Постанова

від 27.10.2015 по справі 804/20548/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2015 рокусправа № 804/20548/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Дорбуд» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 00047622037.

В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій з ТОВ «Оптімус К» без врахування усіх первинних документів на підтвердження реальності здійсненних господарських операцій із зазначеним контрагентом.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Дорбуд» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги. Вказує на те, що судом першої інстанції не витребувані всі докази, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з купівлі-продажу продукції та надання послуг не взято до уваги наявність усіх первинних документів, які передбачені податковим законодавством, зазначає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ТОВ «Дорбуд» підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник податкового органу просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань отримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ «Дорбуд» (код ЄДРПОУ 32835809) під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Оптімус К» (код ЄДРПОУ 38451153) за період березень 2014 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт від 18.07.2014 року № 2557/2203/32835809, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Дорбуд» операцій по ланцюгу з постачальниками ТОВ «Оптимус К» (код ЄДРПОУ 37107129) за період березень 2014 року; порушення п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 275 093 грн. у березні 2014 року.

При перевірці було використано такі документи, як: договори, податкові накладні, акт виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, рахунки, акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 року № 1291/26-55-22-07/38451153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптимус К» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року», яким встановлено нереальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Оптімус К».

На підставі зазначеного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.08.2014 року № 0004762203, відповідно до якого ТОВ «Дорбуд» збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 412 639,50 грн., з яких за основним платежем у розмірі 275 093 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 137 546,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено факту поставки товару, його оприбуткування на складі позивача та використання у власній господарській діяльності, крім того невідповідність складених первинних документів та їх формальність не дає підстав відображення в податковому обліку ТОВ «Дорбуд» наслідків таких операцій. Також зазначає про відсутність доказів наявності у позивача асфальтобенного заводу та відсутності у ТОВ «Оптімус К» технологічних та фізичних можливостей щодо надання послуг з технічного обслуговування обладнання.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так в перевіряємий період позивачем було укладено договір поставки матеріалів від 25.03.2014 року № 25/03-14, з ТОВ «Оптимус К» за яким останнє зобов'язується передати у власність ТОВ «Дорбуд», а ТОВ «Дорбуд» зобов'язується прийняти та сплатити матеріали згідно накладних.

Також укладено договір на виконання послуг з технічного обслуговування від 25.03.2014 року № 25/03-14, з ТОВ «Оптімус К», відповідно до якого ТОВ «Дорбуд» дає доручення, а ТОВ «Оптимус К» зобов'язується за плату надати послуги з технічного обслуговування обладнання асфальтобетонного заводу, яке знаходиться на території ТОВ «Дорбуд» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комісара Крилова, 2а.

На виконання вищевказаних договорів позивачем було надано на перевірку накладні, податкові накладні, довідки вартості виконаних будівельних робіт та витрат; акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року, оборотно-сальдові відомості. Крім того матеріали справи містять договір оренди обладнання для виготовлення асфальтобетону та відповідні товарно-транспортні накладні в підтвердження переміщення товару.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.

Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає , що наявність у позивача податкових та видаткових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів, послуг були включені до податкового кредиту, ТОВ «Дорбуд» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим послугам до складу податкового кредиту оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Реальність поставки товару та надання послуг, підтверджені належним чином первинними документами: договорами, видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, довідкою про вартість будівельних робіт та затрат, наявністю у оренді у підприємства асфальтобенного заводу, крім того факт знаходження вказаного заводу в основних засобах підприємства підтверджується самим актом перевірки, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідають дійсним обставинам справи. .

Придбані товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності позивача, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, та списанням ТМЦ у виробництво, накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів.

Первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем товарів та послуг, що відображено в бухгалтерському обліку та інших документах, які були надані позивачем до податкового органу до проведення перевірки.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Посилання податкового органу на відсутність у контрагента позивача можливостей для надання послуг та поставку товару в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.

Щодо посилання відповідача, на фіктивність укладених договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, колегія суддів зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.97 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Також слід зазначити, що вказані правила регулюють інші правовідносини, ніж ті що склалися між позивачем та його контрагентами.

Щодо доводів податкового органу про відсутність підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, колегія суддів зазначає, що зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Згідно з висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про дотримання ТОВ «Дорбуд» умов для формування податкового кредиту та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваних донарахувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2014 року № 00047622037 прийняте Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дорбуд» сплачений судовий збір у розмірі 2923 грн. 20 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 30 жовтня 2015 року.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський