Ухвала

від 26.11.2015 по справі 813/6201/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року Справа № 876/2680/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О. Глушка І.В..

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. у справі № 813/6201/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Фаворит Престиж" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Престиж" (далі - ТОВ "Фаворит Престиж") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001472302/18168 від 26.05.2011 року та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р., адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова №0001472302/18168 від 26.05.2011 року та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року.

Присуджено з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Престиж" (вул. На Четвертях, 62, м. Львів, 79055, код ЄДРПОУ 35620723) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1056/23-2/35620723 від 12.05.2011 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ТОВ "Фаворит Престиж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2008 року по 31.12.2010 року. В основу акта перевірки ТОВ "Фаворит Престиж" покладено висновки актів перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180, дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України, в яких зазначено, що вищезазначені підприємства фактично не здійснювали господарської діяльності, зокрема встановлено відсутність виробничих та трудових ресурсів.

Також апелянт звертає увагу , що вказані суб'єкти господарювання безпідставно виписували видаткові та податкові накладні на продаж товарів, робіт (послуг) ТОВ "Престиж Проект", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки такі документи не мають статусу юридично значимих, також зазначає, що у ТОВ "Фаворит Престиж" відсутні первинні бухгалтерські документи що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від його контрагентів та документи складського обліку придбаних ТМЦ, а тому зазначені правочини відповідно до ч. 1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків. Також апелянт обґрунтовуючи апеляційні вимоги вказує на те, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі №1-104/11, посадових осіб контрагентів позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.1, ст.6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений ч.2 ст.205 КК України, а ОСОБА_7 - за злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України із закриттям кримінальної справи у вказаних частинах. Оскільки закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб у здійсненні фіктивного підприємництва ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Універсалбуд", ТОВ "Іртас", ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2", ПП "Фірма МААБ" то вважає, що ДПІ у Залізничному районі вірно зроблено висновки , що господарські операції між ТОВ "Фаворит Престиж" та ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Універсалбуд", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТОВ "Іртас", ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", ПП "Міоком", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Будгаранткомфорт", ПП "Пром Комфорт Стиль", ПП "Картельбудпостач", ТОВ "ТК Теххіммаш", ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2", ПП "Галич Тур", ПП "Телекомунікаційні системи Експрес", ПП "Екоенергобуд", ПП "Фірма МААБ", ПП "Західпромінвест", ТОВ "Ольга" були безтоварними, а правочини між ними, спрямовані на заниження сплати податків на прибуток та на додану вартість.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом , що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки ТОВ "Фаворит Престиж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року складено акт №1056/23-1/35620723 від 12.05.2011 року.

Як видно даного акта, що під час перевірки ТОВ "Фаврит Престиж" відповідач використав акти перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180.

У акті перевірки від 12.05.2011 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначає про порушення ТОВ "Фаворит Престиж" п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 1, 2 ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2 пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у зв'язку з чим завищенні валові витрати з податку на прибуток на загальну суму 5192050,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1050677,00 грн.

На підставі даного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001472302/18168 від 26.05.2011 року, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1622516,25 грн., в тому числі основний платіж - 1298013,00 грн., штрафні санкції - 324503,25 грн., та №0001482302/18169 від 26.05.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1313346,25 грн., в тому числі основний платіж - 1050677,00 грн., штрафні санкції - 262669,25 грн.

Як стверджується матеріалами справи , що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ "Екопласт-Львів" до матеріалів справи долучено: видаткові накладні (а.с.64-90, т.13) та податкові накладні (а.с. 26-54, т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 125-128, т.1).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ПП "Універсалбуд" до матеріалів справи долучено: акт звірки рахунків, видаткові накладні (а.с.208-236, т.12), податкові накладні (а.с.237-250 т.12, а.с.1-12 т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ПП "Львівкомфортгруп-К" до матеріалів справи долучено: видаткові та податкові накладні (а.с. 55-62, т.13) на загальну суму 292696,34 грн., в тому числі ПДВ - 48782,72 грн. Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій (згідно усної домовленості) позивачем із ТОВ "Іртас" до матеріалів справи долучено: акти здачі-приймання виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, акт звірки розрахунків, акти прийому - передачі матеріалів, замовлення на роботу (а.с.186-207, т.12). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Виконання умов усної домовленості із ЗАТ НВП "Укрзахіденерго" позивач обґрунтовує долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.240-245, т.1) та податковими накладними (а.с.94-99, т.2).

На підтвердження доводів щодо виконання усної домовленості із ПП "Міоком", до матеріалів справи позивачем долучено: видаткові накладні та податкові накладні (а.с.224-227, т.1) на загальну суму 193177,50 грн., в тому числі ПДВ - 32196,25 грн.

На виконання усної домовленості між ПП "МКМ-Сервіс", позивач долучив до матеріалів справи: видаткові накладні (а.с.228-233, т.1) та податкові накладні (а.с.234-239, т.1) на загальну суму 272221,50 грн., в тому числі ПДВ - 45370,25 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено в якості доказів виконання усної домовленості та реального отримання ТМЦ від ПП "Будгаранткомфорт": видаткові накладні (а.с.16-19, т.2) та податкові накладні (а.с. 12-15, т.2), на загальну суму 19470,79 грн., в тому числі ПДВ - 3254,46 грн.

Виконання усної домовленості на поставку ТМЦ від ПП "Пром Комфорт Стиль" позивач підтверджує долученими видатковими накладними (а.с.39-43, т.2) та податковими накладними (а.с.48-53, т.2) на загальну суму 26366,18 грн., в тому числі ПДВ - 4394,36 грн.

Щодо реального виконання усної домовленості із ПП "Картельбудпостач" до матеріалів справи позивачем долучено видаткові накладні (а.с.62-78, т.2) та податкові накладні (а.с.79-93, т.2) на загальну суму 61757,58 грн., в тому числі ПДВ - 20402,29 грн.

Виконання усної домовленості із ТОВ "ТК Теххіммаш" позивач обґрунтовує видатковими накладними (а.с.9-11, т.2) та податковими накладними (а.с.6-8, т.2) на загальну суму 181190,40 грн., в тому числі ПДВ - 30198,40 грн.

Виконання усної домовленості та факт реального отримання ТМЦ від ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2" позивач обґрунтовує видатковою накладною №38 від 20.08.10 та податковою накладною №46 від 20.08.10, на загальну суму 72172,80 грн., в тому числі ПДВ - 12028,80 грн. (а.с.24-25, т.13). Вказані документи вилучались у позивача 11.02.2011 р. УПМ ДПА у Львівській області, про що свідчить протокол виїмки від 11.02.2011 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

До матеріалів справи позивачем долучено контракт №25/12-09 від 25 листопада 2009 року, згідно умов якого Постачальник (ПП "Галич Тур") зобов'язується поставити, а Покупець (ТОВ "Фаворит Престиж") оплатити та прийняти деталі відповідно до асортименту та кількості, яка вказана у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. На підтвердження виконання умов вказаного договору, позивачем долучено: специфікації (а.с.222-223, т.1), видаткові накладні (а.с. 211-214, т.1) та податкові накладні (а.с. 215-218, т.1), виписані ПП "Галич Тур", на загальну суму 1078488,95 грн., в тому числі ПДВ - 179757,49 грн.

На обґрунтування доводів щодо реального виконання усної домовленості на поставку ТМЦ від ПП "Телекомунікаційні системи "Експрес", позивач до матеріалів справи долучив: податкові накладні (а.с.20-26, т.2) та видаткові накладні (а.с.27-34, т.2) на загальну суму 256321,47 грн., в тому числі ПДВ - 42720,25 грн.

На підтвердження виконання умов договору №1/10/10 від 01.10.2010 року (а.с.54, т.2) із ПП "Екоенергобуд", позивачем долучено: замовлення на роботу (а.с.55-56, т.2), ліцензію на виконання будівельних робіт, згідно із переліком (а.с.57-59, т.2), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.10 року та податкову накладну (а.с.60, т.2), на загальну суму 485795,04 грн., в тому числі ПДВ - 80965,84 грн.

На підтвердження доводів щодо реального виконання умов усної домовленості та отримання ТМЦ від ПП "Фірма МААБ", позивачем долучено видаткові накладні (а.с.1-5, т.2) та податкові накладні, виписані ПП "Фірма МААБ", (а.с. 246-250, т.1) на загальну суму 209297,64 грн., в тому числі ПДВ - 34882,94 грн.

Виконання умов усної домовленості із ПП "Західпромінвест", позивач обґрунтовує долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.35-36, т.2) та податковими накладними (а.с.37-38, т.2), на загальну суму 9721,50 грн., в тому числі ПДВ - 1620,25 грн.

До матеріалів справи позивачем долучено видаткові накладні (а.с.129-156, 196-206, т.1) та податкові накладні (а.с.157-195, 210 т.1), видані ТОВ "Ольга", як доказ виконання договору №60-2010 від 09.01.2010 року (а.с.207-209, т.1), згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність ТОВ "Фаворит-Престиж" прокат кольорових металів.

За отримані від контрагентів ТМЦ та послуги позивачем перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками про рух коштів, долученими до матеріалів справи (а.с.174-250 т.3, а.с.1-250 т.4, а.с.1-250 т.5, а.с.1-171 т.6, а.с.144 т.9, а.с.185 т.12).

Також позивачем долучено товаросупровідні документи щодо придбаних ТМЦ, а саме: свідоцтва та сертифікати (а.с.86-143 т.9).

Зазначені у перелічених вище податкових накладних суми податку на додану вартість, ТОВ "Фаворит Престиж" віднесено до складу податкового кредиту (а.с. 108-245 т.8, а.с. 85 т.9).

Як видно з матеріалів справи , що суд першої інстанції для спростування доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій операції між ТОВ "Фаворит Престиж" та ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Універсалбуд", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТОВ "Іртас", ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", ПП "Міоком", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Будгаранткомфорт", ПП "Пром Комфорт Стиль", ПП "Картельбудпостач", ТОВ "ТК Теххіммаш", ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2", ПП "Галич Тур", ПП "Телекомунікаційні системи Експрес", ПП "Екоенергобуд", ПП "Фірма МААБ", ПП "Західпромінвест", ТОВ "Ольга", витребував у позивача додаткові докази на підтвердження оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на складі ТОВ "Фаворит Престиж". Так позивачем долучено інвентаризаційні описи ТМЦ на накази на проведенні інвентаризації за 2008-2010 роки (а.с.19-82 т.15) та оборотно-сальдові відомості по рахунку 282 (а.с.83 т.15 -а.с.7 т.16).

Придбані у контрагента товарно-матеріальні цінності, використані позивачем у господарській діяльності, підтверджується долученими до матеріалів справи: договорами, специфікаціями, актами здачі-прийняття робіт, калькуляціями вартості виробництва продукції, видаткові накладні, довіреності (а.с.100-250, т.2, а.с.1-173, т.3, а.с.107 т.13 - а.с.5 т.15).

Також, наявність виробничих та трудових ресурсів позивач підтверджує договором про оренду нежитлового приміщення (а.с.101 т.8) та угодою орендної плати за тимчасове використання обладнання (а.с.105-107 т.8), штатними розкладами працівників та податковими розрахунками (а.с.92-106 т.13).

Матеріалами справи стверджується, що підставою для формування податкового кредиту ТОВ "Фаворит Престиж" були податкові накладні встановленої форми та змісту, виписаними його контрагентами за наслідками операцій з поставки ТМЦ. Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ "Фаворит Престиж" по придбанню та використанню таких ТМЦ у зазначених вище контрагентів, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, є належною підставою для віднесення сум вартості відображених цими документами до складу валових витрат.

Відносно посилання апелянта , щодо відсутності товарно-транспортних документів, то колегія суддів зазначає, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568 (в редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин):

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, (в редакції, чинні й на момент виникнення спірних правовідносин) накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Отже, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна, накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування витрат в податковому обліку за операціями вказаними в акті перевірки від 12.05.2011 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як видно з матеріалів справи ,що доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на одних лише актах перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова від 30.12.2010 р. №3315/23-2/33196220, акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 24.12.2010 р. №673/23-2/23974897, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 24.09.2010 р. №2268/23-209/35383018, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.02.2011 р. №117/23-2/34419121, акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 17.03.2011 р. №303/23-209/34558872, акт ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 11.02.2011 р. №285/152/37129404, акт ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.03.2011 р. №1111/23-209/35383180, у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача та про нікчемність укладених ними договорів.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Податковим законодавством визначено, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагенти позивача в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до валових витрат, валових доходів та податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару, є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Законодавство, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин та чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Щодо доводів відповідача стосовно нікчемності укладених правочинів ТОВ "Фаворит Престиж", то суд першої інстанції вірно зазначив з чим і погоджується колегія суддів, що

відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами-є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статті 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Враховуючи вище наведене , аргументи, якими апелянт доводить відсутність реального виконання господарської операції, та й сам висновок про нікчемність правочинів є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Щодо покликань податкового органу на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року, якою особи ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємство), ОСОБА_7 - за злочин передбачений ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість) із закриттям кримінальної справи, суд зазначає.

Відповідно до ч. 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз зазначеної процесуальної норми дозволяє дійти висновку, що обов'язковим для адміністративного суду є вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Відповідно до ст.32 КПК України, вирок це рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи. Водночас, відповідачем в якості доказу в адміністративній справі надано постанову, яка не є вироком у кримінальній справі. Крім того, у даній постанові, суд вирішив закрити кримінальну справу, що відповідно виключає можливість винесення вироку щодо цієї ж особи. Таким чином, Постанова у кримінальній справі не є обов'язковою для адміністративного суду, оскільки ч. 4 ст.72 КАС України встановлює таку обов'язковість лише щодо вироку суду у кримінальній справі, яким не є вказана Постанова, якою закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Також дана постанова Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року не може свідчити про правомірність чи неправомірність господарських операцій, оскільки під час розгляду кримінальної справи такі обставини не досліджувалися та не встановлювалися.

А відтак, саме по собі здійснення посадовими особами ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Універсалбуд", ТОВ "Іртас", ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2", ПП "Фірма МААБ" реєстрації названих товариств без мети реального провадження підприємницької діяльності та номінальність його керівництва цими товариствами, установлена у названій кримінальній справі, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість податкової вигоди, були безпідставно визнані відповідачем як доказ безтоварності спірних господарських операцій.

Відносно посилання апелянта на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання ТМЦ у спірних постачальників.

Враховуючи вище викладене слід зазначити, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Як видно з матеріалів справи ,що під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про здійснення діяльності, спрямованої лише на формування платником валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах. Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції,що відповідачем необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем в результаті здійснення безтоварних операцій із ТОВ "Екопласт-Львів", ПП "Універсалбуд", ПП "Львівкомфортгруп-К", ТОВ "Іртас", ЗАТ НВП "Укрзахіденерго", ПП "Міоком", ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Будгаранткомфорт", ПП "Пром Комфорт Стиль", ПП "Картельбудпостач", ТОВ "ТК Теххіммаш", ТОВ "Львівський спеціалізований комбінат №2", ПП "Галич Тур", ПП "Телекомунікаційні системи Експрес", ПП "Екоенергобуд", ПП "Фірма МААБ", ПП "Західпромінвест", ТОВ "Ольга" було завищено валові витрати з податку на прибуток на загальну суму 5192050,00 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ на суму 1050677,00 грн.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2015р. у справі № 813/6201/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: О.О. Большакова

І.В. Глушко

Повний текст ухвали складений 01 грудня 2015 року.