податкова звітність товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» з податку на додану вартість за липень 2013 року прийнята податковим органом в електронному вигляді, що посвідчується відповідними квитанціями № 1 та № 2.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що питання правильності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» залишку від'ємного значення податку на додану вартість, періодом виникнення якого є жовтень 2009 року, перевірено відповідачем під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

За результатами перевірки складено акт від 02 січня 2013 року № 1/15-3/36640282, з висновків якого вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» фактично у попередніх податкових періодах мало право на отримання бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло у нього за рахунок від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, однак, не скористалося правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, а включило цю суму до відшкодування у податковий період жовтня 2012 року. Разом з тим, через сплив строків подання заяв на повернення надміру сплачених податків та зборів або на їх відшкодування, встановлених пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, втратило право на використання залишку від'ємного значення податку на додану вартість за означений період у зв'язку із чим завищило залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року) на суму 440080,00 грн., що фактично призвело до заниження податку на додану вартість за цей період у сумі 15529,00 грн.

На підставі акту перевірки від 02 січня 2013 року № 1/15-3/36640282 податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року форми «Р» № 0000031503, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 19411,25грн., а також форми «В4» № 0000021503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 440080,00 грн.

Означені податкові повідомлення-рішення скасовані в повному обсязі постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі № 804/4714/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року.

При цьому, судовими рішеннями у справі № 804/4714/13-а, які набрали законної сили 25 березня 2014 року, встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А» правомірно задекларувало у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року суму залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у тому числі, в сумі 440080,00 грн., яка виникла у жовтні 2009 року, оскільки таке декларування залишку від'ємного значення податку на додану вартість позивач має право проводити поза межами строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що такий строк застосовується виключно до права платника податків на повернення надміру сплачених та відшкодування грошових зобов'язань і не розповсюджуються на право зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, що встановлені рішеннями у справі № 804/4714/13-а, є такими, що не потребують доказування при розгляді даної справи.

За таких обставин, встановленим є наявність у позивача права на використання залишку від'ємного значення податку на додану вартість, періодом виникнення якого є жовтень 2009 року.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А», в порядку приписів пункту 200.6 статті 200 Податкового кодексу України, прийнято рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування, періодом виникнення якого є жовтень 2009 року, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, та оформлено таке рішення шляхом подання відповідної декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року. Сума залишку від'ємного значення податку на додану вартість віднесена до рядку 24 зазначеної декларації.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача на те, що права та обов'язки позивача щодо використання суми залишку від'ємного значення у розмірі 280728,00 грн., період виникнення якого жовтень 2009 року, у наступних податкових періодах виникають лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовані податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року №0000021503 та №0000031503 є безпідставними.

Так, відповідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктами 56.1, 56.18 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку, а при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 4.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236, передбачено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень. При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили. Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків. У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунка платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься, до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 4.5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Грошові зобов'язання, визначені контролюючим органом, у разі їх оскарження у адміністративному чи судовому порядку у картках особових рахунків платника податків не обліковуються.

Таким чином, зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість здійснюється лише після закінчення процедури адміністративного чи судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення, яким воно зменшено і яке залишається без змін за результатами його оскарження.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-А».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим