Постанова

від 17.02.2015 по справі 820/18728/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2015 р. № 820/18728/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Гаврилюка В.М.,

представника відповідача -Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000672200 від 05.08. 2014 р. на суму 2409,00 грн., № 0000682200 від 05.08. 2014 р. на суму 2409,00 грн., № 0000922200 від 06.11. 2014 р. на суму 598,50 грн., № 0000932200 від 06.11. 2014 р. на суму 3445,50 грн., № 0000942200 від 06.11. 2014 р. на суму 1442,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у Зміївському районі ГУМ у Харківській області відповідно до актів перевірки: від 29.07.2014 року № 1501/22/25466691, від 28.10.2014 року № 2050/22/25466691 зроблено висновок про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «С-Транс» по придбанню канцелярських та господарських товарів у ТОВ «АЛЕН-К» (код 35475941) у грудні 2013 р. та січні 2014 р. та необґрунтовано, на думку позивача, дійшла висновку, що позивачем при придбанні товарів у ТОВ «АЛЕН-К», які підпадають під визначення ст.185 п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість та податок на прибуток. Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «АЛЕН -К» стала довідка № 2629/20-38-22-05-08/35475941 від 25.07.2014р. Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області, в якій повідомлялося про нереальність та юридичну дефектність первинних документів ори проведенні господарських операцій між ТОВ «АЛЕН-К» з контрагентом постачальником ТОВ «Білдінг-Контракт». За результатами перевірок відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення № 0000672200 від 05.08. 2014 р. на суму 2409,00 грн., № 0000682200 від 05.08. 2014 р. на суму 1575,00 грн., № 0000922200 від 06.11. 2014 р. на суму 598,50 грн., № 0000932200 від 06.11. 2014 р. на суму 3445,50 грн., № 0000942200 від 06.11. 2014 р. на суму 1442,50 грн. Позивач з винесеним відповідачем податковим повідомленнями-рішеннями не згодний, вважає їх прийнятим з порушенням приписів діючого законодавства України та без врахування всіх доводів, а тому таким, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ЄДРПОУ 25466691 та перебуває на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Державній податковій інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи, 28.10.2014 року Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу №1-о від 19.06.2013р., виданого Державною податковою інспекцією у Зміївському районі та наказу начальника ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.10.2014 р. №347 з урахуванням отриманого від Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області довідки від 25.07.2014р. № 2629/20-38-22-05-08/35475941 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ „ АЛЕН-К Харків", код за ЄДРПОУ 35475941 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „ Білдінг Контракт"(код ЄДРПОУ 38676407) їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2013 року», та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "С-Транс" (код ЄДРПОУ 25466691) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «АЛЕН-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) за період грудень 2013 р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 28.10.2014 р. № 2050/22/25466691 «Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС», код за ЄДРПОУ 25466691 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «АЛЕН-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) за період грудень 2013 р.

Перевіркою встановлено: відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «С-Транс» по придбанню господарчих товарів на суму ПДВ 2873,61 грн. у ТОВ «Ален-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) за грудень 2013р.; відсутність об'єкту оподаткування при придбанні ТОВ «С-Транс» господарчих товарів у ТОВ «Ален-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941 ) на суму ПДВ - 2873,61 грн., які підпадають під визначення ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2013 року всього на суму 2874 грн., в тому числі по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року в сумі 2297 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) за грудень 2013 року в сумі 577 грн.; в порушення п. 138.1, п.138.2 ст.138, пп.. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755VІ, із змінами та доповненнями ТОВ «С-Транс» завищено вартіртість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік на суму 2100 грн., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2013 рік на суму 399 грн.

Крім того, 29.07.2014 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу №1-о від 19.06.2013р., виданого Державною податковою інспекцією у Зміївському районі, та наказу начальника ДПІ у Зміївському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.07.2014 р. №251 з урахуванням отриманого від Основ'янської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області довідки від 30.05.2014р. № 1808/20-38-22-05-08/35475941 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ „ АЛЕН -К Харків", код за ЄДРПОУ 35475941 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ „Білдінг Контракт"(код ЄДРПОУ 38676407) їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2014 року», та згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового Кодексу України від 02.12.12.2010р. №'2755-УІ із змінами та доповненнями, проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "С-Транс" (код ЄДРПОУ 25466691) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «АЛЕН-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) за період січень 2014р.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 29.07.2014 р. № 1501/22/25466691 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «С-ТРАНС», код за ЄДРПОУ 25466691 з питань дотримання податкового закодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з підприємством ТОВ «АЛЕН-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) за період січень 2014 р.

Перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій ТОВ «С-Транс» по придбанню канцелярських та господарчих товарів на суму ПДВ 2235,87 грн. у ТОВ «Ален-К Харків» ( код ЄДРПОУ 35475941 ) за січень 2014р.; відсутність об'єкту оподаткування при придбанні канцелярських та господарчих товарів у ТОВ «Ален-К Харків» (код ЄДРПОУ 35475941) на суму ПДВ - 2235,87 грн., які підпадають під визначення ст.185, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 , податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за січень 2014 року всього на суму 2236 грн., в тому числі по податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року в сумі 1606 грн., по податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства ) за січень 2014 року в сумі 630 грн.

На підставі Актів перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення № 0000672200 від 05.08. 2014 р. на суму 2409,00 грн., № 0000682200 від 05.08. 2014 р. на суму 1575,00 грн., № 0000922200 від 06.11. 2014 р. на суму 598,50 грн., № 0000932200 від 06.11. 2014 р. на суму 3445,50 грн., № 0000942200 від 06.11. 2014 р. на суму 1442,50 грн.

Суд, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в актах перевірки від 28.10.2014 р. № 2050/22/25466691 та від 29.07.2014 р. № 1501/22/25466691, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «С-Транс» (як покупець) та ТОВ «АЛЕН-К» (як продавець) було укладено письмові правочини у формі договору №49 від 04.01.2011р. та №31 зід 08.01.2014р. на протязі з 2011р по 2014р.

ТОВ «С-Транс» згідно зазначених договорів здійснювалося постачання канцелярських товарів, які використовувалися у виробничій діяльності ТОВ «С- Транс», ТОВ «АЛЕН К» є єдиним постачальником канцелярських товарів, отримання товару відбувалося на підставі довіреностей, що підтверджується копіями журналу реєстрації довіреностей у додатку.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції з придбання товарів, які оформлені: видатковими накладними: № Хх-0012385 від 06.12.13, № Хх-011998 від 13.12.13, № Хх-012168 від 24.12.13, № Хх-0000149 від 17.01.14, № Хх-0000146 від17.01.14, № Хх-0000151 від17.01.14, № Хх-0000148 від17.01.14, № Хх-0000150 від17.01.14, № Хх-0000145 від17.01.14, № Хх-0000147 від17.01.14, № Хх-0000153 від17.01.14, № Хх-0000152 від17.01.14, № Хх-0000204 від17.01.14, № Хх-0000158 від17.01.14, № Хх-0000376 від 27.01.14 р. та податковими накладними: № 106 від 06.12.2013 на загальну суму 9288,00 грн. у т.ч. ПДВ 1548,00 грн., № 261від 13.12.2013 на загальну суму 17241,66 грн. у т.ч. ПДВ 2873,61 грн., № 202 від 17.01.2014 на загальну суму 8991,54 грн. у т.ч. ПДВ 1498,59 грн., № 203 від 17.01.2014 на загальну суму 6996,00 грн. у т.ч. ПДВ 1166,00 грн., № 204 від 17.01.2014 на загальну суму 7740,00 грн. у т.ч. ПДВ 1290,00 грн., № 205 від 17.01.2014 на загальну суму 3031,68 грн. у т.ч. ПДВ 505,28 грн., № 207 від 17.01.2014 на загальну суму 18,00 грн. у т.ч. ПДВ 0,00 грн., № 343 від 27.01.2014 на загальну суму 1382,00 грн. у т.ч. ПДВ 232,00 грн.

Факт транспортування товарів підтверджується договором оренди легкового автомобіля від 15.11.2011р. яким відбувалося перевезення та подорожніми листами легкового автомобіля: № 6 від 06.12.2013 р., № 13 від 13.12.2013 р., № 24 від 24.12.2013 р., № 3 від 01.01.2014 та видатковим касовим ордером на оплату оренди автомобіля від 28.02.2014р.

Фактичне надходження товару підтверджується даними складського обліку та виданими довіреностями. Зобов'язання по оплаті було виконано повністю, що підтверджується копіями платіжних доручень та банківськими виписками. В подальшому товар було використано у власній господарській діяльності позивача, для господарських потреб, відповідно до призначення товару, що підтверджується актами списання.

Оцінивши зазначені правочини за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, їх предметом не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначені договори визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та зазначеними контрагентам фактів вчинення правочинів в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст. 11 КАС України та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за укладеними правочинами.

Оглянувши долучені позивачем до справи копії первинних документів, що були складені по взаємовідносинам між ТОВ «АЛЕН-К Харків», суд зазначає, що документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (надалі за текстом - Положення № 88), спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність їх вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату; товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться, зокрема, до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Також п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, суд доходить висновку, що визначальним критерієм для формування витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності суб'єкта господарювання, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд критично ставиться до посилання податкового органу в акті перевірки на акт "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Ален-К Харків" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Білдінг Контракт", як підстави встановлення порушень податкового законодавства ТОВ «С-Транс». Оскільки висновки податкового органу про порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Крім того, належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Отже, платник податків не несе відповідальності за своїх контрагентів. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні вказаних вище договорів з ТОВ «АЛЕН-К Харків», який на думку податкового органу є спірними правочинами.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсним, виконаним сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженим та у судовому порядку не визнаний не дійсним.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в актах перевірок позивача необґрунтованими.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАСУ України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності його дій щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, враховуючи, що встановлені відповідачем за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд дійшов висновку, що нараховані податковим органом за дані порушення суми грошових зобов'язань є неправомірними, та як наслідок спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 11, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-ТРАНС" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

2. Скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Зміївському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000672200 від 05.08.2014 р., № 0000682200 від 05.08.2014 р., № 0000922200 від 06.11. 2014 р., № 0000932200 від 06.11. 2014 р., № 0000942200 від 06.11. 2014 р.

3. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.02.2015 р.

Суддя Рубан В.В.