Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/12064/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 лютого 2015 року №826/12064/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Шведі В.С., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеження відповідальністю «Свеб Карго» додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24, податкової вимоги від 17.06.2014 №5967-25, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеб Карго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24, податкової вимоги від 17.06.2014 №5967-25.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Варгус», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203. Через відсутність доказів узгодження відповідних грошових зобов'язань відповідачем безпідставно винесено податкову вимогу від 17.06.2014 №5967-25, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 про опис майна у податкову заставу.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203, податкової вимоги від 17.06.2014 №5967-25, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24.

Адміністративну справу №826/12064/14 розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Свеб Карго» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Варгус» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Свеб Карго»:

пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 190 738,00 грн.;

пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 181 201,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 29.04.2014 №0005992203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226 501,25 грн., у тому числі: 181 201,00 грн. - основний платіж, 45 300,25 - штрафні (фінансові) санкції;

від 29.04.2014 №0006002203, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238 422,50 грн., у тому числі: 190 738,00 грн. - основний платіж, 47 684,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві сформовано податкову вимогу від 17.06.2014 №5967-25, якою зобов'язано товариство з обмеження відповідальністю «Свеб Карго» сплатити податковий борг у розмірі 481 919,51 грн.

Окрім того, контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Варгус» за договором купівлі-продажу від 21.05.2013 №21052013.

Разом з тим, на обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203 позивач НЕ НАДАВ жодних первинних документів : договору купівлі-продажу від 21.05.2013 №21052013, специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок з банківського рахунку, тощо. Тобто по суті висновки акту перевірки щодо порушення товариством з обмеження відповідальністю «Свеб Карго» правил податкового обліку та заниження податкових зобов'язань, позивачем не спростовано.

Натомість, товариство з обмеження відповідальністю «Свеб Карго» в позовній заяві обґрунтовує протиправність податкових повідомлень-рішень від 29.04.2014 №0005992203, від 29.04.2014 №0006002203, податкової вимоги від 17.06.2014 №5967-25, рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24, тим що податковий борг у розмірі 481 919,51 грн. є неузгодженим, оскільки податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203 позивачем не отримувалися, а тому в останнього була відсутня можливість оскарження їх в судовому порядку чи сплати визначеного грошового зобов'язання у добровільному порядку.

Разом з тим, суд не погоджується з вказаними доводами позивача, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві надсилала засобами поштового зв'язку на адресу товариства з обмеження відповідальністю «Свеб Карго»: 04211, місто Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 1, кв.6, наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.03.2014 №425 та податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203.

Разом з тим, вся поштова кореспонденція контролюючого органу повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Доказів щодо наявності в будинку 1 по вулиці Лайоша Гавро окремо квартири 6, та офісу 6, позивачем суду не надано, а тому суд вважає, що це одне і теж приміщення. При цьому платником податків не забезпечено отримання поштової кореспонденції за своєю податковою адресою.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин , податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суд звертає увагу, що державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві надсилала поштову кореспонденцію за адресою позивача, яка відповідає адресі зазначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по товариству з обмеження відповідальністю «Свеб Карго», код 38398624.

Отже, враховуючи приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203 вважаються врученими платнику податків.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення , крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Враховуючи приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України та відмітки пошти на конверті поштового відправлення податкових повідомлень-рішень від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення вручені 02.06.2014.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується позивачем, грошове зобов'язання визначене податковими повідомленнями-рішеннями не було сплачено у 10 денний строк та не розпочато останнім процедуру оскарження рішень контролюючого органу, а тому формування 17.06.2014 контролюючим органом податкової вимоги №5967-25 є правомірним.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, враховуючи, що за товариством з обмеження відповідальністю «Свеб Карго» обліковується податковий борг у розмірі 481 919,51 грн. рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 є обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 487,20 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. - 487,20 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Свеб Карго» (04211, місто Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 1, офіс 6, код ЄДРПОУ 38398624) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.