Постанова

від 04.03.2015 по справі 916/2130/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 916/2130/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів : Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Коновал А.М., за довіреністю від 22.05.2014р.

від відповідача: Куликова О.В., за довіреністю від 21.01.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лорен-Агроекспорт"

на рішення господарського суду Одеської області від 17 липня 2014 року

по справі №916/2130/14

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Істок"

до Приватного підприємства "Лорен-Агроекспорт"

про стягнення 67285,41 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ПСП "Істок" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до ПП "Лорен-Агроекспорт" про стягнення 67285,41 грн., з яких: 48720 грн. основного боргу, 15381,41 грн. пені, 3184 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17 липня 2014 року у справі №916/2130/14 (суддя Петров В.С.) позовні вимоги ПСП "Істок" задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 48720 грн. основного боргу, 3703,25 грн. пені, 3184 грн. 3% річних та 1509,90 грн. судового збору.

Приймаючи рішення господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт порушення зобов'язання відповідачем в частині своєчасної оплати спірної заборгованості. Окрім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення 3% річних та наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягання пені.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач (ПП "Лорен-Агроекспорт") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПСП "Істок" в повному обсязі, з посиланням, при цьому, на не повне з'ясування господарським судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача (ПСП "Істок") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу ПП "Лорен-Агроекспорт" без задоволення.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2012р. між ПСП „Істок" (позивач, постачальник) та ПП „Лорен- Агроекспорт" (відповідач, покупець) було укладено договір постачання товару № 5 (надалі - договір), у відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 2.1. якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товар (сорго) у кількості 100 тон за ціною 1400 грн. за одну тону на загальну вартість 140000,00 грн.

За п. 3.2. договору поставки, моментом поставки товару постачальником вважається фактично його передача покупцю в заліковій вазі на автотранспорті, зазначеному покупцем.

Згідно п. 4.1, 4.2. договору постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару покупцеві у строк включно. При цьому, покупець мав здійснити передоплату товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до встановленого рахунку постачальника протягом 5-ти банківських днів після підписання цього договору.

У відповідності до п. 7.1. договору поставки у випадку несвоєчасної оплати згідно договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується сторонами, відповідачем було частково виконано покладене на нього п. 4.2. договору поставки грошове зобов'язання по сплаті авансового платежу в рахунок поставки товару, а саме 27 лютого 2012 року перераховано на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 42000 грн. та 28 лютого 2012 року - у розмірі 21000 грн.

На виконання умов договору 01 березня 2012 року позивачем було здійснено поставку на користь відповідача товару в кількості 79,8 тон на суму 111720 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 01.03.2012 року, підписаною належними представниками сторін та скріпленою печатками підприємств.

Як стверджує позивач, в повному обсязі товар, який позивачем було передано відповідачу на підставі договору та видаткової накладної №1 від 01.03.2012р., відповідачем сплачено не було.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПСП "Істок" до господарського суду першої інстанції з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Факт прийняття відповідачем товару за спірним договором не спростовується сторонами та підтверджується відповідними матеріалами справи.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як стверджує позивач, та не спростовує відповідач, ПСП „Істок" було здійснено поставку на користь відповідача товару без здійснення відповідачем передплати у повному обсязі, як то встановлено п.4.2 договору.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Таким чином, фактично позивачем поставлено відповідачу товар на суму 111720 грн., при цьому оплачено отриманий товар відповідачем лише на суму 63000 грн.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційний господарський суд зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження погашення відповідної заборгованості у сумі 48720 грн., або її відсутності.

При цьому, апеляційний господарський суд зауважує, що надана відповідачем, на підтвердження повної оплати товару за спірним договором товару, довідки від 27.01.2015р., не підтверджує оплати товару, оскільки не є документом первинного бухгалтерського обліку та складена самим відповідачем.

Також апеляційний господарський суд не приймає до уваги надану відповідачем, на підтвердження повної оплати товару за спірним договором товару, довідку №13 від 01.03.2012р., оскільки довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку та свідчить лише про те, що спірний товар вирощено на території Вовчанського району Харківської області в Україні, не знаходиться в заставі і те, що вказана продукція реалізована відповідачу.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги матеріали, обставини справи та норми чинного законодавства, враховуючи часткову оплату відповідачем заборгованості, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги ПСП "Істок" в частині стягнення з відповідача 48720 грн. основного боргу є доведеними, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ПСП "Істок" в частині стягнення з відповідача 15381,41 грн. пені, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За умовами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Також, відповідно до ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вказаний розрахунок складено із помилками та приймає розрахунок пені, наданий місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПСП "Істок" в частині стягнення з відповідача 3703,25 грн. пені.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3184 грн. 3% річних, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши надані позивачем розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вказаний розрахунок складено із помилками та приймає розрахунок відсотків річних, наданий місцевим господарським судом.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПСП "Істок" в частині стягнення з відповідача 3184 грн. 3% річних.

При цьому, апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, стосовно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Фактичне порушення вказаних норм ГПК відповідач зв'язує з тим, що місцевим господарським судом було винесено рішення за відсутністю представника відповідача у судовому засіданні, що стало підставою для ненадання відповідачу можливості реалізування захисту своїх прав та інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду позовної заяви ПСП "Істок", про що свідчать відповідні поштові повідомлення (а.с. 40, 41, 71).

За ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів , заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Таким чином, відповідач з власної ініціативи не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України щодо участі у судовому засіданні, наданні доказів та пояснень, тощо.

З огляду на що, апеляційний господарський суд не вбачає в даному випадку порушень норм процесуального права з боку місцевого господарського суду.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету позову та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лорен-Агроекспорт" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 17 липня 2014 року у справі №916/2130/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лорен-Агроекспорт" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 10 березня 2015 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький Т.Я. Гладишева