Постанова

від 24.02.2015 по справі 813/6201/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Львів № 813/6201/14

10 год. 52 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Керод Р.П., Гай О.О.;

відповідача: представник Шевчук І.З.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» (далі - ТОВ «Фаворит Престиж») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001472302/18168 від 26.05.2011 року та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 року у справі №2а-6564/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2014 року, в задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2014 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог представники позивача зазначають, що оскаржувані рішення прийнято на підставі акта перевірки №1056/23-2/35620723 від 12.05.2011 р., у якому податковий орган зазначив про те, що господарські операції між ТОВ «Фаворит Престиж» та його контрагентами ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга», вчинено без мети настання реальних наслідків, а угоди укладені із вказаними контрагентами мають ознаки нікчемності.

Позивач вважає такі висновки необґрунтованими, зазначає, що платник податків не несе відповідальності за недотримання податкового законодавства своїми контрагентами. Вважає, що відповідач не надав належної правової оцінки належно оформленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку щодо використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності ТОВ «Фаворит Престиж». Зазначили, що висновки ДПІ у Залізничному районі не можуть ґрунтуватись лише на непідтверджених висновках актів перевірок контрагентів позивача, а податковим органом не наведено жодних даних, за яких можна було б встановити нікчемність таких угод.

Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про завищення податкового кредиту в сумі 1050677,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 1298013,00 грн. в результаті здійснення фінансово-господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, а тому прийняті на основі таких висновків податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1056/23-2/35620723 від 12.05.2011 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ «Фаворит Престиж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. В основу акта перевірки ТОВ «Фаворит Престиж» покладено висновки актів перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180, дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, в яких зазначено, що вищезазначені підприємства фактично не здійснювали господарської діяльності, зокрема встановлено відсутність виробничих та трудових ресурсів.

Представник відповідача вказує, що вказані суб'єкти господарювання безпідставно виписували видаткові та податкові накладні на продаж товарів, робіт (послуг) ТОВ «Престиж Проект», які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки такі документи не мають статусу юридично значимих, також зазначає, що у ТОВ «Фаворит Престиж» відсутні первинні бухгалтерські документи що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від його контрагентів та документи складського обліку придбаних ТМЦ, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків.

В судовому засіданні представник відповідача також вказав, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі №1-104/11, посадових осіб контрагентів позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України, а ОСОБА_9 - за злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах. Зазначає, що закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб у здійсненні фіктивного підприємництва ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТОВ «Іртас», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Фірма МААБ».

Із урахуванням таких обставин, ДПІ у Залізничному районі зроблено висновки, що господарські операції між ТОВ «Фаворит Престиж» та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга» є безтоварними, а правочини між ними, спрямовані на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Саме з цих мотивів податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення №0001472302/18168, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1622516,25 грн., в тому числі: основний платіж - 1298013 грн., штрафні (фінансові) санкції - 324503,25 грн. та №0001482302/18169, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1313346,25 грн., в тому числі: основний платіж - 1050677 грн., штрафні (фінансові) санкції - 262669,25 грн., і на думку відповідача, підстав для їх скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи:

ТОВ «Фаворит Престиж» зареєстроване 06.12.2007 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради.

За результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ «Фаворит Престиж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року складено акт №1056/23-1/35620723 від 12.05.2011 року (далі - акт перевірки від 12.05.2011 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ «Фаврит Престиж» відповідач використав акти перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180.

У вищевказаних актах перевірки було зазначено про те, що контрагенти ТОВ «Фаворит Престиж» фактично не здійснювали господарської діяльності, зокрема не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилась господарська діяльність, не володіли та не користувалися транспортними засобами, не проводили нарахування та виплати до фондів. Водночас, вказані суб'єкти господарювання безпідставно виписували видаткові та податкові накладні на продаж товарів, робіт (послуг) на адресу покупців, які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці видаткові та податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Залізничному районі дійшла висновку, що господарські операції між ТОВ «Фаворит Престиж» та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга» є безтоварними, а правочини між ними, спрямовані на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

На основі таких висновків відповідач у своєму акті перевірки від 12.05.2011 року зазначив про порушення ТОВ «Фаворит Престиж» п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим завищенні валові витрати з податку на прибуток на загальну суму 5192050,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1050677,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001472302/18168 від 26.05.2011 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1622516,25 грн., в тому числі основний платіж - 1298013,00 грн., штрафні санкції - 324503,25 грн., та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1313346,25 грн., в тому числі основний платіж - 1050677,00 грн., штрафні санкції - 262669,25 грн.

Не погодившись з такими рішеннями податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагентів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ «Екопласт-Львів» до матеріалів справи долучено: видаткові накладні (а.с.64-90, т.13) та податкові накладні (а.с. 26-54, т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 125-128, т.1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ПП «Універсалбуд» до матеріалів справи долучено: акт звірки рахунків, видаткові накладні (а.с.208-236, т.12), податкові накладні (а.с.237-250 т.12, а.с.1-12 т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ПП «Львівкомфортгруп-К» до матеріалів справи долучено: видаткові та податкові накладні (а.с. 55-62, т.13) на загальну суму 292696,34 грн., в тому числі ПДВ - 48782,72 грн. Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ТОВ «Іртас» до матеріалів справи долучено: акти здачі-приймання виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, акт звірки розрахунків, акти прийому - передачі матеріалів, замовлення на роботу (а.с.186-207, т.12). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Виконання умов усної домовленості із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» позивач обґрунтовує долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.240-245, т.1) та податковими накладними (а.с.94-99, т.2).

На підтвердження доводів щодо виконання усної домовленості із ПП «Міоком», до матеріалів справи позивачем долучено: видаткові накладні та податкові накладні (а.с.224-227, т.1) на загальну суму 193177,50 грн., в тому числі ПДВ - 32196,25 грн.

На виконання усної домовленості між ПП «МКМ-Сервіс», позивач долучив до матеріалів справи: видаткові накладні (а.с.228-233, т.1) та податкові накладні (а.с.234-239, т.1) на загальну суму 272221,50 грн., в тому числі ПДВ - 45370,25 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено в якості доказів виконання усної домовленості та реального отримання ТМЦ від ПП «Будгаранткомфорт»: видаткові накладні (а.с.16-19, т.2) та податкові накладні (а.с. 12-15, т.2), на загальну суму 19470,79 грн., в тому числі ПДВ - 3254,46 грн.

Виконання усної домовленості на поставку ТМЦ від ПП «Пром Комфорт Стиль» позивач підтверджує долученими видатковими накладними (а.с.39-43, т.2) та податковими накладними (а.с.48-53, т.2) на загальну суму 26366,18 грн., в тому числі ПДВ - 4394,36 грн.

Щодо реального виконання усної домовленості із ПП «Картельбудпостач» до матеріалів справи позивачем долучено видаткові накладні (а.с.62-78, т.2) та податкові накладні (а.с.79-93, т.2) на загальну суму 61757,58 грн., в тому числі ПДВ - 20402,29 грн.

Виконання усної домовленості із ТОВ «ТК Теххіммаш» позивач обґрунтовує видатковими накладними (а.с.9-11, т.2) та податковими накладними (а.с.6-8, т.2) на загальну суму 181190,40 грн., в тому числі ПДВ - 30198,40 грн.

Виконання усної домовленості та факт реального отримання ТМЦ від ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2» позивач обґрунтовує видатковою накладною №38 від 20.08.10 та податковою накладною №46 від 20.08.10, на загальну суму 72172,80 грн., в тому числі ПДВ - 12028,80 грн. (а.с.24-25, т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

До матеріалів справи позивачем долучено контракт №25/12-09 від 25 листопада 2009 року, згідно умов якого Постачальник (ПП «Галич Тур») зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ «Фаворит Престиж») оплатити та прийняти деталі відповідно до ассортименту та кількості, яка вказана у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем долучено: специфікації (а.с.222-223, т.1), видаткові накладні (а.с. 211-214, т.1) та податкові накладні (а.с. 215-218, т.1) , виписані ПП «Галич Тур», на загальну суму 1078488,95 грн., в тому числі ПДВ - 179757,49 грн.

На обґрунтування доводів щодо реального виконання усної домовленості на поставку ТМЦ від ПП «Телекомунікаційні системи «Експрес», позивач до матеріалів справи долучив: податкові накладні (а.с.20-26, т.2) та видаткові накладні (а.с.27-34, т.2) на загальну суму 256321,47 грн., в тому числі ПДВ - 42720,25 грн.

На підтвердження виконання умов договору №1/10/10 від 01.10.2010 року (а.с.54, т.2) із ПП «Екоенергобуд», позивачем долучено: замовлення на роботу (а.с.55-56, т.2), ліцензію на виконання будівельних робіт, згідно із переліком (а.с.57-59, т.2), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.10 року та податкову накладну (а.с.60, т.2), на загальну суму 485795,04 грн., в тому числі ПДВ - 80965,84 грн.

На підтвердження доводів щодо реального виконання умов усної домовленості та отримання ТМЦ від ПП «Фірма МААБ», позивачем долучено видаткові накладні (а.с.1-5, т.2) та податкові накладні , виписані ПП «Фірма МААБ», (а.с. 246-250, т.1) на загальну суму 209297,64 грн., в тому числі ПДВ - 34882,94 грн.

Виконання умов усної домовленості із ПП «Західпромінвест», позивач обґрунтовує долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.35-36, т.2) та податковими накладними (а.с.37-38, т.2), на загальну суму 9721,50 грн., в тому числі ПДВ - 1620,25 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено видаткові накладні (а.с.129-156, 196-206, т.1) та податкові накладні (а.с.157-195, 210 т.1) , видані ТОВ «Ольга», як доказ виконання договору №60-2010 від 09.01.2010 року (а.с.207-209, т.1), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ «Фаворит-Престиж» прокат кольорових металів.

За отримані від контрагентів ТМЦ та послуги позивачем перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів, долученими до матеріалів справи (а.с.174-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-250 т.5, а.с.1-171 т.6, а.с.144 т.9, а.с.185 т.12).

Також позивачем долучено товаросупровідні документи щодо придбаних ТМЦ, а саме: свідоцтва та сертифікати (а.с.86-143 т.9).

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, ТОВ «Фаворит Престиж» віднесено до складу податкового кредиту (а.с. 108-245 т.8, а.с. 85 т.9).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток визначали Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, №168/97-ВР (далі - Закон України №168/97-ВР) та Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі-Закон України №283/97-ВР).

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 5.9 ст. 5 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п.п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України №283/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 Закону України №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

А господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції у вказаній справі, Вищий адміністративний суд України в Ухвалі №К/800/26294/14 від 19 серпня 2014 року вказав, що «суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, зазначили, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі (книг складського обліку запасів тощо), довіреностей на отримання товару, актів приймання-передачі товару, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, щодо понесених витрат на перевезення вантажу.

В силу положень п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 163, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України суди повинні були вказати з посиланням на відповідні норми матеріального права причини відхилення поданих платником доказів.

Посилання на акти перевірок контрагентів позивача не можуть буди безумовною підставою для висновків про безтоварність спірних операцій без належного дослідження первинних документів, наданих позивачем.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

В обґрунтування висновків про відмову в позові, суди посилаються на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою особи ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство), ОСОБА_9 - за злочин передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) із закриттям кримінальної справи.

Проте, у вказаній постанові не йдеться мова саме про спірні операції позивача з наведеними контрагентами».

Із урахуванням висновків суду касаційної інстанції, суд, щодо доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій операції між ТОВ «Фаворит Престиж» та ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга», зазначає наступне.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у позивача додаткові докази на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ «Фаворит Престиж». Так позивачем долучено інвентаризаційні описи ТМЦ на накази на проведенні інвентаризації за 2008-2010 роки (а.с.19-82 т.15) та оборотно-сальдові відомості по рахунку 282 (а.с.83 т.15 -а.с.7 т.16).

Придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності, використані позивачем у господарській діяльності, що підтверджується долученими до матеріалів справи: договорами, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт, калькуляціями вартості виробництва продукції, видаткові накладні, довіреності (а.с.100-250, т.2, а.с.1-173, т.3, а.с.107 т.13 - а.с.5 т.15).

Також, наявність виробничих та трудових ресурсів позивач підтверджує договором про оренду нежитлового приміщення (а.с.101 т.8) та угодою орендної плати за тимчасове використання обладнання (а.с.105-107 т.8), штатними розкладами працівників та податковими розрахунками (а.с.92-106 т.13).

Підставою для формування податкового кредиту ТОВ «Фаворит Престиж» були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними його контрагентами за наслідками операцій з поставки ТМЦ. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «Фаворит Престиж» по придбанню та використанню таких ТМЦ у зазначених вище контрагентів, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд відмічає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими документами до складу валових витрат.

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (в редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин):

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, (в редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування витрат в податковому обліку за операціями вказаними в акті перевірки від 12.05.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180, у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача та про нікчемність укладених ними договорів. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, сплаченого у ціні придбаних ним товарів, а також правомірності формування валових витрат підприємства слід зазначити наступне.

Податковим законодавством визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин та чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Щодо доводів відповідача стосовно нікчемності укладених правочинів ТОВ «Фаворит Престиж», суд вважає за необхідне зазначити.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами-є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 та численній судовій практиці.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочинів є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Щодо покликань податкового органу на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою особи ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році» за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство), ОСОБА_9 - за злочин передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) із закриттям кримінальної справи, суд зазначає.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз зазначеної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Відповідно до ст.32 КПК України, вирок це рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи. Водночас, відповідачем в якості доказу в адміністративній справі надано Постанову, яка не є вироком у кримінальній справі. Крім того, в зазначеній Постанові, суд вирішив закрити кримінальну справу, що відповідно виключає можливість винесення вироку щодо цієї ж особи. Таким чином, Постанова у кримінальній справі не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки ч. 4 ст.72 КАС України встановлює таку обов'язковість лише щодо вироку суду у кримінальній справі, яким не є вказана Постанова, якою закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_9

Правова позиція щодо застосування приписів ч. 4 ст.72 КАС України містить й судова практика при вирішенні адміністративних справ Вищим адміністративним судом України. Наприклад при розгляді адміністративної справи № К-1567/07, Вищий адміністративний суд України в Ухвалі від 11.06.2009 року дійшов висновку, що сам лише факт визнання винним директора у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, не є безумовним свідченням укладення ним від імені підприємства будь-яких договорів, що суперечать інтересам держави, зокрема фіктивних договорів, обставини щодо безтоварного характеру операцій з поставки, вказаним вироком не встановлені.

Тобто з вказаного висновку слідує, що наявність вироку не може свідчити про правомірність чи неправомірність господарських операцій, якщо під час розгляду кримінальної справи такі обставини не досліджувалися та не встановлювалися. Водночас, як вбачається із змісту постанови Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року питання реальності господарських операцій ТОВ «Фаворит Престиж» із зазначеними вище контрагентами не досліджувалося, й обставини формування позивачем валових витрат не встановлювалися.

А відтак, саме по собі здійснення посадовими особами ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ТОВ «Іртас», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Фірма МААБ» реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані відповідачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання ТМЦ у спірних постачальників.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Таким чином, відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем в результаті здійснення безтоварних операцій із ТОВ «Екопласт-Львів», ПП «Універсалбуд», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТОВ «Іртас», ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», ПП «Міоком», ПП «МКМ-Сервіс», ПП «Будгаранткомфорт», ПП «Пром Комфорт Стиль», ПП «Картельбудпостач», ТОВ «ТК Теххіммаш», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ПП «Галич Тур», ПП «Телекомунікаційні системи Експрес», ПП «Екоенергобуд», ПП «Фірма МААБ», ПП «Західпромінвест», ТОВ «Ольга» було завищено валові витрати з податку на прибуток на загальну суму 5192050,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1050677,00 грн.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки від 12.05.2011 року податкові повідомлення-рішення №0001472302/18168 від 26.05.2011 року та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001472302/18168 від 26.05.2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001482302/18169 від 26.05.2011 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит Престиж» (вул. На Четвертях, 62, м. Львів, 79055, код ЄДРПОУ 35620723) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2015 року.

Суддя Клименко О.М.