Постанова

від 10.03.2015 по справі 825/225/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Чернігів Справа № 825/225/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Новик Н.С.,

за участю представників сторін

від позивача Бороди А.В.,

від відповідача Паншиної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Транс» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26.01.2015 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 24.11.2014 № 0004432200, № 0004422200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірки дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного, господарського та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. У перевіряємому періоді ТОВ «Софі Транс» співпрацювало із ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ», ПП «Династія-2012», ТОВ «КЗ «Константа», ТОВ «Подільський комбікормовий завод», ТОВ «ВАГРО ЛН», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» відповідно до укладених договорів.

Виконання вищезазначених договорів підтверджується наступними первинними документами: актами здачі-прийняття наданих послуг, рахунками, штатним розписом, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортні накладними, оборотно-сальдовими відомостями, платіжними дорученнями, реєстрами виданих довіреностей. .

При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання угоди із контрагентами, на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності.

Таким чином, позивач вважає, що правомірно сформував податковий кредит по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, а тому вважає, оскаржувані податкові повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (т. 1 а. с. 241-243), в яких зазначено, що ДПІ у м. Чернігові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Софі Транс», за результатами якої складено акт від 06.10.2014 №2265/22/37972522.

Встановлено ТОВ «Софі Транс» до податкового кредиту за березень 2013 року включено суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» - 57675,00 грн.

ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» до квітня 2013 року мало назву ТОВ «ІРИДА ФІНАНС».

Під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ «Софі Транс» не надано документи, що підтверджують якість товару (сертифікати якості), отримання товару у постачальника (довіреності), акти прийому-передачі товару.

Згідно ТТН не можливо фактично встановити місце навантаження та розвантаження товару.

Від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримано акт від 30.08.2013 № 965/26-55-22-03/383888113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» щодо підтвердження господарських відносин з господарювання ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп» за період діяльності з 01.01.2013 по 31.10.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013».

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві отримало акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.07.2013 № 466/22-20/38464157 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами та період з 25.10.2012 по 30.06.2013. Згідно АІС ДПС системи «Податковий блок» ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп» має стан « 9» - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

В акті використана службова записка ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м. Києва від 22.07.2013 № 3370/ДПІ/07-ПГЗ із наданим висновок щодо наявності ознак «фіктивності» за відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп». ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі було встановлено відсутність підприємства за податковою адресою. Так, в рамках відпрацювання було проведено експертне дослідження зразків підписів директора. За результатами-висновками встановлено, що підписи виконані різними особами.

Встановлено, що ТОВ «Софі Транс» до податкового кредиту липень 2014 року включено суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ФІНАНС РЕСУРС ПЛЮС» - 201391,68 грн.

Під час проведення перевірки посадовими особами ТОВ «Софі Транс» не надано документи, що підтверджують якість товару (сертифікати якості), акти прийому-передачі товару.

З урахуванням викладеного, ДПІ у м. Чернігові вважає, що податкові повідомлення- рішення від 24.11.2014 №0004432200, №0004422200, є такими, що відповідають нормам законодавства та просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Софі Транс».

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТОВ «Софі Транс» (ЄДРПОУ 37972522) зареєстроване в якості юридичної особи 05.12.2011, взято на податковий облік ДПІ у м. Чернігові 06.12.2011 за № 11121, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 375632 (т. 1 а. с. 43), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200063572 (т. 1 а. с. 44). Ці факти сторонами не заперечуються та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 23.09.2014 № 2777 (т. 1 а. с. 245), відповідно до наказу від 23.09.2014 № 2743 (т. 1 а. с. 244) та п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 82 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Софі Транс» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» за березень 2013 року, у складі податкових зобов'язань операцій з ПП «ДИНАСТІЯ-20412», ТОВ «КЗ «КОНСТАНТА», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «ВАРГО ЛН», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» за липень 2014 року та у деклараціях з податку прибуток підприємства за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами».

За результатами перевірки складений акт від 06.10.2014 № 2265/22/37972522 (т. 1 а. с. 14-40), яким встановлено порушення:

- п. 44.6 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Софі Транс» не підтверджено (завищено) суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 59674,00 грн, у т.ч.: за вересень 2014 року на суму ПДВ 59674,00 грн;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Софі Транс» не підтверджено (завищено) суму податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 259067,00 грн, у т.ч.: за березень 2013 року на суму ПДВ 57675,00 грн, за липень 2014 року на суму ПДВ 201392,00 грн;

- п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 201.6 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Софі Транс» занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 201034,00 грн, у т.ч.: за липень 2014 року на суму ПДВ 201034,00 грн.

На підставі вищезазначеного акту та викладених у ньому порушень ДПІ у м. Чернігові прийняті податкові повідомлення-рішення:

- 0004432200 від 24.11.2014 (т. 1 а. с. 41), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 251293,00 грн, у т.ч. за основним платежем - 201034,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 50259,00 грн;

- № 0004422200 від 24.11.2014 (т. 1 а. с. 42), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 358,00 грн.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Софі Транс» здійснювало господарську діяльність із ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ», ПП «Династія-2012», ТОВ «КЗ «Константа», ТОВ «Подільський комбікормовий завод», ТОВ «ВАГРО ЛН», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ» відповідно до укладених договорів: договір № 148/24 від 04.07.2014 (т. 1 а. с. 100-101), договір суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2014 (т. 1 а. с .104-105), договір оренди обладнання від 01.11.2013 (т. 1 а. с. 107-108), договір оренди транспортного засобу від 01.07.2014 (т. 1 а. с. 109-110), договір купівлі-продажу № 25/09 від 25.09.2014 (т. 1 а. с. 111), договір купівлі-продажу від 11.03.2013 (т. 1 а. с. 117), договір поставки № 0107 від 01.07.2014 (т. 1 а. с. 131), договір постачання № 0804-14 від 08.04.2014 (т. 1 а. с .183-186), договір № 30/05-1 від 30.05.2014 (т. 1 а. с. 192-193), договір № 15/06-1 від 15.06.2014 (т. 1 а. с. 198-199), договір № 6 від 02.01.2014 (т. 1 а. с. 204-205), договір поставки № 14/24 від 22.04.2014 (т. 1 а. с. 210-211), договір автотранспортних послуг № 03/01-1 від 03.01.2013 (т. 1 а. с. 229-230).

Договори підписано сторонами та скріплено печатками.

Реальність виконання вищезазначених договорів підтверджують наступні первинні документи наявні у матеріалах справи: наказ № 09-К від 12.03.2013, акт здачі-приймання № 123 від 22.07.2014, рахунок № 179/24 від 22.07.2014, акт здачі-приймання № 103 від 04.07.2014, рахунок № 148/24 від 04.07.2014, штатний розпис з 01.05.2014, видаткова накладна № Р-Н-0000079 від 30.09.2014, товарно-транспортна накладна № 0110/10 від 01.10.2014, товарно-транспортна накладна № 3010/10 від 30.09.2014, податкова накладна № 96 від 30.09.2014, оборотно-сальдова відомість 361 за вересень 2014 року, видаткова накладна № Р-Н-0000012 від 11.03.2013, податкова накладна № 12 від 11.03.2013, товарно-транспортна накладна № 12 від 11.03.2013, видаткова накладна № Р-Н-0000013 від 13.03.2013, податкова накладна № 13 від 13.03.2013, товарно-транспортна накладна №13 від 13.03.2013, видаткова накладна № Р-Н-0000014 від 15.03.2013, податкова накладна № 14 від 15.03.2013, товарно-транспортна накладна № 14 від 15.03.2013, платіжне доручення № 9 від 11.06.2013, оборотно-сальдова відомість 631 за І кв. 2013 року, лист № 01/09 від 15.09.2014 ДПІ, реєстр виданих довіреностей, видаткова накладна № 8 від 01.07.2014, податкова накладна № 8 від 01.07.2014, видаткова накладна № 502 від 02.07.2014, податкова накладна № 502 від 02.07.2014, видаткова накладна № 1002 від 03.07.2014, податкова накладна № 1002 від 03.07.2014, видаткова накладна № 1503 від 04.07.2014, податкова накладна № 1503 від 04.07.2014, товарно-транспортна накладна від 04.07.2014, видаткова накладна № 3008 від 07.07.2014, податкова накладна № 3008 від 07.07.2014, видаткова накладна № 3508 від 08.07.2014, податкова накладна № 3508 від 08.07.2014, видаткова накладна № 4005 від 09.07.2014, податкова накладна № 4005 від 09.07.2014, видаткова накладна № 4505 від 10.07.2014, податкова накладна № 4505 від 10.07.2014, товарно-транспортна накладна від 10.07.2014, видаткова накладна № 5003 від 11.07.2014, податкова накладна № 5003 від 11.07.2014, видаткова накладна № 6506 від 14.07.2014, податкова накладна № 6506 від 14.07.2014, видаткова накладна № 7003 від 15.07.2014, податкова накладна № 7003 від 15.07.2014, видаткова накладна № 7503 від 16.07.2014, податкова накладна № 7503 від 16.07.2014, товарно-транспортна накладна від 16.07.2014, видаткова накладна № 8002 від 17.07.2014, податкова накладна № 8002 від 17.07.2014, видаткова накладна № 8502 від 18.07.2014, податкова накладна № 8502 від 18.07.2014, видаткова накладна № 10005 від 21.07.2014, податкова накладна № 10005 від 21.07.2014, товарно-транспортна накладна від 21.07.2014, видаткова накладна № 10506 від 22.07.2014, податкова накладна № 10506 від 22.07.2014, видаткова накладна № 11006 від 23.07.2014, податкова накладна № 11006 від 23.07.2014, видаткова накладна № 11504 від 24.07.2014, податкова накладна №11504 від 24.07.2014, товарно-транспортна накладна від 24.07.2014, видаткова накладна № 12002 від 25.07.2014, податкова накладна № 12002 від 25.07.2014, видаткова накладна № 12501 від 28.07.2014, податкова накладна № 12501 від 28.07.2014, видаткова накладна № 13001 від 29.07.2014, податкова накладна № 13001 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна від 29.07.2014, платіжне доручення № 424 від 18.08.2014, оборотно-сальдова відомість 631 за липень 2014 рік, лист № 02/09 від 16.09.2014 ДПІ, реєстр виданих довіреностей, специфікація № 4 від 28.04.2014, видаткова накладна № РН-0000057 від 29.07.2014, довіреність № 174 від 28.07.2014, податкова накладна № 72 від 29.07.2014, товарно-транспортна накладна від 29.07.2014, видаткова накладна № РН-00000053 від 17.07.2014, довіреність № 149 від 17.07.2014, податкова накладна № 67 від 17.07.2014, товарно-транспортна накладна від 17.07.2014, видаткова накладна № РН-00000060 від 31.07.2014, довіреність № 31/07 від 31.07.2014, податкова накладна № 75 від 31.07.2014, товарно-транспортна накладна від 02.08.2014, видаткова накладна № РН-00000055 від 21.07.2014, довіреність № 58 від 21.07.2014, податкова накладна № 70 від 21.07.2014, товарно-транспортна накладна від 20.07.2014, специфікація № 2 від 10.07.2014, видаткова накладна № РН-00000052 від 11.07.2014, довіреність № 109/1 від 10.07.2014, податкова накладна № 66 від 11.07.2014, товарно-транспортна накладна від 10.07.2014, специфікація № 3 від 22.07.2014, видаткова накладна № РН-00000054 від 18.07.2014, податкова накладна № 68 від 17.07.2014, податкова накладна № 69 від 18.07.2014, товарно-транспортна накладна від 17.07.2014, специфікація № 4 від 22.07.2014, видаткова накладна № РН-00000056 від 25.07.2014, податкова накладна № 71 від 25.07.2014, товарно-транспортна накладна від 23.07.2014, специфікація № 5 від 31.07.2014, видаткова накладна № РН-00000058 від 31.07.2014, податкова накладна № 73 від 31.07.2014, товарно-транспортна накладна від 30.07.2014, платіжні доручення та виписки банку за липень 2014 року, оборотно-сальдові відомості за липень 2014 року (т. 1 а. с. 99, 102, 103, 106, 112,-116, 118-130, 132-182, 187-191, 194-197, 200-203, 206-209, 211-228, 231-240).

Отже, правовідносини за спірними правочинами у повній мірі відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) були передані, оплата проведена, договори виконані сторонами в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані в якості юридичної особи та платниками податків, що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів із контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснюють вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ТОВ «Софі Транс», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, що підтверджується актом перевірки та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Крім того, перевірці підлягав лише період березень 2013 року по взаємовідносинам із ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» та липень 2014 року по взаємовідносинам із ПП «ДИНАСТІЯ-20412», ТОВ «КЗ «КОНСТАНТА», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «ВАРГО ЛН», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ», однак податковим органом протиправно перевірено вересень 2014 року та зроблено висновки щодо порушення п. 44.6 ст. 44, ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188 Податкового кодексу України та не підтвердження (завищення) суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 59674,00 грн, у т.ч.: за вересень 2014 року на суму ПДВ 59674,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що перевіркою не встановлено заниження або завищення ТОВ «Софі Транс» податкових зобов'язань за липень 2014 року при проведенні господарських операцій із ПП «ДИНАСТІЯ-20412», ТОВ «КЗ «КОНСТАНТА», ТОВ «ПОДІЛЬСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД», ТОВ «ВАРГО ЛН», ТОВ «ФРІГЕЙТ ЕНТЕРПРАЙЗЕЗ», що зазначено в самому акті перевірки (т. 1 а. с. 27).

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нереальності договорів позивача із контрагентами відповідач посилається лише на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.08.2013 № 965/26-55-22-03/383888113 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «БРАВЕЛ» щодо підтвердження господарських відносин з господарювання ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп» за період діяльності з 01.01.2013 по 31.10.2013 та з 01.03.2013 по 31.03.2013», акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.07.2013 № 466/22-20/38464157 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Г.Н.Т. ЛТД Груп» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами та період з 25.10.2012 по 30.06.2013».

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише відсутність звірки. Доказом порушень у веденні податкового обліку такий акт не є.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво юридичних осіб, що є контрагентами ТОВ «Софі Транс» та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що на вимогу ухвали суду від 11.02.2015 представником відповідача не надано ні висновків експертного дослідження від 19.07.2013 № 625, ні пояснень щодо того, про які саме підписи та на яких документах йде мова, хоча судом надавався для цього значний час.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Первинна документація по вказаному періоду не витребовувалась податковим органом у відповідача та не могла бути перевірена, оскільки не була предметом дослідження перевірки.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операції дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Всі суми податку на додану вартість сплаченого і віднесеного позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Транс», - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 24.11.2014 № 0004432200, № 0004422200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Транс» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.

Суддя Д.В. Лобан