Постанова

від 26.01.2015 по справі 804/20548/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 р. Справа № 804/20548/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Жукової Є.О.

при секретарі судового засідання Риженко О.В.

за участю:

представника відповідача Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203,-

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2014 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Лівобережною ОДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Дорбуд», за результатами якої складено акт перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809 «Про результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

В акті перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809 контролюючим органом зроблені висновки про нереальність здійснення господарських відносин ТОВ «Дорбуд», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Дорбуд» операцій по ланцюгу з постачальником ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 37107129) за період березень 2014 року, а також встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 275 093 у березні 2014 року.

На підставі висновків, викладених в акті від 18.07.2014 р. №2558/2203/34775113, Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.08.2014 року № 0004762203, відповідно до якого ТОВ «Дорбуд» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 412639,5 грн., з яких за основним платежем у розмірі 275093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 137 546,5 грн.

Позивач висновки вищевказаного акту перевірки вважає неправомірними та незаконними, а тому відповідно і податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 року по справі було відкрито провадження та справа призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі. Також, в клопотанні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на заперечення від 14.01.2015 року, в яких зазначив наступне.

У перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Оптімус К» відповідно до договору поставки матеріалів № 25/03-14 від 25.03.2014 року.

Також, в запереченнях зазначено, що згідно довідки 1-ДФ, поданої керівником ТОВ «Оптімус К» на підприємстві у перевіряємий період працювала 1 особа, жодна особа за цивільно-правовим договором не працювала.

Згідно договору поставки матеріалів № 25/03-14 від 25.03.2014 року транспортування товару здійснювалось ТОВ «Оптімус К» на склад ТОВ «Дорбуд» та використовувалось у власній господарській діяльності, проте, позивачем до перевірки не надано документи, які б підтверджували оприбуткування товару на складі (картки складського обліку), списання товарів зі складу, журнали виписаних довіреностей.

Зазначене вище, як зазначає відповідач, свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині реалізації товарів (робіт, послуг), відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, достатньої виробничої бази, складських приміщень та унеможливлює здійснення господарської діяльності у ТОВ «Дорбуд».

Зважаючи на викладене, Лівобережна ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, судом були досліджені наступні письмові докази, наявні в матеріалах справи: копія акту від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809; копія податкового повідомлення рішення від 08.08.2014 року № 0004762203; копія листа від 08.10.2014 року № 7131; копія листа від 04.11.2014 року; копія договору постави матеріалів від 25.03.2014 року № 25/03-14; копія специфікації № 1 до договору поставки № 25/03-14 від 25.03.2014 року; копія специфікації № 2 до договору поставки № 25/03-14 від 25.03.2014 року; копія специфікації № 3 до договору поставки № 25/03-14 від 25.03.2014 року; копія специфікації № 4 до договору поставки № 25/03-14 від 25.03.2014 року; копія договору № 25/03-14 на виконання послуг з технічного обслуговування від 21.03.2014 року; копія накладної № РН-000104 від 31.03.2014 року; копія накладної № РН-000103 від 31.03.2014 року; копія накладної № РН-000102 від 31.03.2014 року; копія накладної № РН-000101 від 31.03.2014 року; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 365 200,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 289 654,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 275 631,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 409 715,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 310 360,00 грн.; копія довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року; копія довідки ЄДРПОУ; копія наказу від 09.06.2012 року № 22/ВК; копія статуту ТОВ «Дорбуд».

Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» є юридичною особою, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ, копія якої міститься в матеріалах справи.

25.06.2014 р. відповідачем на адресу ТОВ «Дорбуд» був направлений письмовий запит №20552/04-64-10-01-010 «Про надання документів та письмових пояснень», копія якого міститься в матеріалах справи, з тексту якого вбачається наступне. Контролюючий орган, отримавши податкову інформацію щодо виявлення фактів, які свідчать про можливість порушення ТОВ «Дорбуд» норм податкового законодавства України у березні 2014 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153), повідомляє позивачу про необхідність протягом 10 робочих днів з дня отримання даного запиту надати контролюючому органу завірені копії документів відповідно до переліку, наведеного у зазначеному запиті.

27.06.2014 р. зазначений запит було отримано повноважним представником ТОВ «Дорбуд», що підтверджується підписом головного бухгалтера позивача з проставленням дати отримання такого запиту на копії запиту, наданої відповідачем та долученої до матеріалів справи.

Як вбачається з письмових заперечень відповідача, позивач, листом від 11.07.2014 року за №81, повідомив відповідача про використання отриманих від ТОВ «Оптімус К» матеріалів на підставі договору поставки матеріалів від 25.03.2014 р. №25/03-14 та видаткових накладних, у власній господарській діяльності, а також, у відповідь на отриманий запит від 25.06.2014 р. надав завірені копії таких документів, як і договори, видаткові та податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжні доручення; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631; рахунки.

При цьому, як зазначено в письмових запереченнях відповідача та не спростовано позивачем, згідно наданих позивачем платіжних доручень, розрахунки з ТОВ «Оптімус К» здійснювались в безготівковій формі всього на суму 128 000 00 грн. та, згідно журналу-ордеру та відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.03.2014 р. - 11.07.2014 рр. по розрахункам з ТОВ «Оптімус К» заборгованість на початку періоду відсутня, на кінець періоду кредиторська заборгованість складає 1 522 560,00 грн., обороти за період по дебету на загальну суму 128 000,00 грн.; обороти за період по кредиту - на загальну суму 1 650 560,00 грн.

Головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - Купренко О.С., на підставі наказу про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) від 14.07.2014 року за № 788 та повідомлення від 14.07.2014 року № 58, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань отримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809.

У вищезазначеному акті податковим органом зроблено висновок щодо нереальності здійснення господарських відносин ТОВ «Дорбуд», а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Дорбуд» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Оптимус К» (код ЄДРПОУ 37107129) за період березень 2014 року; порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 275 093 грн. у березні 2014 року.

На підставі зазначеного акту від 18.07.2014 р. № 2557/2203/32835809 Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.08.2014 року № 0004762203, відповідно до якого ТОВ «Дорбуд» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 412 639,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 275 093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 137 546,50 грн.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали наступні обставини.

За наслідками здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки в акті перевірки від 18.07.2014 р. № 2557/2203/32835809 податковим органом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Дорбуд» мало господарські відносини з ТОВ «Оптімус К», що підтверджується договором поставки матеріалів від 25.03.2014 року № 25/03-14, копія якого міститься в матеріалах справи.

У зазначеному акті перевірки вказано, що при перевірці було використано такі документи, як: договори, податкові накладні, акт виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, рахунки, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 року № 1291/26-55-22-07/38451153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимус К» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Оптімус К».

Відтак з урахуванням зазначеного висновку вищезазначеного акту від 08.05.2014 року № 1291/26-55-22-07/38451153 здійснення аналізу характеру правочинів, укладених між позивачем та контрагентом зазначеним в акті від 18.07.2014 р. № 2557/2203/32835809, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203.

На зазначене вище податкове повідомлення-рішення, прийняте Лівобережною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області позивачем подано скаргу від 12.08.2014 року № 12.

Рішенням про результати розгляду скарги від 08.10.2014 року № 7131/10/04-36-10-08-09 головою з регіональної комісії ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області заступником начальника ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області - І.П. Ломако, скаргу від 12.08.2014 року № 12 залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203 - без змін.

Також, рішенням про результати розгляду скарги від 04.11.2014 року № 6100/6/99-99-10-01-01-25 головою Державної фіскальної служби України - І.О. Білоус, скаргу від 20.10.2014 року № 22107/6 залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203 - без змін.

Щодо реальності здійснення господарських операцій позивача з зазначеним вище контрагентом судом встановлено наступне.

В матеріалах справи міститься договір поставки матеріалів від 25.03.2014 року № 25/03-14, укладений між ТОВ «Оптімус К» та ТОВ «Дорбуд», відповідно до якого ТОВ «Оптимус К» зобов'язується передати у власність ТОВ «Дорбуд», а ТОВ «Дорбуд» зобов'язується прийняти та сплатити матеріали згідно накладних.

Також, в матеріалах справи міститься договір на виконання послуг з технічного обслуговування від 25.03.2014 року № 25/03-14, укладений між ТОВ «Дорбуд» та ТОВ «Оптімус К», відповідно до якого ТОВ «Дорбуд» дає доручення, а ТОВ «Оптимус К» зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування обладнання асфальтобетонного заводу, яке знаходиться на території ТОВ «Дорбуд» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 2а.

В підтвердження їх виконання позивачем до суду також надано відповідні первинні документами, а саме: накладна № РН-000104 від 31.03.2014 року, накладна № РН-000103 від 31.03.2014 року, накладна № РН-000102 від 31.03.2014 року, накладна № РН-000101 від 31.03.2014 року, копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 365 200,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 289 654,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 275 631,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 409 715,00 грн.; копія податкової накладної від 31.03.2014 року на суму 310 360,00 грн.; копія довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року.

Правовідносини сторін, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо визначення вичерпного переліку податків і зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час здійснення податковою контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, тощо.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У відповідності до ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.10, 11 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.п.14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 20.1.1 та пп.20.1.28 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пункт 37.3 статті 37 Податкового кодексу України визначає, що підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є: ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Відповідно до п.п.54.3.1 - п.п. 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.55.1. ст.55 ПК України податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.Процедура адміністративного оскарження рішень органів державної податкової служби є дворівневою.

Контролюючими органами вищого рівня є Державна податкова адміністрація України - для державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які у свою чергу є контролюючими органами вищого рівня для державних податкових інспекцій (п.55.2 ст.55 ПК України).

Порядок оскарження рішень контролюючих органів визначений у ст.56 ПК України, п. 56.1 якої визначає, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (п.56.2 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 56.18. ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до п.58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним контролюючим органом.

Відповідно до п.п. 61.1. ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст.62 ПК України, до них відноситься, зокрема, відповідно до п.62.1.3. ПК України здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленного наказом, та за умов надіслання платнику податку рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У відповідності до ст. 86 Податкового кодексу України результати проведених перевірок оформлюються актом та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень у разі виявлення податковим органом заниження чи завищення податкових зобов'язань платника податків.

Крім того, згідно з абзацами 3.4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 14.1.157 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін, як викладених в заявленному адміністративному позові та запереченнях до нього, так і в поясненнях, наданих в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Здійснюючи перевірку та складаючи акт перевірки, приймаючи податкове повідомлення-рішення відносно позивача щодо визначення грошових зобов'язань за результатами перевірки, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності та законності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203 на підставі акту перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809, суд приходить до висновку про те, що дане податкове повідомлення-рішення є законним та правомірним, також з огляду на наступне.

Контролюючим органом перевірено взаємовідносини ТОВ «Дорбуд» з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809

При цьому, при перевірці було використано такі документи, як: договори, податкові накладні, акт виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, рахунки, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 року № 1291/26-55-22-07/38451153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимус К» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року».

Як вбачається з акту перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809, відповідачем при відображенні результатів перевірки використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 року № 1291/26-55-22-07/38451153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Оптімус К» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року», однак суд зауважує, що дослідження обставин у справі та перевірка їх доказами в процесі оцінки доказів у справі не обмежується з боку суду лише ознайомленням з текстом зазначених вище актів, а полягає у дослідженні та аналізі всіх доказів, наявних в матеріалах справи.

В контексті наведеного, як вбачається з тексту договору №25/03-14 поставки матеріалів від 25.03.2014 р. ТОВ «Оптімус К» (постачальник) забов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність ТОВ «Дорбуд» (покупцю) матеріали (товар), які покупець зобов'язується прийняти та сплатити.

Відповідно до специфікації №1, 2, 3 позивач повинен був отримати такі матеріали, як: бітум дорожній 60/90 (у загальній кількості 81 т); мінеральний порошок (у загальній кількості 3 63,37 т) інші товари, зазначені у специфікації №4 до договору від 25.03.2014 р. №25/03-14, які, відповідно до п.2.1 зазначеного договору підлягали транспортуванню з боку ТОВ «Оптімус К» на адресу складу ТОВ «Дорбуд».

Суд зазначає, що позивачем не було надано до суду будь-яких доказів фізичного транспортування зазначених товарів у наведених вище обсягах від ТОВ «Оптімус К» до позивача та оприбуткування вказаних матеріалів на складі позивача, як не було надано і будь-яких належних та допустимих доказів в розуміння ст.70 КАС України щодо використання начебто отриманих у власній господарській діяльності ТОВ «Дорбуд», а також будь-яких належних доказів на підтвердження змін у русі активів позивача внаслідок здійснення вказаного правочину на загальну суму 1 340 200,00 грн.

Крім того, позивачем не було надано доказів перерахування зазначених вище сум у повному обсязі на р/р наведеного вище контрагента, що, наразі з наведеними вище обставинами додатково підтверджує обґрунтовану підозру суду щодо відсутності реальності характеру такого правочину.

При цьому, суд не бере до уваги надані позивачем копії видаткових та податкових накладних відповідно до переліку зазначеного вище, оскільки зазначені документи не є беззаперечним доказом підтвердження реального характеру описаного вище правочину з огляду на абсолютну недоведеність з боку позивача самого факту вчинення такого правочину.

Аналогічно критичне ставлення викликає у суду і наданий позивачем у якості первинного документу на спростування позиції контролюючого органу, викладеної в акті перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809 «Про результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку» договір на виконання послуг з технічного обслуговування від 21.03.2014 р. №25/03-14, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.1.1 зазначеного договору ТОВ «Дорбуд» (замовник) дає доручення, а ТОВ «Оптімус К» (виконавець) зобов'язується за плату надати «послуги з технічного обслуговування обладнання асфальтобетонного заводу, яке знаходиться на території ТОВ «Дорбуд» за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Комісара Крилова, 2а».

Суд зауважує, що ні доказів наявності у ТОВ «Дорбуд» асфальтобетонного заводу, ні доказів наявності на зазначеному заводі конкретного переліку обладнання, яке потребує технічного обслуговування за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Комісара Крилова, 2а, позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів виявлення належної обачності з боку позивача при укладенні наведених вище правочинів з ТОВ «Оптимус К» щодо отримання податкової дисципліни останнім та наявності у нього спеціальної податкової правосуб'єктності, в тому числі і щодо здійснення робіт з технічного обслуговування обладнання асфальтного заводу, конкретний перелік якого сторонами договору від 21.03.2014 р. №25/03-14 не визначений навіть у Довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2014 року та Акті приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, наданих позивачем на підтвердження виконання зазначених робіт з боку ТОВ «Оптімус К» по договору від 21.03.2014 р.

Зазначене, у контексті з відсутністю підтвердження з боку позивача проплат по наведеному договору на виконання послуг з технічного обслуговування в загальній сумі 310 360,00 грн. за начебто виконанні «будівельні роботи з технічного обслуговування обладнання асфальтного заводу», а також відсутністю обґрунтування будь-якими належними та допустимими доказами наявності фізичних, технологічних можливостей у ТОВ «Оптімус К» щодо надання послуг з наведеного «технічного обслуговування обладнання та/або залучення будь-яких третіх осіб з боку ТОВ «Оптімус К» для надання таких послуг свідчить про відсутність реального характеру наведеного правочину та не спростовує висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809 «Про результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 вказаного вище Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх оформлених реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як рух активів у процесі здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відсутність доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, не зважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд звертає увагу, що будь-якими належними доказами в розумінні ст.70 КАС України позивачем не було доведено відповідних змін у русі активів внаслідок укладання та виконання правочинів, наведених вище, як не було доведено і отримання прибутку від здійснення господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Оптімус К».

Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.79 КАС України визначено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Стаття 8 КАС України зазначає, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Приймаючи рішення у даній справі судом також враховується відповідні правові позиції Вищого адміністративного Суду України, які викладені в ухвалі від 29.04.2010р. №К-38733/06, а також в інформаційному листі № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., в якому зазначено, що, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системний аналіз наведених вище норм чинного податкового законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду прийти до висновку про відсутність з боку позивача обґрунтування належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України незаконного та необґрунтованого характеру оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203.

А відтак, викладене вище має наслідком наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203 є прийнятим відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до платіжного доручення від 03.12.2014 року № 2163 за подання адміністративног позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України. Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, суд не вбачає правових підстав і для стягнення зазначеної вище суми судового збору з Державного бюджету на користь позивача. Крім того, враховуючи сплату позивачем лише 10 % суми судового збору за подання даного адміністративного позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача решти судового збору в сумі 4 384,80 грн., відповідно до наведеної вище ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючисьст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 0004762203 - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) решту судового збору в сумі 4 384,80 грн. (чорити тисячі триста вісімдесят чотири грн., 80 коп.) до Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 31 січня 2015 року.

Суддя Є.О. Жукова