Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/21433/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/21433/13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-Архкон»

про стягнення заборгованості за використану електричну енергію в розмірі 55 760,32 грн.

Головуючий суддя Нечай О.В.

Суддя Марченко О.В.

Суддя Цюкало Ю.В.

Представники сторін:

від позивача: Клименко О.С., за довіреністю

від відповідача: Кошицька В.Б., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-Архкон» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за використану електричну енергію в розмірі 55 760,32 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2013 р. було порушено провадження у справі № 910/21433/13, розгляд справи призначено на 04.12.2013 р.

02.12.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

03.12.2013 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано письмовий відзив на позов.

У судове засідання 04.12.2013 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 04.12.2013 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 25.12.2013 р.

23.12.2013 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва були подані додаткові пояснення по суті спору.

25.12.2013 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням В.о. Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 25.12.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/21433/13 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2013 р. справа № 910/21433/13 була прийнята до провадження суддею Гавриловською І.О. та призначена до розгляду на 22.01.2014 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 13.01.2014 р., у зв'язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/21433/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.01.2014 р. справа № 910/21433/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 29.01.2014р.

У судове засідання 29.01.2014 р. представник позивача з'явився.

У судове засідання 29.01.2014 р. представник відповідача з'явився.

У судовому засіданні 29.01.2014 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 19.02.2014 р.

17.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання.

19.02.2014 р. судове засідання не відбулось з технічних причин.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2014 р. розгляд справи було призначено на 12.03.2014 р.

У судове засідання 12.03.2014 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2014 р. з'явився, надав суду клопотання з переліком питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. у даній справі було призначено судову експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2014 р. провадження у справі № 910/21433/13 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

23.05.2014 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/21433/13 без виконання судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. було поновлено провадження у справі № 910/21433/13, призначено колегіальний розгляд справи № 910/21433/13 у складі трьох суддів, матеріали справи № 910/21433/13 передано керівництву суду для визначення складу суду.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 28.05.2014 р., розгляд справи № 910/21433/13 доручено здійснювати колегії суддів у складі: головуючий суддя: Нечай О.В., судді Марченко О.В., Цюкало Ю.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.05.2014 р. справу прийнято до провадженню колегією суддів у складі: головуючий суддя: Нечай О.В., судді Марченко О.В., Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 25.06.2014 р.

У судове засідання 25.06.2014 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 25.06.2014 р. представник відповідача надав суду документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. у даній справі було повторно призначено судову експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експертів.

11.08.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшло клопотання від судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. провадження у справі № 910/21433/13 було поновлено, задоволено вищезазначене клопотання, зобов'язано сторін надати суду для подальшого направлення судовому експерту документи, зазначені у клопотанні вих. № 1060 від 07.08.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. провадження у справі № 910/21433/13 було зупинено.

23.12.2014 р. до господарського суду міста Києва з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська незалежна судово-експертна установа» надійшли матеріали справи № 910/21433/13 разом з висновком експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. провадження у справі № 910/21433/14 було поновлено, розгляд справи призначено на 28.01.2015 р.

27.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

28.01.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані письмові пояснення, заява про сплив строку позовної давності щодо нарахування пені та заява про сплив строку позовної давності.

У судове засідання 28.01.2015 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 28.01.2015 р. представник відповідача з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 28.01.2015 р. клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у задоволенні вищезазначеного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 28.01.2015 р. не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 15.01.2015 р., розгляд справи було відкладено на 11.02.2015 р.

11.02.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані додаткові пояснення.

У судове засідання 11.02.2015 р. представник позивача з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2015 р. з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.12.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «А.Е.С. Київобленерго» (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство «Київобленерго», далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Серго-Архкон» (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 1693 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 135 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електроенергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

Згідно з п. п. 2.3.3, 2.3.4 п. 2.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та Додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку» та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку № 5 (5а) «Порядок розрахунок за перетікання реактивної електроенергії».

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показів розрахункових засобів обліку, на величину обсягів розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з Додатком № 8 «Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача».

Відповідно до умов, викладених у Додатку № 4 до Договору, розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 14 числа наступного місяця.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем були порушені умови Договору в частині оплати за спожиту електричну енергію, виражену у втратах, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 48 472,83 грн., з урахуванням ПДВ.

Відповідач у своєму письмовому відзиві заперечує проти задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що на його думку, розрахунки позивача не є вірними.

З метою встановлення всіх обставин справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2014 р. у даній справі було призначено судову експертизу.

23.12.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшов висновок експерта, з якого вбачається наступне.

В матеріалах справи та в додаткових документах, наданих позивачем на виконання клопотання експертизи, не містяться дані з поточними показниками електролічильників, а також первинних бухгалтерських документів і облікових регістрів бухгалтерського обліку щодо господарських операцій по Договору, а саме - актів про спожиту енергію, звітів про спожиту електроенергію, актів про втрати електроенергії позивача по взаємовідносинах з відповідачем за період 01.01.2009 р. по 31.10.2013 р.

На клопотання експерта та вимогу суду позивачем не надано наступних підтверджуючих документів:

- розрахунок сум втрат електроенергії, в розрізі місяців 2009 - 2013рр., з даними кожного складового показника цього розрахунку;

- довідки (Акти фіксації та інший документ) щодо аварійного і планового відключення мережі живлення трансформатора відповідача позаштатних причин;

- документальне підтвердження щомісячних показників власних лічильників позивача на вихід в мережу, що використовується відповідачем, з обсягами відпуску електроенергії в період з 16.01.2009 р. по 01.11.2013 р.;

- документальне підтвердження того, що електромережа позивача в напряму відповідача не знижувала рівня напруги в період з 16.01.2009 р. по 01.11.2013 р.;

- оборотно-сальдові відомості по всім бухгалтерським рахункам позивача щодо операцій по Договору;

- рух коштів по банківським рахункам, оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку позивача щодо виконаних грошових розрахунків за поставлені послуги по Договору.

Згідно даних Акта технічної перевірки розрахункового засобу обліку електроенергії 220/380В. № 038333 від 31.07.2014р. на дату перевірки, показники лічильника активного споживання (Тип приладу Ц76803В, Заводський № 0851580603270421) склали « 000000» кВт*год.

Таким чином, показники лічильника зазначені в Акті технічної перевірки розрахункового засобу обліку електроенергії 220/380В. №038333 від 31.07.2014р. суперечать даним про споживання активної електроенергії в обсязі 13320кВт*год., зазначеним в рахунках-фактурах позивача (розділ рахунку «нарахування») на адресу відповідача по лічильнику № 851580603270521.

З огляду на вищенаведене, показники лічильника зазначені в Акті технічної перевірки розрахункового засобу обліку електроенергії 220/3 80В. №038333 від 31.07.2014р. суперечать та не підтверджують дані рахунків-фактур позивача про нарахування за період січень 2009 р. - травень 2009р. обсягу спожитої відповідачем електроенергії на суму 7 113,41 грн.

Крім того, експертом було встановлено, що втрати електроенергії встановлені в Акті технічної перевірки розрахункового засобу обліку електроенергії 220/380В. № 038333 від 31.07.2014 р. вимірювальним трансформатором Т-0,66 600/5. Згідно наявних довідкових даних, технічні характеристики вимірювального трансформатора Т-0,66 600/5 передбачають роботу за наявності повірки (міжповірочний інтервал не більше 4 років). Документально зафіксований міжповірочний інтервал застосованого в Акті вимірювального обладнання перевищує 4 роки, «Акт технічної перевірки розрахункового засобу обліку електричної енергії 220/380 В» складено від 31.07.2014 р., на основі вимірювального трансформатора з зазначеною в Акті повіркою в 2008 році.

Щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за Договором, експертом було встановлено наступне.

В бухгалтерському обліку відповідача (обороно-сальдові відомості по рахунку 631) не обліковується заборгованість перед позивачем за період з 2009-2014 р.

Щодо підтвердження заборгованості в обліку позивача, експертом було встановлено наступне.

Завірена копія Акту звіряння розрахунків та Довідка про розрахунок заборгованості відповідача за 2009р.-2013р. та інші документи не містять підтверджень (посилань на бухгалтерські рахунки), які б свідчили, що в бухгалтерському обліку позивача значиться заборгованість відповідача.

З огляду на вищенаведене, експертом було встановлено, в межах наявних матеріалів заборгованість відповідача перед позивачем документально не підтверджується за період з січня 2009 р. по травень 2009р. в частині 7 113,41грн. на підставі зафіксованих в Акті №038333 показників електролічильника.

Крім того, в матеріалах справи відсутні розрахунки позивача заборгованості та підтверджуючі документів, які б підтверджували розрахунки та свідчили що в обліку позивача значиться заборгованість відповідача.

Проведеним в межах наявних матеріалів дослідженням, заборгованість відповідача станом на жовтень 2013 року перед позивачем документально підтвердити не можливо в частині 41 359,42 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Після детального вивчення висновку судового експерта, судом встановлено, що дослідження проводилось на підставі вищезазначених норм чинного законодавства, уповноваженою особою, висновки, зроблені судовим експертом за результатами проведення судової експертизи, відповідають обставинам справи, а також експерт надав вичерпні відповіді на поставлені судом питання для дослідження. Тому суд вважає висновок судового експерта законним та обґрунтованим і бере його до уваги.

Позивачем були надані суду письмові пояснення з урахуванням висновку експерта, в яких позивач зазначив, що ним були надані експерту документи, необхідні для проведення експертизи, проте, проаналізувавши матеріали справи, зокрема, документи, які були надані експерту позивачем, судом встановлено, що надані позивачем документи не є первинними, як того вимагав судовий експерт.

Інших обґрунтованих пояснень з приводу висновку експерта позивачем надано суду не було, а тому, враховуючи, що для встановлення реальних обставин справи були необхідні спеціальні знання, що є підставою для проведення судової експертизи, суд враховує експертний висновок при вирішенні даного спору.

Згідно з статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали справи та враховуючи висновок експерта, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними доказами наявності у відповідача заборгованості за Договором станом на жовтень 2013 р.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути на свою користь пеню в розмірі 6 052,71 грн. та 3% річних в розмірі 1 234,78 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3-2.3.4 цього Договору з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

З аналізу вищезазначених приписів чинного законодавства України та умов Договору вбачається, що нарахування пені можливе лише у випадку наявності заборгованості у споживача, а тому, враховуючи те, що позивачем не було доведено суду належними доказами порушення відповідачем умов Договору в частині оплати за спожиту електроенергію, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 6 052,71 грн. також задоволенню не підлягають.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 3% річних можуть бути нараховані кредитором на заборгованість в разі наявності невиконаного або неналежним чином виконаного грошового зобов'язання.

Проте, оскільки позивачем не було доведено суду належними доказами порушення відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 234,78 грн. є необґрунтованими та задоволенню також не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за використану електричну енергію, з урахуванням пені та трьох відсотків річних, в загальному розмірі 55 760,32 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Відповідачем було оплачено вартість судової експертизи у цій справі в сумі 4 800,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 69 від 24.07.2014 р. (призначення платежу: «оплата за проведення судової експертизи у справі № 910/21433/13 зг р-ф № 11/07/14-3 без ПДВ»).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код: 23243188) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Серго-Архкон» (02660, м. Київ, вул. Колекторна, будинок 1; ідентифікаційний код: 30023089) витрати за проведення судової експертизи в розмірі 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 16.02.2015 р.

Головуючий суддя О.В. Нечай

Суддя О.В. Марченко

Суддя Ю.В. Цюкало