Постанова

від 05.03.2015 по справі 910/24093/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р. Справа№ 910/24093/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участі представників:

від позивача: Семенченко М.Є. - за дов.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014

у справі № 910/24093/14 (суддя Васильченко Т.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Лайн»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді»

про стягнення 357 894, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Лайн» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» (далі, відповідач) про стягнення 357 894,12 грн., з яких: 341 347,10 грн. - основний борг, 14 805,83 грн. - пеня та 1 741,19 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого за Договором поставки № 18/05 від 18.05.2012 товару.

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати товару, позивач 09.09.2014 звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Лайн» і звернулось до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі № 910/24093/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Лайн» 341 347 (триста сорок одну тисячу триста сорок сім) грн. 10 коп. - основного боргу, 14 805 (чотирнадцять тисяч вісімсот п'ять) грн. 83 коп. - пені, 1 741 (одну тисячу сімсот сорок одну) грн. 19 коп. - 3% річних та 7 157 (сім тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 89 коп. - судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі № 910/24093/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при здійсненні поставок товару за видатковими накладними позивачем не виконано обов'язків щодо передання разом із товаром документів щодо їх якості, що виключає настання обов'язку оплатити товар на підставі пунктів 6.1., 6.2. Договору поставки № 18/05 від 18.05.2012.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу відповідача було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 апеляційну скаргу відповідача у справі прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 05.03.2015.

16.02.2015 та 27.02.2015 позивач подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду два ідентичні відзиви на апеляційну скаргу, у яких просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 05.03.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів, викладених у апеляційній скарзі заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Як підтверджується матеріалами справи, 18.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Лайн» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» (покупець) укладено Договір поставки № 18/05 (далі, Договір) (том 1, а.с. 10-14), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що якість товару, який відпускається, повинна бути підтверджена сертифікатом якості з обов'язковим повним описом складу товару, в тому числі харчових добавок, сертифікатом відповідності, висновком санепідемслужби та іншими документами, необхідними для даного виду товару, які передаються покупцю разом з товаром.

Продавець гарантує якість товару та несе повну відповідальність за неналежну якість товару і всі пов'язані з цим витрати, ризики та збитки покупця, якщо вони підтверджені належними документами (пункт 3.2. Договору).

Згідно пункту 4.1. Договору поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця.

У відповідності до пункту 4.3. Договору моментом здійснення поставки є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від продавця до покупця та підписання сторонами відповідних накладних.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 30 днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

Згідно пункту 6.2. Договору оплата за отриманий товар здійснюється покупцем за умови отримання від продавця належно оформлених у встановленому чинним законодавством порядку бухгалтерських документів на кожну поставку товарів та документів, що підтверджують якість переданого товару. При відсутності одного із вказаних документів, включаючи їх неналежне оформлення, оплата за поставлений товар покупцем не здійснюється до моменту усунення продавцем такого порушення, при цьому покупець не вважається таким, що прострочив оплату та не несе відповідальності згідно пункту 9.2.1. Договору.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (пункт 10.1 Договору, в редакції додаткових угод № 1 від 27.12.2012 та № 2 від 30.12.2013).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положенням частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4 684 147,10 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме: № 86 від 04.04.2013 на суму 140 000,00 грн., № 105 від 25.04.2013 на суму 209 250,00 грн., № 115 від 13.05.2013 на суму 139 500,00 грн., № 130 від 28.05.2013 на суму 207 000,00 грн., № 124 від 20.05.2013 на суму 208 500,00 грн., № 146 від 10.06.2013 на суму 207 000,00 грн., № 164 від 26.06.2013 на суму 138 500,00 грн., № 173 від 04.07.2013 на суму 204 000,00 грн., № 187 від 17.07.2013 на суму 136 000,00 грн., № 205 від 01.08.2013 на суму 136 000,00 грн., № 240 від 22.08.2013 на суму 68 250,00 грн., № 249 від 30.08.2013 на суму 68 250,00 грн., № 341 від 18.11.2013 на суму 125 700,00 грн., № 371 від 18.12.2013 на суму 269 800,00 грн., № 57 від 17.03.2014 на суму 430 000,00 грн., № 60 від 25.03.2014 на суму 227 700,00 грн., № 107 від 12.05.2014 на суму 190 000,00 грн., № 124 від 22.05.2014 на суму 140 250,00 грн., № 132 від 30.05.2014 на суму 229 100,00 грн., № 142 від 12.06.2014 на суму 238 690,80 грн., № 144 від 19.06.2014 на суму 238 261,50 грн., № 154 від 27.06.2014 на суму 238 500,00 грн., № 178 від 23.07.2014 на суму 238 690,80 грн., № 188 від 07.08.2014 на суму 255 204,00 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №ТМ-0001073 від 03.04.2013, № ТМ-0001322 від 23.04.2013, № ТМ-0001476 від 08.05.2013, №ТМ-0001646 від 23.05.2013, № ТМ-0001542 від 16.05.2013, № ТМ-0001810 від 04.06.2013, №ТМ-0002042 від 26.06.2013, № ТМ-0002104 від 03.07.2013, № ТМ-0002234 від 16.07.2013, №ТМ-0002371 від 30.07.2013, № ТМ-0002546 від 19.08.2013, № ТМ-0002616 від 29.08.2013, №ТМ-0003441 від 15.11.2013, № ТМ-0003743 від 17.12.2013, № ТМ-0000538 від 17.03.2014, №ТМ-0000622 від 24.03.2014, № ТМ-0001013 від 12.05.2014, № ТМ-0001085 від 20.05.2014, №ТМ-0001173 від 30.05.2014, № ТМ-0001307 від 12.06.2014, № ТМ-0001489 від 27.06.2014, №ТМ-0001622 від 22.07.2014, № ТМ-0001746 від 07.08.2014, видані на ім'я Ковальчука Миколи Івановича (том 1, а.с. 19-26; том 2, а.с. 2-58).

Вищезазначені видаткові накладні, які підписані уповноваженими особами сторін без будь-яких заперечень і зауважень щодо якості або кількості товару та скріплені печатками підприємств, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин між сторонами, а відтак, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно банківських виписок, наявних у матеріалах справи, відповідач лише частково оплатив поставлений йому позивачем товар на суму 4 342 800,00 грн., а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем складає 341 347,10 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2014, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств (том 1, а.с. 81-82).

Підписавши зазначений акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач тим самим також вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та належне виконання позивачем зобов'язань за видатковими накладними, зокрема, і щодо якості поставленого товару.

Доводи відповідача з приводу того, що при здійсненні поставок товару за видатковими накладними позивачем не виконано обов'язків, покладених на нього пунктом 3.1. та 6.2. Договору щодо передання разом із товаром документів щодо їх якості, що виключає настання строку оплати, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, пунктами 3.1., 4.5. Договору сторони узгодили, що документи у підтвердження якості товару, передаються покупцю разом з товаром та приймання товару за якістю здійснюється у відповідності до Інструкції № П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року (далі, Інструкція № П-7), з особливостями, встановленими цим договором.

Пунктом 14 Інструкції № П-7 визначено, що приймання продукції за якістю та комплектністю здійснюється згідно зі стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також з супровідним документом, який підтверджує якість і комплектність продукції, яка постачається (технічний паспорт, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація). Відсутність вказаних супровідних документів чи деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність продукції, яка надійшла та в акті зазначається, які документи відсутні.

Однак, жодного акту про відсутність документів, підтверджуючих якість товару відповідачем за участю представника позивача складено не було, що свідчить про необгрунтованість доводів відповідача з цього приводу. Будь-яких доказів на підтвердження невідповідності поставленого товару вимогам щодо його якості відповідачем суду не надано. В той же час, як уже зазначалося вище, видаткові накладні про приймання товару та акт звірки взаємних розрахунків підписані уповноваженим представником відповідача без жодних зауважень. Крім того, відповідачем здійснювалась часткова оплата поставленого товару.

Будь-яких претензій з приводу якості товару відповідач позивачу не направляв.

У апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на пункт 15.7. Договору, згідно якого всі додаткові угоди, додатки, протоколи погодження цін, які стосуються виконання умов цього договору його сторонами є невід'ємними частинами цього Договору і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками, також стверджує, що в Договорі передбачені особливі умови щодо підтвердження факту належного виконання сторонами умов договору, що розповсюджується також на підтвердження факту передання товару разом із відповідними супровідними документами щодо якості. У зв'язку з цим, на думку скаржника, у матеріалах справи не міститься жодних належних та допустимих письмових доказів, скріплених печатками та підписами сторін договору щодо передання разом з товаром документів щодо якості на відповідні партії товару.

З цього приводу колегія зазначає, що пункт 15.7. Договору стосується лише додаткових угод, додатків, протоколів погодження цін до договору та не містить спеціальних положень щодо скріплення печатками та підписами сторін документів щодо якості товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 341 347,10 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви, враховуючи положення Договору, є таким, що настав.

Отже, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки Господарського суду міста Києва щодо стягнення з відповідача визначеної грошової суми обґрунтованими.

Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду також не надано.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 14 805,83 грн. пені та 1 741,19 грн. 3% річних.

Стосовно цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність порушення відповідачем зобов'язання за Договором, колегія суддів, перевіривши здійснений розрахунок 3 % річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Гермес Лайн» про стягнення з відповідача 1 741,19 грн. 3% річних за період 24.08.2014 по 28.10.2014.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення з відповідача пеня за неналежне виконання умов Договору у розмірі 14 805,83 грн.

Нарахування пені є штрафною санкцією та, відповідно, окремим видом господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.2.1 Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених пунктом 6.1. даного Договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Отже, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 9.2.1. Договору, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 14 805,83 грн. за період з 24.08.2014 по 28.10.2014.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Три ведмеді» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі № 910/24093/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 у справі № 910/24093/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/24093/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко