Ухвала

від 19.05.2015 по справі 826/12064/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12064/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕБ КАРГО» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕБ КАРГО» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СВЕБ КАРГО» звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та №0006002203, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24, податкову вимогу від 17.06.2014 №5967-25.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією в Оболонському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СВЕБ КАРГО» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Варгус» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624, у якому встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на суму 190 738,00 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на суму 181 201,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014:

- №0005992203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 226 501, 25 грн., у тому числі: 181 201,00 грн. - основний платіж, 45 300, 25 - штрафні (фінансові) санкції;

- №0006002203, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 238 422, 50 грн., у тому числі: 190 738, 00 грн. - основний платіж, 47 684, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Також, ДПІ в Оболонському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві сформовано податкову вимогу від 17.06.2014 №5967-25, якою зобов'язано товариство з обмеження відповідальністю «СВЕБ КАРГО» сплатити податковий борг у розмірі 481 919, 51 грн.

Крім того, контролюючим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та №0006002203, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 та податкова вимога від 17.06.2014 №5967-25є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідачем на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Варгус», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203. Крім того, через відсутність доказів узгодження відповідних грошових зобов'язань відповідачем безпідставно винесено податкову вимогу від 17.06.2014 №5967-25, рішення від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 про опис майна у податкову заставу.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо оскарження податкових повідомлень-рішень від 29.04.2014 №0005992203 та №0006002203 колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки ДПІ в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 21.03.2014 №277/26-54-22-03/38398624 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Варгус» за договором купівлі-продажу від 21.05.2013 №21052013.

Разом з тим, на обґрунтування протиправності податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203 позивач не надав жодних первинних документів: договору купівлі-продажу від 21.05.2013 №21052013, специфікацій, рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, виписок з банківського рахунку, тощо.

Згідно з п. 198. 1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198. 2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Однак, як уже зазначалось позивачем не надано жодних первинних документів, якими підтверджувалася б реальність виконання умов договору купівлі-продажу від 21.05.2013 №21052013. Тобто, по суті висновки акту перевірки щодо порушення ТОВ «СВЕБ КАРГО» правил податкового обліку та заниження податкових зобов'язань, позивачем не спростовано.

Більш того, пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.

Згідно із п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності

Щодо оскарження податкової вимоги від 17.06.2014 №5967-25 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Доводи апелянта про те, що податковий борг є неузгодженим, оскільки податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та №0006002203 позивачем не отримувалися, а тому в останнього була відсутня можливість оскарження їх в судовому порядку чи сплати визначеного грошового зобов'язання у добровільному порядку є необґрунтованими з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ в Оболонському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві надсилала засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ «СВЕБ КАРГО»: 04211, місто Київ, вулиця Лайоша Гавро, будинок 1, кв. 6, наказ на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.03.2014 №425 та податкові повідомлення-рішення від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203.

Однак, вся поштова кореспонденція контролюючого органу повернулась з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Доказів щодо наявності в будинку 1 по вулиці Лайоша Гавро окремо квартири 6, та офісу 6, позивачем суду не надано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кв. 6 та оф. 6 це одне і теж приміщення. При цьому, платником податків не забезпечено отримання поштової кореспонденції за своєю податковою адресою.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач надсилав поштову кореспонденцію за адресою позивача, яка відповідає адресі, зазначеній у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по товариству з обмеженою відповідальністю «Свеб Карго», код 38398624.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України та відмітки пошти на конверті поштового відправлення податкових повідомлень-рішень від 29.04.2014 №0005992203 та від 29.04.2014 №0006002203, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення вручені 02.06.2014.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи грошове зобов'язання визначене податковими повідомленнями-рішеннями не було сплачено у 10 денний строк та не розпочато останнім процедуру оскарження рішень контролюючого органу, а тому формування 17.06.2014 контролюючим органом податкової вимоги №5967-25 є правомірним, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо оскарження рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що за ТОВ «СВЕБ КАРГО» обліковується податковий борг у розмірі 481 919,51 грн., рішення про опис майна у податкову заставу від 17.06.2014 №12580/10/26-54-25-24 є також обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень - довів правомірність своїх дій.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕБ КАРГО» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.