Постанова

від 05.03.2015 по справі 904/717/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 Справа № 904/717/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.

за участю прокурора: Оксенюк М.М., посвідчення № 018111 від 09.07.13;

та представників сторін:

від позивача: Волошина К.Е., представник, довіреність № 4/10-90 від 12.02.15;

Іщенко Ю.С., представник, довіреність № 28 від 04.02.14;

від відповідача: Мандзюк О.Д., представник, довіреність б/н від 03.03.15

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 по справі № 904/717/15 (суддя Дубінін І.Ю.)

за позовом: прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави Дніпропетровської міської ради в особі Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», м. Дніпропетровськ

до Зонального навчально-методичного центру підприємства Дніпропетровського обласного об'єднання профспілок, м. Дніпропетровськ

про стягнення 318600,46 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.

В обґрунтування ухвали про повернення позовної заяви без розгляду, місцевий господарський суд з посиланням на ст. 2, ч. 2 ст. 29 ГПК України вказав на відсутність в позовній заяві обставин, на яких ґрунтується позовна вимога визначеного прокурором позивача - Дніпропетровської міської ради.

Крім того, позовна заява не містить обґрунтованих підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах другого позивача - Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», зважаючи на те, що до позову не залучено доказів, які б свідчили про те, що останнє наділено повноваженнями здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.

Також, судом зазначено, що комунальна власність не входить до складу державної власності, є самостійним об'єктом права власності, управління якою здійснює безпосередньо територіальна громада або створені нею органи, а вказаний прокурором позивач не є безпосередньо органом місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.

У зв'язку з викладеним суд першої інстанції повернув позовну заяву з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою прокурор звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати ухвалу, а справу № 904/717/15 направити на розгляд по суті до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а також суперечливістю тверджень місцевого господарського суду положенням ст. 2, 29 ГПК України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», рішенню Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп99 та Постанові пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 23.03.2012 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», що на думку скаржника призвело до винесення незаконної ухвали та є підставою для її скасування.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015, апеляційну скаргу прийнято до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2015.

У судовому засіданні прокурор (скаржник) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на скасуванні прийнятої 09.02.2015 господарським судом Дніпропетровської області ухвали по справі № 904/717/15.

Представники позивача, вимоги апеляційної скарги прокурора підтримали у повному обсязі, вказали на безпідставне повернення його позовної заяви господарським судом.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, вважає ухвалу місцевого господарського суду законною та обґрунтованою.

05.03.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд ухвалою від 09.02.2015 по даній справі повернув прокурору Кіровського району м. Дніпропетровська позовну заяву з доданими до неї документами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Колегія суддів із законністю та обґрунтованістю вказаного висновку не може погодитись, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України та п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що однією з форм представництва прокуратурою інтересів держави є звернення до суду з позовами (заявами, поданнями).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Таким чином, прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду з позовними заявами, вимоги яких спрямовані на захист в суді інтересів держави, зокрема комунальних підприємств, у випадках наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ст. 17 ЗУ «Про місцеве самоврядування» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що управління об'єктами житлово-комунального господарства віднесено до власних (самоврядних) повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська у позовній заяві чітко визначені підстави представництва держави в особі органу місцевого самоврядування - Дніпропетровської міської ради, який наділений відповідними повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства та в особі МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі».

Так, згідно статуту Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі», затвердженого наказом Комітету комунальної власності міської ради № 140-КВ від 14.08.2002, останнє засноване на комунальній власності територіальної громади міста Дніпропетровська (п. 1.1. статуту).

Згідно п. п. 1.2., 3.2. статуту засновником підприємства та власником його майна є орган місцевого самоврядування в особі Дніпропетровської міської ради.

На підставі п. 1.3. статуту органом управління майном підприємства є комітет комунальної власності міської ради.

Отже, позивач є комунальним підприємством, підпорядкованим управлінню комунального господарства міської ради, яке здійснює оперативне управління його діяльністю.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК.

Як вбачається з позовної заяви доданої до апеляційної скарги, прокурор в обґрунтування порушення інтересів держави посилається на наявність у відповідача перед МКП «Дніпропетровські міські теплові мережі» заборгованості за спожиту теплову енергію, що наносить істотну шкоду інтересам держави у виробництві, постачанні, передачі та використанні теплової енергії та негативно впливає на забезпечення життєдіяльності регіону та економіки держави.

Отже, прокурор у своїй позовній заяві зазначив у чому саме полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, повернення місцевим господарським судом позовної заяви прокурора на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України є помилковим, здійснене при неправильному застосуванні норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду скасувати, матеріали справи направити до господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання прийняття позовної заяви до розгляду відповідно до вимог ГПК України.

З урахуванням вищезазначеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2015 по справі № 904/717/15 скасувати.

Матеріали справи № 904/717/15 направити до господарського суду Дніпропетровської області для вирішення питання прийняття позовної заяви до розгляду відповідно до вимог ГПК України.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 10.03.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Л.М. Білецька

Т.А. Верхогляд