Постанова

від 04.03.2015 по справі 910/17872/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 910/17872/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ільєнок Т.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Яковлєва М.Л.

при секретарі судового засідання: Грабовському Д.А.

за участі представників сторін:

позивача Любаренко Д.О. - дов. від 14.01.2015 б/н

відповідача Чурчина І.М. дов. від 20.05.2014 р. № 179

розглянувши матеріали

апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ліко-житлосервіс"

Приватного підприємства "Юсцентр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014

у справі № 910/17872/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Юсцентр"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Ліко-житлосервіс"

про розірвання Договору про надання послуг

від 01.10.2012р. № 15/10 та стягнення коштів

у сумі 29,448,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 ПП "Юсцентр" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача ТОВ "Ліко-житлосервіс" про розірвання Договору про надання охоронних послуг № 15/10 від 01.10.2012, стягнення суми 7 848,00 грн. збитків, пов'язаних із відмовою у відповідності до п.5.5 названого Договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014р.р., та стягнення боргу у розмірі 21 600,00 грн. за надані охоронні послуги в червні-серпні 2014 відповідно до вказаного Договору.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов Договору № 15/10 від 01.10.2012, а саме на несвоєчасне здійснення останнім оплати наданих послуг з охорони та збереження майна на об'єкті, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 52/3 (блок 1- паркінг).

22.09.2014 через канцелярію господарського суду позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої він просив розірвати Договір № 15/10 від 01.10.2012, стягнути з відповідача суму 7848,00 грн. коштів, пов'язаних із відмовою у відповідності до п.5.5 Договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014рр., стягнути заборгованість у розмірі 28 800,00 грн. за надані послуги в червні-вересні 2014р. відповідно до Договору № 15/10 від 01.10.2012. Вказана Заява не була прийнята господарським судом до розгляду.

07.10.2014 представником позивача було подано Заяву про збільшення позовних вимог, за якою він просив розірвати Договір № 15/10 від 01.10.2012, у зв'язку із фактичним припиненням надання охоронних послуг з 01.10.2014, стягнути з відповідача суму 8 488,80 грн. коштів, пов'язаних з відмовою у відповідності до п.5.5 Договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014рр., стягнути суму заборгованості у розмірі 28 800,00 грн. за надані охоронні послуги в червні-вересні 2014 відповідно до Договору № 15/10 від 01.10.2012. У судовому засіданні від 28.10.2014 вказана Заява позивача про збільшення позовних вимог була прийнята господарським судом до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, подальший розгляд справи здійснювався відповідно до цієї Заяви.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 № 910/17872/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача ТОВ "Ліко-Житлосервіс" на користь позивача ПП "ЮСЦЕНТР" 5040,00 грн. заборгованості, в іншій частині заборгованості у розмірі 23 760,00 грн. відмовлено, як заявлених необгрунтовано.

Не погоджуючись з прийнятим Рішенням, позивач ПП "Юсцентр" звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 № 910/17872/14 скасувати в частині відмовлених позовних вимог, в частині стягнення заборгованості у розмірі 5040,00 грн. судове рішення залишити без змін, та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Оскаржуючи частково Рішення, позивач стверджував, що фактичні обставини справи судом досліджено не в повному обсязі, тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В свою чергу, відповідач ТОВ "Ліко-житлосервіс", також частково не погоджуючись з прийнятим Рішенням, звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, за якою просив Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 № 910/17872/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог у розмірі 5040,00 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін.

Відповідач у своєму Відзиві на апеляційну скаргу позивача, просив суд залишити апеляційну скаргу ПП "Юсцентр" без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 № 910/17872/14 скасувати в частині задоволених позовних вимог у розмірі 5040,00 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції.

19.01.2015 через канцелярію КАГС від представника позивача надійшла Заява про залучення правонаступника по справі № 910/17872/14. У прийнятті вказаної Заяви колегією суддів відмовлено, як заявленої необґрунтовано.

Ухвалою КАГС від 05.12.2014 № 910/17872/14 порушено апеляційне провадження за скаргами позивача та відповідача, призначено судове засідання (колегія суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Куксова В.В.).

За Розпорядженням заступника голови КАГС від 18.02.2015, враховуючи перебування судді Куксова В.В. у черговій відпустці, для розгляду даної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою КАГС від 18.02.2015 № 910/17872/14 прийнято апеляційні скарги позивача та відповідача, які об'єднано в одне апеляційне провадження, що здійснювалось колегією суддів у складі: головуючої судді Ільєнок Т.В., суддів: суддів: Авдеєва П.В., Яковлєва М.Л.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 по даній справі скасувати частково, та прийняти нове судове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.10.2012 між позивачем - ПП "Юсцентр" (виконавець) та відповідачем - ТОВ "Ліко-Житлосервіс" (замовник) було укладено Договір № 15/10, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується забезпечити охорону і збереження майна на об'єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 52/3, блок 1, у відповідності до ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, затверджених Міністерством внутрішніх справ України 01.02.2009 за №505.

За своєю правовою природою названий Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до п. 2.1 названого Договору, вартість послуг складає 7200,00 грн. за один місяць в т.ч. ПДВ - 1200,00 грн.

Оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа наступного місяця на підставі акту здачі-приймання послуг (п. 2.2. Договору). Вартість послуг за погодженням сторін може уточнюватись в зв'язку з інфляцією на підставі рішень, прийнятих Урядом шляхом укладання додаткової угоди (п. 2.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1.1 Договору, виконавець бере на себе своєчасно та якісно надавати послуги замовнику, згідно з п. 1 цього Договору.

Згідно з п. 3.2.3 Договору, замовник взяв на себе зобов'язання проводити оплату за надані послуги згідно з п. 2. цього Договору.

Згідно п 5.5 Договору, вартість послуг за даним договором, що складає 7200,00 грн. за один місяць, в т.ч. 1200,00 грн. підлягає щорічний корекції відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.11.2011 (п. 5.1.). Договір автоматично вважається пролонгованим на наступний строк, якщо жодна із сторін не виявила наміру припинити його дію.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що відповідно до п. 2.3 та п. 5.5 Договору, вартість послуг підлягає щорічній корекції відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати. Відповідні корекції вартості послуг в 2012, 2013 і 2014 не проводились, не зважаючи на неодноразові пропозиції з боку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Листом за вих. № 4 від 26.05.2014 звернувся до відповідача з повідомленням, в якому просив за взаємним погодженням сторін збільшити вартість послуг, у зв'язку з інфляцією шляхом укладання додаткової угоди, а у разі відсутності такої можливості починаючи з 26 травня 2014 року позивач попередить своїх працівників про їх звільнення в двомісячний термін, а Договір №15/10 від 01.10.2012 буде вважати припиненим з 01.08.2014.

В подальшому позивач направив на адресу відповідача Листи №6 від 02.06.2014, № 10 від 10.06.2014, в яких повторно пропонував відповідачу укласти додаткову угоду до Договору №15/10, за якою збільшити оплату послуг позивача ПП "Юсцентр" та сплатити наявну заборгованість по Договору в строк до 01.09.2014. В додатках до Листа № 10 позивачем додано додаткову угоду від 11.06.2014 до Договору №15/10 від 01.10.2012, яка залишилась відповідачем непідписаною.

Листом за вих. № 10/1 від 03.07.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою оплати борг у сумі 15 682,22 грн. по Договору № 15/10 та з пропозицією укласти додаткову угоду про розірвання Договору № 15/10 від 01.10.2012р. Вказана додаткова угода також сторонами підписана не була.

Позивач в обгрунтування позовних вимог, посилаючись на факт існування між сторонами договірних відносин та не досягнення згоди щодо розірвання Договору № 15/10 від 01.10.2012, звернувся до місцевого господарського суду з вимогою про розірвання вказаного правочину відповідно до умов п.4.2 Договору та ст.ст. 651, 654 ЦК України з 01.10.2014; про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28 800,00 грн., що виникла за період з червня по вересень 2014 року включно та стягнення 8 488,80 грн. коштів, пов'язаних з відмовою у відповідності до п.5.5 Договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014р.р.

Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував, посилаючись при цьому на те, що, на його думку договірні відносини на час звернення до господарського суду вже є припиненими, оскільки він направив на адресу позивача Повідомлення вих. № 156 від 30.04.2014 про розірвання з 01.06.2014 року Договору №15/10 від 01.10.2012, що підтверджується копіями фіскального чеку №6881 від 30.04.2014 та повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.04.2014.

Також відповідач зазначив, що з 01.06.2014 охорону його паркінгів забезпечує інше підприємство TOB "АСБ ЩИТ" на підставі укладеного з відповідачем TOB "Ліко-Житлосервіс" Договору про надання охоронних послуг №2 від 28.05.2014, який вступив в силу з 01.06.2014 та діє до 31.12.2018 (п. 7.1 а/с 52), що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість вимог позивача про стягнення коштів у заявленому розмірі за період з червня по вересень 2014 року.

Позивач стверджував, що спірний Договір про надання охоронних послуг на час подачі позову до суду першої інстанції діяв, однак, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за цим Договором, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 28 800,00 грн. за період з червня 2014 року по вересень 2014 року.

У свою чергу, як слідує з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.04.2014 відповідач - ТОВ "Ліко-Житлосервіс" у відповідності до п. 4.2 Договору №15/10 від 01.10.2012 надіслав на адресу позивача повідомлення за вих. №156 від 30.04.2014 про розірвання всіх охоронних договорів, зокрема Договору № 15/10 з 01.06.2014, для чого направив Додаткову угоду про розірвання даного Договору.

Вказаний Лист отримано позивачем - 21.05.2014, що підтверджується копією доказу направлення названого Листа, а саме Квитанцією від 30.04.2014 №6881 (а/с 49) та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за підписом представника позивача - "Любченко О.С.". (а/с 50)

Виходячи із змісту ч.3 ст. 651, ст. 653 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є розірваним, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як зазначалося вище, пунктом 4.2 Договору №15/10 від 01.10.2012 передбачено, що замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір через тридцять календарних днів після письмового повідомлення про це виконавця.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок отримання позивачем 21.05.2014 Повідомлення № 156 про розірвання Договору № 15/10 від 01.10.2012, вказаний Договір є розірваним відповідачем в односторонньому порядку відповідно до п.4.2 Договору, як це передбачили сторони, і внаслідок такого розірвання зобов'язання сторін за Договором припинились саме з - 21.06.2014, тобто з моменту отримання позивачем вказаного Повідомлення про розірвання Договору.

Таким чином, оскільки вказаний Договір вже є розірваним замовником в односторонньому порядку, згідно умов п.4.2 Договору (через тридцять календарних днів після письмового повідомлення виконавця) та згідно ч.3 ст. 651 ЦК України, з 21.06.2014, то він не потребує подальшого розірвання його в судовому порядку.

В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що договори, в тому числі і спірний Договір про надання охоронних послуг в судовому порядку можуть бути розірвані лише на майбутнє.

На підтвердження фактичного припинення дії спірного Договору відповідач надав інший Договір про надання охоронних послуг №2 від 28.05.2014 (а/с 51-52), укладений між TOB "АСБ ЩИТ" та відповідачем TOB "Ліко-Житлосервіс", відповідно до якого TOBом "АСБ ЩИТ" у період з червня по вересень 2014 року були надані послуги з охорони об'єкта відповідача за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, 52/3 блок 1.

Даний Договір вступив в силу з 01.06.2014 року та сторони вчиняють дії по його виконанню, що підтверджується копіями Актів здачі-приймання робіт (надання послуг): № ОУ-0000011 від 30.06.2014 року, № ОУ-0000014 від 31.07.2014 року, № ОУ-0000017 від 31.08.2014 року, № ОУ-0000021 від 30.09.2014 року, які є двосторонньо підписаними та скріпленими печатками обох сторін (а/с 94-97) та Платіжними дорученнями про їх оплату за цей же період. (а/с 98-109)

Отже, цей Договір був укладений відповідачем з іншою (третьою) особою, оскільки він вважав дію Договору № 15/10 від 01.10.2012 року, укладеного з позивачем по даній справі, припиненим.

Суд першої інстанції, з огляду на те, що Договір №15/10 від 01.10.2012 вже був розірваний в односторонньому порядку у відповідності до положень п. 4.2 даного Договору з 21.06.2014, вимоги позивача про стягнення з відповідача 28 800,00 грн. заборгованості за надані послуги в червні-вересні 2014р. задовольнив частково у сумі 5040,00 грн., тобто за період з 01.06.2014 по 21.06.2014 (момент припинення договірних відносин). В решті заявленої суми боргу у розмірі 23 760,00 грн. відмовив, виходячи з того, що доказів надання послуг та підстав для нарахування плати за послуги з охорони паркінгу замовника після припинення договірних відносин, господарському суду не було надано.

У своїй апеляційній скарзі скаржник - відповідач стверджував про необхідність відмови у стягненні з останнього боргу у сумі 5040,00 грн. за період з 01.06.2014 по 21.06.2014, оскільки відсутні будь-які докази надання послуг позивачем за вказаний період.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у сумі 5040,00 грн. за період з 01.06.2014 по 21.06.2014, виходячи з наступного.

За пунктом 2.2. Договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником щомісячно до 10-го числа наступного місяця на підставі акту здачі-приймання послуг.

Відтак, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що позивач не підтвердив жодними доказами факту надання відповідачу послуг з охорони об'єкту, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 52/3, блок 1 у заявлений період з червня по вересень 2014 року, в тому числі і за період з 01.06.2014 по 21.06.2014, за який судом першої інстанції було стягнуто - 5040,00 грн.

За Ухвалою КАГС від 04.02.2015 №910/17872/14 колегією суддів було зобов'язано позивача надати суду оригінали двосторонно підписаних розрахункових документів - Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підтвердження заявленої суми боргу за період червень-вересень 2014.

Проте вимог названої Ухвали КАГС позивачем виконано не було, належним чином оформлених Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за заявлений період суду не надано.

До того ж, відповідно до названого п. 2.2. Договору оплата здійснюється щомісячно до 10-го числа наступного місяця, тобто станом на 21.06.2014 термін оплати за червень ще не настав.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у стягненні заявленої заборгованості у розмірі 5040,00 грн. за період з 01.06.2014 по 21.06.2014 в зв'язку з тим, що відсутні підстави для стягнення та нарахування плати за послуги з охорони паркінгу в порядку, який визначений за п.2.2. спірного Договору, через недоведеність відповідачем факту надання вказаних послуг. Натомість, колегія суддів погоджується з відмовою суду першої інстанції у стягненні суми заборгованості у розмірі 23 760,00 грн. за період з 21.06.2014 по вересень 2014 року.

Ствердження скаржника-позивача про те, що відповідач безпідставно не підписував направлені позивачем Акти виконаних робіт за період з червня по вересень 2014 року є необґрунтованими, оскільки спірний Договір був розірваний 21.06.2014, то у відповідача був відсутній обов'язок підписувати направленні йому акти виконаних робіт.

Посилання позивача на положення ст. 882 Цивільного кодексу України колегією суддів також не приймаються до уваги, оскільки останні регулюють відносини в сфері будівельного підряду, а не в сфері надання охоронних послуг.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 8 488,80 грн. коштів, пов'язаних з відмовою у відповідності до п.5.5 Договору провести корекцію вартості послуг пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014 роках, з огляду на таке.

Сторони у п. 5.5 спірного Договору визначили, що вартість послуг за даним договором, складає 7200,00 грн. за один місяць в т.ч. 1200,00 грн. підлягає щорічний корекції відповідно до збільшення мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 2.3 Договору, вартість послуг за погодженням сторін може уточнюватись в зв'язку з інфляцією на підставі рішень, прийнятих Урядом шляхом укладання додаткової угоди.

Доказів укладення сторонами додаткових угод щодо погодження зміни вартості послуг, у т.ч. у зв'язку із збільшенням заробітної плати в 2012-2014 роках, що було б підставою для корегування вартості послуг по договору пропорційно до збільшення мінімальної заробітної плати в 2012-2014 роках ні місцевому господарському суду, ні апеляційному суду не було надано.

Крім того, позивач в період з листопада 2013 по травень 2014 (фактично до відмови відповідача від договору) не заявляв та не звертався з пропозиціями здійснювати коригування плати, акти здачі робіт-надання послуг оформляв та підписував на суму 7200 грн., яка обумовлена п.2.1 Договору.

З матеріалів справи слідує те, що позивач звертався до відповідача з Листами, в яких просив за взаємним погодженням сторін збільшити вартість послуг, у зв'язку з інфляцією шляхом укладання додаткової угоди лише 26.05.2014 (Лист №4), в подальшому Листи №6 від 02.06.2014, № 10 від 10.06.2014, Лист № 10/1 від 03.07.2014, тобто фактично вже після надіслання позивачу Повідомлення № 156 від 30.04.2014 про розірвання відповідачем спірного Договору.

За таких обставин, за оцінкою колегії суддів, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми 8 488,80 грн. коштів, пов'язаних з відмовою проведення відповідного корегування.

Посилання позивача-скаржника на те, що відповідач направив на адресу іншого підприємства, яке не є учасником даних правовідносин повідомлення №156 від 30.04.2014 про розірвання спірного Договору та те, що ПП "Юсцентр" отримало повідомлення про розірвання вказаного Договору лише 09.09.2014 колегія суддів вважає безпідставним з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, повідомлення ТОВ "Ліко-житлосервіс" про розірвання вказаного Договору відправлено на юридичну адресу позивача: м. Київ, вул. Крейсера "Аврора", буд. 9, кв. 64, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Крім того, у поштовому повідомленні №03191 04971403 від 30.04.2014 міститься розписка директора ПП "Юсцентр" Любаренко О.С. про отримання саме 21.05.2014 року поштової кореспонденції, направленої згідно даного поштового повідомлення. (а/с 50)

Посилання позивача на відсутність в матеріалах справи опису вкладень на підтвердження тієї обставини, що в зазначеному вище Листі відправлялося саме повідомлення про розірвання Договору є безпідставним. За оцінкою колегії суддів такий доказ у даному випадку не є обов'язковим у відповідності до умов даного Договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що скаржник-позивач ПП "Юсцентр" не надав належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, також ним не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу позивача ПП "Юсцентр" залишити без задоволення, апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Ліко-житлосервіс" задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 по даній справі скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Приватного підприємства "Юсцентр" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліко-житлосервіс" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2014 № 910/17872/14 скасувати частково.

Прийняти нове судове рішення у наступній редакції:

"У позовних вимогах відмовити повністю".

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 № 910/17872/14 набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 № 910/17872/14 бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у 20-денний строк.

Матеріали справи № 910/17872/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Т.В. Ільєнок

Судді П.В. Авдеєв

М.Л. Яковлєв