Рішення

від 02.03.2015 по справі 910/29641/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015Справа №910/29641/14 Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" до 1. Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" 2. Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) провнесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 55 від 29.12.2011 Представники: від позивача: Борисенко А.С. - представник за довіреністю від 25.12.2014 Кіян А.В. - представник за довіреністю від 25.12.2014 від відповідача-1: Ставинська В.О. - представник за довіреністю № 67/1 від 29.01.2015 від відповідача-2: Захарченко К.П. - представник за довіреністю № 062/02/07-11629 від 29.12.2014 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.12.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" з вимогами до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району м. Києва" та Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №55 від 29.12.2011.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в силу приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін дії договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін, і таким чином, відповідач порушив вказану норму закону, не внісши на пропозицію позивача відповідні зміни до договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29641/14, розгляд справи призначений на 29.01.2015.

28.01.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 29.01.2015 оголошено перерву до 19.02.2015.

13.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли заперечення на позовну заяву.

13.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли клопотання про залучення доказів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву.

У судове засідання 19.02.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи, крім того представник позивач заявив клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.02.2015 строк вирішення спору було продовжено на п'ятнадцять днів.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 19.02.2015 оголошено перерву до 02.03.2015.

26.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

02.03.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі.

В судове засідання 02.03.2015 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представники позивача підтримали позовні вимоги, просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 надав пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позову не заперечує.

Представник відповідача-2 виклав заперечення на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.03.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2011 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець) (правонаступник - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" (орендар) було укладено договір про переадчу майна територіальної громади міста Києва №55, відповідно до якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 27.09.2011 №96 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, загальною площею 84,2 м. кв., за адресою: підземний пішохідний перехід площа Льва Толстого б/н (п. 1.1., 2.1. договору).

Згідно п. 9.1. договору його укладено строком з 29.12.2011 по 27.12.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі орендних відносин позивач дізнався, що Законом України від 15.12.2009 «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» внесено зміни до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та встановлено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. А, відповідно до ст. п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» встановлено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

У зв'язку з наведеним, оскільки позивачем не пропонувався менший термін, останній просить подовжити строк дії договору до 29.12.2016, шляхом внесення відповідних змін до п. 9.1 договору.

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 29.12.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування приміщення у підземному пішохідному переході, що перебуває на балансі КП ШЕУ Шевченківського району м. Києва загальною площею 84,2 м.кв, за адресою: м. Київ, підземний пішохідний перехід площа Льва Толстого б/н.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

З матеріалів справи вбачається, що нежиле приміщення, яке є об'єктом оренди за договором, є комунальною власністю, тому відносини, пов'язані з передачею в оренду спірного майна та його поверненню регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Суд встановив, що сторони належним чином виконували свої договірні зобов'язання, орендодавець передав у користування обумовлене сторонами приміщення, а орендар прийняв вказане приміщення, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, що було підтверджено сторонами під час розгляду справи в судовому засіданні.

З наведеного вбачається, що на момент укладення договору, до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вже було внесено зміни щодо строку договору оренди, а отже у сторін були відсутні правові підстави для укладення договору на менший термін, тоді як доказів того, що орендар пропонував менший термін суду не надано. Крім того, обов'язковість виконання сторонами імперативних приписів вказаного закону не поставлено законодавцем у залежність від намірів орендодавця використовувати орендоване комунальне майно для власних потреб або від будь-яких інших обставин, за винятком пропонування орендарем меншого, ніж 5 років, терміну.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (справи №911/4466/13, 923/1453/13).

17.12.2014 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про внесення змін до договору оренди, відповідно до якої просить внести зміни до п. 9.1. договору №55 від 29.12.2011, зазначивши та строк дії договору з 29.12.2011 по 29.12.2016. Зазначену заяву відповідачем-2 було отримано 18.12.2014, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії, тобто під час дії договору оренди. Разом зі вказаною заявою позивачем було направлено відповідачу-2 проект додаткової угоди про внесення відповідних змін до договору.

Відповідач-2 проект додаткової угоди не підписав, заперечень щодо її змісту позивачу не надав. Натомість 19.01.2015 відповідач-2 звернувсядо позивача та відповідача-1 з листом про припинення договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 29.12.2011 №55, в якому просив орендоване майно повернути на підставі відповідного акту.

Відповідач-1 проти позову не заперечує, у відзиві на позовну заяву вказує, що позивач дотримується умов укладеного договору та чинного законодавства в частині сплати орендних платежів.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначає, що вказаний договір є не новим договором, а новою редакцією договору оренди від 13.10.2008 №75 на виконання угоди про внесення змін до договору оренди 29.12.2011, а тому не підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні». Суд з такими твердженнями не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Стаття 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено перелік істотних умов договору оренди: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

З матеріалів справи вбачається, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов, що мало своїм наслідком підписання спірного договору, що оформлений відповідно до вимог законодавства. Крім того, договір виконувався всіма сторонами, про що свідчить факт підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення від 29.12.2011.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 26.12.204, про що свідчить відмітка відділення зв'язку на поштовому конверті, тобто під час дії спірного договору.

Отже, враховуючи все вищевикладене, а також те, дії щодо зміни договору оренди вживались позивачем у період дії договору оренди, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо внесення змін до договору оренди відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», шляхом внесення змін до п. 9.1. договору, а відтак вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема,у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача-2 у повному обсязі, як на сторону, що ухилилась від прийняття обґрунтованої пропозиції позивача.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Внести зміни до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №55 від 29.12.2011, укладеного між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп", а саме викласти п. 9.1. договору у такій редакції: "9.1. Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 29 грудня 2011 року до 29 грудня 2016 року".

3. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул Хрещатик, 10, код 19020407) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон Груп" (04050, м.Київ, вул. Миколи Мурашка, буд. 6-А, код 36856618) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька