Постанова

від 04.03.2015 по справі 910/20603/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/20603/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційних скаргКиївської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. у справі господарського суду№910/20603/13 міста Києва за позовом ТОВ "Сервіс Солюшнз" до 1) Київської міської ради 2) ТОВ "Рембуд-2" про за участю представників сторін: позивача - відповідача 1- відповідача 2-визнання договору оренди землі укладеним Максименко М.І. дов. б/н від 21.10.2014 Самелюк К.О. дов. №225-КР-20 від 12.01.2015 Дмитрасевич М.О. - дов. б/н від 21.10.2014 В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" про визнання договору оренди землі укладеним, а саме про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001р., укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Рембуд-1" (орендар), та викладення цього Договору оренди земельної ділянки в новій редакції позивача ТОВ "Сервіс Солюшнз".

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2013р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано укладеним в новій редакції договір між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Солюшнз", Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2", Київською міською радою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001р., що укладений між Київською міською радою та ТОВ "Рембуд-2", стягнуто з Київської міської ради та ТОВ "Рембуд-2" судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Під час нового розгляду справи господарським судом міста Києва 05.08.2014р. прийнято рішення (суддя Котков О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. (судді Зубець Л.П., Іоннікова І.А., Мартюк А.І.), яким позовні вимоги задоволено частково, визнано укладеним між позивачем та відповідачами договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.12.2001р., що укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за №3050 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів 24.01.2002р. за №62-6-00029 в редакції, викладеній в резолютивній частині судового рішення. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Київська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поясненнях на касаційну скаргу ТОВ "Сервіс Солюшнз" проти доводів касаційних скарг Київської міської ради та ТОВ "Рембуд-2" заперечує, вважає судові рішення по справі законними та обґрунтованими, просить касаційні скарги залишити без задоволення.

04.03.2015р. від ТОВ "Рембуд-2" до Вищого господарського суду України надійшло клопотання про повернення переплачної суми судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. та подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2013р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2014р. були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014р., а справу направлено на новий розгляд.

Тобто, ТОВ "Рембуд-2" просить Вищий господарський суд України вирішити питання щодо переплачної суми судового збору не під час нового розгляду справи, а до направлення справи на новий розгляд.

При цьому, п.п.4.4 п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст.9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема, належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно з ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, що встановлено ст.125 ЗК України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на виконання цих приписів законодавства 06.12.2001р. між Київською міською радою як орендодавцем, та ТОВ "Рембуд-2" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради №380/1356 від 05.07.2001р. передає, а орендар приймає в оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Мурманська, 3 у Деснянському районі м. Києва, розміром 0,6803 га для будівництва та експлуатації виробничо-будівельної бази у межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід'ємною частиною договору. Земельна ділянка має кадастровий номер: 80 000 000 00:62:072:0001.

10.04.2009р. між ТОВ "Рембуд-2" та ТОВ "Сервіс Солюшнз" було укладено договір на пайову участь у будівництві, згідно з умовами якого ТОВ "Рембуд-2" приймає позивача у пайове будівництво нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 3, літера "Б", загальною площею 2922 кв. м, що споруджується ТОВ "Рембуд-2", шляхом фінансування позивачем ТОВ "Сервіс Солюшнз" частини цього будівництва.

На виконання умов Договору на пайову участь ТОВ "Рембуд-2" передав позивачу частину об'єкту, а саме: приміщення (об'єкт 2) площею 1402,7 кв. м (1-й поверх - 758,5 кв. м, 2-й поверх - 644,2 кв. м), а також частину об'єкту на праві спільної часткової власності (об'єкт 3 та об'єкт 4), про що сторонами було складено і підписано відповідний акт прийому-передачі від 23.09.2010р.

Рішенням господарського суду м.Києва у справі №32/647 від 12.01.2011р. позов було задоволено повністю: визнано право власності ТОВ "Рембуд-2" та виділено в натурі приміщення загальною площею 1296,9 кв. м, визнано право власності ТОВ "Сервіс Солюшнз" та виділено в натурі приміщення загальною площею 1402,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, будинок 3 (літ. "Б"), а також визнано право спільної часткової власності з розподілом часток ТОВ "Рембуд-2" 0,99 частини та ТОВ "Сервіс Солюшнз" 0,01 частини на частину приміщень об'єкту загальною площею 222,4 кв.м.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

На підставі вказаного судового рішення Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" було проведено реєстрацію права власності позивача на відповідне нерухоме майно, що підтверджено Витягом про державну реєстрацію прав №35568786 від 20.09.2012р.

Судами встановлено, що позивачу ТОВ "Сервіс Солюшнз" належить 33,17% приміщень виробничо-будівельної бази, яка складається з об'єкту та корпусу, розташованої на земельній ділянці по вул. Мурманській, 3 у м. Києві.

ТОВ "Рембуд-2" направило позивачу лист вих.№57 від 05.06.2013р., в якому повідомило про те, що ТОВ "Рембуд-2" є єдиним орендарем земельної ділянки.

ТОВ "Сервіс Солюшнз" направило 30.08.2013р. відповідачам листи №30/08-1 та №30/08-2, в яких запропонувало оформити право оренди позивача на земельну ділянку шляхом укладення договору про внесення змін до Договору оренди. До вказаних листів позивачем було додано проект договору.

Київська міська рада відмовилася від укладання договору з позивачем листом №057023-20703 від 30.09.2013р., в якому зазначила про неможливість надання позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для оформлення права позивача на оренду земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю спільного звернення (заяви) ТОВ "Сервіс Солюшнз" та ТОВ "Рембуд-2" з цього приводу.

ТОВ "Рембуд-2" на звернення позивача не відреагувало.

Позивач ТОВ "Сервіс Солюшнз", вважаючи, що у нього наявні правові підстави для оформлення права оренди земельної ділянки, розташованої у м. Києві по вул. Мурманській, 3, у зв'язку з набуттям ним права власності на частину об'єкту та права спільної часткової власності на частину об'єкту, розташованого на вказаній земельній ділянці, на підставі ст.120 ЗК та ст.377 ЦК України, звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив визнати укладеним договір про внесення змін до Договору оренди в запропонованій редакції, а також затвердити акт прийому-передачі Київською міською радою спірної земельної ділянки ТОВ "Рембуд-2" та ТОВ "Сервіс Солюшнз".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.ст.2, 6 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судами було встановлено, що ТОВ "Рембуд-2" набув право орендного користування спірної земельної ділянки з 24.01.2002р. - дати реєстрації договору Київським міським управлінням земельних ресурсів у книзі записів державної реєстрації договорів за №62-6-00029 на підставі укладеного з Київською міською радою Договору оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №32/647 від 12.01.2011р. на підставі Договору про пайову участь було визнано право власності позивача на частину об'єкту та частку у праві спільної часткової власності на частину об'єкту, розташованого на спірній земельній ділянці.

Позивач ТОВ "Сервіс-Солюшнз" набув права власності на частину об'єкту 1402,7 кв.м та права спільної часткової власності (частка 0,01) на частину об'єкту 222,4 кв.м після 01.01.2010, а саме після дати набуття чинності п.п.4 п.1 та п.2 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" №1702-VI від 05.11.2009p., згідно з якими ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України були викладені у новій редакції.

Відповідно до ст.120 Земельного кодексу України (в редакції Закону від 05.11.2009p.) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою.

В процесі судового розгляду було встановлено, що спірна земельна ділянка є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Судами попередніх інстанцій виконано вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові у справі №910/20603/13 від 14.05.2014р., відносно необхідності врахування права Київської міської ради як власника земельної ділянки, вирішувати питання про надання цієї ділянки у користування та визначати умови такого користування, та встановлено, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки.

Водночас, зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір за відсутності зазначеного рішення є неможливим, крім випадку, передбаченого ст.120 ЗК та ст.377 ЦК України.

При цьому норми ст.120 Земельного кодексу України є спеціальними по відношенню до норм ст.ст.116, 123, 124 Земельного кодексу України, які встановлюють загальний порядок набуття права оренди земельної ділянки, у контексті набуття прав на земельні ділянки державної або комунальної власності, оскільки норми ст.120 ЗК України регулюють вужче коло суспільних відносин - відносин щодо набуття прав на земельну ділянку лише у випадку набуття права власності на нерухомість, яка знаходиться на такій ділянці.

В ст.377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Норми ст.120 Земельного кодексу України передбачають можливість переходу права власності на земельну ділянку у разі придбання у власність будівлі чи споруди. Тобто, згідно з ч.ч.1, 2, 4 ст. 120 Земельного кодексу України до набувача права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні в силу закону, незалежно від волі попереднього користувача земельної ділянки та органу, уповноваженого розпоряджатися землею (у випадку належності земельної ділянки до земель державної або комунальної власності) переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні об'єкти нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.06.2011р. у справі №3-53гс11 та від 19.06.2012р. у справі №3-30гс12, які відповідно до ст.111 28 ГПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що у зв'язку з набуттям позивачем права власності на частину виробничо-будівельної бази, а також частку у праві спільної часткової власності на частину виробничо-будівельної бази, розташованої на спірній земельній ділянці, до позивача ТОВ "Сервіс Солюшнз" в силу ч.ч.2, 4 ст.120 Земельного кодексу України та ч.1 ст.377 Цивільного кодексу України перейшло право на користування земельною ділянкою на умовах оренди вказаної земельної ділянки в обсязі, пропорційно частці позивача у праві власності на виробничо-будівельну базу.

Частина 5 статті 88 Земельного кодексу України визначила, що учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню земельної ділянки.

Судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що Київська міська рада не розглядала питання про передачу спірної земельної ділянки в оренду позивачу, посилаючись на відсутність спільної заяви з цього приводу від позивача та ТОВ "Рембуд-2", а звернення позивача з позовом у даній справі зумовлено ухиленням ТОВ "Рембуд-2" від спільного звернення з приводу оформлення права оренди позивача до Київської міської ради.

Оформлення права оренди позивача на земельну ділянку може відбуватися без прийняття рішення Київською міською радою про надання земельної ділянки позивачу в оренду, оскільки названа ділянка вже була надана у користування ТОВ "Рембуд-2", а з урахуванням набуття позивачем права власності на частину виробничо-будівельної бази, а також частки у праві спільної часткової власності на частину виробничо-будівельної бази в силу закону відбувається перехід частини вже існуючого права оренди від ТОВ "Рембуд-2"до позивача.

Оскільки виділення окремої земельної ділянки площею пропорційною частці позивача у праві оренди на земельну ділянку є неможливим з урахуванням розташування належного позивачу нерухомого майна як на першому, так і на другом поверхах виробничо-будівельної бази, та на умовах спільного користування, вимога позивача про визнання укладеним договору про внесення змін до Договору оренди на умовах позивача визнана судами частково обґрунтованою.

Згідно зі ст.ст.651, 652 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема, у випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ч.ч.2, 4 ст.120 Земельного кодексу України відбувається лише зміна орендаря земельної ділянки у випадку набуття третьою особою частки у праві власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розташованих на відповідній земельній ділянці, а інші умови договору оренди земельної ділянки залишаються без змін, у зв'язку з чим позовні вимоги про внесення змін до Договору оренди, укладеного між відповідачами, які не пов'язані із виникненням у позивача права оренди спірної земельної ділянки, не ґрунтуються на вимогах законодавства, а тому визнані судами такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, предметом позову у справі є не визнання укладеним договору оренди земельної ділянки у новій редакції, а визнання укладеним договору про внесення змін до Договору оренди земельної редакції у запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про оренду землі" у договір оренди землі можуть бути внесені зміни за рішенням суду. Такі зміни набувають чинності з моменту набрання рішенням суду про зміну договору законної сили згідно ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України.

Окрім того, в ст.15 Закону України"Про оренду землі" наведено перелік істотних умов договору оренди землі, а зміни в Договір оренди в редакції, затвердженій місцевим господарським судом, не стосуються істотних умов названого договору.

Відносно позовної вимоги позивача ТОВ "Сервіс Солюшнз" про затвердження акту прийому-передачі Київською міською радою спірної земельної ділянки ТОВ "Рембуд-2" та ТОВ "Сервіс-Солюшнз", суди попередніх інстанцій підставно виходили з того, що позивачем ані в позовній заяві, ані в додаткових поясненнях по справі не було зазначено, яким саме нормативним актом передбачено право суду визначати та затверджувати зміст акту прийому-передачі земельної ділянки. За відсутності обґрунтування вищевказаної вимоги суди дійшли висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг Київської міської ради та ТОВ "Рембуд-2", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касаторами до бюджету під час подання касаційних скарг, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційних скарг на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторах.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рембуд-2" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014р. у справі №910/20603/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова