Рішення

від 03.03.2015 по справі 915/2230/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ====================================================================== РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  03 березня 2015 року                                                 Справа №  915/2230/14   Господарський суд Миколаївської області, головуючий суддя Коваль С.М., при  секретарі  Сьяновій О.С., з участю представників сторін: від позивача:  представник не з‘явився, від  відповідача: представник не з‘явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2230/14 За позовом:    Кам'янець – Подільське публічне акціонерне товариство “ГІПСОВИК”,  пров. Індустріальний,1, м. Кам'янець-Подільський,32307 до відповідача: Приватне підприємство “Миколаївський гипсокартонний завод”,                             вул. 12 Повздовжня,82/6, м. Миколаїв,54028 про: стягнення заборгованості  в сумі 210198,37 грн., -                                                          В С Т А Н О В И В:           Кам'янець – Подільське публічне акціонерне товариство “ГІПСОВИК” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства “Миколаївський гипсокартонний завод” про стягнення заборгованості в сумі 210198,37 грн.  за договором поставки № 52 від 23.06.2014. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежними виконанням умов договору поставки № 52 від 23.06.2014 з оплати поставленого позивачем гіпсу будівельного фасованого марки ГВ Г-4 Ш-ІІ. Позивач у судове засідання 03.03.2015 року не з‘явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи, проте надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.               Відповідач у судове засідання 03.03.2015 року не з‘явився, у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав в повному обсязі на суму 210198,37 грн., яка виникла між позивачем та відповідачем при виконанні договору № 52 від 23.06.2014 року на постачання сировини  для виробництва  гіпсокартону.              Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення сторін про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.           Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:            23 червня 2014 року між Кам'янець-Подільським ПАТ «Гіпсовик» та Приватним підприємством «Миколаївський гипсокартонний завод» був укладений договір поставки № 52 від 23.06.2014 року.           Відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 52 від 23.06.2014 року, позивач зобов‘язується передати у власність відповідача товар, а відповідач зобов‘язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.           Пунктом 1.2 договору сторони визначили найменування товару: гіпс будівельний фасований марки ГВ Г-4 Ш-ІІ.           У відповідності до п. 1.5 договору документи на товар, які позивач повинен передати відповідачу, видаткову і податкову накладні, рахунок-фактуру, документ про якість.           Розділом четвертим договору сторони визначили ціну договору. У відповідності до п.4.1 договору, ціна за одиницю товару складає 650,00 грн. за одну тонну.           Загальна  вартість товару за даним договором становить 2600000,00 грн. (п.4.2)                 Пунктом 5.1. даного договору передбачений порядок розрахунків: попередня оплата в розмірі 100% відшкодування позивачу витрат на оплату залізничних послуг транспортування товару; за погодженням сторін на партію товару надається відстрочка платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту відвантаження.           У відповідності  до п.9.2 договору, відвантаження і приймання товару по кількості і якості здійснюється згідно Інструкцій № П-6 та № П- 7.             На виконання умов договору  та відповідно до видаткової накладної № 1934 від 14.07.14 року, видаткової накладної № 1979 від 17.07.14 року, № 2052 від 22.07.14 року, № 2151 від 30.07.14 року, № 22259 від 07.08.14 року, № 2366 від 16.08.14 року, № 2416 від 19.08.14 року, № 2458 від 21.08.14 року, № 2594 від 03.09.14 року, № 2627 від 05.09.14 року, № 2665 від 09.09.14 року, № 2710 від 12.09.14 року,№ 2741 від 16.09.14 року, № 2789 від 19.09.14 року, № 2845 від 23.09.14 року, позивачем було поставлено відповідачу товару за період з 14.07.14 року по 23.09.14 року в кількості 912,675 тон, а також були надані залізничні послуги на загальну суму 841499,98 грн.           Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав,  оплату за поставлений товар здійснив частково в сумі  631301,61 грн., що підтверджується банківськими виписками  за період з 25.07.2014 до 16.10.2014 (а.с.23-25,28,31-32,35,38-39,42-45,48-49,54,57,59-60,65).           Таким чином, розмір заборгованості  відповідача станом на момент розгляду справи складає 210198,37 грн.           Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України  з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ст.  629 ЦК України  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.           Оскільки Приватним підприємством “Миколаївський гипсокартонний завод” не виконані  зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 210198,37 грн. підлягають задоволенню повністю.            За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.           Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 33, 34,  44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги  задовольнити  в повному обсязі.      2.  Стягнути з Приватного підприємства “Миколаївський гипсокартонний завод”,          вул. 12 Повздовжня,82/6, м. Миколаїв,54028, ідентифікаційний код 22438168 на користь  Кам'янець – Подільського публічного акціонерного товариства “ГІПСОВИК”,  пров. Індустріальний,1, м. Кам'янець-Подільський,32307,  ідентифікаційний код 22986119, основний борг у розмірі 210198 (двісті десять тисяч сто дев‘яносто вісім) грн. 37 коп., 4203 (чотири тисячі двісті три) грн. 97 коп.  витрат по сплаті судового збору.   3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Суддя                                                                                                             С.М.Коваль           Рішення підписано 04.03.2015р.