Постанова

від 05.03.2015 по справі 816/251/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року 11:47м. ПолтаваСправа № 816/251/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Наливайка Є.О.,

представника відповідача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УФТ" (також надалі - позивач, ТОВ "УФТ") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (також надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 січня 2015 року № 0000761503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7553,60 грн та № 0000771503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1888,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в силу положень абзацу 5 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України ТОВ "УФТ" має право зменшити суму щомісячних авансових внесків з податку на прибуток на суму сплачених дивідендних авансових внесків з податку (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів). На переконання позивача, оскільки щомісячні авансові внески є за своєю суттю платежами з одного податку - податку на прибуток, сума надміру сплаченого податку на прибуток у зв'язку зі сплатою дивідендних авансових внесків повинна зараховуватись в рахунок зобов'язань зі сплати щомісячних авансових внесків з цього податку автоматично, тобто, без подання відповідної заяви платником податків. Однак, відповідач, посилаючись на роз'яснення Міністерства доходів і зборів України, викладені у листі від 07.02.2014 №3194/7/99-99-19-03-01-17, відмовив ТОВ "УФТ" у зарахуванні суми надміру сплаченого податку на прибуток у зв'язку зі сплатою авансових внесків у 2013 році.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях посилався на те, що відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 №3194/7/99-99-19-03-01-17 сума авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді зараховується у зменшення сум нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток у декларації за підсумками звітного періоду з перенесенням суми перевищення до складу наступних податкових періодів. При цьому, сума неврахованого, у зменшення нарахованої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток, залишку авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у звітному періоді не формує надміру сплачену суму податку у звітному періоді згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 та підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, а акумулюється у декларації звітного періоду та переноситься на зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УФТ" зареєстровано як юридична особа 18 вересня 2001 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, код ЄДРПОУ 31684390, номер запису 1 588 107 001900 2095 та перебуває на обліку як платник податків з 19 жовтня 2001 року за № 6064.

Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ проведено камеральну перевірку з питань податкової звітності з податку на прибуток ТОВ "УФТ" за березень, квітень, травень 2014 року, за результатами якої складено акт від 25 листопада 2014 року № 6982/16-01-15-03/31684390, яким зафіксовано порушення позивачем положень абзацу 5 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме - платником податку на прибуток не своєчасно сплачено авансовий внесок з податку на прибуток за березень-травень 2014 року (а.с. 28-30).

Не погодившись з викладеними в акті перевірки висновками, позивач оскаржив їх в адміністративному прядку, за результатами якого вказаний акт залишено без змін (а.с. 31-35).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року № 0000761503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7553,60 грн та № 0000771503, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 1888,80 грн.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 153.3.3 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим статтею 156 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Наведені положення Податкового кодексу України містять чіткий алгоритм обліку сум авансових внесків, сплачених у зв'язку з нарахуванням дивідендів у звітному періоді.

Так, платник податків, обчисливши суму нарахованого податку на прибуток за звітний період, повинен зменшити його на суму сплачених авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів.

У разі, якщо платник податків отримує від'ємне значення, тобто сума авансових внесків у зв'язку з виплатою дивідендів перевищує суму нарахованого податку на прибуток (значення рядка 11 декларації), таку різницю платник має право перенести на зменшення податкових зобов'язань у наступних звітних періодах.

При цьому, сума авансових внесків при виплаті дивідендів, на яку зменшується нарахований за результатами року податок, відображається у рядку 13.5.1 додатку ЗП податкової декларації з податку на прибуток підприємства, а сума перевищення, що переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, - у рядку 13.5.2 додатку ЗП декларації.

Відповідно до пп.пп. 153.3.3, 153.3.4 ст. 153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного тріоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

У разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Так, ТОВ «УФТ» подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік за формою, затвердженою наказом Міндоходів від 30 грудня 2013 року №872 від 28 лютого 2014 року та уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 2013 рік від 17 березня 2014 року (а.с. 12-24).

Згідно податкової декларації підприємством самостійно задекларовано авансові внески з податку на прибуток за звітний рік (р.23) у сумі 18886 грн.

В той же час позивачем у декларації було зменшено нараховану суму податку у розмірі 267558 грн (код рядка декларації 13ЗП), а податок на прибуток за звітний (податковий) період становив - 40929 грн (код рядка 14), тобто позивачем у рядку 14 задекларовано переплату у вказаному розмірі.

Листом № 17 позивач повідомив відповідача про необхідність зарахування утвореної переплати у рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року, що прийнято ДПІ у м. Полтаві відповідно до відмітки про реєстрацію вхідної кореспонденції 17 березня 2014 року (а.с. 26).

До уточнюючої декларації позивачем також було додано Таблицю 1 "Зменшення нарахованої суми податку" (Додаток ЗП до рядка 13 Декларації з податку на прибуток підприємств), відповідно до рядку 13.5.1 якої сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку юридичної особи в поточному звітному (податковому) періоді становить 206910 грн, а відповідно до рядку 13.7 таблиці сума нарахованого авансового внеску з податку на прибуток, відповідно до пункту 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та абзацу 2 пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, складала 60648 грн (а.с. 23).

Згідно наданими позивачем копіями податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2012 рік (рядок 34) (а. с. 9-11) розмір щомісячного авансового внеску з податку на прибуток на 2013 рік склав 5609 грн.

Судом встановлено, що позивач при складанні податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (з урахуванням уточнюючих податкових декларацій) відобразив суму авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, у розмірі 60648 грн (ряд. 13.7 додатку ЗП до декларації), усього зменшення нарахованої суми податку в розмірі 206910 грн. Наявність зазначеної переплати у позивача представником відповідача під час розгляду судової справи не заперечувалась.

Оскільки розмір податку, що підлягає сплаті за результатами 2013 року, (ряд. 11 декларації) було нараховано позивачем у сумі 226629 грн, тобто менше, ніж розмір авансового внеску з податку на прибуток, то у позивача, відповідно до вимог пп. 153.3.3 ст.153 ПК України, по податку на прибуток виникла переплата у розмірі 40929 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлено Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765 /надалі - Порядок/.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску, що включає комплекс облікових показників з інтегрованих підсистем, за повноту, достовірність і своєчасність відображення яких несуть відповідальність структурні підрозділи територіальних органів Міндоходів за функціональними напрямами роботи.

Згідно пункту 4 розділу І Порядку облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі - СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних державних податкових інспекцій (далі - ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

Пунктом 11 розділу 2 Порядку передбачено, що форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 3 Порядку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податків ТОВ "УФТ" з податку на прибуток приватних підприємств та підтверджується поясненнями представника відповідача, станом на 31 грудня 2013 року у інтегрованій картці відображено переплату (а.с. 58-64).

Позивачем була самостійно задекларована у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік по рядку 14 сума податку на прибуток за звітний (податковий) період у розмірі "- 40929 грн".

Суд зазначає, що відповідач не заперечував той факт, що у ТОВ "УФТ" наявна переплата по податку на прибуток приватних підприємств по розрахункам платника податків з бюджетом за період з 01 січня 2014 року по 27 лютого 2014 року.

При цьому, слід зазначити, що податкові декларації (звітна та уточнююча) з податку на прибуток підприємства позивача за 2013 рік були прийняті контролюючим органом.

Крім того, суд наголошує на виконанні позивачем свого обов'язку про повідомлення відповідача стосовно наявності переплати з податку на прибуток листом від 17 березня 2014 року № 17.

Відповідно до п. 75.1, пп. 75.1.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Відповідно до п. 2.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок V податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 №165, камеральна перевірка даних, заявлених у податковій звітності, проводиться протягом 30 календарних днів (якщо інше не передбачено Кодексом), що настають за граничним терміном отримання такої звітності.

Відповідно до пп. 2.5.1 цих Методичних рекомендацій за наслідками проведення камеральної перевірки складається (формується):

- у разі встановлення помилок (порушень) у податковій звітності або неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності - Акт про результати камеральної перевірки;

- у разі відсутності помилок (порушень) у податковій звітності - до впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" інспектор у тій частині перевіреної звітності, що заповнюється службовими особами Міндоходів, робить відмітку у графі "порушень (помилок) не виявлено" (якщо інше не визначено Кодексом), вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис; після впровадження в промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" складається (формується) Довідка про результати камеральної перевірки для платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною ІР-адресою.

Відповідно до пп. 2.5.2 Методичних рекомендацій до впровадження в промислову експлуатацію АС камеральна електронна перевірка" зазначений Акт роздруковується, підписується інспектором, який проводив перевірку, та направляється платнику податку поштою у порядку, передбаченому ст. 42 гл. 1, п. 58.3 ст. 58 гл. 4 р. II Кодексу.

Після впровадження у промислову експлуатацію АС "Камеральна електронна перевірка" по реєстру платників податку, які надали декларацію в електронному виді з визначеною IP-адресою та накладанням електронного цифрового підпису, проводиться електронна камеральна перевірка та формується Акт (Довідка) про результати камеральної перевірки. Зазначений Акт (Довідка) підписується посадовою особою Міндоходів з накладанням цифрового підпису та направляється платнику податку в електронному вигляді.

Судом встановлено, що ані актів про встановлення помилок (порушень) у податковій звітності з податку на прибуток позивача за 2013 рік, ані у електронній, ані у паперовій формі позивачеві не направлялось та відповідачем не складався. Також, до моменту виникнення спірних правовідносин відповідачем не приймалось жодного податкового повідомлення-рішення за спірним фактом, а відповідач лише листом від 26 червня 2014 року № 9200/10/16.01-15-03-26 повідомив позивача, що за підприємством станом на 26 червня 2014 року рахується податковий борг по авансових внесках з податку на прибуток в сумі 404,96 грн.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України у складі річної податкової декларації платником податку вдається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців, визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем було розраховано щомісячний авансовий внесок з податку у розмірі 18886 грн (ряд. 23 декларації), який має сплачуватись щомісячно.

Відповідно до письмових заперечень відповідача та пояснень його представника станом на початок 2014 року за ТОВ "УФТ" відповідно до даних інтегрованої картки рахувалась переплата. Міністерством доходів і зборів України листом від 07 лютого 2014 року № 3194/6/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік" надано роз'яснення щодо порядку заповнення окремих рядків річної декларації з податку на прибуток та додатків до неї, а саме: з метою дотримання вимог п. п. 153.3.4 п. 153.3 ст. 153 ПК України щодо зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму сплаченого авансового внеску при виплаті дивідендів розрахунок суми такого внеску буде перевірятися в автоматичному режимі з урахування такого: у декларації з податку на прибуток підприємства, яка затверджена наказом Мінфіну від 28 вересня 2011 року № 1213, значення рядка 13.5.1 додатка ЗП не може перевищувати значення (рядок 11 + рядок 12 + сума податку на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами - (рядок 13.1 + рядок 13.2 + рядок 13.7 додатка ЗП до рядка 13)). Відповідно до наданих пояснень, за твердженням відповідача, в автоматичному режимі внесено в інтегровану картку платника суму податку на прибуток по річній декларації (рядок 14) в розмірі 0 грн., який дорівнює (р. 11) 771 471 грн. + (р. 12) 0 грн. - ((р. 13.1) 0 грн. - (р. 13.2) 0 грн. - (р. 13.5.1) 322 993 грн. в сумі, що не перевищує контрольний розрахунковий показник - (р. 13.6) 0 грн. - (р. 13.7) 448 478 грн., а не до зменшення 365 361 грн., як самостійно визначено платником в податковій декларації без врахування вищенаведених роз'яснень Міністерства доходів і зборів України.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до вимог підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України, надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Платник податків має право, серед іншого, на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому ПК України ( підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України).

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 статті 43 ПК України).

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом (абзац п'ятий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення (абзац шостий пункту 57.1 статті 57 ПК України).

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Аналізуючи вище зазначені положення суд приходить до висновку, що зарахування наявних сум переплат з податку на прибуток підприємств у рахунок здійснення платежів, які виникли в майбутніх періодах з цього податку здійснюється автоматично і не потребує окремої заяви платника податків, але як було встановлено судом позивач листом від 17 березня 2014 року № 17 прохав відповідача переплату з податку на прибуток у розмірі 18886 грн зарахувати в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень 2014 року.

До того ж, суд звертає увагу, що лист Міністерства доходів і зборів України від 07 лютого 2014 року № 3194/6/99-99-19-03-01-17 "Про подання податкової звітності з податку на прибуток за 2013 рік" не є нормативно - правовим актом, а отже не встановлює будь-яких обов'язків для платника податків щодо його виконання. Вказаний лист був адресований начальникам головних управлінь Міністерства доходів і зборів в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Доказів про доведення змісту вказаного листа до платників податків, відповідачем надано не було.

Крім того, вказаний лист не може встановлювати будь-яких обмежень для платника податків щодо реалізації ним норм підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України. А, у разі коли норма Податкового кодексу України чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то у відповідності до вимог пунктів 4.1.4, 56.21 Податкового кодексу України, рішення приймається на користь платника податків.

Також, як вбачається з вказаного листа, Міністерством доходів і зборів України надано роз'яснення щодо порядку заповнення окремих рядків річної декларації з податку на прибуток та додатків до неї, форма якої затверджена наказом Мінфіну від 28 вересня 2011 року № 1213, в той час як позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток та додатками, форма якої затверджена наказом Міндоходів України 30 грудня 2013 року № 872. Будь-яких зауважень щодо правильності форми поданої позивачем декларації податковим органом не надавалось.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку, що висновок відповідача про несплату узгоджених податкових зобов'язань та виникнення у зв'язку цим податкового боргу є неправомірним, оскільки авансові внески з податку на прибуток за березень-травень 2014 року було сплачено позивачем у передбачений ПК України спосіб, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с. 68-86).

Інші податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств у позивача відсутні.

Суд зазначає, що зазначена вище позиція також підтримується змістом листа від 01.04.2013 №4420/6/15-14-15-13 Державної податкової служби України у якому зазначено, що "зарахування надміру сплачених грошових зобов'язань платника з податку на прибуток у сплату щомісячних авансових внесків може бути здійснене на підставі поданої платником відповідної заяви про таке зарахування".

У листі від 17.07.2014 № 17176/7/99-99-19-02-02-17 зазначено, що "якщо сума авансових внесків, сплачених у зв'язку із виплатою дивідендів, перевищуватиме суму податкових зобов'язань за 2013 рік, то сума такого перевищення та сума сплачених авансових внесків у зв'язку із виплатою дивідендів у 2014 році зменшуватиме суми щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягатимуть сплаті у 2014 році".

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 13 січня 2015 року № 0000761503 та № 0000771503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УФТ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 182,70 грн. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 10 березня 2015 року .

Суддя І.Г. Ясиновський