Постанова

від 04.02.2015 по справі 804/479/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 р. Справа № 804/479/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Безручка М.В

представника відповідача Кузьміної І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П, -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасування розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припис Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року провадження по справі №804/479/15 було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

На підставі повідомлення про проведення позапланової невиїзної перевірки від 14.10.2014 року №117 відповідачем у період з 23.10.2014 року по 27.10.2014 року була проведена позапланова невиїзна перевірка діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з питань, викладених у скарзі представника ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» Мокрицького В.З., за наслідками якої відповідачем були винесені розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припис Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П.

Позивач, посилаючись на той факт, що питання, зазначені у скарзі представника ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» Мокрицького В.З. відносяться до справи, яка закінчена у 2010 році, зазначає, що здійснення перевірки з зазначених питань не може мати правових наслідків, оскільки відсутнє правове регулювання проведення такої перевірки, з огляду на те, що Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), який діяв з грудня 2009 року по травень 2010 року, затверджений наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством економіки України від 13.02.2002 року №22/35 втратив чинність згідно з наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.07.2012 року №746, а Порядок контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджений наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 розповсюджується лише на фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Відтак, посилаючись на протиправність дій відповідача при винесенні оскаржуваних розпорядження від 07.11.2014 р. №98-Р та припису від 07.11.2014 р. №99-П., позивач вважає оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судове засідання, призначене на 04.02.2015 року позивач з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, надавши пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, а також письмові зауваження до заперечень відповідача проти адміністративного позову від 04.02.2015 року, в яких зазначив наступне.

Відповідач перевищив свої повноваження і здійснив перевірку позивача відповідно до Порядку контролю, який затверджений лише 27.06.2013 року і який не діяв у період перевіряємих правовідносин і дій арбітражного керуючого при здійсненні ним повноважень розпорядника майна і ліквідатора ТОВ «УНІРЕМ-ОЙЛ» (з 09.12.2009р. по 27.5.2010 р.), що є порушенням частини 2 статті 19, частини 1 статті 58 Конституції України, Закону про ліцензування, Закону №784 -XIV та Закону №4212-VI, що, враховуючи помилкове посилання відповідача на ч.2 ст.34 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999 року №784 -XIV щодо обов'язку позивача на ведення та зберігання архіву арбітражного керуючого, додатково свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

Представники відповідача в судове засідання, призначене на 04.02.2015 року, також з'явилися, щодо задоволення заявленого адміністративного позову заперечували у повному обсязі, надавши заперечення від 28.01.2015 року та додаткові пояснення до заперечень від 04.02.2005 року, в яких зазначили наступне.

На підставі доручення Міністерства юстиції України від 25.07.2014 року №м-13805/13.0.2 щодо проведення позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 відповідачем було в межах чинного законодавства України проведено позапланову невиїзну перевірку, результати якої оформлено довідкою про результати позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27.10.2014 року №110 - Д.

В ході проведення перевірки було з'ясовано, що ліквідатором ТОВ «Унірем - Ойл» - арбітражним керуючим ОСОБА_1 до перевірки не надано документів на підтвердження дебіторської заборгованості та підтвердження вжиття заходів щодо її повернення, чим порушено абз.8 ч.1 ст.25 Закону №784 - XIV в частині невжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем - Ойл».

Крім того, до перевірки арбітражним керуючим ОСОБА_1 документів щодо оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна до перевірки не надано, що свідчить про порушення ч.2 ст.30 Закону №784 - XIV у частині не оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Враховуючи викладене, за результатами невиїзної позапланової перевірки, відповідачем були винесенні оскаржувані розпорядження від 07.11.2014 р. №98-Р та припис від 07.11.2014 р. №99-П, які відповідач вважає законними і обґрунтованими, та такими, що скасуванню не підлягають.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.

У період з 23 жовтня 2014 року по 27 жовтня 2014 року Голою комісії - Безручком Максимом Вікторовичем - головним спеціалістом відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та членом комісії Вовчук Інною Володимирівною - головним спеціалістом відділу з питань банкрутства Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, на підставі доручення Міністерства юстиції України від 25.07.2014 р. №М-13805/13.0.2, а також скарги представника ТОВ «Унірем-Ойл» Мокрицького В.Г. від 15.07.2014 р. №140710-1 було здійснено позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 (свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражних керуючих від 08.02.2013 р. НОМЕР_1) з

питань вимог ініціюючого кредитора ТОВ «Орион-Центр Трейд»; аналізування фінансової, господарської та інвестиційної діяльності боржника, його становище на торгових ринках, виявлення ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства та проведення інвентаризації майна боржника; повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл»; скликання та проведення засідання комітету кредиторів ТОВ «Унірем-Ойл»; повернення майна, що знаходиться у третіх осіб та не виконання приписів Вищого господарського суду України щодо повного та всебічного дослідження справи про відновлення платоспроможності ТОВ «Унірем-Ойл»; реалізації майна ТОВ «Унірем-Ойл»; інших питань роботи арбітражного керуючого ОСОБА_1

За результатами перевірки Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області складено довідку про результати планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27.10.2014 р. №110-Д, якою встановлено порушення арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання ним повноважень на ТОВ «Унірем-Ойл» вимог абз.8 ч.1 ст.25 Закону №784-XIV у частині не вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл», ч.2 ст.30 Закону №784-XIV у частині не оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна ТОВ «Універ-Ойл» та абз.2 ч.9 ст.13 Закону №784-XIV у частині розгляду вимог кредиторів без посадових осіб ТОВ «Унівем-Ойл».

03.11.2014 р. за №01-03/02/390 Арбітражним керуючим - ОСОБА_1 на адресу Начальника Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Маньковського Л.К. були надісланні пояснення до довідки від 27.10.2014 р. №110-Д, в яких позивач стосовно кожного виявленого при перевірці порушення надав пояснення, відповідно до тексту зазначених пояснень, копія яких міститься в матеріалах справи.

05 листопада 2014 р. за №110-А Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області сформовано акт позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1, яким встановлено, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 під час виконання повноважень на ТОВ «Унірем-Ойл» порушено вимоги №784-XIV, щодо яких, згідно п.п.6.7.1, п.6.7 Порядку контролю за діяльність арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 р. за №1284/5, затвердженого в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 р. за №1113/23645, Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області буде винесено Розпорядження про усунення виявлених порушень абз.8 ч.1 ст.25 Закону №784-XIV у частині не вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл» та Припис про недопущення повторних порушень ч.2 ст.30 Закону №784-XIV у частині не оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна ТОВ «Унірем-Ойл», склад, умови та строки придбання майна.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесені: розпорядження про усунення порушень від 07.11.2014 р. №98-Р та припис про недопущення повторних порушень від 07.11.2014 р. №99-П.

З тексту розпорядження про усунення порушень від 07.11.2014 р. №98-Р вбачається, що останнє є винесене заступником начальника управління - Т.М. Дудіним на підставі акту перевірки від 05.11.2014 р. №110-А, проведеної Головним управлінням юстиції у Дніпропетровській області яким виявлено порушення арбітражного керуючого - ОСОБА_1 вимоги абз.8 ч.1 ст.25 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 30.06.1999 р. №784- XIV у частині не вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл» та надано термін до 10 березня 2015 року щоб усунути виявлене порушення шляхом встановлення дебіторів ТОВ «Унірем-Ойл» та вжити заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем-Ойл» шляхом надання в цей термін у письмовій формі інформацію про його усунення з наданням завірених копій документів, що підтверджують усунення порушень.

З тексту припису про недопущення повторних порушень від 07.11.2014 р. №99-П вбачається, що останнє є винесеним з підстав порушення позивачем вимог ч.2 ст.30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України від 30.06.1999 №784- XIV у частині не оповіщення через засоби масової інформації про порядок продажу майна ТОВ «Унірем-Ойл», склад, умови та строки придбання майна.

Не погодившись з винесеними відповідачем розпорядження про усунення порушень від 07.11.2014 р. №98-Р та припису про недопущення повторних порушень від 07.11.2014 р. №99-П, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявленим адміністративним позовом про їх оскарження.

Правове регулювання питань щодо встановлення умов та порядку відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів здійснюється відповідно до норм Конституції України, закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з відповідними змінами і доповненнями, Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2013 року за №1113/23645.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як арбітражний керуючий визначається фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст.4 зазначеного закону визначаються основні засади організації діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та, зокрема, зазначається, що арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника. Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону. Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до ст.22, 23, 27 зазначеного Закону визначається порядок ведення та закінчення процедури розпорядженням майном боржника; виявлення кредиторів та осіб, які мають бажання взяти участь в санації боржника.

Відповідно до ст.28 - 36 вказаного закону визначаються особливості введення процедури санації боржника; план санації боржника, порядок виконання зобов'язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном боржника) у процедурі санації; порядок здійснення в процедурі санації продажу майна боржника.

Відповідно до розділу III вказаного закону визначаються також особливості ліквідаційної процедури.

Зокрема, відповідно до ст.39, 44 зазначеного закону визначається порядок виконання зобов'язань власником майна (органом, уповноваженим управляти майном боржника) у ліквідаційній процедурі; порядок продажу майна банкрута.

Відповідно до ст.48 вказаного закону визначається порядок зберігання документів, та вказується, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, у тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури. До винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або з уповноваженою ним архівною установою визначити місце подальшого їх зберігання. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважена ним архівна установа зобов'язані прийняти архівні документи банкрута на зберігання без додаткових умов. На підприємствах, що здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, ліквідатор зобов'язаний забезпечити вилучення, належне оформлення, упорядкування та зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, а також здійснення інших заходів щодо охорони державної таємниці.

Відповідно до розділу IV вказаного закону визначаються також особливості продажу майна в провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5 визначається процедура організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки; порядок підготовки за результатами перевірки подання на Дисциплінарну комісію арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - Дисциплінарна комісія) про застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, та, відповідно до п.2.1, 2.2 зазначеного Порядку встановлюється, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок на предмет дотримання ними вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону, іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці.

Зокрема п.2.6 зазначеного Порядку встановлено, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є: звернення (скарга) фізичних та юридичних осіб щодо дій арбітражного керуючого з викладенням обставин невиконання або неналежного виконання ним покладених на нього повноважень, з яких вбачається необхідність проведення контролю.

Відповідно до 2.6.1., 2.6.2, 2.6.3, 2.6.4 п.2.6 позапланова перевірка здійснюється Мін'юстом або територіальними органами з питань банкрутства за наявності доручення Мін'юсту на її проведення, а у разі надходження на адресу територіального органу з питань банкрутства звернення від фізичної чи юридичної особи про невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим покладених на нього повноважень територіальний орган надсилає відповідне звернення до Мін'юсту для вирішення питання щодо проведення позапланової перевірки. Мін'юст аналізує звернення, які надійшли на його адресу, та, у разі якщо з таких звернень вбачається необхідність проведення додаткового контролю з боку державного органу з питань банкрутства, здійснює позапланову перевірку або надає доручення на проведення позапланової перевірки територіальному органу з питань банкрутства. При цьому Мін'юст з метою контролю за проведенням перевірок територіальними органами з питань банкрутства може відповідним дорученням зобов'язати орган контролю надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу.

Пунктами 2.7, 2.8 зазначеного Порядку визначається, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки та не пізніше ніж за п'ять днів до дня початку позапланової перевірки з урахуванням особливостей, визначених у цьому Порядку. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством. Для проведення перевірки орган контролю видає наказ про проведення перевірки, в якому зазначаються: підстава для проведення перевірки; вид перевірки; склад комісії з перевірки (далі - комісія); арбітражний керуючий, щодо якого буде здійснюватися захід; місце проведення перевірки з урахуванням вимог пункту 3.1 розділу III цього Порядку; предмет перевірки; строки проведення перевірки; інші організаційні заходи, спрямовані на забезпечення проведення перевірки.

Відповідно до п.2.11 наведеного вище Порядку предметом позапланової перевірки є додержання арбітражним керуючим вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону та іншого законодавства з питань банкрутства з питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цієї перевірки.

Відповідно до п.п.2.12 - 2.17 наведеного вище Порядку визначаються загальні умови проведення зазначеного вище виду перевірки.

Відповідно до розділу IV вказаного Порядку визначається порядок проведення перевірки.

Пунктом 5.1, 5.4 Порядку визначено, що в останній день перевірки орган контролю складає та підписує Довідку (додаток 5) у двох примірниках. Один примірник Довідки надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю. Довідка за результатами перевірки складається з вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, який перевірявся. В описовій частині Довідки міститься інформація щодо дослідження предмета перевірки з обов'язковим посиланням на конкретні структурні елементи нормативно-правових актів та документи, що підлягали дослідженню. У резолютивній частині Довідки комісією підсумовуються результати перевірки та зазначаються: у разі встановлення під час проведення перевірки порушень вимог законодавства - порушення та посилання на структурні елементи нормативно-правового акта, який порушено; порушення, які підлягають усуненню, та порушення, усунення яких є неможливим (арбітражним керуючим пропущено строки виконання повноважень, встановлені порушення, які були допущені на попередній стадії процедури банкрутства, тощо); дата, до якої комісією приймаються пояснення, зауваження, заперечення до Довідки або інформація про усунення порушень, зазначених у Довідці; дата, час та місце підписання акта перевірки (з урахуванням строку підготовки висновку щодо відповідності Довідки та доданих до неї документів законодавству).

Відповідно до п.п.6.5, 6.6, 6.7 вказаного Порядку визначено, що структурний підрозділ протягом десяти робочих днів з дня надходження Довідки до Мін'юсту проводить аналіз Довідки та всіх доданих до неї документів, готує Висновок, який підписується керівником структурного підрозділу та містить інформацію про відповідність Довідки і доданих до неї документів законодавству з питань банкрутства та інформацію щодо порушень, які повинні бути зазначені в акті перевірки, та надсилає його органу контролю з одночасним поверненням доданих до Довідки документів. Протягом двох робочих днів з дня отримання Висновку Мін'юсту комісія готує акт перевірки, який складається з вступної, описової та резолютивної частин. У вступній частині міститься інформація про вид перевірки, підставу для її проведення, предмет перевірки, склад комісії, місце проведення перевірки, арбітражного керуючого, щодо якого здійснюється перевірка, та реквізити Довідки. В описовій частині акта перевірки містяться інформація про виявлені під час перевірки порушення, які наводяться відповідно до резолютивної частини Довідки, оцінка пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, та усунення арбітражним керуючим зазначених у Довідці порушень. У разі якщо орган контролю було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу, описова частина акта перевірки повинна містити інформацію з Висновку. У резолютивній частині акта перевірки комісією з урахуванням Довідки та пояснень, зауважень, заперечень і документів, наданих арбітражним керуючим, або усунених порушень, а також Висновку (у разі якщо орган контролю було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу) робиться висновок щодо наявності (відсутності) порушень законодавства з питань банкрутства в діяльності арбітражного керуючого. У разі виявлення за результатами перевірки порушень у резолютивній частині акта перевірки зазначаються всі порушення з посиланням на конкретні структурні одиниці нормативно-правових актів. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів не допускається. Порушення, усунені арбітражним керуючим до моменту складання акта перевірки, вважаються такими, що не вчинені, та в резолютивній частині акта перевірки не вказуються. У резолютивній частині акта перевірки окремо зазначаються порушення, щодо яких органом контролю буде винесено розпорядження про усунення порушень, та порушення, щодо яких буде винесено припис про недопущення повторних порушень. Акт перевірки складається у двох примірниках, один з яких надається арбітражному керуючому, який перевірявся, або його представнику, другий зберігається в органі контролю.

Невід'ємною частиною акта перевірки, який залишається на зберігання в органі контролю, є Довідка з копіями усіх документів, на які у ній є посилання, пояснення, зауваження, заперечення та документи, надані арбітражним керуючим, та (або) докази усунення виявлених під час перевірки порушень, а також Висновок (у разі якщо орган контролю було зобов'язано надіслати Довідку до Мін'юсту для проведення її аналізу).

Пунктами 6.9 - 6.13 зазначеного Порядку передбачено, що у разі виявлення під час перевірки порушень у діяльності арбітражного керуючого орган контролю на підставі акта перевірки за наявності відповідних підстав виносить припис про недопущення повторних порушень та (або) розпорядження про усунення виявлених порушень.

При цьому орган контролю виносить розпорядження щодо порушень, які можуть бути усунені арбітражним керуючим, а щодо інших порушень - припис.

Припис або розпорядження виноситься органом контролю на підставі акта перевірки не пізніше ніж на третій робочий день з дня підписання акта перевірки та надається арбітражному керуючому особисто або надсилається йому рекомендованим листом та електронною поштою. Припис та/або розпорядження вважаються належним чином врученими арбітражному керуючому за умови, якщо він особисто або за його дорученням представник отримав вказані припис та/або розпорядження або вони були надіслані йому органом контролю у спосіб, визначений пунктом 2.15 розділу II цього Порядку. Докази надсилання припису та/або розпорядження арбітражному керуючому є невід'ємною частиною матеріалів перевірки та зберігаються за місцезнаходженням органу контролю, який виніс припис та/або розпорядження.

У розпорядженні міститься інформація про встановлені комісією порушення, термін та спосіб їх усунення. Строк виконання розпорядження у випадку наявності об'єктивних підстав може бути продовжено органом контролю шляхом внесення відповідних змін до розпорядження.

Арбітражний керуючий зобов'язаний до закінчення строку, зазначеного в розпорядженні, усунути виявлені порушення та надати інформацію про це разом з відповідними документами до органу контролю, який виніс розпорядження. У разі якщо подані документи підтверджують виконання розпорядження, орган контролю складає висновок про виконання розпорядження, який долучається до акта перевірки.

У разі якщо подані документи не підтверджують виконання розпорядження або арбітражний керуючий не подав до органу контролю документи, що підтверджують виконання розпорядження, орган контролю для перевірки виконання розпорядження призначає позапланову перевірку.

У приписі міститься інформація про виявлені під час перевірки порушення, які усунути неможливо, та зобов'язання арбітражного керуючого не допускати аналогічних порушень. У разі якщо арбітражним керуючим протягом року не вчинено аналогічних вказаним у приписі порушень, припис вважається виконаним.

У разі виявлення за результатами перевірки порушень, які є підставою для внесення державним органом з питань банкрутства до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарних стягнень, орган контролю обов'язково зазначає про це в акті перевірки. У такому випадку припис та (або) розпорядження не складаються до моменту прийняття Дисциплінарною комісією рішення за результатом розгляду подання. У цьому випадку орган контролю протягом трьох робочих днів з дня підписання акта перевірки вносить пропозицію до структурного підрозділу Мін'юсту, який забезпечує організацію роботи Дисциплінарної комісії (далі - структурний підрозділ), щодо внесення до Дисциплінарної комісії подання про накладання на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення (далі - пропозиція). До пропозиції орган контролю додає акт перевірки з усіма документами, що є його невід'ємними складовими.

Відповідно до п.7.1 Порядку визначені підстави для накладення на арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення, серед яких зазначені і такі, як: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому та невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю.

Відповідно до пунктів 7.4, 7.5, 7.6 зазначеного вище Порядку визначено, що дисциплінарними стягненнями, що накладаються на арбітражного керуючого, є: попередження та позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення може бути прийняте Дисциплінарною комісією протягом двох місяців з дня виявлення проступку, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення Дисциплінарною комісією враховуються ступінь вини арбітражного керуючого, обставини вчинення порушення, тяжкість вчиненого ним проступку, а також факти притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності в минулому.

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді попередження у разі: встановлення факту подання арбітражним керуючим у документах, які подаються для отримання свідоцтва на право здійснення діяльності арбітражного керуючого, неправдивих відомостей; відмови арбітражного керуючого в проведенні перевірки.

На арбітражного керуючого накладається дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у разі: вчинення арбітражним керуючим протягом року після винесення припису або розпорядження повторного порушення, аналогічного раніше вчиненому; невиконання арбітражним керуючим розпорядження про усунення порушень законодавства з питань банкрутства в строки, визначені органом контролю; грубого порушення арбітражним керуючим законодавства під час виконання повноважень, що призвело до грубого порушення прав та законних інтересів боржника та (або) кредиторів боржника (банкрута); встановлення за результатами перевірки неможливості арбітражного керуючого виконувати повноваження, а саме: втрата громадянства, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо арбітражного керуючого за вчинення корисливого злочину або яким арбітражному керуючому заборонено здійснювати цей вид господарської діяльності чи займати керівні посади; винесення Дисциплінарною комісією двох або більше попереджень.

Відповідно до частини 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом особлива увага була приділена саме з'ясуванню питань невідповідності оскаржуваних рішень нормам чинного законодавства України, дослідженню процедури прийняття (винесення) оскаржуваних рішень, а також невідповідності оскаржуваних рішень ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В контексті наведеного, не заслуговує на увагу та спростовується матеріалами справи посилання позивача на порушення з боку відповідача ст.19 та 58 Конституції України, а також пунктів 1.2, 6.7, 6.10, 6.12 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, щодо перевищення останнім своїх повноважень при проведенні перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 з тих підстав, що наведений вище Порядок від 27.06.2013 року №1284/5 поширюється лише на фізичних осіб, що отримали свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), в той час, як в період перевірки, який охоплював грудень 2009 року - травень 2010 року, діяли ліцензії арбітражних керуючих та ліцензійні умови, які на час перевірки втратили чинність виходячи з наступного.

Порядком контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.06.2013 року №1284/5, який набрав чинності на момент проведення зазначеної вище перевірки позивача, а саме: пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 чітко встановлено, що цей Порядок розроблено відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) з поширенням його дії на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), та визначено, що контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) (далі - арбітражний керуючий) здійснюють Міністерство юстиції України (далі - Мін'юст) як державний орган з питань банкрутства та за дорученням Мін'юсту України головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства (далі - орган контролю). А відтак, враховуючи принцип незворотності дії законів та інших нормативних актів у часі, який відповідно до ст.58 Конституції України полягає у тому, що закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, у суду відсутні правові підстави вважати неправомірною перевірку позивача, здійснену на підставі наведеного вище Порядку, який набрав чинності та діяв на момент здійснення означеної перевірки.

Наведеним вище спростовуються і доводи позивача з приводу порушення відповідачем ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки з наведених вище норм чинного законодавства України чітко вбачається перелік органів, на яких державою покладено обов'язок щодо здійснення контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), до яких відноситься і головне управління юстиції у Дніпропетровській області, а також чітко встановлюється процедура організації та проведення перевірок діяльності арбітражних керуючих; повноваження осіб, які здійснюють перевірки; права й обов'язки арбітражних керуючих; порядок оформлення результатів перевірки, які відповідачем порушені не були, що підтверджується матеріалами перевірки, копії яких судом витребувано у відповідача та долучено до матеріалів справи.

Критичне ставлення викликає у суду і посилання позивача на відсутність фактів порушень з боку позивача абзацу 8 частини 7 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції закону від 30.06.1999 року №784 - XVI в частині невжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем - Ойл», та частини 2 статті 30 наведеного вище закону в частині неповідомлення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад умови та строки придбання майна ТОВ «Унірем - Ойл»; розгляду вимог кредиторів за участю посадових осіб ТОВ «Унірем - Ойл», за наслідками встановлення яких відповідачем були винесені оскаржувані розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припис Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П.

Суд зауважує, що, маючи на меті встановлення об'єктивної істини у справі та винесення законного та обґрунтованого рішення, у тому числі і шляхом дослідження всіх наявних доказів у даній справі, судом неодноразово пропонувалося позивачу надати письмові пояснення з підтвердженням їх належними та допустимими доказами, які б свідчили про відсутність з боку позивача виявлених відповідачем порушень наведених вище норм законодавства України щодо невжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем - Ойл», а також неповідомлення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад умови та строки придбання майна ТОВ «Унірем - Ойл»; розгляду вимог кредиторів за участю посадових осіб ТОВ «Унірем - Ойл», що підтверджується як текстом ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 року у справі №804/479/15, так і роздруківками журналів судових засідань від 28.01.2015 року та від 04.02.2015 року.

Натомість, позивачем, жодними належними та допустимими доказами в розумінні ст.70 КАС України не було спростовано наявності зазначених порушень, окрім безпідставних посилань позивача на відсутність обов'язкового характеру зазначених дій щодо вжиття заходів щодо повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем - Ойл», та повідомлення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад умови та строки придбання майна ТОВ «Унірем - Ойл»; розгляду вимог кредиторів за участю посадових осіб ТОВ «Унірем - Ойл» нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції закону від 30.06.1999 року №784 - XVI, що прямо спростовується наведеними вище нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та зазначенні в додаткових поясненнях від 04.02.2015 року про неможливість усунення виявлених відповідачем порушень.

Враховуючи викладене, зважаючи на додаткові пояснення, надані позивачем при розгляді даної справи, суд приходить до висновку як про фактичне визнання ОСОБА_1 наведених вище порушень, що підтверджується як текстом заявленого адміністративного позову та додаткових пояснень до нього, так і роздруківками журналів судових засідань від 28.01.2015 року та від 04.02.2015 року, так і про абсолютне небажання останнього щодо виконання оскаржуваних розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П начебто з підстав нереального характеру їх виконання, про що позивачем неодноразово наголошувалося в судових засіданнях та додаткових поясненнях до заявленого адміністративного позову.

У контексті наведеного суд зауважує, що відповідачем, в процесі розгляду даної справи, було чітко зазначено як шлях виконання оскаржуваних розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П, так і обґрунтовано правомірність оскаржуваних рішень, що підтверджується додатковими поясненнями відповідача до заперечення проти адміністративного позову від 04.02.2015 року та матеріалами перевірки позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відтак, судом не сприймаються у якості належних доказів правомірності позиції, викладеної в заявленому адміністративному позові, посилання позивача на відсутність у нього коштів щодо сплати державного мита за звернення до господарського суду з позовними заявами щодо стягнення заборгованості на підтвердження повернення дебіторської заборгованості ТОВ «Унірем - Ойл», та неможливості повідомлення через засоби масової інформації про порядок продажу майна банкрута, склад умови та строки придбання майна ТОВ «Унірем - Ойл»; розгляду вимог кредиторів за участю посадових осіб ТОВ «Унірем - Ойл», оскільки таке повідомлення, на думку позивача, не вимагалося від нього під час продажу майна банкрута.

При цьому позивачем не було надано до суду жодних належних доказів в розумінні ст.70 КАС України, які б свідчили про винесення оскаржуваних рішень відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження відповідачу надано; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом; без запобігання несправедливій дискримінації; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, об'єктом захисту адміністративного судочинства є права, свободи та інтереси особи у публічно - правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень), а їх захист є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту порушення таких прав, свобод та інтересів особи у публічно - правових відносинах.

З метою з'ясування факту порушення прав, свобод та інтересів позивача у наведених вище публічно - правових відносинах від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судом, в процесі дослідження доказів у справі, було поставлено конкретне питання позивачу щодо того, в чому полягає порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок винесення відповідачем оскаржуваних розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П.

При наданні відповіді на зазначене питання, позивач пояснив суду, що, на момент звернення його до суду з заявленим адміністративним позовом відсутнім є порушення його прав, свобод та інтересів внаслідок винесення відповідачем оскаржуваних розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П, проте, ОСОБА_1 зазначив, що, у випадку невиконання ним зазначених рішень суб'єкта владних повноважень у визначений в них строк, відповідач матиме право провести повторну перевірку позивача з наведених вище питань і у випадку повторного виявлення вказаних вище порушень, можливим є застосування до нього заходів дисциплінарного впливу відповідно до зазначеного вище Порядку від 27.06.2013 року №1284/5, а саме: анулювання його ліцензії арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

У зв'язку з наведеним, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст.161, 162, 163 КАС України визначається перелік питань, які вирішує суд при прийнятті постанови; повноваження суду при вирішенні справи та зміст постанови суду. Зокрема, зазначається, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, та підкреслюється, що постанова складається з вступної частини, описової частини, мотивувальної частини та резолютивної частини із зазначенням відомостей, передбачених диспозицією статті 163 КАС України.

Виходячи зі змісту наведених вище норм КАС України, резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.

Аналогічна позиція викладена в постанові пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

Щодо посилань позивача на необхідність виключного застосування при розгляді і вирішенні даної справи лише ч.2 ст.71 КАС України в частині покладення обов'язку щодо доказування правомірності оскаржуваних рішень на відповідача у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, згідно зі ст.86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. При цьому ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, виходячи зі змісту наведених вище норм КАС України, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлюється презумпція його винуватості, яка покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Однак презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень - відповідача означає лише припущення, що повідомлені позивачем обставини у справі про рішення, дії, бездіяльність відповідача і про порушення права, свободи чи інтересу відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує належними та допустимими доказами, та застосування зазначеної презумпції не тільки не обумовлює автоматичного програшного становища відповідача - суб'єкта владних повноважень у справі, а й не звільняє суд від обов'язку ухвалити справедливе і правосудне судове рішення, в тому числі, і шляхом перевірки повідомлених позивачем обставин, що відповідає змісту ст.10 КАС України щодо рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змісту ст.11 КАС України щодо дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище аналізу норм чинного законодавства України, враховуючи наведені вище обставини справи, підтверджені відповідними доказами, наявними в матеріалах справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого адміністративного позову та спростування доказами, наявними в матеріалах справи, доводів позивача, викладених в даному адміністративному позові, що має прямим наслідком відмову в задоволенні зазначеного адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П є необґрунтованим, а відтак таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування розпорядження Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №98-Р та припису Головного управління юстиції Міністерства юстиції України у Дніпропетровській області від 07.11.2014 р. №99-П - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 09 лютого 2015 року.

Суддя Є.О. Жукова