Постанова

від 02.03.2015 по справі 802/135/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 березня 2015 р. Справа № 802/135/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Желіховського В.М.

представника відповідача: Янушкевича А.С., Кіт С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бенедикт"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бенедикт" (далі - ТОВ Торговий дім "Бенедикт") з адміністративним позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Вінницької ОДПІ). У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ № 0000092202 від 15.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 19836,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім "Бенедикт" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки ТОВ Торговий дім "Бенедикт" у липні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед") товарів, що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав. Посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані у судовому засіданні, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд у задоволенні позову відмовити повністю. Як на підставу заперечень зіслалися на те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед", не підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема відсутні документи, на підтвердження транспортування придбаних товарно - матеріальних цінностей та існує кредиторська заборгованість, що свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, в тому числі щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів.

У судовому засіданні 02.03.2015 року допитано свідка - ОСОБА_4 директора ТОВ Торговий дім "Бенедикт", який пояснив, що у липні 2014 року здійснював господарські операції з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" щодо купівлі металевих виробів. Свідок вказав, що договір купівлі-продажу від 01.07.2014 року, який укладався з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" був направлений йому для підписання поштовим відправленням, а всі подальші узгодження щодо предмету купівлі відбувалися в телефонному режимі. Також, повідомив, що усі товарно-матеріальні цінності, отримані від контрагента, використані в господарській діяльності позивача, в підтвердження чого до суду надано відповідні первинні документи.

Заслухавши пояснення представників сторін, покази свідка, надавши оцінку іншим доказам, які знаходяться у матеріалах справи, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Розглядаючи справу, суд встановив, що головними державними ревізорами-інспекторами відділу податкового аудиту Вінницької ОДПІ, проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Торговий дім "Бенедикт" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Торговий дім "Бенедикт" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року (а.с.72-83).

Вказаним актом задокументовано ряд, наявних на думку контролюючого органу, порушень податкового законодавства, що допущені у своїй діяльності позивачем, в тому числі й ті, яким надається оцінка у справі яка розглядається, а зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3 та п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), які спричинили заниження податкового зобов'язання всього на суму 15869 грн.

Зазначені висновки Акта перевірки № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000092202 від 15.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19836,00 грн., в тому числі за основним платежем - 15869 грн та штрафними санкціями - 3967 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач з метою його скасування та захистом своїх прав, звернувся до суду.

Надаючи оцінку наведеним обставинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд бере до уваги, що згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В силу п.201.6. ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, п. 201.7 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

На підтвердження позовних вимог позивач надав суду для долучення до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам зі своїм контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" а саме, договір купівлі-продажу, податкові накладні, видаткові накладні, тощо.

Судом встановлено, що між ТОВ Торговий дім "Бенедикт" та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" укладено договір купівлі-продажу № 24 від 01.07.2014 року, відповідно до умов якого, ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (Продавець) зобов'язується передати на умовах договору у власність ТОВ Торговий дім "Бенедикт" (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується сплатити його вартість на умовах оплати по факту поставки.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду видаткові накладні №25 від 01.07.2014 р., №26 від 03.07.2014 р., №57 від 07.07.2014 р.. №186 від 21.07.2014 р., податкові накладні № 25 від 01.07.2014 р., №26 від 03.07.2014 р., №57 від 07.07.2014 р., №186 від 21.07.2014 р., рахунки-фактура, товаро-транспортні накладні. Тому, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій, а також необгрунтованість висновків контролюючого органу щодо відсутності намірів сторін по Договору для настання реальних наслідків за наслідками виконання договорів.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що посилання відповідача на відсутність мети реального здійснення господарських операцій, а саме ненадання доказів використання у господарській діяльності металевих виробів є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Торговий дім "Бенедикт" використовував придбаний у ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" товар у господарській діяльності підприємства, про що свідчать наступні документи:

1) Договір купівлі-продажу товару №6 від 01.07.2014 року укладений із TOB «Земельний девелопмент» за яким відвантажено товар на суму 18252,22 грн. згідно видаткової накладної № БН- 0000012 від 03.07.2014 р. та податкова накладна №1 від 03.07.2014 р.

2) Договір поставки №БН-0000015 від 09.07.2014 р. укладений із TOB «Енергобудмонтаж», Видаткові накладні №БН-0000016 і № БН-0000017 від 09.07.2014 р. виписані на користь TOB «Енергобудмонтаж», за якими відвантажено товару на суми 16808,35 грн. та 57325,92 грн., податкові накладні №7 та №8 від 2014 р., а також довіреність на отримання товару №000015/1 від 09.07.2014 р.

3) Договір купівлі-продажу товарів №167 від 28.07.2014 р. укладений із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці, видаткова накладна б/н від 28.07.2014 р. на суму 6060,00 грн., податкова накладна №19 від 28.07.2014 р., довіреність №49 від 28.07.2014 р.

4) Договір купівлі-продажу товарів №168 від 28.07.2014 р. укладений із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці, видаткова накладна №БН-0000025 від 28.07.2014 р., податкова накладна №18 від 28.07.2014 р.. довіреність №51 від 28.07.2014 р.

5) Договір купівлі-продажу товарів №169 від 28.07.2014 р. укладений із Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці, видаткова накладна №БН-0000016 від 28.07.2014 р., податкова накладна №17 від 28.07.2014 р., довіреність №52 від 28.07.2014 р.

6) Договір купівлі-продажу товарів №170 від 28.07.2014 р. укладений із Квартирно- експлуатаційним відділом м. Вінниці, видаткова накладна №БН-0000023 від 28.07.2014 р., довіреність №50 від 28.07.2014 р.

Крім того, про використання товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності та підтвердження господарської мети щодо отримання прибутку ТОВ Торговий дім "Бенедикт" свідчать також оборотно-сальдові відомості та картка рахунку (а.с.116-134).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються твердження податкового органу про те, що взаємовідносини позивача з його контрагентами не мали реального характеру.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про відсутність у позивача документів які підтверджують факт транспортування придбаних товарів, а саме подорожних листів та товаро-транспортних накладних, що, на думку відповідача, свідчить про безтоварність господарських операцій.

Суд критично оцінює такі висновки відповідача, з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є нормативно - правовим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку та формування податкового кредиту, тим паче коли мова іде про формування податкового кредиту за наслідками операцій із поставки товарів, а не за наслідками послуг із їх транспортування.

Більше того, у судовому засіданні свідок пояснив, що деякі металеві вироби, які купувались у ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" були малогабаритні та перевозились власним транспортом, а тому підстав залучати інших перевізників для транспортування вантажу не було необхідності.

Водночас, що стосується великогабаритних товарів, то суду надані товаро-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки металевих виробів до ТОВ Торговий дім "Бенедикт".

Окрім вказаного, податковий орган вважає, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" не спрямована на реальне настання наслідків, оскільки у видаткових накладних у графі "замовлення" є посилання на рахунок-фактуру № 25 від 01.07.2014 року, однак під час проведення перевірки така була відсутня.

Суд не може погодитись із зазначеними доводами відповідача, оскільки до матеріалів справи позивачем надано рахунок-фактуру № 25 від 01.07.2014 року, а тому не надання такої під час перевірки не свідчить про відсутність здійснення господарської операції, недійсності та недопустимість її використання як доказу придбання товару.

Водночас, суд, також зазначає, що наявність помилки у оформленні видаткових накладних, про які відповідач вказує у Акті перевірки, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім вказаного, в обґрунтування своєї позиції відповідач також зазначає, що діяльність позивача щодо купівлі-продажу металевих виробів не пов'язана з господарською діяльністю ТОВ Торговий дім "Бенедикт".

Суд вважає безпідставним вказані посилання відповідача, оскільки як вбачається із самого акта перевірки № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року, основними видами діяльності ТОВ Торговий дім "Бенедикт" згідно з Довідкою про включення до ЄДРПОУ (КВЕД) є , в тому числі, неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД:46.90).

Отже, придбання товарів (металевих виробів) не суперечить діяльності позивача, а навпаки відповідає їй, а тому є доцільним та обґрунтоване діловою метою.

Також, податковий орган дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" носять безтоварний характер, оскільки у договорі № 24 від 01.07.2014 року найменування товару замість "металевих виробів" зазначено "металопрокат".

Водночас, суд не бере до уваги вказану позицію відповідача, оскільки договір № 24 від 01.07.2014 року та найменування "металопрокат" може охоплювати весь спектр виробів із металу. Крім того, із пояснень свідка - директора ТОВ Торговий дім "Бенедикт" з'ясовано, що детальна інформація щодо переліку металевих виробів узгоджувалася з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" безпосередньо в період оформлення замовлення в телефонному форматі, тому підстав вважати, що господарська діяльність позивача носить безтоварний характер є помилковою.

Також, суд наголошує на тому, що твердження відповідача стосовно відсутності здійснення господарських операцій ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" із його контрагентами, на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій із позивачем є безпідставними та не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Законодавством покладений обов'язок ведення податкового обліку на кожного окремого платника податку. Такий платник несе особисту відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків та не впливають на формування податкового кредиту покупцем. Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невиконання третіми особами своїх податкових зобов'язань.

Враховуючи вказане, висновки акта перевірки щодо вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по господарських операціях ТОВ Торговий дім "Бенедикт" та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед", спростовується вищезазначеними нормами законодавства та дослідженими обставинами справи.

Щодо наявності на момент вчинення правочинів спеціальної правосуб'єктності у контрагента ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (код ЄДРПОУ 39128947) анульоване 29.08.2014 року. Тому, на момент оформлення податкових накладних зазначене Товариство було платником ПДВ та володіло необхідним обсягом правосуб'єктності.

Крім того, податковий орган, як на підставу безтоварності господарських операцій посилається на наявність кредиторської заборгованості та відсутність розрахунків між суб'єктами господарювання за товар в липні 2014 року.

Проте судом встановлено, що між ТОВ Торговий дім "Бенедикт" та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" ведеться претензійно-позовна робота, про що свідчить претензія № 1 від 10.09.2014 року ТОВ Торговий дім "Бенедикт" про повернення боргу.

З огляду на викладене, позивачем було повністю доведено дотримання всіх вимог законодавства з реалізації права на податковий кредит, а висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій спростовані дослідженими доказами.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин та їх правової кваліфікації позовні вимоги ТОВ Торговий дім "Бенедикт" є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 15.01.2015 року № 0000092202.

Стягнути із Державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бенедикт" (код ЄДРПОУ 37536801) сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 182 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович