Постанова

від 05.03.2015 по справі 813/24/15

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року № 813/24/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача Гордієнко В.В., відповідача Середяк Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Верігос» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Верігос» (далі - ПП «Верігос») звернулося до суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.09.2014 року № 0002022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 38 501 грн, в тому числі 30 801 грн за основним платежем та 7 700,00 грн за штрафними санкціями та № 0002402200 від 12.11.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 38 465 грн, в тому числі 30 772 грн за основним платежем та 7 693 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність та невідповідність нормам законодавства висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 та у рішенні Головного управління ДФС у Львівській області від 07.11.2014 року № 405/10/13-01-10-08-05/1672 про порушення ПП «Верігос» норм Податкового кодексу України, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, що призвело до неправомірного формування податкового кредиту у березні, червні 2012 року по податкових накладних, отриманих від контрагента ТзОВ «Нові технології ТПВ». Зазначає, що на підтвердження взаємовідносин з ТзОВ «Нові технології ТПВ», позивачем належним чином оформлено податкові накладні, акти прийому-передачі робіт та платіжні доручення, які були надані службовим особам податкового органу до перевірки. Вважає неправомірним посилання податкового органу при складенні акту перевірки від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 на висновки акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість підтвердження господарських відносин за січень-вересень 2012 року, оскільки порушення, допущені одним платником податків і відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Вважає дії підприємства законними, а дії відповідача такими, що суперечать нормам чинного законодавства і є протиправними. Оскільки підприємство не порушувало вимог чинного законодавства України, оскаржені податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку процесуального правонаступництва Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено на Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівської області (далі - Миколаївська ОДПІ).

Представники позивача Гордієнко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача Середяк Б.В. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Пояснив, що на підставі направлення на перевірку від 18.08.2014 року № 224 та наказу від 18.08.2014 року № 405 Миколаївською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Верігос» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Нові технології ТПВ» за період березень та червень 2012 року. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період березень та червень 2012 року при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Нові технології ТПВ» встановлено їх завищення. Зазначив, що ПП «Верігос» здійснювало взаєморозрахунки з ТОВ «Нові технології ТПВ», яке проводило сумнівні операції щодо надання послуг по маркуванні та пакуванні товару. Висновки про нікчемність правочину з ТОВ «Нові технології ТПВ» податковим органом зроблено на підставі акту перевірки, отриманого від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києв, згідно ІС «Податковий блок». Згідно даних ІС «Податковий блок» ТОВ «Нові технології ТПВ» знаходиться на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, станом на 19.08.2014 ТОВ «Нові технології ТПВ» присвоєно обліковий стан 3-припинення за рішенням власника. Свідоцтво платника ПДВ анульоване за ініціативою податкової інспекції 12.02.2014року за ненадання податкових декларацій протягом року. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 09.09.2014 року № 0002022200 та від 12.11.2014 року № 0002402200 законними. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач - ПП «Верігос», зареєстрований як суб'єкт господарювання 18.08.2008 року з присвоєнням коду ЄДРПОУ 35898636 та станом на 19.08.2014 року перебуває на податковому обліку в Миколаївській ОДПІ Львівської області з 19.08.2008 року за № 6768.

Відповідно до виданого Миколаївською ОДПІ Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.2008 року № 100136770 ПП «Верігос» є платником ПДВ.

Миколаївською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Верігос» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Нові технології ТПВ» за період березень, червень 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636.

На підставі акту перевірки від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 09.09.2014 року № 0002022200, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2014 року у розмірі 38 501 грн, в тому числі 30 801 грн за основним платежем та 7 700,00 грн за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковими повідомленням-рішенням позивач його оскаржив відповідно до статті 56 Податкового кодексу України та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України № 1001 від 23.12.2010 року.

За результатами адміністративного оскарження, відповідно до рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 405/10/13-01-10-08-05/1672 від 07.11.2014 року про результати розгляду первинної скарги, позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2014 року на 30 771,89 грн основного платежу та 7 693,22 грн. штрафної (фінансової санкції), в іншій частині скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення- рішення від 09 вересня 2014 року № 0002022200 залишено без змін.

12 листопада 2014 року на підставі Рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 405/10/13-01-10-08-05/1672 від 07.11.2014 податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення за № 0002402200.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення № 0002402200 від 12.11.2014 року збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2014 року в сумі 38 465грн, в тому числі 30 772 грн за основним платежем та 7 693 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті господарських операцій з ТОВ «Нові технології ТПВ».

Згідно з актом перевірки від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 та Рішення Головного управління ДФС у Львівській області, контролюючим органом встановлено такі порушення ПП «Верігос»:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 61 572,89 грн, в тому числі за березень 2014 року в розмірі 30 801,36 грн. та за червень 2014 року в розмірі 30 771,53 грн;

- ст. 3, ст. 207, ст. 208 Господарського кодексу України, ст. 203, п.1 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 664 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, здійсненими ПП «Верігос» з ТзОВ «Нові технології ТВП».

До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі аналізу представлених до перевірки первинних документів, зазначивши, що їхня кількість є недостатньою для належного підтвердження фактичного виконання робіт між позивачем та ТОВ «Нові технології ТПВ».

Крім цього, висновки податкового органу в акті від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 ґрунтувались на висновках акту 12.08.2013 р. № 771/26-55-22-2/35931869 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість підтвердження господарських відносин за січень-вересень 2012 року.

Вирішуючи спір, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних, для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Даючи оцінку взаємовідносинам ПП «Верігос» та ТОВ «Нові технології ТПВ», суд виходив із наступного.

Згідно з вказаною в акті перевірки від 28.08.2014 р. № 515/13-21-2200/35898636 інформацією, ПП «Верігос» в охоплений перевіркою період мало право займатись таким видом діяльності, як оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (а.с. 18).

В період, що перевірявся, позивач здійснював торгівлю декоративними виробами зі скла для оздоблення житла, а також пластмасовими горщиками для квітів. Даний товар позивач закуповував у польських фірм, зокрема «Interplast Plastik Produkts Sp.», «Polniks Spolka Javna Marek», «Don-Plast Sp.», на підтвердження чого надав суду наступні документи:

- контракт № 02/11/2009 від 20.11.2009 року (а.с. 62-66);

- контракт № 01/05/2010 від 21.05.2010 року (а.с. 67-71);

- контракт № 01/06/2010 від 25.10.2010 року (а.с. 72-76);

- вантажно-митні декларації форми МД-2 та МД-6, міжнародні транспортні накладні (СМК), рахунки-фактури (а.с. 77-88).

Згідно договору № 1 оренди нежитлових приміщень від 30.10.2010 року, додатку № 1 до цього договору, для забезпечення здійснення господарської діяльності, ПП «Верігос» орендувало нежитлові приміщення загальною площею 797,7 кв.м. за адресою: с. Муроване Пустомитівського району по вул. С.Стрільців, буд. 34.

Як ствердив позивач, закуплена за кордоном продукція доставлялася на складські приміщення.

Вказаний товар ПП «Верігос» в подальшому реалізовував іншим суб'єктам господарювання, в тому числі і ТзОВ «Епіцентр К».

На підтвердження договірних відносин з ТзОВ «Епіцентр К» позивач надав суду договір поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року (а.с. 89-96).

Згідно умов договору поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року позивач, як постачальник, зобов'язався постачати ТзОВ «Епіцентр К», як покупцеві, товар за свій рахунок та з обов'язковим нанесенням необхідного, узгодженого з покупцем, штрих-кодування безпосередньо на самому товарі та упаковці (п. 4.7., п. 4.8 Договору).

Крім цього, п. 6.5 вказаного договору передбачено, що позивач за власний рахунок забезпечує пакування товару, необхідне для його перевезення, при цьому упаковка повинна містити належне маркування, а згідно п. 7.7. договору - позивач повинен маркувати кожну одиницю товару.

Згідно довідки про загальну інформацію щодо ПП «Верігос», що є додатком № 2 до Акту перевірки, станом на 01.03.2012 року загальна чисельність працюючих на ПП «Верігос» склала 2 (дві) особи, а станом на 30.06.2012 року - також 2 (дві) особи, в тому числі за сумісництвом - 0 (нуль) осіб (а.с. 26).

Враховуючи відсутність необхідного персоналу на підприємстві, послуги по маркуванню та пакуванні товару, а також вантажно-розвантажувальні послуги та експедиційні послуги, позивач замовляв у ТзОВ «Нові технології ТПВ». Послуги, які надавались ТзОВ «Нові технології ТПВ», потрібні були ПП «Верігос» для організації доставки та збуту товару, торгівлею яких займався позивач.

Тобто, необхідність укладання позивачем договорів з ТзОВ «Нові технології ТПВ» була зумовлена неможливістю самостійно виконати ПП «Верігос» умови договору 3999/10/10 від 08.09.2010 року.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПП «Верігос» та ТзОВ «Нові технології ТПВ» позивач подав договори:

- договір № 01/03/2012 від 01.03.2012 року про виконання розвантажувально-завантажувальних робіт (а.с. 33-34);

- договір № 01/3/12 від 01.03.2012 року про надання послуг по маркуванню та пакуванню товару (а.с. 35-36).

Як слідує із вказаних договорів (термін діі з 01.03.2012 по 01.03.2013 року), їх предметом є надання ТзОВ «Нові технології ТПВ» послуг з розвантаження, завантаження, маркування та пакування товару ПП «Верігос» на загальну суму 369 437,35 грн, в тому числі ПДВ 61 572,90 грн.

Як доказ виконання ТзОВ «Нові технології ТПВ» передбачених вказаними договорами робіт, ПП «Верігос» подав наступні документи:

- податкову накладна № 760 від 30.03.2012 року до акту здачі - приймання виконаних робіт № 30/03-19 від 30.03.2012 року на суму 94 088,15 грн, в т.ч.ПДВ 15 681,36 грн (а.с. 37-38);

- акт здачі - приймання виконаних робіт № 30/03-22 від 30.03.2012 року на суму 90 720,00 грн, в т.ч. ПДВ 15 120 грн (а.с. 39);

- податкову накладну № 679 від 29.06.2012 року до акту здачі - приймання виконаних робіт № 29/06-03 від 29.06.2012 року на суму 102 549,20 грн, в т.ч. ПДВ 17 091,53 грн (а.с. 40-41);

- податкову накладну № 680 від 29.06.2012 року до акту здачі - приймання виконаних робіт № 29/06-14 від 29.06.2012 року на суму 82 080 грн, в т.ч. ПДВ 13 680 грн (а.с. 42-43).

Суми податку на додану вартість за отриманими податковими накладними включено до податкового кредиту за березень та червень 2012 року, відображені в реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вказані періоди (44-49).

Розрахунки з ТзОВ «Нові технології ТПВ» за наданими послугами ПП «Верігос проводило в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок ТзОВ «Нові технології ТПВ» згідно представлених платіжних доручень:

- № 22 від 07.05.2012 року на суму 90 720,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 15 120,00 грн.(а.с. 58);

- № 95 від 09.07.2012 року на суму 102 549,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 17 091,53 грн.(59);

- № 1 від 12.04.2012 року на суму 94 088,15 грн., в т. ч. ПДВ на суму 15 681,36 грн.(а.с. 60);

- № 136 від 06.08.2012 року на суму 82 080,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 13 680,00грн (а.с. 61).

Станом на 30.06.2012 року на балансовому рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та контрагентом ТзОВ «Нові технології ТПВ» заборгованість відсутня.

Аналізуючи подані позивачем первинні документи та даючи їм оцінку на предмет належності та допустимості таких на підтвердження реальності господарських операцій, суд звертає увагу на таке.

Згідно інформації, вказаної в акті перевірки 12.08.2013 р. № 771/26-55-22-2/35931869 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про неможливість підтвердження господарських відносин за січень-вересень 2012 року ТзОВ «Нові технології ТПВ» видами діяльності, якими може займатись дане підприємство є - будівництво житлових і нежитлових будівель (а.с. 129).

В п 1.1 договору від 01.03.12 №01/3/12 зазначено: « 1.1 Виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по маркуванні та пакуванні товару...», однак в п.2.1 цього 1 договору зазначено: « 2.1 Виконавець зобов'язується надати вантажні послуги...».

Аналогічно в п 1.1 договору 01.03.12 №01/03/2012 зазначено: « 1.1 Виконавець зобов'язується надати Замовнику розвантажувальні і завантажувальні роботи...», одночасно в п.2,1 цього договору зазначено: « 2.1 Виконавець зобов'язується надати будівельні послуги...».

В актах здачі-приймання виконаних робіт не зазначено номенклатуру товару, який підлягав маркуванню та пакуванню для реалізації.

А щодо виконання розвантажувально-завантажувальних робіт, то в актах здачі-приймання виконаних робіт не відображено який саме товар навантажувався та розвантажувався та в якій кількості, не відображено місце виконання розвантажувально-завантажувальних робіт.

Порівняльний аналіз первинної документації (договори, акти здачі-приймання виконаних робіт) та виконаних робіт дає суду можливість зробити висновок про те, що послуги надані ТзОВ «Нові технології ТПВ» ПП «Верігос» не відповідають тим видам діяльності, якими ТзОВ «Нові технології ТПВ» має право займатись згідно видів економічної діяльності.

В ході і проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТзОВ «Нові технології ТПВ» встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Із змісту актів здачі - приймання виконаних робіт вбачається, що надані роботи та послуги є достатньо трудомісткими, потребують часу та певної кількості працівників.

За даними податкової звітності, відображеної у акті перевірки, ТзОВ «Нові технології ТПВ» не мало достатньої кількості працівників для виконання робіт та послуг такого виду та обсягу.

Судом не здобуто доказів залучення ТзОВ «Нові технології ТПВ» персоналу на підставі цивільно-правових договорів для виконання вказаних у актах здачі - приймання виконаних робіт № 30/03-19 від 30.03.2012 року та № 30/03-20 від 30.03.2012 року обсягів робіт та послуг.

Судом встановлено, що ТзОВ «Нові технології ТПВ» зареєстровано як суб'єкт господарювання у м. Києві.

Така територіальна віддаленість контрагента позивача потребує певних зусиль для виконання робіт та надання послуг, передбачених укладеними договорами.

Судом не здобуто доказів про наявність у ТзОВ «Нові технології ТПВ» технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, необхідних для виконання своїх зобов'язань за договорами як за місцем його реєстрації, так і в інших регіонах України, зокрема, у Львівській області, що свідчить про неможливість фактичного здійснення цим суб'єктами господарювання господарських операцій з виконання робіт та надання послуг для ПП «Верігос» у м. Львові.

Згідно умов договору поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року позивач, як постачальник, зобов'язався постачати ТзОВ «Епіцентр К», як покупцеві, товар за свій рахунок, однак жодних відомостей про наявність власних чи орендованих транспортних засобів, необхідних для транспортування ТМЦ зі складу позивача до ТзОВ «Епіцентр К» суду не надано.

За представленими позивачем відомостями про загальний рух товарів 01.03.2012 - 31.03.2012 року та 01.06.2012 - 30.06.2012 року суд не має можливості встановити, який саме товар та в якій кількості було передано позивачем ТзОВ «Нові технології ТПВ» для здійснення послуг, обумовлених вищевказаними договорами (а.с. 151-174).

Суд пропонував позивачу надати інші докази, окрім договорів, актів здачі-приймання виконаних робіт та податкових накладних, які б підтвердили виконання саме ТзОВ «Нові технології ТПВ» послуг по маркуванню товару та розвантажувально-завантажувальних робіт.

Такі докази не були надані.

Окрім того, відсутні будь-які докази на підтвердження одержання ТзОВ «Нові технології ТПВ» від ПП «Верігос» тих товарно-матеріальних цінностей, які підлягали маркуванню, пакуванню та подальшій доставці ТзОВ «Епіцентр К» на виконання умов договору поставки № 3999/10/10 від 08.09.2010 року.

Суд викликав в якості свідка директора ПП «Верігос» ОСОБА_4 з метою одержати від нього інформацію щодо місця, умов та засобів виконання ТзОВ «Нові технології ТПВ» своїх договірних зобов'язань.

Проте ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, двічі ухилився від виклику суду і не з'явився в судове засідання 23.02.2015 року та 05.03.2015 року.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) фінансова, податкова статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно пункту 2.2 вищевказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Пунктом 2.4 Положення передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Представлені позивачем документи (договори, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні) формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, однак, з урахуванням проведеного судом аналізу цих документів, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Нові технології ТПВ».

За таких обставин наявність у позивача первинних документів, які за формою відповідають вимогам чинного законодавства, самі по собі не можуть бути безумовною підставою для включення сум, сплачених за такими документами, до складу податкового кредиту за охоплений перевіркою період - березень та червень 2012 року.

Статтею 67 Конституції України закріплений обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суб'єкт господарювання повинен здійснювати діяльність з метою одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Намір одержати доход виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про правильність висновків податкового органу про безпідставність включення ПП «Верігос» до складу податкового кредиту коштів по взаємовідносинах з ТзОВ «Нові технології ТПВ», відтак донарахування суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість є правомірнім.

За правилами, встановленими статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Миколаївська ОДПІ вказані вимоги щодо обов'язку довести правомірність своїх рішень виконала.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржені позивачем податкові повідомлення - рішення Миколаївської ОДПІ від 09.09.2014 року № 0002022200 та № 0002402200 від 12.11.2014 року, суд дійшов висновку, що вони прийняті відповідачем з урахуванням вимог Податкового кодексу України і з дотриманням передбачених статтею 2 КАС України принципів.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, податкові повідомлення - рішення від 09.09.2014 року № 0002022200 та № 0002402200 від 12.11.2014 року винесені правомірно, тому позов є безпідставним.

Відповідно до положень статті 94 КАС України не підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 06 березня 2015 року.