Рішення

від 03.03.2015 по справі 902/1726/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2015 р. Справа № 902/1726/14

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., суддів Банасько О.О., Яремчука Ю.О. при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

за участю представників:

позивача: Безпалюк О.Л., представник за довіреністю;

відповідача: Блащук В.Ф., керівник згідно виписки з ЄДР.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до :Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Долина-39" (вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 3877,98 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Долина-39" про стягнення 3 877,98 грн., з яких 3 016,61 грн. - пені, 641,78 грн. - 3 % річних та 219,59 грн. - інфляційних нарахувань.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання з січня 2013 року по грудень 2013 року в сумі 123 050,42 грн. по Договору №13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 р.

Ухвалою від 12.12.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 13.01.2015 року.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

19 січня 2015 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань нарахованих на суму основного боргу вважає необґрунтованими та безпідставними оскільки відповідачем повністю погашена заборгованість за Договором №13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 р..

Ухвалою від 22 січня 2015 р. прийнято справу №902/1726/14 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Маслія І.В., суддів Банаська О.О., Яремчука Ю.О. на підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Вінницької області від 22.01.2015р. за заявою судді Маслія І.В. від 22.01.2015р. про призначення колегії для розгляду справи.

03.03.2015 року в судове засідання з'явились представники сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець, далі позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Долина-39" (покупець, далі відповідач) укладено договір № 13/2262-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Згідно п. 2.1. Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 105 тис. куб. м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку п. 2.1.1 Договору.

Відповідно до п. 5.2. Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн..

Як зазначено в п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

14.10.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 року.

Відповідно до якої змінено п. 4.1. Договору, викладено його в наступній редакції, а саме: Кількість газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця.

Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

22 квітня 2013 року між Позивачем, Відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області та Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації укладено спільне протокольне рішення предметом якого є організація проведення Сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» (із змінами).

Даним протокольним рішенням визначено порядок взаєморозрахунку між сторонами, однак останнім не передбачено, що з моменту його укладення припиняється зобов'язання за договором № 13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 року.

31.12.2013 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 року.

Відповідно до якої змінено:

п.1.1. Договору, викладено його в наступній редакції, а саме: Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

п. 2.1.Договору, продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим Договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу.

п.11.1. Договору, діє в частині поставки газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня - грудня 2013р., а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 93,990 тис. куб м. на загальну суму 123 050,42 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідачем свої договірні зобов'язання за договором не виконано належним чином (за поставлений природний газ здійснено розрахунок не своєчасно), позивачем заявлено до стягнення з нього 3 016,61 грн. - пені, 641,78 грн. - 3 % річних та 219,59 грн. - інфляційних нарахувань.

Суд, розглянувши заявлені позивачем вимоги дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзацом 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГК України) передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою розрахунку індексу інфляції, втому числі, що стосується періодів їх нарахування, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим вказана вимога задовольняється судом в заявленому позивачем розмірі в сумі 219,59 грн. - інфляційних нарахувань.

Перевіривши розрахунок 3% річних наданий позивачем, судом встановлено що останнім допущено помилки в визначенні періодів їх нарахування, а тому вказана вимога задовольняється судом частково в сумі 632,44 грн. згідно розрахунку проведеного судом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3 016,61 грн. та встановлено що останнім допущено помилки в визначенні періодів їх нарахування, а тому правильна сума пені становить 2 972,50 грн. згідно розрахунку проведеного судом.

Водночас, з врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Окрім того, у п. 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 вказано: положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме надавши належну оцінку тій обставині, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суди дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 19.12.2012 № 5023/3165/12).

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки (пені), суд взяв до уваги наступні обставини:

- газ, який постачався за договором використовувався відповідачем для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання і єдиним джерелом розрахунків за спожитий природний газ є отримання коштів від споживачів, а основною причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є наявність різниці у тарифах на теплову енергію, та її несвоєчасне відшкодування із боку держави;

- державою взято на себе обов'язок щодо відшкодування заборгованості за використаний природний газ підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, зокрема ПАТ НАК "Нафтогаз України";

- прострочка з оплати газу за договором № 13/2262-ТЕ-1 від 19.12.2012 р. виникла саме через несвоєчасність відшкодування із боку держави різниці у тарифах на теплову енергію;

- затверджені тарифи НКРЕ України, як у 2013 році та і інших періодах не покривають всіх витрат, що у свою чергу призводить до виникнення різниці у тарифах на теплову енергію, яка не відшкодовується державою своєчасно і відповідно унеможливлює розрахунок: спожитий природний газ та ставить підприємство у тяжкий матеріальний стан;

Поряд з цим, визначаючись щодо зменшення, суд також враховує обов'язковість виконання зобов'язань, баланс інтересів сторін та значний розмір основного боргу, що потягнув за собою нарахування такого розміру неустойки. Крім того і те, що позивач в повному обсязі погасив основну заборгованість, хоч і не встановлені договором строки.

З огляду на викладене, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню на 50% та стягує з відповідача 1486,25 грн. пені.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" в якій вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Долина-39" (вул. Острозького, 39, м. Вінниця, 21001, код 36150314) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 632,44 грн. - 3 % річних, 219,59 грн. - інфляційних; 1486,25 грн. - пені та 1801,82 грн. витрат зі сплати судового збору.

В позові у частині стягнення 9,34 грн. - 3% річних та 1530,36 грн. - пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 10 березня 2015 р.

Головуючий суддя Маслій І.В.

Судді Банасько О.О.

Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи