Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/22123/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа№ 910/22123/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Шлончаку Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача: Стельмах С.О. за довіреністю від 31.03.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014

у справі № 910/22123/14 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АІТЕХНО»

до товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД»

про стягнення 147 421,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/22123/14 позов задоволено частково та вирішено стягнути з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» на користь ТОВ «АІТЕХНО» 115 654,35 грн заборгованості; 8 908,05 грн. пені; 18 448,97 грн інфляційні втрати; 2 290,91 грн три відсотки річних; 2 905,97 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог вказаним рішенням відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/22123/14 та прийняти нове, яким у задоволенні позову ТОВ «АІТЕХНО» відмовити. Відповідач свою апеляційну скаргу мотивує тим, що позивачем порушено п. 9.2 договору від 05.08.2013 № 366-03639-15526, що дає відповідачеві право не оплачувати виконані роботи. Також, за умовами вказаного договору пеня повинна обмежуватися обліковою ставкою НБУ.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/22123/14 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» до провадження та призначено її до розгляду за участю уповноважених представників сторін на 02 лютого 2015 року.

Повноважний представник відповідача в судове засідання, призначене на 02 лютого 2015 року, не з'явився. Як вбачається з клопотання відповідача від 29.01.2015 № 29-01/01 про відкладення розгляду справи, його представник бере участь в інших судових засіданнях.

Ухвалою апеляційної інстанції від 02.02.2015 розгляд апеляційної скарги відкладено на 18 лютого 2015 року. При цьому, вказаною ухвалою колегія зобов'язала відповідача надати докази, які підтверджують обставини, наведені у його клопотанні від 29.01.2015 № 29-01/01.

Проте, представник відповідача в судове засідання 18 лютого 2015 року також не з'явився, в той час, як відповідач про дату, час і місце повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням. Відповідач про наявність поважних причин неявки його представника колегію суддів не повідомив, вимог ухвали від 02.02.2015 не виконав.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представників.

Повноважний представник позивача в судових засіданнях надав колегії суддів усні пояснення, якими заперечив проти доводів, викладених в скарзі, та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05 серпня 2013 року між ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД», як замовником, та ТОВ «АІТЕХНО», як підрядником, укладено Договір підряду № 366-03639-15526 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик власними або залученими силами виконати будівельно-монтажні, пусконалагоджувальні, випробувальні роботи з пожежної сигналізації, оповіщення про пожежу, димовиделення, забезпечити введення в експлуатацію змонтованих систем згідно чинного законодавства України та ДБН В-2.5,- 56-1- з підписанням уповноваженим державним органам «Актів прийняття до експлуатування систем протипожежного захисту» (далі - роботи) на об'єкті: «Реконструкція будівлі для розміщення супермаркету «БІЛЛА» в порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Як вбачається з п. 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди від 30.09.2013 № 3) та кошторису (в редакції від 30.09.2013) загальна вартість робіт за Договором складає 671 313,81 грн.

Відповідно до п. 7.3 Договору оплата виконаних робіт здійснюється замовником проміжними платежами (з урахування сплачених авансів) на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат за формою КБ-3 (далі - довідка КБ-3), Актів КБ-2в та рахунку-фактури, крім суми, вказаної в п. 7.4 Договору, яка притримується замовником з коштів, належних до сплати підрядникові згідно з будь-яким актом КБ-2в. Оплата здійснюється тільки по оригіналах рахунків-фактур, коли виникає зобов'язання по Договору внаслідок виконання умов Договору.

Пункт 7.4 Договору встановлено, що строк оплати становить протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати підписання сторонами акту КБ-2в та надання підрядником рахунку-фактури, крім випадків коли у прийнятих замовником роботах будуть виявлені недоліки.

Згідно з п. 8.1.1 Договору здача-приймання виконаних робіт оформлюються щомісячними довідками КБ-3 та актами КБ-2в. Ці документи у двох примірниках складає підрядник та надає їх замовникові до 23 (двадцять третього) числа кожного місяця.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі Договору виконав, а відповідач прийняв роботи загальною вартістю 671 313,81 грн. Наведена обставина підтверджується, як вірно встановив суд першої інстанції, підписаними сторонами Договору і скріпленими відбитками їх печаток Актами виконаних робіт (а.с. 45-67). Колегія суддів відзначає, що Акти виконаних робіт підписані з боку відповідача без жодних заперечень і зауважень.

Спір між сторонами даної справи виник у зв'язку з порушенням відповідачем його грошового зобов'язання. Суд першої інстанції вірно встановив, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД», в порушення умов Договору, оплатив роботи частково на суму 555 659,46 грн, про що свідчить виписка з поточного рахунку позивача (а.с. 68-69).

Наведені обставини призвели до звернення ТОВ «АІТЕХНО» до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 115 654,35 грн, а також неустойки у вигляді пені та нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відносно доводів відповідача з посиланням на п. 9.2 Договору, колегія суддів зазначає наступне. Вказаним пунктом Договору передбачено, що гарантійні зобов'язання оформлюються окремим документом з підписом та печаткою підрядника та надаються замовникові разом з останнім актом КБ-2в. У разі невиконання цієї умови замовник має право не підписувати останній акт КБ-2в та/або притримати усі належні підрядникові платежі до отримання вказаного письмового документа.

Виходячи з умов, передбачених п. 9.2 Договору та обставин справи, колегія суддів відхиляє доводи апелянта у зв'язку з тим, що, як встановлено вище, ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» підписало усі Акти виконаних робіт без зауважень і заперечень, а також оплатило фактично 82,8 % вартості виконаних позивачем робіт, що, у свою чергу, розцінюється колегією суддів апеляційної інстанції як визнання відповідачем належного виконання позивачем умов Договору. Крім того, пунктами 9.4 (підпунктами 9.4.1, 9.4.2), 9.5, 9.6 і 9.7 Договору регламентовано строки гарантії і порядок усунення недоліків, проти чого ТОВ «АІТЕХНО» не заперечує.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як встановлено вище, Договір містить умови, які регламентують порядок і строки виконання ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів, які підтверджують належне виконання відповідачем його грошового зобов'язання, матеріали даної справи не містять.

Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції у даній справі в частині задоволення позовної вимоги ТОВ «АІТЕХНО» про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором в сумі 115 654,35 грн.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Розглядаючи спір в частині вимог ТОВ «АІТЕХНО» про стягнення з відповідача 3 % річних і втрат від інфляції за період часу з 11 лютого по 09 жовтня 2014 року, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем порушено грошове зобов'язання, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2 290,91 грн та втрат від інфляції в сумі 18 448,97 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок вказаних позовних вимог, здійснених місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Відносно позовної вимоги ТОВ «АІТЕХНО» про стягнення з відповідача пені, колегія зазначає наступне.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач сплачує пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми несвоєчасно сплачених коштів.

Відповідно ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Аналогічні положення містяться в п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 1 і 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з умов, передбачених п. 10.1 Договору, колегія зазначає, що вказаний пункт не містить чіткого застереження щодо обмеження розміру пені саме єдиною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який нараховується і сплачується пеня. В той же час, п. 14.12 Договору сторони визначили, що у випадках, не передбачених Договором, вони керуються чинним законодавством України. При цьому, за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, застосування судом першої інстанції подвійної облікової ставки НБУ при здійсненні розрахунку пені, визнається колегією суддів апеляційної інстанції вірним. Отже, доводи відповідача колегією суддів відхиляються.

Враховуючи наведене, колегія погоджується з рішенням місцевого суду в частині стягнення з відповідача пені в сумі 10 253,63 грн. Розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, перевірено і визнано судом апеляційної інстанції вірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/22123/14 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «СОЛІД» на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/22123/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі № 910/22123/14 залишити без змін.

3. Справу № 910/22123/14 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.