Рішення

від 02.03.2015 по справі 911/5651/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2015 р. Справа № 911/5651/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність"

про стягнення 2 250 000,00грн

Суддя А.Р. Ейвазова

Представники:

від позивача - Холодило П.В. (довіреність №217-6 від 12.01.2015);

від відповідача - Крижов С.В. (довіреність б/н від 26.05.2014)

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" (далі - ТОВ "Сонячне насіння") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" (далі - СТОВ "Співдружність") про стягнення 2 250 000,00грн неустойки.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання за договором №К-14032014-1 від 07.04.2014 поставки кукурудзи в частині передачі зерна власного виробництва, за що сторонами встановлена відповідальність у вигляді сплати неустойки (т.1 а.с.2-6).

Відповідач у справі - СТОВ "Співдружність" у наданому поясненні щодо заявлених вимог заперечує, вказуючи на недоведеність вимог позивача та відсутність факту порушення зобов'язань за договором. Так, відповідач вказує, що зерно, яке постачалось за договором позивачу, є зерном його власного виробництва, яке вирощено не лише на землях Рокитнянського району Київської області, але й на орендованих землях у Таращанському районі Київської області (т.1 а.с.87-89, т.2 а.с.1).

Розгляд справи по суті заявлених вимог розпочато в судовому засіданні 23.01.2015, у якому оголошено перерву до 30.01.2015, а 30.01.2015 - до 02.03.2015.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача - щодо заявлених вимог заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.03.2014 між СТОВ "Співдружність" (далі - постачальник) та ТОВ "Сонячне насіння" укладено договір №К-14032014-1 поставки кукурудзи (далі - договір №К-14032014-1) (т.1 а.с.10-12).

За умовами договору №К-14032014-1, постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 2000 тон +/- 5% від цієї кількості за вибором покупця (далі - зерно), а покупець зобов'язується прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість (п. 1.1 договору).

Згідно п. 4.2 договору №К-14032014-1 зерно має бути поставлене постачальником у строк до 20.03.2014 включно.

Датою поставки зерна вважається дата підписання сторонами та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, а також отримання покупцем складської квитанції на зерно у кількості, зазначеній у п. 1.1 договору (п. 4.4 договору №К-14032014-1).

Відповідно до п. 5.1.2 договору №К-14032014-1 постачальник підписанням вказаного договору підтверджує та гарантує, що зерно, яке поставляється покупцю за цим договором, є власністю постачальника і вироблене (вирощене та зібране) останнім на власних або орендованих на законних підставах площах; у нього є (створені) усі умови для належного виконання умов цього договору (вирощування, збору, зберігання та подальшого продажу зерна), в т.ч. управлінський та технічний персонал, орендовані на законних підставах земельні ділянки (земельні паї) та/або земельні ділянки (земельні паї), що належать йому на праві приватної власності, складські приміщення, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби тощо.

У разі порушення (невиконання або неналежного виконання) постачальником будь-якої з гарантій, передбачених розділом 5 вказаного договору, та/або виявиться, що будь-яка гарантія не відповідає дійсності на дату укладення та/або під час виконання договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 100% від загальної вартості зерна, а також відшкодувати покупцю збитки, заподіяні порушенням (невиконанням або неналежним виконанням) та/або недійсністю вищезазначених гарантій (п. 7.4 договору №К-14032014-1).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками та діє до 20.03.2014 включно; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились не виконаними (п. 11.2 договору №К-14032014-1).

17.03.2014 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №К-14032014-1, відповідно до якої сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2014 (т.1 а.с.14).

Також, 07.04.2014 між сторонами укладено договір №К-07042014-1 поставки кукурудзи (далі - договір №К-07042014-1) (т.1 а.с.22-24).

За умовами договору №К-07042014-1 постачальник зобов'язується поставити в обумовлений договором строк кукурудзу врожаю 2013 року в фізичній вазі кількістю 1000 тон +/- 5% від цієї кількості за вибором покупця (далі - зерно), а покупець зобов'язується прийняти зерно та сплатити постачальнику його вартість (п. 1.1 договору).

В силу п. 4.2 договору №К-07042014-1 зерно має бути поставлене постачальником у строк до 10.04.2014 включно; датою поставки зерна вважається дата підписання сторонами та зерновим складом акту приймання-передачі зерна, а також отримання покупцем складської квитанції на зерно у кількості, зазначеній у п. 1.1 договору (п. 4.4 договору №К-07042014-1).

Відповідно до п. 5.1.2 договору №К-07042014-1, постачальник підписанням вказаного договору підтверджує та гарантує, що зерно, яке поставляється покупцю за цим договором, є власністю постачальника і вироблене (вирощене та зібране) останнім на власних або орендованих на законних підставах площах; у нього є (створені) усі умови для належного виконання умов договору (вирощування, збору, зберігання та подальшого продажу зерна), в т.ч. управлінський та технічний персонал, орендовані на законних підставах земельні ділянки (земельні паї) та/або земельні ділянки (земельні паї), що належать йому на праві приватної власності, складські приміщення, сільськогосподарська техніка, транспортні засоби тощо.

У разі порушення (невиконання або неналежного виконання) постачальником будь-якої з гарантій, передбачених розділом 5 договору №К-07042014-1, та/або виявиться, що будь-яка гарантія не відповідає дійсності на дату укладення та/або під час виконання договору, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю неустойку у розмірі 100% від загальної вартості зерна, а також відшкодувати покупцю збитки, заподіяні порушенням (невиконанням або неналежним виконанням) та/або недійсністю вищезазначених гарантій (п. 7.4 договору №К-07042014-1).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення їх підписів печатками та діє до 10.04.2014 включно; закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишились не виконаними (п. 11.2 договору №К-07042014-1).

Крім того, між сторонами 08.04.2014 укладено додаткову угоду до договору №К-07042014-1, відповідно до якої сторонами продовжено строк дії договору до 31.12.2014 (т.1 а.с.25).

Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Як встановлено судом, на виконання умов договорів №К-14032014-1 від 14.03.2014, №К-07042014-1 від 07.04.2014, відповідачем поставлено позивачу зерно у кількості 3000 тон, що підтверджується видатковими накладними:

- №121 від 17.03.2014 - 2000 тон загальною вартістю 3 500 000,00грн (т.1 а.с.15);

- №204 від 07.04.2014 - 1000тон загальною вартістю 2 250 000,00грн (т.1 а.с.27).

Окрім того, на підтвердження фактів прийому-передачі зерна сторонами складено акти приймання-передавання зерна №7 від 17.03.2014 (т.1 а.с.17) та №8 від 07.04.2014 (т.1 а.с.29)

Позивачем оплачено поставлене за вказаними договорами зерно, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками з рахунку (т.1 а.с.20, 21, 28, 30).

Проте, у зв'язку з неналежною якістю зерна, про що вказано у додаткових угодах, між сторонами у справі укладені додаткові угоди від 30.04.2014 (т.1 а.с.13, 26) до відповідних договорів поставки кукурудзи.

Відповідно до додаткової угоди від 30.04.2014, за договором №К-14032014-1 від 14.03.2014, сторони підтверджують, що постачальником згідно договору здійснена поставка покупцю зерна у фізичній вазі 2000 тон з показниками якості, що не відповідають умовам договору, у зв'язку з чим сторони домовились про те, що постачальник зобов'язується у термін до 08.05.2014 включно повернути покупцю сплачені ним грошові кошти за неякісне зерно у сумі 3 387 230,00грн, а покупець - після перерахування коштів постачальником грошових коштів здійснює повернення постачальнику поставленого зерна у фізичній вазі кількістю 1935,560 тон +/- 5% за вибором покупця з фактичними показниками якості, що існують на дату повернення, які постачальник зобов'язується прийняти від покупця на зерновому складі постачальника (т.1 а.с.13).

Відповідно до додаткової угоди від 30.04.2014 за договором №К-07042014-1 від 07.04.2014, сторони підтверджують, що постачальником згідно договору здійснена поставка покупцю зерна у фізичній вазі 1000 тон з показниками якості, що не відповідають умовам договору, у зв'язку з чим сторони домовились про те, що постачальник зобов'язується у термін до 08.05.2014 включно повернути покупцю сплачені ним грошові кошти за неякісне зерно у сумі 2 250 000,00грн, а покупець - після перерахування коштів постачальником грошових коштів, здійснює повернення постачальнику поставленого останнім зерна у фізичній вазі кількістю 1000 тон +/- 5% за вибором покупця з фактичними показниками якості, що існують на дату повернення, які постачальник зобов'язується прийняти від покупця на зерновому складі постачальника (т.1 а.с.25).

Виконання додаткової угоди від 30.04.2014 до договору №К07042014-1 щодо повернення коштів та зерна підтверджується виписками з рахунку від 08.05.2014, 15.05.2014 (а.с.78-79), накладною на повернення №2 від 16.05.2014 (т.1 а.с.84).

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки, встановленої п.7.1 договору №К07042014-1, за порушення взятих гарантій щодо поставки зерна власного виробництва.

Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, у т.ч. неустойка (ч.1 ст.230 ГК України).

В силу ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, п. 7.4 договору №К-07042014-1 передбачає застосування неустойки у розмірі 100% до покупця, який порушив, зокрема, гарантію щодо поставки зерна власного виробництва врожаю 2013 року.

Так, звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач в якості доказу відповідного порушення надав форму №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду» (т.1 а.с.34-42), у графі №1117 якої, відповідач вказав про зібрання ним 29 280 центнерів кукурудзи, що складає 2928,00 тон.

Отже, вказуючи на те, що у 2013 році відповідач, згідно такої звітності зібрав лише 2928т кукурудзи, позивач вважає, що відповідач не міг за двома вищевказаними договорами поставити 3 000т зерна саме власного виробництва, що гарантував, зокрема, за умовами договору №К-07042014-1. Таким чином, 72т зерна за договором №К-07042014-1 поставлено відповідачем, як вказує позивач, не є зерном власного виробництва.

Обраховуючи розмір неустойки, заявленої до стягнення, позивач виходив з того, що за договором №К-07042014-1 від 07.04.2014 відповідачем поставлено позивачу зерно на суму 2 250 000,00грн, і неустойки у розмірі 100% від загальної вартості зерна за обрахунком позивача становить 2 250 000,00грн, яка заявлені ним до стягнення у даній справі.

В спростування тверджень позивача, відповідач під час розгляду справи посилався на те, що ним взяті в суборенду у ТОВ «Таращанський край» землі площею 120га, які знаходяться у с. Кислівка Таращанського району Київської області, на підставі договору суборенди від 28.12.2012, який надано суду (т.1 а.с.92-93), на яких вирощено іншу частині зерна, яка поставлялась позивачу за договором №К-07042014-1, про що складені внутрішні документи, що підтверджують факт вирощення такого зерна та оприбуткування його: внутрішні накладні, виписки з рахунку 27 «сільськогосподарська продукція власного виробництва», акти на очищення, сушіння, наказ про нумерацію полів (т.1 а.с.96-103, т.2 а.с.2-112, 113). На підтвердження факту суборенди, відповідачем надані квитанції до прибуткового касового ордеру (т.2 а.с.116), а також довідка ТОВ «Таращанський край» щодо укладення та виконання сторонами зазначеного договору суборенди (т.2 а.с.117). Зерно, вирощене на відповідних полях, як вказував відповідач, не могло бути включено до даних звіту, який подано Відділу статистики у Рокитнянському районі і яким керується позивач, оскільки поля, на яких воно вирощено, знаходяться у Таращанському районі.

Під час розгляду даної справи, з клопотанням позивача, з метою встановлення дійсних обставин справи, судом витребувано ряд додаткових документів у осіб, які не є учасниками судового процесу.

Зокрема, судом витребувані дані у Відділі статистики у Таращанському районі, до якого мали подаватись відповідні дані щодо посівів та зерна з полів відповідного району. Так, листом від 10.02.2015 за вих. №38/30 відповідний орган повідомив про не подання СТОВ «Співдружність» форми №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2013 року (річна)», №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2013 року (річна)», №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 2013 рік (річна» (т.2 а.с.148).

Пояснюючи, у зв'язку з чим відповідні дані не надані в орган статистики, відповідач надав матеріали проведення службового розслідування у СТОВ «Співдружність» (т.2 а.с.163-171), у процесі якого головним бухгалтером товариства - Харитоновою О.П. надано пояснення відповідно до якого така особа зазначила, що звіти щодо зерна, вирощеного на полях Таращанського району, вона намагались здати до Відділу статистики у Рокитнянському районі, де їх не прийняли. При цьому, відповідна особа вказала, про те, що такий звіт треба було подавати у Відділ статистики у Таращанському районі вона не знала.

Разом з тим, відповідні документи суд сприймає критично, оскільки пояснення надані особою, яка є працівником відповідача, тобто залежною від товариства особою. При цьому, виходячи з відповідних пояснень, така особа знала про необхідність подання такого роду звітів та намагалась їх подати. Отже, після відмови у прийнятті звіту Відділом статистики Рокитнянського району мала його подати до відповідного відділу статистики за місцем знаходження полів, з яких зібрано зерно. Окрім того, суду не надано доказів на підтвердження таких пояснень, а саме доказів у підтвердження факту подання такого звіту помилково до Відділу статистики Рокитняняського району та факту відмову у його прийнятті.

При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 19 ГК України усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом , а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Згідно ст. 16 Закону України «Про державну статистику», відносини органів державної статистики з респондентами та користувачами, у тому числі з державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими юридичними особами, що провадять діяльність, пов'язану із збиранням та використанням адміністративних даних, базуються на принципах забезпечення надійності, об'єктивності та конфіденційності статистичної інформації, оптимізації витрат на її складання та відкритості статистичної методології.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону, респонденти зобов'язані безкоштовно у повному обсязі за формою, передбаченою звітно-статистичною документацією, у визначені строки подавати органам державної статистики достовірну інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, і дані бухгалтерського обліку.

Статтею 4 вказаного закону встановлено, що суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є респонденти, зокрема, юридичні особи.

Наказом Державної служби статистики України від 17.07.2012 №301 «Про затвердження форм державних статистичних спостережень у галузі сільського та рибного господарства», затверджено форму №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 20__ року».

Пунктом 1.7 Наказу Державного комітету статистики України від 27.08.2008 № 296 затверджено Інструкцію щодо заповнення форм державних статистичних спостережень №29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 200_ року» (річна) та № 29-сг (меліорація) «Збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня 200_ року» (річна).

Відповідно до п. 1.1 вказаної Інструкції, форма державного статистичного спостереження № 29-сг «Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 200_ року» (річна) (далі - форма № 29-сг) подається органу державної статистики за місцем здійснення діяльності (місцезнаходженням земельних ділянок) респондента, який здійснює сільськогосподарську діяльність незалежно від його підпорядкування та організаційно-правової форми господарювання та який мав у звітному році посіви сільськогосподарських культур, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження та/або провів посів озимих культур восени звітного року під урожай наступного року.

Форми № 29-сг і № 29-сг (меліорація) підписуються керівництвом підприємства, яке несе відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 1.8 Інструкції).

Згідно п. 1.2 глави 1 Інструкції, у рядку 1117 відображається валовий збір кукурудзи у перерахунку на сухе зерно; перерахунок кукурудзи молочно-воскової, воскової стиглості на сухе зерно не дозволяється.

Отже, відповідні звіти, які відповідач зобов'язаний подавати, є похідними доказами і можуть бути прийняті та оцінені у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

Також, на спростування факту поставки зерна не власного врожаю, відповідачем надані пояснення, отримані під час службового розслідування від працівників СТОВ «Співдружність», бухгалтера - Дідик Т.О., головного агронома - Мажняка В.Д., майстра елеватора - Мітлицького М.О. (т.2 а.с.165,166,168,170) щодо оприбуткування, списання, надходження на склади елеватора, сушіння і очищення зерна, яке, як вказують такі особі надійшло з орендованих полів Таращанського району.

Між тим, суд оцінює відповідні пояснення критично, оскільки вони надані залежними від відповідача особами і обставини, зазначені у них підтверджуються внутрішніми документами відповідача. Таким чином, відповідні документи мають оцінюватись у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

Зокрема, на підтвердження факту суборенди земель у Таращанському районі, відповідачем надано договір суборенди земельної ділянки від 28.12.2012, укладений між відповідачем та ТОВ "Таращанський край" (т.1 а.с.92-95), відповідно до п. 1.1 якого відповідачем орендується земельна ділянка площею 120 га, що знаходиться за адресою: с. Кислівка, Таращанського району Київської області.

Згідно ч.5 ст.8 Закону України, договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Проте, з наданої на запит суду інформації щодо реєстрації договору, за вих. №9-1025-0.2-84-15 від 17.02.2015 Відділ Держземагенства у Таращанському районі Київської області повідомив, що не має інформації стосовно договору від 28.12.2012 суборенди земельної ділянки площею 120 га, розташованої у с. Кислівка, Таращанського району Київської області, укладеного між відповідачем та ТОВ "Таращанський край" (т.2 а.с.151).

При цьому, відповідачем подано до суду довідку № 620 від 03.02.2015 Відділу Держземагенства у Таращанському районі Київської області, видану ТОВ "Таращанський край", про те, що станом на 28.12.2012 в адміністративних межах Кислівської сільської ради Таращанського району Київської області за межами населеного пункту за ТОВ "Таращанський край" зареєстровано право користування на правах оренди на 360,65 га, з яких 120,00 га, за письмовою згодою орендодавців передано у суборенду СТОВ "Співдружність" строком на 1 рік, право суборенди СТОВ "Співдружність" зареєстровано у період з 28.12.2012 по 28.12.2013 (т.2 а.с.162).

Оцінюючи подані суперечливі листи суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З поданих до суду відповідно до ухвали та відповідачем листа та довідки Відділу Держземагенства у Таращанському районі Київської області вбачається, що довідка №9-1025-0.2-84-15 від 17.02.2015 адресована суду на виконання вимог ухвали від 30.01.2015 у даній справі щодо надання інформації про державну реєстрацію договору суборенди земельної ділянки від 28.12.2012.

Натомість, подана відповідачем довідка № 620 від 03.02.2015, адресована ТОВ "Таращанський край", яке не є стороною у даній справі і суду не надано доказів з яким саме запитом (якого змісту) зверталось відповідне товариство до Відділу Держземагентства у Таращанському районі Київської області.

Крім того, лист №9-1025-0.2-84-15 від 17.02.2015, надана на вимогу суду, містить штрих-код, якого не містить довідка № 620 від 03.02.2015.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 №1242, затверджено Типову інструкцію з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади.

Згідно п.2 відповідної постанови, центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити відповідно до Інструкції і затвердити у тримісячний строк за погодженням із державними архівними установами власні інструкції з діловодства та типові інструкції з діловодства для однорідних за характером діяльності підприємств, установ, організацій, що належать до сфери їх управління.

Інструкція, затверджена відповідною постановою, передбачає, що, у разі застосування автоматизованої системи реєстрації документів може використовуватись штрих-код, який для вихідних документів включає реєстраційний індекс і дату документа, що розташовуються у межах, зазначених у ДСТУ 4163-2003 для реквізитів бланку, а саме: з кутовим розташуванням реквізитів - 73 міліметри від початку першого реквізиту, з поздовжнім - 77 міліметрів (п.34).

На виконання відповідної постанови, наказом Державного агентства земельних ресурсів України №80 від 28.02.2012, затверджено Типову інструкцію з діловодства у територіальних органах Держземагентства, державних підприємствах, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п. 34 Типової інструкції з діловодства у територіальних органах Держземагентства, державних підприємствах, що належать до сфери його управління, індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень - індексів, які надаються документам під час їх реєстрації; для вихідних документів штрих-код включає реєстраційний індекс і дату документа та розташовується у межах, зазначених у ДСТУ 4163-2003 для реквізитів бланку.

Як вбачається із відповіді, наданої Відділом Держземагентства у Таращанському районі суду, у відповідному територіальному органі Держземагентства застосовується автоматизована система реєстрації документів, оскільки наданий документ містить штрих-код (т.2 а.с.151). Між тим, довідка від 03.02.2015, що надана в якості доказу відповідачем, штрих-коду не містить.

Поряд з цим, сам договір суборенди, копія якого надана відповідачем, не містить будь-яких даних про його реєстрацію (відповідні відмітки на договорі відсутні).

Таким чином, відповідно до ст.43 ГПК України, оцінивши у сукупності зібрані у справі докази, суд вважає не доведеною ту обставину, що поставка зерна за договором №К-07042014-1 відбулась у відповідності з гарантіями, наданими відповідачем згідно п.5.1.2 такого договору, а саме недоведеним є факт передачі відповідачем зерна власного виробництва врожаю 2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки, визначеної п.7.4 договору №-07042014-1 за порушення відповідного зобов'язання.

Поряд з цим, згідно п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вказана норма кореспондується з загальними нормами, які визначають підстави для такого зменшення.

Так, відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Окрім того, згідно ч.2 відповідної норми, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Також, відповідно до чч.2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній справі обставиною, яка має істотне значення і заслуговує на увагу при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки, є те, що відповідач повернув позивачеві сплачені позивачем за поставлене зерно кошти у повному обсязі з незначним простроченням строку, встановленого додатковою угодою від 30.04.2014 до договору №К-07042014-1.

Окрім того, оскільки позивач не довів того, що вказаним порушенням йому заподіяно збитків, у розмірі, який є рівним заявленому розміру неустойки або більше такого розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 25 000,00грн. При цьому, враховуючи зменшення розміру штрафних санкцій, у задоволенні вимог про стягнення 2 225 000,00грн неустойки суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача у повному обсязі, без врахування зменшення, а саме у розмірі 45 000,00грн (також див п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2014 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Співдружність" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячне насіння" 25 000,00грн неустойки, а також 45 000,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 2 225 000,00грн неустойки у задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.03.2012.

Суддя Ейвазова А.Р.