Ухвала

від 07.05.2015 по справі 802/135/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/135/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

07 травня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: Желіховського В.М.

представника відповідача: Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Бенедикт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 15.01.2015 року № 0000092202.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представник апелянта повністю підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року- без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім "Бенедикт" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року. За результатами перевірки був складений акт № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року, на підставі якого Вінницькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправними та необґрунтованими висновки викладені в акті перевірки, а податкове повідомлення-рішення незаконним, оскільки ТОВ Торговий дім "Бенедикт" у липні 2014 року відносило до складу податкового кредиту суми сплаченого ПДВ, у зв'язку з придбанням у контрагента (ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед") товарів, що підтверджені податковими накладними, оформленими належним чином та іншими документами бухгалтерського обліку, а відтак звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було повністю доведено дотримання всіх вимог законодавства з реалізації права на податковий кредит, а висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій спростовані дослідженими доказами.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним висновком суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції суть виявлених порушень зокрема з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаєморозрахунках з контрагентом ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року

Зазначені висновки Акта перевірки № 407/2202/37536801 від 30.12.2014 року стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000092202 від 15.01.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19836,00 грн., в тому числі за основним платежем - 15869 грн та штрафними санкціями - 3967 грн.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Стосовно господарської операції позивача з ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" за період липень 2014 року, то варто зазначити наступне.

Так, між ТОВ Торговий дім "Бенедикт" та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" укладено договір купівлі-продажу № 24 від 01.07.2014 року, відповідно до умов якого, ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" (Продавець) зобов'язується передати на умовах договору у власність ТОВ Торговий дім "Бенедикт" (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується сплатити його вартість на умовах оплати по факту поставки.

На виконання вказаного договору та в підтвердження господарської операції, позивачем надано суду видаткові накладні №25 від 01.07.2014 р., №26 від 03.07.2014 р., №57 від 07.07.2014 р.. №186 від 21.07.2014 р., податкові накладні № 25 від 01.07.2014 р., №26 від 03.07.2014 р., №57 від 07.07.2014 р., №186 від 21.07.2014 р., рахунки-фактура, товаро-транспортні накладні.

Отже реальних здійснення господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи вищезазначеними первинними документами, а відтак, суд приходить до висновку про неправомірність посилань відповідача, викладених в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій, а також необгрунтованість висновків контролюючого органу щодо відсутності намірів сторін по Договору для настання реальних наслідків за наслідками виконання договорів.

Отже, сукупність первинних, платіжних, звітних та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій і не дає підстав для сумніву у їх реальності та безтоварності. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та її основним видам.

Водночас необхідно зазначити, що документи та інші дані, які спростовують реальність здійснення господарських операцій, що відображені в податковому обліку, повинні оцінюватись з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, змісту послуг, що надаються, тощо, а сама по собі наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Натомість відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Також ним не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

З аналізу наведених вище норм випливає, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

Щодо наявності на момент вчинення правочинів спеціальної правосуб'єктності у контрагента ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що між ТОВ Торговий дім "Бенедикт" та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" ведеться претензійно-позовна робота, про що свідчить претензія № 1 від 10.09.2014 року ТОВ Торговий дім "Бенедикт" про повернення боргу, а відтак, позивачем було повністю доведено дотримання всіх вимог законодавства з реалізації права на податковий кредит, а висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій спростовані дослідженими доказами.

Що стосується посилання апелянта на те, що господарська операція між позивачем та ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" не спрямована на реальне настання наслідків, оскільки у видаткових накладних у графі "замовлення" є посилання на рахунок-фактуру № 25 від 01.07.2014 року, однак під час проведення перевірки така була відсутня, судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що оскільки до матеріалів справи позивачем надано рахунок-фактуру № 25 від 01.07.2014 року, а тому не надання такої під час перевірки не свідчить про відсутність здійснення господарської операції, недійсності та недопустимість її використання як доказу придбання товару.

Окрім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається податковий орган, не є нормативно - правовим актом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку та формування податкового кредиту, тим паче коли мова іде про формування податкового кредиту за наслідками операцій із поставки товарів, а не за наслідками послуг із їх транспортування.

Водночас, суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання апелянта на рахунок відсутності здійснення господарських операцій ТОВ "Прайм Воркс Інкорпорейтед" із його контрагентами, на які відповідач посилається як на обставину, що свідчить про безтоварність операцій із позивачем , оскільки Податковий кодекс України не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Неможливість встановлення сплати продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на формування податкового кредиту, якщо він виконав усі передбачені законом умови і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 та 31.01.2011 і повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні від 22.01.2009 "Булвес" АД проти Болгарії".

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Курко О. П.