Ухвала

від 25.02.2015 по справі 2а-2901/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2015 р. м. Київ К/800/51790/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стадницької Ю.Є.,

та представників сторін:

позивача - Марченка Р.В.,

відповідача - Денисенка Ю.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014

у справі № 2а-2901/12/2670

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 28.10.2011:

№ 0001462306, за яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 969 465 грн. (у тому числі 775 572 грн. за основним платежем та 193 893 грн. за штрафними санкціями);

№ 0001472330, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення з ПДВ за червень 2011 року в розмірі 620 458 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.2013 прийняті у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою надання належної правової оцінки господарським правовідносинам позивача з усіма постачальниками та розмежування оспорюваних донарахувань по окремим постачальникам.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014, у позові відмовлено з посиланням на безтоварний характер операцій зі спірними контрагентами.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що реальність виконання спірних операцій підтверджується необхідними первинними документами, тоді як допущені контрагентами правопорушення у сфері господарського та податкового законодавства не можуть негативно впливати на податковий облік позивача.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги Товариства, виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювані податкові повідомлення-рішення були прийняті податковою інспекцією за наслідками проведення документальної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, оформленої актом від 14.10.2011 № 494/1-23-60-24571799.

Підставою для зазначених донарахувань став висновок податкового органу про те, що позивач незаконно сформував податковий кредит та витрати за операціями з приватним підприємством «Меридіан», приватним підприємством «Сталь-Маш», приватним підприємством «Поліхім», приватним підприємством «Флоратекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столичний Град».

На обґрунтування цього висновку податкова інспекція зазначає про безтоварний характер цих операцій, які не опосередковувалися фактичним рухом активів, що підтверджується обставинами, встановленими вироком Святошинського районного суду міста Києва від 20.05.2011 у кримінальній справі № 1-130/2011, яким засуджено колишніх працівників УПМ ДПА у м. Києві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за проведення безтоварних операцій з використанням фіктивних підприємств - приватного підприємства «Поліхім», приватного підприємства «Флоратекс», товариства з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столичний Град».

На підтвердження своєї правової позиції відносно фіктивності правовідносин позивача з іншими постачальниками ДПІ зазначає про відсутність останніх за місцезнаходженням, а також відсутність у них майна, трудових ресурсів та основних фондів, об'єктивно необхідних для виконання розглядуваних поставок; первинні документи від імені цих контрагентів оформлені та підписані невстановленими особами. На підставі цього ДПІ дійшла висновку про те, що складені від імені названих контрагентів первинні документи (у тому числі податкові накладні) не є достовірними, не підтверджують фактичного виконання спірних операцій з поставки товарів в адресу позивача, а відтак не можуть бути підставою для формування товариством даних податкового обліку (зокрема, податкового кредиту та валових витрат).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту до 31.12.2010) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналогічні за змістом правила формування податкового кредиту наведені і у Податковому кодексі України.

Так, в силу вимог пункту 198.1 статті 198 названого Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На час виникнення спірних правовідносин порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 названого Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Досліджуючи відповідність сформованих платником даних податкового обліку по взаємовідносинам з приватним підприємством «Поліхім», приватним підприємством «Флоратекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столичний Град» суди послалися на вирок суду в кримінальній справі, згідно з яким було засуджено працівників податкового органу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених статтями 205 (фіктивне підприємництво) та 364 (зловживання владою або службовим становищем) Кримінального кодексу України та встановлено, що названими особами було створено та зареєстровано на членів сім'ї ряд фіктивних підприємств (у тому числі приватне підприємство «Поліхім», приватне підприємство «Флоратекс», товариство з обмеженою відповідальністю «Бікколайдер», товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Столичний Град»), які не провадили фактичної господарської діяльності та від імені яких складалися завідомо неправдиві первинні документи, що відображали неіснуючі господарські відносини з іншими суб'єктами господарювання з метою здійснення транзитного руху грошових коштів та їх подальшої конвертації у готівку.

Вищий адміністративний суд України вже зазначив про правильність такої правової оцінки в ухвалі від 16.04.2013.

У той же час висновок судів про безтоварність правовідносин позивача з іншими контрагентами (а саме - з приватним підприємством «Меридіан», приватним підприємством «Сталь-Маш», товариством з обмеженою відповідальністю «БУД АМВ ГРУПП») ґрунтується на доводах податкового органу щодо неперебування цих осіб за податковою адресою, відсутності у них майна, виробничих фондів, транспортних засобів та трудових ресурсів, необхідних для провадження господарської діяльності, та підписання від імені цих підприємств первинної документації іншими особами, ніж значаться їх керівниками.

Втім зазначені обставини самі по собі не можуть слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди платника податку-покупця, позаяк стосуються умов провадження постачальниками (тобто третіми особами) господарської діяльності. Ці факти можуть свідчити лише про можливі порушення ними норм ПК України, цивільного та господарського законодавства, однак не є належним спростуванням реальності господарських операцій між Товариством та задекларованими контрагентами і не можуть бути розцінені як беззаперечні докази здійснення ними узгоджених дій, позбавлених економічного змісту та спрямованих на штучне, без реальної господарської мети, створення умов для зменшення оподаткування.

В ухвалі від 16.04.2013 Вищий адміністративний суд України наголосив на необхідності встановлення змісту господарської операції з кожним із названих постачальників, порядку виконання цих операцій, перевірці існування активу (який виступав об'єктом цих поставок), його руху на шляху від виробника до позивача як кінцевого покупця, вчинення учасниками цих поставок дій, необхідних у процесі виконання господарських операцій (як-от - транспортування товару, його зберігання, прийняття за кількістю та якістю тощо), із встановленням та допитом осіб, які безпосередньо приймали участь у виконанні цих операцій.

Судами не було виконано вказівки Вищого адміністративного суду України й щодо розмежування оспорюваних донарахувань за правовідносинами з кожним із названих контрагентів.

В силу вимог частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Оскільки невиконання судами попередніх інстанцій вказівок касаційного суду, викладених в його ухвалі від 16.04.2013, виключає можливість як перевірки правильності оскаржуваних рішень, так і відокремлення законних донарахувань за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити ДПІ її правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 55, 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" задовольнити частково.

3. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2014 у справі № 2а-2901/12/2670 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько