Рішення

від 04.03.2015 по справі 916/59/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" березня 2015 р.Справа № 916/59/15-г

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі судового засідання Стадник О.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Василик А.В. (довіреність № 1 від 06.01.2015р.),

від відповідача - Бабчук І.В. (довіреність № 01/15 від 05.01.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства „Українські спеціальні системи"

до відповідача - відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області

про стягнення 44 277,53 грн.

встановив:

Державне підприємство „Українські спеціальні системи" (ДП „Українські спеціальні системи") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області про стягнення 44 277,53 грн., з яких: 30 000,00 грн. - сума основного боргу, 5 430,00 грн. - пеня, 2 100,00 грн. - штраф, 5 850,00 грн. - інфляційні нарахування, 897,53 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. грошових зобов'язань щодо здійснення оплати вартості виготовленого та поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.01.2015р. порушено провадження по справі № 916/59/15-г за даним позовом, розгляд справи призначено на 04.02.2015р.

30.01.2015р. до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 2703/15), згідно якого відділ Держземагенства у Кодимському районі Одеської області, заперечуючи проти позову, просить суд відмовити в його задоволенні, наголошуючи на неможливості виконання спірного грошового зобов'язання через відсутність відповідного бюджетного фінансування. Також відповідач зазначає, що він не використовує придбаний у позивача ПАК-ДЗК, оскільки він не пройшов державну експертизу за відсутності коштів для її проведення.

03.02.2015р. позивачем було подано до господарського суду заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 2-520/15), згідно якої ДП „Українські спеціальні системи", зменшивши розмір позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 41 137,44грн., з яких: 30 000,00 грн. - сума основного боргу, 3 413,47 грн. - пеня, 6 750 грн. - інфляційні нарахування, 973,97 грн. - 3% річних.

Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду, як остаточна.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. розгляд справи відкладено на 04.03.2015р., - згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 04.03.2015р. представник відповідача надав суду клопотання (вх. № 2-1194/15) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби у Кодимському районі Одеської області.

Суд, розглянувши клопотання відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області, залишив його без задоволення, з огляду на необгрунтованість.

Також, в судовому засіданні 04.03.2015р.:

- представник позивача підтримував уточнені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити;

- представник відповідача заперечував проти позову, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позов.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 04.03.2015р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.07.2013р. між відділом Держземагенства у Кодимському районі Одеської області (Замовник) та ДП „Українські спеціальні системи" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.203/13/ІН, у відповідності до п. п. 1.1 - 1.4 якого Постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити Замовникові один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі за текстом договору - ПАК-ДЗК), а Замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК. Технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена у додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 „ Проведення земельної реформи " КЕКВ 3110 „ Придбання обладнання і предметів довгострокового користування ". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „ Машини обчислювальні частини та приладдя до них ".

Згідно з п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 30 000 грн., у т.ч. ПДВ 5 000 грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та Протоколу погодження договірної ціни товару.

4.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2013р.) встановлено, що Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у розмірі визначеному п. 3.1 договору. Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року.

Замовник має право на відстрочку платежу в разі відсутності бюджетного фінансування (п. 4.2 Договору)

Відповідно до п.5.1 Договору та п.2 додаткової угоди №1 від 25.12.2013р. постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013р.

П. 7.2 договору сторони передбачили, що, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товару за бюджетні кошти, Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно до п.11 Договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків та виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до їх повного виконання.

Підписанням додатку № 1 до договору № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. сторонами було погоджено Технічні вимоги до програмно-апаратного комплексу попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням, а також специфікацію даного програмно-апаратного комплексу.

Так, на виконання договору №11.203/13/ІН від 04.07.2013р., позивач поставив відповідачу ПАК-ДЗК за видатковою накладною № РН-0000074 від 25.12.2013р. на суму 30 000грн.

В зв`язку з нездійсненням відповідачем оплати за поставлене устаткування, позивач 10.04.2014р. звернувся до відділу Держземагенства в Кодимському районі Одеської області з претензією № 02-497, в якій просив сплатити існуючу заборгованість в розмірі 30 000грн.

Листом № 12-12-05/1475 від 12.05.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що 30 000 грн. заборгованості відображено в фінансовій звітності по відділу станом на 01.05.2014р. Заборгованість буде перереєстровано в Управлінні державної казначейської служби України в Кодимському районі Одеської області та погашено в межах отриманого фінансування.

З огляду на несплату заборгованості, позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією ДП „Українські спеціальні системи" № 02-1170 від 30.09.2014р.

Листом № 12-12-05/3371 від 22.10.2014р. відповідач повідомив позивача про те, що 30 000 грн. зареєстровано в органі держказначейства у кредиторській заборгованості станом на 01.01.2014р., однак, кошторис на 2014р. не передбачає погашення даної заборгованості, у зв'язку з чим погасити її не має можливості. Також відповідач в листі зазначив, що він не використовує придбаний у позивача ПАК-ДЗК, оскільки він не пройшов державну експертизу за відсутності коштів для її проведення.

Все вищезазначене і стало підставою для звернення ДП „Українські спеціальні системи" до господарського суду Одеської області з даним позовом та уточненнями до нього, в якому, окрім стягнення з відділу Держземагенства в Кодимському районі Одеської області 30 000 грн. - основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 413,47 грн. - пені, 6 750 грн. - інфляційних нарахувань, 973,97 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладна № РН-0000074 від 25.12.2013р., на виконання договору № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. позивачем було поставлено відповідачу програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням. Вказана видаткова накладна від імені відповідача підписана представником, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей посвідчені довіреністю № 6 від 24.12.2013р.

Згідно п. 4.1 Договору № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2013р.) сторони узгодили, що оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року.

Проте, відповідач не здійснив оплату вартості придбаного товару в сумі 30 000,00грн. після закінчення 2013 фінансового року, чим порушив прийняті на себе за договором № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. грошові зобов'язання.

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріалами справи встановлено та відповідачем не спростовано існування у відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області заборгованості по оплаті вартості поставленого за видатковою накладною № РН-0000074 від 25.12.2013р. устаткування в сумі 30 000 грн. за договором № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р., у зв'язку з чим позовна вимога ДП „Українські спеціальні системи" про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 000грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Ч. 2 ст.218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 ст.13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Твердження відповідача про те, що відсутність бюджетного фінансування є підставою для несплати отриманого товару та відмови в задоволенні позову, судом до уваги не приймаються, оскільки, укладаючи договір від 04.07.2013р., відповідач повинен був передбачити бюджетні призначення та заздалегідь вжити необхідних заходів для фінансування видатків за цим договором або укласти його на інших умовах з врахуванням того, що фінансування відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області здійснюється з бюджету.

Крім того, суд зауважує, що у договорі сторони не передбачили порядок узгодження та строк відстрочення платежу за отриманий товар, з підстав чого відсутність бюджетного фінансування відповідача, за умови недосягнення сторонами згоди на відстрочення платежу через таке, не є підставою для порушення відповідачем строку оплати вартості товару та не позбавляє позивача права вимагати оплати за поставлений товар, сплати штрафних санкцій, індексу інфляції, трьох процентів річних.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних за період з 01.01.2014р. по 30.01.2015р., господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Українські спеціальні системи" в частині стягнення із відповідача 3% річних в сумі 973,97 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, перевіривши за допомогою системи „Ліга закон" розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних витрат за період з 01.01.2014р. по 30.01.2015р. у розмірі 6 750грн., суд встановив, що розмір інфляційних витрат за вказаний період перевищує суму інфляційних витрат, заявлену до стягнення позивачем. Проте, враховуючи, що у суду відсутні повноваження щодо збільшення позовних вимог, а таке право - відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України - належить виключно позивачу, суд не виходить за межі позовних вимог та приймає заявлену позивачем суму інфляційних витрат - 6 750грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 3 413,47 грн., заявлених позивачем в заяві про зменшення позовних вимог на підставі п. 4, п. 6 ст. 231 ГК України з урахуванням облікової ставки НБУ, господарський суд вважає за доцільне відмовити в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

При цьому частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом абз. 1 та абз. 3 частини 2 вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2.2 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише не грошового зобов'язання , пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Згідно п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

З огляду на зазначені норми законодавства, та те, що умовами договору № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. сторони не передбачили такий вид санкції за неналежне виконання зобов'язання Замовником - відділом Держземагенства у Кодимському районі Одеської області, як неустойку у вигляді пені, господарський суд вважає безпідставним нарахування її відповідачу за прострочення оплати вартості придбаного згідно договору № 11.203/13/ІН від 04.07.2013р. товару в сумі 30 000,00грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача 30 000 грн. - основного боргу, 973,97 грн. - 3% річних та 6 750 грн. - інфляційних витрат.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відділу Держземагенства у Кодимському районі Одеської області (66000, Одеська область, Кодимський район, м. Кодима, вул. Леніна, 88, код ЄДРПОУ 38096621) на користь державного підприємства „Українські спеціальні системи" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Б, код ЄДРПОУ 32348248) 30 000 (тридцять тисяч) грн. - основної заборгованості, 973 (дев`ятсот сімдесят три) грн. 97коп. - 3% річних, 6 750 (шість тисяч сімсот п`ятдесят) грн. - інфляційних витрат та 1 675 (одна тисяча шістсот сімдесят п`ять) грн. 36 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 05 березня 2015 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко