Ухвала

від 05.02.2015 по справі 804/2225/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № 804/2225/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року по справі № 804/2225/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юністреп» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юністреп» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 23.01.2014р. № 0000901505, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання за платежем ПДВ: за основним платежем 112 754 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 56 377 грн., від 23.01.2014р. № 0000892201, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання за платежем податок на прибуток: за основним платежем 464 122 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 52 366,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємством надано до перевірки первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Позивач також зазначає, що ним правомірно сформовано валовий дохід та включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним від постачальників. Крім того, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що укладені з контрагентами договори є фіктивними.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Юністреп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2012р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

1. п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», абз.б п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 112754 грн.. у т.ч. за липень 2011р. на 24586 грн. серпень 2011 p. на 16387 грн., вересень 2011р. на 6201 грн., жовтень 2011р. на 21359 грн., листопад 201 Ip. на 21772 грн., грудень 201 Ip. на 3812 грн., за квітень 2012р. на 18637 грн. та не підтвердження господарських операцій з придбання та реалізації ТМЦ на загальну суму ПДВ 233884 грн.;

2. п.п.4.1.1 п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 п.п.11.3.1 п.11.3 ст.l 1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1 п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4, п.138.2, п.138.7, п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток 464122 гри., у т.ч. за 4 кв. 2010р. на 189893 грн., за кв. 2011p. на суму 42781 грн., за 3 кв. 2011р. на 93709 грн., за 4 кв. 2011р. на 118171 грн., за 2 кв. 2012р. на 19569 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення - рішення від 23.01.2014р. № 0000901505, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання за платежем ПДВ: за основним платежем 112 754 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 56 377 грн. та від 23.01.2014р. № 0000892201, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання за платежем податок на прибуток: за основним платежем 464 122 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 52 366,50 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, підприємство позивача оскаржило його до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області. Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 12.11.2013 року №3818/10/04-36-10-04-09 скарга була залишена без задоволення.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Родоніт-М», ТОВ «Турін-Дніпро», ТОВ «Авєста», ТОВ «Інфорес».

Здійснення господарських операцій підтверджено договорами, первинними бухгалтерськими документами, зокрема: податковими накладними, видатковими накладними, по всім названим вище господарським операціям розрахунки здійснені у безготівковій формі.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вищенаведені документи, якими позивач підтверджує виконання укладених договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій.

Визначальним критерієм для підтвердження права платника податку на податковий кредит та віднесення відповідних сум до валових витрат є реальність вчинюваної господарської операції, тобто встановлення факту зміни руху активів чи зміни стану зобов'язань платника податку внаслідок придбання ним товарів (послуг), що використовувались таким платником у своїй господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів вказані контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо формальних недоліків первинних документів (відсутність ПІБ та посада особи, яка отримала товар, відсутня посада особи, яка відпустила товар у видаткових накладних та не зазначено дата і номер довіреності на отримання ТМЦ) такими, що не спростовують реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, оскільки обставини справи свідчать про рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання, виникнення змін у податковому обліку.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що відносини між позивачем та ТОВ «Турін-Дніпро» вчинені в іншому періоді, ніж це передбачено договором № ЮН-100901.

Вказані доводи не свідчать про порушення позивачем норм податкового та цивільного законодавства, відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача, з огляду на те, що за загальними правилами (ст.639 Цивільного кодексу України) договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом та сторонами фактично виконано зобов'язання та документально підтверджено факт здійснення вказаної господарської операції.

Також посилання відповідача, що товар за видатковими накладними не відповідає товару, визначеному в договорі, не позбавляє позивача права на віднесення вартості товару до складу валових витрат, сум податку на додану вартість в ціні цього товару - до податкового кредиту при доведенні фактичного здійснення господарської операції.

Виходячи з вищевикладеного, зважаючи на наявність у позивача, належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, про що прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.

Також укладені позивачем з означеними вище підприємствами договори не містять умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Укладені позивачем договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 2 березня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов