Ухвала

від 30.04.2015 по справі 826/19054/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19054/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

30 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалі» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалі» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу відповідача № 2244 від 24.10.2014, у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві листа УВБ ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.11.2013 року №1764/26-15-08-09 та подання Прокуратури Солом'янського району від 28.02.2014 (10-59) 2407 вих-14, відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України) була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Реалі» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатом якої складено акт перевірки від 06.11.2014 № 5555/26-58-22-08-11/35416273.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми ПДВ в розмірі 56100,00 грн.; п. 138.2 ст. 138, п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 53295,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 06.11.2014 № 5555/26-58-22-08-11/35416273 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014: № 0006682208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 70125,00 грн., з якої: за основним платежем - 56100,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14025,00 грн. за платежем: ПДВ № 0006692208, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 66619,00 грн., з якої: за основним платежем - 53295,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 13324,00 грн. за платежем: податок на прибуток приватних підприємств.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд визнати такі дії протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що взаємовідносини між ТОВ «Реалі» та ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені позивачем з ТОВ «Фірма «Сервіс-Транс» первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, оскільки, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З сукупного аналізу підпунктів 14.1.18, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вбачається, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Реалі» мало взаємовідносини із ТОВ «Фірма Сервіс-Транс», що підтверджується наступними документами: реєстром послуг сторонніх організацій за 2 квартал 2013 року (згідно якого ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» було здійснено виготовлення буклетів, каталогів, заяв, папок комплектів; розробку макетів; друк буклетів, заяв, папок, листівок, вкладок, етикеток; зшивку блокнотів, листоподібних брошур; фальцування, лакування); актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунками-фактур за підписом невстановленої особи (відсутні ініціали, прізвище та посада особи); пояснювальною запискою генерального директора ТОВ «Реалі»; податковими накладними за підписом ОСОБА_2; виписками банку, вимогою про сплату заборгованості, договором про відступлення права вимоги та договором про переведення боргу, листом-вимогою та відповіддю.

Судова колегія акцентує особливу увагу, що правовідносини між юридичними особами повинні бути закріплені відповідними договорами, якими, відповідно, повинно бути закріплено предмет договору та умови його виконання. Однак, такі договори в матеріалах справи взагалі відсутні.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що позивач не надав суду доказів погодження макетів, які розробляло ТОВ «Фірма Сервіс-Транс». Крім того, позивач не надав доказів транспортування буклетів, каталогів, заяв, папок комплектів тощо від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» до ТОВ «Реалі», в той час як товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Однак, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) містять лише відповідні результати (друк буклетів, друк заяв, зшивка блокнотів, тощо) без деталізації змісту та обсягу таких послуг, оскільки відсутній перелік, які саме дії були вчинені ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» для надання відповідних послуг, відсутня інформація про кількість працівників, їх посади, прізвища та ініціалів осіб, які брали участь у здійсненні господарських операції та наявності у них відповідних повноважень, а відтак в силу правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ та формування валових витрат з податку на прибуток, оскільки не відповідають вимогам зазначених у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, рахунки-фактури також не відповідають вимогам зазначених у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки містять лише підпис невстановленої особи, яка їх виписувала, в той час як первинні та зведені облікові документи повинні містити особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Більше того, позивач не надав суду доказів використання отриманих від ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» товарів/послуг у власній господарській діяльності ТОВ «Реалі», оскільки в матеріалах справи відсутні докази подальшої реалізації буклетів, заяв, блокнотів, тощо, як і відсутні докази, що позивач замовляв дані послуги та товари у ТОВ «Фірма Сервіс-Транс» на виконання власних договірних зобов'язань з іншими учасниками господарських взаємовідносин.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реалі» - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.