Постанова

від 04.03.2015 по справі 924/635/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 924/635/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Вавринчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка" від 29.12.2014 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.14 р. у справі № 924/635/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

до відповідача Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Іванова Володимира Івановича

про погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 271 311,78 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 р. у справі № 924/635/14 (головуючий суддя Заярнюк І.В., судді Вибодовський О.Д., Заверуха С.В.) задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка"; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 271 311,78 грн., з яких тіло кредиту - 201 547,96 грн., відсотки - 65 537,85 грн., комісія - 4 225,97 грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка", а саме нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1 по вулиці Тернопільській у м. Хмельницькому, загальною площею 140,4 кв. м., предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського територіального округу, зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 7833 та зареєстрованого Хмельницьким БТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером 1052 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 135919, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах з початковою ціною не нижче 494 900,00 грн. та 5 426,24 грн. витрат зі сплати судового збору. При прийнятті рішення суд виходив з того, що позичальник своїх зобов'язань згідно умов кредитного договору не виконав.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне підприємство "Творча лабораторія - Тампографіка" звернулося з апеляційною скаргою від 29.12.2014 р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 р. у справі № 924/635/14 і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ "Дельта банк" в повному обсязі посилаючись на те, що судом першої інстанції не були з'ясовані усі обставини, що мають значення для справи, зокрема, не було враховано, що Іванов В.І., який уповноважив на підписання договору поруки Волчук О.В. (неналежний підписант), не мав права розпоряджатись майном ПП "Творча лабораторія - Тампографіка", оскільки таке розпорядження відбувалось на підставі володіння без достатньої правової підстави. Іванов В.І. не набув права власності на ПП "Творча лабораторія", що підтверджується висновком в рішенні Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/17113/13-ц від 14.10.2013 р., що договір купівлі-продажу від 12.04.2007 р. є неукладеним. Тому, на момент укладення договору іпотеки Іванов В.І. був неналежним володільцем, оскільки набув зазначене майно без достатньої правової підстави (за неукладеним договором). Господарським судом не було з'ясовано питання виконання зобов'язань основним боржником, Івановим В.І., щодо якого є рішення про стягнення з нього 248 843,63 грн. та його реальний розмір станом на момент ухвалення; не встановлено, чи мала місце зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності і чи не припинилась у зв'язку із цим порука. Суд хибно застосував положення пп. 3.9.2 постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Насправді неявка через поважну причину (інфекційна хвороба) єдиного повноважного представника ПП "Творча - лабораторія - Тампографіка", неподання відзиву на позовну заяву та ненадання усіх належних доказів з боку відповідача позбавило можливість брати участь у розгляді справи на засадах рівності та змагальності.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги; залишити рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 р. у справі № 924/635/14 без змін, посилаючись на те, що підстави наведені у апеляційній скарзі є надуманими, не об'єктивними та не відповідають дійсності. Метою пред'явлення апеляційної скарги є затягування строків погашення заборгованості по кредитному договору № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р., який укладений між ТзОВ "Укрпромбанк" та Івановим В. І. ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. Виконання позичальником зобов'язань за цим договором забезпечується іпотекою відповідно до укладеного іпотечного договору № 47/ZКВМ-07 від 12.12.2007 р., згідно з яким предметом іпотеки є нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1, предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом 28.12.2002 р., зареєстрованого: в реєстрі за реєстровим номером 7833; Хмельницьким БТІ - за реєстровим номером 1052; в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 135919. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотека на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 17.02.2014 р. за відповідачем наявна заборгованість у сумі: 271 311,78 грн. З урахуванням статті 28 ГПК України ні відповідач, ні його представник жодного разу не з'явились на судові засідання, не подали відзив на позов та докази, розгляд справи тривав весь 2014 рік, неодноразово переносився через відсутність відповідача, а в ухвалах суду зазначалося, які саме документи необхідні від відповідача.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта банк", явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про день і час розгляду апеляційної скарги, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали апеляційного суду) (а.с.213).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Іванов В. І. правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався та явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча з урахуванням положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", третя особа була належним чином повідомлена про день і час розгляду апеляційної скарги, про що свідчать повернуті поштовим відділенням конверти із процесуальними документами суду від третьої особи - Іванова Володимира Івановича із відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" (а.с.215-216).

Відповідно до абзаців 1, 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, із подальшими змінами та доповненнями особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали апеляційного суду надсилалися третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Іванову В. І. рекомендованими листами з повідомленнями про вручення за адресою реєстрації (згідно паспортних даних) (а.с.28).

04.03.2015 р. від Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка" (апелянта) до суду надійшло електронне повідомлення № 10 (клопотання), в якому апелянт повторно просив перенести розгляд справи № 924/635/14 призначений на 04.03.2015 р. на інший день, у зв'язку із хворобою єдиного представника підприємства та визнати явку представника позивача та третьої особи обов'язковою (а.с.219).

Однак, дане клопотання до задоволення не підлягає, як необґрунтоване та не підтверджене доказами, виходячи з наступного.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 3.9.2 пункту 3.9 вище вказаної постанови пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. у справі № 924/635/14 відновлено відповідачу - ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" процесуальний строк для апеляційного оскарження рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 р. у справі № 924/635/14 та прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено її розгляд на 04.02.2015 р. (а.с. 180-181).

03.02.2015 р. та 04.02.2015 р. від ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (апелянта) до суду надійшли електронні повідомлення № № 7, 4 (клопотання) про перенесення розгляду справи № 924/635/14 на іншу дату, у зв'язку хворобою єдиного повноважного представника підприємства та визнання явки представника ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" та третьої особи Іванова В.І. обов'язковою для дачі пояснень по справі для повного, об'єктивного і всебічного розгляду справи (а.с.207-208).

В судовому засіданні 04.02.2015 р. за результатами розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача (скаржника) та відкладення розгляду скарги, а також про необхідність визнати обов'язковою явку представника відповідача (а.с.209-210).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі № 924/635/14 розгляд скарги відкладено на 04.03.2015 р. та визнано явку повноважного представника відповідача обов'язковою (а.с.211-212).

Однак, в судове засідання 04.03.2015 р. представник відповідача (апелянта) не з'явився та надіслав до апеляційного суду повторне електронне повідомлення № 10 (клопотання), про перенесення розгляду справи № 924/635/14 на інший день, у зв'язку із хворобою єдиного представника підприємства та визнання явки представника позивача та третьої особи обов'язковою.

Жодними належними доказами ні перше, ні повторне клопотання скаржником не підтверджено, не подано доказів того, що представник відповідача (скаржника) дійсно перебував на лікарняному підчас розгляду апеляційної скарги 04.02.2015 р. та 04.03.2015 р.

Статтею 22 ГПК України визначено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Не з'явлення в судове засідання та подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи свідчать про штучне затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням обставин конкретної справи може розцінюватись господарським судом як зловживання апелянтом процесуальними правами та порушення прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони у справі.

За наведених обставин, колегія суддів з урахуванням двохмісячного терміну розгляду скарг згідно статті 102 ГПК України, приходить до висновку про відхилення клопотання та можливість розгляду апеляційної скарги у даній справі без участі представників сторін та третьої особи.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 грудня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (банк) та Івановим Володимиром Івановичем (позичальник) було укладено кредитний договір № 47/КВМ-07 згідно з пунктами 1.1 - 1.8 якого банк надає позичальнику відкличну відновлювальну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти у на наступних умовах: валюта ліміту кредитування - гривня; максимальний розмір кредитування - 353 000,00 грн.; валюта кредиту - гривня, долар США, євро; строк дії кредитної лінії - 120 місяців; дата повернення кредиту - 11.12.2017 р; мета кредитування - споживчі цілі; процентна ставка за користування кредитом, зокрема, у гривні - 17 % річних (а.с.12-18).

Згідно пункту 1.12 кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати платежі за цим договором у розмірі, порядку та строки, встановлені цим договором за графіком платежів щодо погашення суми кредиту, процентів за користуванням ним, комісій банку, сукупних послуг, які надаються позичальнику у зв'язку із укладенням цього договору, а також інших фінансових зобов'язань позичальника, які виникають у зв'язку з укладанням цього договору ("Графік платежів за договором"), який є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1) (а.с.19-20).

Пунктом 2.6 договору передбачено, що зменшення ліміту кредитування здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менш як 2 954,83 грн. по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем в якому був встановлений ліміт кредитування на позичковий рахунок шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку позичальника (його поручителів, гарантів та інших осіб у відповідності до пункту 2.14 цього договору) та/або шляхом внесення готівки до каси банку. Кредит повертається лише в тій валюті, в який він був наданий (а.с.13).

Відповідно до пунктів 2.7 - 2.8 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення. Проценти нараховуються щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту по 20 (двадцяте) число (включно) кожного наступного місяця за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту шляхом внесення готівкових коштів у касу банку або шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку позичальника, у банку (філії), на відповідні рахунки.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення заборгованості по кредиту у повному обсязі та закриття ліміту кредитної лінії, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями (заставодавцями, іпотекодавцями, гарантами, поручителями, майновими поручителями) умов цього договору та/або договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, а позичальник зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги (а у випадку передбаченому пунктом 4.2.5 - не пізніше наступного робочого дня) повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пунктами а - ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. між ТзОВ "Укрпромбанком" (іпотекодержатель) та ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 47/ZКВМ-07 від 12.12.2007 р., згідно пункту 1.1 іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р., укладеним між іпотекодержателем і Івановим Володимиром Івановичем, за умовами якого останній зобов'язаний іпотекодержателю до 11 грудня 2017 року включно, в порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредитні кошти у розмірі 353 500,00 грн., сплатити проценти за користування ним, комісії та штрафні санкції у розмірі та випадках, передбачених кредитним договором (основне зобов'язання). Іпотекою за цим договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору (а.с.22-25).

Пунктом 1.2 іпотечного договору визначено, що предметом іпотеки є нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1 по вулиці Тернопільській у м. Хмельницькому, загальною площею 140,4 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі - продажу вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Гусєвою Л.В. 28 грудня 2002 року, зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 7833 та зареєстрованого Хмельницьким БТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером 1052 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 135919. Вартість предмету іпотеки згідно з Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 16954872, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 07 грудня 2007 року, становить 82 600,00 грн. (а.с.22).

Сторони цього договору оцінили предмет іпотеки у 494 900,00 грн. (пункт 1.3 договору).

Згідно пункту 4.5 договору іпотеки у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріуса реалізація предмету іпотеки здійснюється шляхом продажу предмета іпотека на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження (а.с.24).

30 червня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі ТзОВ "Укрпромбанк"), Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі ПАТ "Дельта Банк") та Національним банком України, керуючись положеннями статей 92 та 95 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Постанови Правління НБУ № 369 "Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства" було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТзОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банку" (а.с.39-43).

Згідно умов договору та витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань ТзОВ "Укрпромбанку" на користь ПАТ "Дельта Банку" від 30.09.2010 р. - Перелік кредитних та забезпечувальних договорів, ТзОВ "Укрпромбанк" передав (відступив ПАТ "Дельта Банку" права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого ПАТ "Дельта Банк" замінює ТзОВ "Укрпромбанк" як кредитора (стає новим кредитором) у зобов'язаннях, зокрема, у кредитному договорі № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. (позичальник) - Іванов Володимир Іванович (а.с.44).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Статтею 518 ЦК України передбачено, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (стаття 519 ЦК України).

Таким чином, внаслідок передачі ТзОВ "Укрпромбанк" ПАТ "Дельта Банк" прав вимоги до боржників, ПАТ "Дельта Банк" переходить (відступається) право вимагати замістьТзОВ "Укрпромбанк" від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Зокрема, ПАТ "Дельта Банк" набуло право вимоги за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник - Іванов В.І. належним чином взяті на себе зобов'язання згідно кредитного договору № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків, комісій не виконував, у зв'язку з чим утворилася відповідна заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. (Іванов В. І.) заборгованість за кредитом складає 23 325,96 дол. СШ; за відсотками - 7 584,96 дол. США; по комісії 4 225,97 грн. (а.с.11).

З урахуванням наведеного, ПАТ "Дельта Банк" 19.02.2014 р. надіслало на адресу ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавця) претензію № 31.4-08/1610/14, в якій повідомило іпотекодавця, про невиконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 17.02.2014 р. за кредитним договором наявна прострочена (поточна) заборгованість: 30 910,92 дол. США та 4 225,97 грн.; просило розглянути претензію в строки передбачені законодавством і договором та сплатити прострочену (поточну) заборгованість, а також повідомило про можливість вчинення виконавчого напису. (а.с.32-35).

Однак, вказана претензія залишена ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавцем) без відповіді, зобов'язання згідно кредитного договору не виконані.

За наведених обставин, ПАТ "Дельта Банк" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 271 311,78 грн., з яких тіло кредиту - 201 547,96 грн., відсотки - 65 537,85 грн., комісія - 4 225,97 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки з Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка", а саме нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1 по вулиці Тернопільській у м. Хмельницькому, загальною площею 140,4 кв. м., предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського територіального округу, зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 7833 та зареєстрованого Хмельницьким БТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером 1052 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 135919, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження (а.с.2-5).

16.07.2014 р. позивач - ПАТ "Дельта Банк" подав до суду уточнення до позовної заяви, в якому просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що складає 271 311,78 грн., з яких тіло кредиту - 201 547,96 грн., відсотки - 65 537,85 грн., комісія - 4 225,97 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки з Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка", а саме нерухоме майно - нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1 по вулиці Тернопільській у м. Хмельницькому, загальною площею 140,4 кв. м., предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу вбудованого приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського територіального округу, зареєстрованого в реєстрі за реєстровим номером 7833 та зареєстрованого Хмельницьким БТІ в реєстрову книгу за реєстровим номером 1052 та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстровим номером 135919, шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах з початковою ціною не нижче: 494 900,00 грн.(а.с.74-78).

Вказана заява про уточнення позовних прийнята судом першої інстанції до розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 ЦК України, частини 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно до частин 1-3 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частинами 1, 3 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість позичальника - Іванова В.І. (третьої особи) за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. що складає 271 311,78 грн., з яких тіло кредиту - 201 547,96 грн., відсотки - 65 537,85 грн., комісія - 4 225,97 грн. доведена матеріалами справи, підтверджена позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем вказані обставини не спростовано.

Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для стягнення вказаної заборгованості.

Як було зазначено вище, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника - Іванова В.І. за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. між ТзОВ "Укрпромбанком" (іпотекодержатель) та ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір № 47/ZКВМ-07 від 12.12.2007 р. Відповідно, у претензії від 19.02.2014 р. ПАТ "Дельта Банк" повідомляв ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавця) про не виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого наявна заборгованість; у разі незадоволення цієї претензії буде звертатися до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 17.02.2014 р. становить 30 910,92 дол. США та 4 225,97 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (частина 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку").

Частинами 1, 3, 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частин 1, 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Частинами 1-3 статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Згідно частини 6 статті 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; у разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту статей 38, 39 Закону України "Про іпотеку" вказівка у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації є гарантією продажу предмета іпотеки за ціною, що не може бути нижчою тієї ціни, що вказана в рішенні суду. Така гарантія передбачена законом в першу чергу для захисту інтересів боржника в частині забезпечення можливості більш повного погашення заборгованості за кредитним договором.

На момент укладення договору іпотеки № 47/ZКВМ-07 від 12.12.2007 р. сторони ТзОВ "Укрпромбанк" (іпотекодержатель) та ПП "Творча лабораторія - Тампографіка" (іпотекодавець), погодили вартість цього майна в сумі 494 900,00 грн. (пункт 1.3 договору іпотеки).

Докази щодо зауважень та не непогодження сторін щодо вартості предмета іпотеки в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням наведених обставин справи, норм чинного законодавства та умов пункту 4.5 договору іпотеки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. в сумі 271 311,78 грн., з яких тіло кредиту 201 547,96 грн., відсотки 65 537,85 грн., комісія 4 225,97грн., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка", а саме нерухоме майно нежиле вбудоване приміщення в будинку 34/1 по вулиці Тернопільській у м. Хмельницькому, загальною площею 140,4 кв. м. шляхом продажу предмета іпотеки на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною 494 900,00 грн. Заявлені позовні вимоги банку є законними та обґрунтованим, доведені матеріалами справи, а тому підлягають до задоволення.

Відповідач та третя особа не подали до суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення в повному обсязі позовних вимог банку про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на іпотечне майно.

Доводи апелянта щодо не з'ясування та не врахування судом першої інстанції усіх обставини, що мають значення для справи, зокрема, рішення Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/17113/13-ц від 14.10.2013 р., яким встановлено, що договір купівлі-продажу ПП "Творча Лабораторія" від 12.04.2007 р. потребував нотаріального посвідчення та державної реєстрації і відповідно до частини 3 статті 640 ЦК України є неукладеним, а тому на момент укладення договору іпотеки Іванов В.І. був неналежним володільцем, оскільки набув зазначене майно без достатньої правової підстави (за неукладеним договором), колегією суддів до уваги не приймаються та спростовуються наступним.

У вказаному апелянтом рішенні у справі № 686/17113/13-ц про визнання недійсним договору купівлі-продажу Хмельницький міськрайонний суд дійшов висновку, про те що, договір купівлі - продажу ПП "Творча Лабораторія" від 12.04.2007 р. є неукладеним (а.с.160-161), тоді як предмет іпотеки, який є предметом спору у даній справі, згідно пункту 1.2 іпотечного договору належить іпотекодавцю - ПП "Творча Лабораторія - Тампографіка" на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2002 р., який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі та зареєстрований Хмельницьким БТІ в реєстрову книгу та в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.22).

Договір від 28.12.2002 р. купівлі-продажу вбудованого майна, що є предметом іпотечного договору № 47/ZКВМ-07 від 12.12.2007 р., який забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 47/КВМ-07 від 12.12.2007 р. є чинним. Доказів того, що він в судовому порядку визнавався не дійсним чи неукладеним, сторонами не надано.

Інші доводи апеляційної скарги колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищенаведеним та матеріалами справи, не відповідають нормам законодавства, що регулюють дані правовідносини, не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення та не можуть бути підставою для його скасування.

Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права та повним дослідженням усіх обставин справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення, якщо рішення є законним та обґрунтованим.

За таких обставин, підстав для скасування рішення не вбачається.

Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 15.10.2014 р. у справі № 924/635/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - Приватного підприємства "Творча лабораторія - Тампографіка" від 29.12.2014 р. - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В. Гудак

Г.Є. Олексюк