Рішення

від 03.03.2015 по справі 727/2-210/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретар: Лук'янишина М.В..

за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургія ока «Офтальмед», ОСОБА_7, правонаступником якого є ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї, за апеляційними скаргами ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», приватного лікувального підприємства «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що відповідно до угоди про відступлення права вимоги від 10 березня 2008 року, укладеної між ним та ОСОБА_10, до нього перейшли вимоги до ОСОБА_5 в сумі 12 626 730 грн., яку ОСОБА_5 зобов'язаний сплатити за договором позики від 02 травня 1998 року та на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 січня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що у ОСОБА_5 відсутнє майно, за рахунок якого може бути стягнута вказана сума боргу, однак ОСОБА_5 є учасником товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» (далі - ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока») та має в статутному фонді цього товариства частку в розмірі 50 %, що становить 600 тис. грн.. ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» належать нежитлові приміщення загальною площею 1182,3 кв. м, які займають частину нежитлових будівель по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, та становлять 29/100 їх ідеальної частки, та земельна ділянка площею 0,0994 га за адресою - м. Чернівці, АДРЕСА_2, на якій розташовані вказані нежитлові приміщення.

Враховуючи вищенаведене, що ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» є збитковим підприємством, вартість його чистих активів становить 1 156 900 грн., уточнивши позовні вимоги у зв»язку з частковим погашенням заборгованості, позивач просив: виділити для звернення стягнення в натурі частку з приватної спільної часткової власності на нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 в м. Чернівці та виділити відповідачу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на праві приватної власності лікувальну установу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» по АДРЕСА_2 в м. Чернівці, що складається з основної будівлі - літ. «А» загальною площею 1107,90 кв.м., котельні - літ. «Б» загальною площею 28,90 кв.м; зобов'язати ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» вчинити всі необхідні дії для реєстрації права власності та зареєструвати право власності на лікувальну установу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» по АДРЕСА_2 в м. Чернівці у Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації та органах державної реєстрації прав протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду; виділити для звернення стягнення частину майна ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», пропорційну частці учасника ОСОБА_5 у статутному даного товариства - лікувальну установу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» по АДРЕСА_2 в м. Чернівці, що складається з основної будівлі - літ. «А» загальною площею 1107,90 кв.м., котельні - літ. «Б» загальною площею 28,90 кв.м., та земельну ділянку за вищезазначеною адресою площею 0,0994 га, на якій розташовані дані нежилі приміщення, в обсязі, необхідному для задоволення суми кредиторських вимог до ОСОБА_5, що становлять 9 985 730 грн..

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Виділено для звернення стягнення в натурі частку з приватної спільної часткової власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Чернівці, АДРЕСА_1 та виділено ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на праві приватної власності лікувальну установу по АДРЕСА_2 в м. Чернівці, що складається з основної будівлі літ. «А» загальною площею 1107,90 кв.м., котельні літ. «Б» загальною площею 28,90 кв.м.

Зобов'язано ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» вчинити всі необхідні дії для реєстрації права власності та зареєструвати право власності на лікувальну установу по АДРЕСА_2 в м. Чернівці в Чернівецькому КОБТІ (органах державної реєстрації прав) протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Виділено для звернення стягнення частину майна ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», пропорційну частці учасника ОСОБА_5 у статутному фонді даного товариства, а саме 3/4 лікувальної установи по АДРЕСА_2 в м. Чернівці, 3/4 земельної ділянки площею 0,0994 га за указаною вище адресою, на якій розташовані дані нежилі приміщення (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:004:0018), та звернено стягнення на це майно на користь ОСОБА_4 в обсязі, необхідному для задоволення суми його кредиторських вимог до ОСОБА_5, які складають 9 985 730 грн.. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6, ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» та ПЛП «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед» , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати вищезазначене рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що він та ОСОБА_5 є засновниками-учасниками ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», частки яких в статутному фонді є рівними. Проте, на момент звернення ОСОБА_4 в суд з позовом ОСОБА_5 не завершив повного формування свого внеску до статутного фонду в сумі 87,9 тис. грн., тому суд безпідставно виділив ОСОБА_4 частку в майні більше, ніж належала ОСОБА_5. Крім того, у ОСОБА_5 є інше майно для задоволення вимог кредитора, зокрема він прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_10, зареєстрований товарний знак «Клініка мікрохірургії AS» має ринкову вартість, яка може визначитися в експертному порядку і бути передана ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу. Участі у реконструкції приміщень, які знаходяться за адресою м. Чернівці по АДРЕСА_2, ОСОБА_5 не приймав, а сама реконструкція триває і на даний час. Співвласниками нежитлових будівель по АДРЕСА_2 в м. Чернівці є ПЛП «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед», ОСОБА_7 та ОСОБА_9. ОСОБА_4 не є кредитором співвласників нежитлової будівлі по АДРЕСА_2, а ОСОБА_5 не є співвласником цієї ж будівлі.

В апеляційній скарзі ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», в інтересах якого діє представник ОСОБА_2, посилається на те, що спірні нежитлові приміщення належать відповідачу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на праві спільної часткової власності, а саме їм належить 29/100 ідеальних частин нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_2, в м. Чернівці. Іншими співвласниками цього майна є ПЛП «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед» - 3/100 частини, ОСОБА_11 - 8/100 частин, ОСОБА_9 - 60/100 частин. Підстави для виділу частки із спільної часткової власності, передбачені ч. 1 ст. 366 ЦК України, відсутні. Крім того, у ТОВ РЦ «Мікрохірургія ока» наявне інше майно, на яке може бути звернене стягнення, а також наявні грошові кошти на рахунках. Судом не було враховано те, що один із співвласників заперечував проти виділу частки із спільного майна, а у боржника ОСОБА_5 наявне інше майно, на яке може бути звернено стягнення, що унеможливлює звернення стягнення в порядку ст. 149 ЦК України. Оскаржуване рішення суперечить рішенням загальних зборів товариства про виплату частки ОСОБА_5 грошовими коштами, і фактично є втручанням в господарську діяльність товариства. Розрахунок частки ОСОБА_5 в статутному капіталі ТОВ ТЦ «Мікрохірургія ока» судом було проведено неправильно і ця частка є значно меншою, ніж визначив суд.

В апеляційній скарзі ПЛП «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед» зазначає, що підприємство є співвласником майна ТОВ РЦ «Мікрохірургія ока», якому належить 3/100 ідеальних часток. Оскільки підприємство заперечувало проти виділу в натурі частки із спільного майна, то суд безпідставно задовольнив позов всупереч вимогам ст.366 ЦК України. Крім того, у ТОВ РЦ «Мікрохірургія ока» наявне інше майно, на яке може бути звернено стягнення, що вбачається із бухгалтерських документів, балансів підприємства, аудиторських висновків, висновку судової експертизи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у відповідності до ст. 303 ЦПК України, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 10 березня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 укладено угоду про відступлення права вимоги, відповідно до умов якої ОСОБА_4 прийняв право вимоги ОСОБА_10 до ОСОБА_5 у розмірі 12 626 730 грн. за договором позики від 02 травня 1998 року, укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_5, та на підставі рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 січня 2008 року по справі № 2-572/08 (т. 1 а.с. 39-40). Наявність боргових відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 12 626 730 грн. встановлена також рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці по справі № 2-56/2010 від 10 червня 2010 року (т.2 а.с. 80-87), що в силу ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Постановою державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції від 15 травня 2008 року ОСОБА_10 повернуто без виконання виконавчий напис нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 06 лютого 2008 року за договором позики грошей у зв»язку з відсутністю у боржника майна, на яке можна звернути стягнення (п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Зі змісту вказаної постанови видно, що державним виконавцем вживалися заходи для розшуку майна боржника, однак згідно акту державного виконавця, повідомлень УДАЇ УМВС, ЧКОБТІ, ДПІ у м.Чернівці, ЧОД АБ «Райфайзен банк Аваль», належного ОСОБА_5 майна не виявлено.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 є учасником ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» та має у статутному фонді цього товариства частку у розмірі 50 %, що становить 600 000 грн.. Статутний фонд даного товариства складає 1 200 000 грн., іншим учасником товариства з часткою у статутному фонді 50% є ОСОБА_6 (п.п. 4.1, 4.2 Статуту ТзОВ «РЦ «Мікрохірургія ока»).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нежитлові приміщення, які просить виділити позивач, є реконструйованими, а вказана частка відповідача ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» в праві спільної часткової власності фактично виділеною в натурі з наданням цим приміщенням нової адреси - м. Чернівці, АДРЕСА_2. У відповідача ОСОБА_5 не виявлено належного йому майна, на яке може бути звернено стягнення для погашення боргу, однак він має частку 50 % у статутному капіталі ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», яка в майні товариства на день звернення до суду складає 536 000 грн., і цій частці відповідає 75,83% нежитлових приміщень та земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Чернівці.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду повністю не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦК України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства в статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності в нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника в статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами. Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Аналогічне правило закріплене й ст. 57 Закону України «Про господарські товариства».

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» майно передається учасниками товариству у власність, а у ст. 149 ЦК України йдеться про виключення з загального правила непорушності права власності юридичної особи, відповідно до якого можливо звернути стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі.

Вказана стаття є специфічним способом захисту прав кредитора у випадку, якщо у боржника недостатньо іншого майна для задоволення вимог кредитора і такий боржник має частку в товаристві з обмеженою відповідальністю.

Як вже зазначалось, відповідач ОСОБА_5 є учасником ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», його частка в статутному капіталі даного товариства складає 50%. Наявність боргу підтверджується рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці, яке вступило в законну силу, та не оспорюється сторонами по справі. Про відсутність майна у боржника на час звернення з даним позовом до суду зазначено в постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу за неможливістю виконання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачем дотримано передумови звернення до суду з позовом в порядку ст. 149 ЦК України про звернення стягнення на частину майна товариства.

Однак при цьому слід врахувати, що за частиною першою ст. 113 ЦК України господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Відповідно до частини першої ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Отже, у господарському товаристві статутний капітал поділений на частки, а майно при виході учасника розподіляється між його членам пропорційно часткам у статутному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у даній справі.

Таким чином, за змістом зазначених норм права майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника в статутному капіталі або виплачена його вартість пропорційно частці боржника в статутному капіталі товариства на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення статті 15 ЦК України пред'явлено до суду.

Разом із тим виплата вартості частки майна або виділення частки майна боржника, пропорційної частці боржника в статутному капіталі, повинні проходити з дотриманням положень закону та статуту товариства (ст. 148 ЦК України).

Частина 1 ст. 155 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», які визначають правовий статус майна господарського товариства, встановлюють, що господарське товариство є власником:

1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

3) одержаних доходів;

4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Частина 1 ст. 356 ЦК України визначає спільну часткову власність як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, а ч. 1 ст. 357 ЦК України встановлює, що частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Отже, об'єктом права власності товариства є все майно товариства, яке може складатися з одного або цілої множини предметів, які обліковуються на балансі такого товариства. Вони можуть бути подільні або неподільні, але як об'єкт права власності товариства вони становлять єдине ціле, а тому при відсутності іншої домовленості право кожного з учасників при виділі його частки в майні товариства розповсюджується на весь об'єкт в цілому, а не на конкретну його частину чи предмети.

Кожен такий учасник має чітко визначену частку в майні товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Матеріалами справи встановлено, що на балансі ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», складеному станом на день подання позову до суду - на 23 червня 2008 року, - обліковуються нежилі приміщення, які займають частину нежитлових будівель по АДРЕСА_1 в м. Чернівці, та становлять їх 29/100 ідеальну частку, та земельна ділянка по АДРЕСА_2 в м.Чернівці площею 0,0994 га (кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:05:004:0018), на якій розташовані дані нежилі приміщення. В 2003 році вказані нежитлові приміщення були реконструйовані в лікувальну установу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» з наданням їй нової поштової адреси: м.Чернівці, АДРЕСА_2.

Право власності відповідача ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на вищевказані нежилі приміщення підтверджується договором купівлі-продажу від 03 серпня 2000 року, зареєстрований ЧКОБТІ 21 вересня 2000 року (реєстрова книга № 87, стор. №108 за реєстр. № 105/9302), а на земельну ділянку - державним актом на право власності на земельну ділянку від 30 вересня 2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів за № 22.

Однак, як вбачається з цього ж балансу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», складеному станом на 23 червня 2008 року, на ньому крім цього нерухомого майна обліковується також й інше майно.

Згідно з аудиторським висновком від 21 листопада 2008 року, відповідно до даних балансу станом на 23 червня 2008 року, сума чистих активів ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» складає 1 163,9 тис. грн., частка ОСОБА_6 в них, пропорційного його частці в статутному капіталі, складає 627,9 тис. грн., а ОСОБА_5 (з врахуванням неповного внесення ним своєї частки до статутного фонду в сумі 87,9 тис. грн.) - 536 тис. грн. (т.1 а.с.164).

Отже, вартість чистих активів ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» станом на 23 червня 2008 року, тобто майна товариства, складає 1 163,9 тис. грн., а вартість частки відповідача ОСОБА_5 в них, тобто частки в майні товариства, складає 536 тис. грн., що у відсотковому виразі становить 46% в майні товариства (536 тис. грн./1163,9 тис. грн. *100%).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для виділу частини майна ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», пропорційної частці учасника ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства, з врахуванням неповного внесення ним своєї частки до статутного капіталу, та звернення стягнення на неї.

Суд вважає можливим виділити частину майна ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», пропорційну частці учасника ОСОБА_5 у статутному капіталі товариства, що становить 50%, і з врахуванням неповного внесення ним своєї частки до статутного капіталу, яка становить 46% майна товариства, визначеного згідно балансу станом на 23 червня 2008 року вартістю 536 тис. грн., та звернути стягнення на цю частину майна ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_4 ні в письмовій, ні в усній формі до товариства не звертався, тобто передумовою звернення до суду з даним позовом повинно бути звернення кредитора до товариства, є помилковими, оскільки за змістом ст. 149 ЦК України майно товариства може бути виділено пропорційно частці боржника у статутному капіталі на вимогу кредитора, у тому числі з огляду на положення статті 15 ЦК України пред'явлено до суду.

Вищенаведеним також спростовуються твердження апелянтів про те, що звернення стягнення на частину майна товариства статутному капіталі товариства повинно бути одним із засобів виконання рішення про стягнення боргу з учасника-боржника та відбуватися в межах того самого виконавчого провадження.

Так, звернення стягнення на частину майна товариства, що відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства, за боргами цього учасника, за загальним правилом не допускається. Але на підставі ст. 149 ЦК України це можливе за відсутності чи недостатності іншого майна у учасника товариства, що є боржником.

Крім того, відповідно до положень ст. 149 ЦК України право вимоги виділення частки для звернення стягнення мають лише кредитори, які мають майнові вимоги до боржника, а не державний виконавець.

Доводами апеляційних скарг також є наявність у відповідача ОСОБА_5 іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, що унеможливлює звернення стягнення в порядку ст. 149 ЦК України.

Відсутність майна, на яке може бути звернуто стягнення, насамперед підтверджується зазначеною вище постановою державного виконавця Першотравневого ВДВС Чернівецького МУЮ про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15 травня 2008 року.

Згідно поданих запитів в ЧКОБТІ було також встановлено, що нерухоме майно, яке зареєстроване на праві власності за відповідачем ОСОБА_5 та на яке відповідно може бути звернено стягнення, відсутнє.

Як на доказ наявності у ОСОБА_5 майна для задоволення вимог кредитора, апелянт посилається на низку нерухомого майна, яке успадковане ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_10. При цьому зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_5 від 02 жовтня 2008 року у першій Чернівецькій державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 1661/2008 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року його матері ОСОБА_10.

Згідно спадкової справи відповідач ОСОБА_5 прийняв у спадок від ОСОБА_10 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_3 нежитлові приміщення по АДРЕСА_4 в м. Чернівці.

Слід зазначити, що позов ОСОБА_4 був поданий 23 червня 2008 року, матір ОСОБА_5 - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а заяву про прийняття спадщини ОСОБА_5 подав 02 жовтня 2008 року, а тому доводи про те, що на дату подання позову у ОСОБА_5 було спадкове майно, на яке можна було звертати стягнення, є безпідставними, оскільки до прийняття спадщини стверджувати про можливість звернення стягнення на спадкове майно є передчасним. Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець може як прийняти, так і не прийняти спадщину, а протягом встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку за прийняттям спадщини можуть звернутися й інші спадкоємці.

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається, що постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12 квітня 2013 року та від 28 травня 2012 року державним нотаріусом відмовлено ОСОБА_5 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно: нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 та квартиру по АДРЕСА_6 в м.Чернівці у зв»язку з тим, що для видачі свідоцтва не надані правовстановлюючі документи про належність цього спадкового майна спадкодавцю, які є необхідними для вчинення зазначеної нотаріальної дії.

Отже, що на час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_5 не отримав свідоцтво про право на спадщину на вказане нерухоме майно, що позбавляло можливості позивача ставити питання про звернення стягнення на це майно. Посилання ж представника ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на вимоги ст.1297 ЦК України, є безпідставними, оскільки за даною нормою може звернутися до боржника-спадкоємця з вимогою про погашення заборгованості лише кредитор спадкодавця, а ОСОБА_4 не є кредитором спадкодавця.

Однак, зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_5 було прийняте у спадок зазначене вище нерухоме майно, 12 червня 2012 року між ним та позивачем ОСОБА_4 був укладений договір про часткове погашення заборгованості, за умовами якого ОСОБА_5 зобов»язався вчинити всі необхідні дії для оформлення права власності та його реєстрації, та передати позивачу в рахунок часткового погашення свого боргу вказане успадковане нерухоме майно, загальну вартість якого сторони оцінили в 2 641 000 грн. (т.3 а.с. 70).

Таким чином, за домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 отримані у спадок квартири зараховані в рахунок часткового погашення боргу, внаслідок чого і була зменшена сума позовних вимог на суму 2 641 000 грн., адже судовий порядок не виключає проведення розрахунків із кредиторами добровільно.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому вказане нерухоме майно, вартість якого визначалася згідно з експертною оцінкою, на підставі договорів купівлі-продажу було реалізоване на загальну суму - 1597 284 грн., що значно менше суми, яка відображена в договорі про часткове погашення заборгованості, та підтверджує доводи позивача щодо недостатності цього майна для погашення всього боргу ОСОБА_5.

Також апелянти посилаються на реєстрацію за учасником ОСОБА_5 торговельної марки «Клініка лазерної мікрохірургії ока АS» та можливість звернення стягнення на неї.

Слід зазначити, що згідно ст. 420 ЦК України комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об»єктів права інтелектуальної власності, що в силу ч. 2 ст. 418 ЦК України становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об»єктів права інтелектуальної власності визначається ЦК України та іншим законодавством. Спеціальний до цього об»єкта Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не матеріалізує об»єкт права інтелектуальної власності. Докази ж реалізації об»єкта права інтелектуальної власності в майнові права в порядку, визначеному ч. 3 ст. 424 ЦК України, відсутні, що правильно було встановлено судом першої інстанції.

Щодо доводів представників апелянтів, висловлених в судовому засіданні про наявність у ОСОБА_5 доходів, в т.ч. у вигляді заробітної плати, то відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити за межі доводів апеляційної скарги, крім випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті, тоді як апеляційні скарги відповідних доводів не містять.

За змістом пункту 6 частини третьої ст. 295, частини другої ст. 303 та пункту 1 частини першої ст. 309 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку.

Представниками апелянтів не було доведено, що докази про наявність у ОСОБА_5 доходів, в т.ч. у вигляді заробітної плати, які існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, з об'єктивних причин не могли бути ними подані до суду або суд необґрунтовано відмовив у їх витребуванні.

Як вбачається з наданого на виконання ухвали апеляційного суду листа Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 20 лютого 2015 року, за період з 2008 року по ІІІ квартал 2014 року (включно) ОСОБА_5 нараховано і виплачено доходу на загальну суму 289 055,22 грн. та отримано ним доходу від здійснення підприємницької діяльності в загальній сумі 3 648 920,04 грн.. Вказана інформація стосується доходів, отриманих ОСОБА_5 як за період до винесення рішення судом першої інстанції, так і після нього, причому з вказаної інформації не вбачається, з якого часу ОСОБА_5 в 2008 році почав отримувати доходи, а загальна сума доходу, отриманого ОСОБА_5 за весь відображений у вказаному інформаційному листі період, є явно недостатньою для погашення боргу перед ОСОБА_4.

Крім того, відповідно до діючого податкового законодавства доходом фізичної особи-підприємця, який відображається в його податковій звітності, є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто сума, яка фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг) за певний податковий період. Отже, надану інформацію Головного управління ДФС у Чернівецькій області про суми отриманого ОСОБА_5 доходу від здійснення підприємницької діяльності не можна оцінювати як доказ отриманого ОСОБА_5 чистого доходу від здійснення підприємницької діяльності, вся сума якого могла би бути спрямована в рахунок сплати боргу перед ОСОБА_4.

Твердження представників апелянтів в судовому засіданні про наявність у ОСОБА_5 іншого майна, достатнього для погашення кредиторських вимог ОСОБА_4, є безпідставними і не підтверджуються матеріалами справи.

Також в апеляційній скарзі представник товариства стверджує про те, що оскаржуване рішення суперечить чинним рішенням загальних зборів, зокрема, рішенням учасника ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» ОСОБА_6 № 1 від 30 липня 2008 року, та № 2 від 07 серпня 2008 року. Дані твердження спростовуються наявними в справі доказами, оскільки ці рішення прийняті одноосібно учасником ОСОБА_6, який має частку у статутному фонді товариства 50%, і не можуть вважатися актами волевиявлення товариства, які за собою тягнуть юридично значимі наслідки, оскільки за своєю формою та суттю не є і не можуть бути рішеннями уповноваженого органу товариства, якими є загальні збори учасників, що також було зазначено і в судових рішеннях по інших справах (постанова Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2011року. (т.3 а.с.5).

А рішенням Господарського суду Чернівецької області від 15 лютого 2011року по справі № 9/94 (т.2 а.с.103), за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока», яке постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2011року та постановою Вищого господарського суду України від 16 листопада 2011року (т.3 а.с.3-5) залишене без змін, визнано недійсним рішення № 3 учасника ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» ОСОБА_6 від 11 серпня 2011року, яким було припинено участь відповідача ОСОБА_5 у товаристві зв'язку із зверненням стягнення на всю його частку в статутному капіталі.

Безпідставні є також посилання представника товариства на протокол №1/08 загальних зборів учасників ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» від 11 серпня 2012 року, проведених методом опитування, оскільки він так само складений одноосібно учасником ОСОБА_6, і його зміст повністю дублює вищевказані три рішення учасника, а посилання в ньому на проведення опитування учасників та лист ОСОБА_5, в якому він висловив свою думку щодо поставлених для голосування питань, не підтверджується жодним доказом.

Як вбачається з матеріалів справи, жодних реєстраційних дій, пов'язаних з реалізацією вказаних рішень та протоколу ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» вчинено не було, а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру учасниками ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» його учасниками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з частками у статутному фонді товариства по 50%, що складає по 600 000 грн..

До того ж протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» від 10 серпня 2012 року, який так само складений одноосібно учасником ОСОБА_6, вказані рішення учасника ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» ОСОБА_6 № 1 від 30 липня 2008 року, № 2 від 07 серпня 2008 року та № 3 від 11 серпня 2008 року були скасовані повністю, а протокол № 1 від 11 серпня 2008 року - частково.

Разом з тим, обґрунтованими є доводи апелянтів про безпідставність задоволення позовних вимог щодо виділення для звернення стягнення в натурі частки з приватної спільної часткової власності на нежитлові будівлі в м.Чернівці, АДРЕСА_1 та виділення ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» на праві приватної власності лікувальної установи по АДРЕСА_2 в м.Чернівці, що складається з основної будівлі літ. «А» загальною площею 1107,90 кв.м., котельні літ.»Б» загальною площею 28,90 кв.м., оскільки згідно з положенням ст. 149 ЦК України виділу підлягає не лише окреме майно товариства - нежитлова будівля, а все майно товариства, пропорційно частці учасника ОСОБА_5 у статутному капіталі, тобто виходячи з правовідносин спільної часткової власності з визначенням часток у порядку, визначеному законом і статутом товариства.

Визначення правового статусу вказаного нерухомого майна може відбуватися в процесі звернення стягнення на майно товариства, а тому вказані позовні вимоги в даній справі є передчасними.

З огляду на викладене, також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» вчинити всі необхідні дії для реєстрації права власності та зареєструвати право власності на вказане реконструйоване майно. Крім того, ТОВ «РЦ «Мікрохірургія ока» не є суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого належить реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а тому пред'явлення до нього таких позовних вимог є безпідставним.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції при вирішенні спору зазначених вище положень закону не врахував, порушив норми матеріального права, тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову про звернення стягнення на частину майна товариства відповідно до вимог та в порядку, передбаченому ст. 149 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», приватного лікувального підприємства «Центр мікрохірургії ока «Офтальмед» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 червня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_6, приватне лікувальне підприємство «Центр мікрохірургія ока «Офтальмед», ОСОБА_8, ОСОБА_9, про виділ частки майна товариства та звернення стягнення на неї задовольнити частково.

Виділити частину майна товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока» (м.Чернівці, АДРЕСА_2), пропорційну частці його учасника ОСОБА_5, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Звернути стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональний центр «Мікрохірургія ока», пропорційну частці ОСОБА_5 в статутному капіталі товариства, що становить 50%, вартістю згідно балансу станом на 23 червня 2008 року - 581 950 грн., за непогашеними борговими зобов»язаннями перед ОСОБА_4 у сумі 9 985 730 грн..

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1700 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: