Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/19054/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року № 826/19054/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реалі" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реалі» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2014 року № 0006682208 та № 00066692208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/19054/14.

В судовому засіданні 22.12.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову та просила відмовити у його задоволенні.

Крім того, в судовому засіданні 22.12.2014 представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 22.12.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача № 2244 від 24.10.2014, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві листа УВБ ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.11.2013 року №1764/26-15-08-09 та подання Прокуратури Солом'янського району від 28.02.2014 (10-59) 2407 вих-14, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Реалі» (код ЄДРПОУ 35416273) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 38275254) за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 06.11.2014 № 5555/26-58-22-08-11/35416273.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 56100,00 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 53295,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 06.11.2014 № 5555/26-58-22-08-11/35416273 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014:

- № 0006682208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 70125,00 грн., з якої: за основним платежем - 56100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14025,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 23);

- № 0006692208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 66619,00 грн., з якої: за основним платежем - 53295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13324,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т. 1, арк. 22).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали:

- вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к (наявний в матеріалах справи).

Згідно даного вироку встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_1 є засновником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38275254, юридична адреса: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. В'ячеслава Чорновола, буд.35). Дане підприємство було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_1 Зокрема, у серпні 2012 року ОСОБА_2 вступив у попередню змову з невстановленими слідством особами та запропонував ОСОБА_1 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38275254), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_2 пообіцяв виплатити ОСОБА_1 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_2 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності. Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_2, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію.

- Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 38275254) від 23.07.2013 № 17/22-03/38275254.

Згідно даного акту, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, оскільки згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

- Ненадання позивачем до перевірки договору між ТОВ «Реалі» та ТОВ «Фірма Сервіс-Транс», кошторисів на виконані ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» роботи, макетів, первинних документів щодо транспортування, погрузки-вигрузки полуфабрикатної продукції від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс».

Таким чином, податковий орган на підставі вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к, акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» (код ЄДРПОУ 38275254) від 23.07.2013 № 17/22-03/38275254 та, враховуючи відсутність первинних документів для підтвердження реальності господарських операцій, дійшов висновку, що ТОВ «Реалі» не підтвердило факт здійснення господарських операцій, а тому у ТОВ «Реалі» були відсутні підстави для включення до складу податкового кредиту з ПДВ та до валових витрат з податку на прибуток придбання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс».

Однак, ТОВ «Реалі» не погоджується з такою позицією податкового органу та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями від 19 листопада 2014 року № 0006682208 та № 00066692208, а тому звернулося до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.5.15 п. 135.5 ст. 135 ПК України, інші доходи включають: інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім цього, правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

В той же час, згідно пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV). Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Висновки про реальність здійснених позивачем господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та сформовано валові витрати, судам слід робити з фактичним дослідженням обставин, що стосуються такого питання, зокрема правильності відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентом.

Відтак, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

У зв'язку з чим, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Реалі» мало взаємовідносини із ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» , що підтверджується наступними документами:

- реєстром послуг сторонніх організацій за 2 квартал 2013 року (згідно якого ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» було здійснено виготовлення буклетів, каталогів, заяв, папок комплектів; розробку макетів; друк буклетів, заяв, папок, листівок, вкладок, етикеток; зшивку блокнотів, листоподібних брошур; фальцування, лакування);

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 02.04.2013 № СТ-06102, від 09.04.2013 № СТ-06109, від 15.04.2013 № СТ-06315, від 25.04.2013 № СТ-06119, від 26.04.2013 № СТ-06519, від 26.04.2013 № СТ-06322, від 13.05.2013 № СТ-06108, від 14.05.2013 № СТ-06110, від 20.05.2013 № СТ-06216, від 21.05.2013 № СТ-06316, від 22.05.2013 № СТ-06117, від 29.05.2013 № СТ-06127, від 13.06.2013 № СТ-06611, від 20.06.2013 № СТ-06620, від 26.06.2013 № СТ-06621 за підписом ОСОБА_3 від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс»;

- рахунками-фактур: від 02.04.2013 № СТ-06102; від 09.04.2013 № СТ-06109, від 15.04.2013 № СТ-06315, від 19.04.2013 № СТ-06119, від 19.04.2013 № СТ-06519, від 22.04.2013 № СТ-06322, від 08.05.2013 № СТ-06108, від 10.05.2013 № СТ-06110, від 16.05.2013 № СТ-06216, від 16.05.2013 № СТ-06316, від 17.05.2013 № СТ-06117, від 27.05.2013 № СТ-06127, від 03.06.2013 № СТ-06601, від 10.06.2013 № СТ-06611, від 18.06.2013 № СТ-06620; від 21.06.2013 № СТ-06621 за підписом невстановленої особи (відсутні ініціали, прізвище та посада особи);

- пояснювальною запискою генерального директора ТОВ «Реалі»;

- податковими накладними: від 02.04.2013 № 2044 (сума ПДВ - 2456,00 грн.), від 09.04.2013 № 9047 (сума ПДВ - 4267,00 грн.), від 15.04.2013 № 15052 (сума ПДВ - 5075,00 грн.), від 25.04.2013 № 25055 (сума ПДВ - 5501,00 грн.), від 26.04.2013 № 26055 (сума ПДВ - 3372,00 грн.), від 26.04.2013 № 26056 (сума ПДВ - 4261,00 грн.), від 13.05.2013 № 13073 (сума ПДВ - 2778,00 грн.), від 14.05.2013 № 14060 (сума ПДВ - 2854,00 грн.), від 20.05.2013 № 20067 (сума ПДВ - 1219,00 грн.), від 21.05.2013 № 21061 (сума ПДВ - 2522,00 грн.), від 22.05.2013 № 22062 (сума ПДВ - 1483,00 грн.), від 29.05.2013 № 29061 (сума ПДВ - 1218,50 грн.), від 03.06.2013 № 3082 (сума ПДВ - 3212,00 грн.), від 13.06.2013 № 13073 (сума ПДВ - 4970,00 грн.), від 20.06.2013 № 20069 (сума ПДВ - 4384,00 грн.), від 26.06.2013 № 26082 (сума ПДВ - 6527,00 грн.) за підписом ОСОБА_3;

- виписками банку, вимогою про сплату заборгованості, договором про відступлення права вимоги та договором про переведення боргу, листом-вимогою та відповіддю.

Проте, судом було встановлено, що позивач суду не надав суду доказів погодження макетів, які розробляло ТОВ «Фірма Сервіс-Транс».

Крім того, позивач не надав доказів транспортування буклетів, каталогів, заяв, папок комплектів тощо від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» до ТОВ «Реалі», в той час як товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Між іншим, слід звернути увагу, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять лише відповідні результати (наприклад, друк буклетів, друк заяв, зшивка блокнотів, тощо) без деталізації змісту та обсягу таких послуг, оскільки відсутній перелік, які саме дії були вчинені ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» для надання відповідних послуг, відсутня інформація про кількість працівників, їх посади, прізвища та ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарських операції та наявності у них відповідних повноважень, а відтак в силу правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат з податку на прибуток, оскільки не відповідають вимогам зазначених у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім цього, рахунки-фактури також не відповідають вимогам зазначених у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки містять лише підпис невстановленої особи, яка їх виписувала, в той час як первинні та зведені облікові документи повинні містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу , яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, позивач не надав суду доказів використання отриманих від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» товарів/послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Реалі», оскільки в матеріалах справи відсутні докази подальшої реалізації буклетів, заяв, блокнотів, тощо, як і відсутні докази, що позивач замовляв дані послуги та товари у ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» на виконання власних договірних зобов'язань з іншими учасниками господарських взаємовідносин.

Таким чином, акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) та рахунки-фактури не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", та, враховуючи, відсутність належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій між ТОВ «Реалі» та ТОВ «Фірма Сервіс-Транс», суд дійшов висновку, що позивачем не доведено придбавання товарів/послуг у ТОВ «Фірма Сервіс-Транс».

В той же час, дефектність, виданих ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» первинних документів підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к, відповідно до якого Шевченківським районним судом міста Києва було встановлено, що ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38275254) створювалося з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

Таким чином, можна зробити висновок, що дане підприємство займалося лише оформленням операцій на папері, супроводжувало рух коштів по банківським рахункам та формувало витрати та податковий кредит для покупців - вигодонабувачів.

Відтак, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена реальність операцій з ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС».

Здійснюючи правовий аналіз обґрунтованості висновків податкового органу щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 вбачається, що сама собою наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к, ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» було зареєстроване в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами за співучастю у формі пособництва ОСОБА_2, вчинене повторно, а також згодою і безпосередньою участю ОСОБА_1 без наміру зайняття підприємницькою діяльністю.

При цьому, згідно з позицією Верховного Суду України (справа № 21-421а11), первинні документи, підписані невстановленими особами, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між ТОВ «Реалі» та ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом, оскільки первинні документи не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Крім того, ТОВ «ФІРМА «СЕРВІС -ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38275254) було створене для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, що підтверджується вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013 по справі № 761/22932/13-к.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов вірного висновку про те, що взаємовідносини між ТОВ «Реалі» та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Таким чином, суд погоджується з висновком державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, оскільки, сама лише наявність у ТОВ «Реалі» рахунків-фактур, актів виконаних робіт (наданих послуг) та податкових накладних, виписаних від імені його контрагента не є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення витрат на придбання товарів/послуг до валових витрат позивача, пов'язаних із господарською діяльністю товариства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а оформлені лише документально, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень норм податкового законодавства.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2014 року № 0006682208 та № 00066692208 не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

В даному випадку відсутнє документальне підтвердження судових витрат відповідача, а тому вони стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Реалі» у задоволенні позову повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалі» (код ЄДРПОУ 35416273) решту суми судового збору у розмірі 2552,18 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дві грн. 18 коп.) на розрахунковий рахунок № 31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя К.Ю. Гарник