Ухвала

від 25.02.2015 по справі 813/6209/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/13881/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Коваля Р.Й., Глушка І.В.

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Опрема-Львів ПС» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У серпні 2013 року позивач ТзОВ «Опрема-Львів ПС» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області (на даний час Городоцька ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000702200 від 26.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 149503 грн. (в тому числі 133891 грн. за основним платежем і 15612 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000712200 від 26.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 146698 грн. (в тому числі 121601 грн. за основним платежем і 25097 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Городоцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 26.07.2013 р. № 0000702200 та № 0000712200.

З цією постановою суду не погодився відповідач і оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному з'ясуванні обставин справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 р. № 0000702200 та № 0000712200 винесено відповідачем на підставі висновків планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт № 391/22-00/30665377 від 08.07.2013 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 133891 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 24399 грн., за 3 квартал 2011 року - 30236 грн., за 4 квартал 2011 року - 16808 грн., за 1 квартал 2012 року - 11001 грн., за 2 квартал 2012 року - 10145 грн., за 3 квартал 2012 року - 21623 грн., за 4 квартал 2012 року - 19409 грн.; та вимог п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 121601 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 4924 грн. за травень 2011 року - 6340 грн., за червень 2011 року - 9954 грн., за липень 2011 року - 8198 грн., за серпень 2011 року - 9724 грн., за вересень 2011 року - 8370 грн., за жовтень 2011 року - 4834 грн., за листопад 2011 року - 5799 грн., за грудень 2011 року - 3983 грн., за січень 2012 року - 3666 грн., за лютий 2012 року - 3530 грн., за березень 2012 року - 3281 грн., за квітень 2012 року - 2450 грн., за травень 2012 року - 3854 грн., за червень 2012 року - 3615 грн., за липень 2012 року - 6834 грн., за серпень 2012 року - 7902 грн., за вересень 2012 року - 5858 грн., за жовтень 2012 року - 7352 грн., за листопад 2012 року - 5614 грн., за грудень 2012 року - 5519 грн.. Зокрема, податковою перевіркою було встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року позивачем проведено списання паливно-мастильних матеріалів в зв'язку з доставкою товарів покупцям, за відсутності належних первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, про реальність доставки товарів фізичним і юридичним особам. На думку апелянта використання позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів у власній господарській діяльності не підтверджується, а тому позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за договорами з придбання ТМЦ (палива), а витрати безпідставно віднесено до валових витрат.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 17.10.2013 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач по справі подав заперечення на апеляційну скаргу, у якому просить оскаржену постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в засідання суду, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що в період з 07.06.2013 року по 01.07.2013 року відповідачем Городоцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено планову виїзну перевірку позивача ТзОВ «Опрема-Львів ПС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 391/22-00/30665377 від 08.07.2013 року, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено, зокрема, вимоги: п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, п.п.138.10.3 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 133891 грн., в тому числі за 2 квартал 2011 року - 24399 грн., за 3 квартал 2011 року - 30236 грн., за 4 квартал 2011 року - 16808 грн., за 1 квартал 2012 року - 11001 грн., за 2 квартал 2012 року - 10145 грн., за 3 квартал 2012 року - 21623 грн., за 4 квартал 2012 року - 19409 грн.; та вимоги п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 121601 грн., в тому числі за квітень 2011 року - 4924 грн. за травень 2011 року - 6340 грн., за червень 2011 року - 9954 грн., за липень 2011 року - 8198 грн., за серпень 2011 року - 9724 грн., за вересень 2011 року - 8370 грн., за жовтень 2011 року - 4834 грн., за листопад 2011 року - 5799 грн., за грудень 2011 року - 3983 грн., за січень 2012 року - 3666 грн., за лютий 2012 року - 3530 грн., за березень 2012 року - 3281 грн., за квітень 2012 року - 2450 грн., за травень 2012 року - 3854 грн., за червень 2012 року - 3615 грн., за липень 2012 року - 6834 грн., за серпень 2012 року - 7902 грн., за вересень 2012 року - 5858 грн., за жовтень 2012 року - 7352 грн., за листопад 2012 року - 5614 грн., за грудень 2012 року - 5519 грн.. Такі висновки податкового органу ґрунтуються на твердженнях про те, що позивачем протягом розглядуваного періоду безпідставно занижено податок на прибуток та податок на додану вартість за договорами з придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки їх списання проведено безпідставно. На думку ДПІ договірні відносини щодо поставки позивачем товарів покупцям мали безтоварний і нікчемний характер, не спричинили реального настання правових наслідків (а.с. 9-47 Т.1).

На підставі вказаного вище Акта перевірки від 08.07.2013 року відповідачем винесено відносно позивача податкові повідомлення-рішення від 26.07.2013 року: № 0000702200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 149503 грн. (в тому числі 133891 грн. за основним платежем і 15612 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та № 0000712200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 146698 грн. (в тому числі 121601 грн. за основним платежем і 25097 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 48, 49 Т.1).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень ДПІ про безтоварний (нереальний) характер господарських договорів між позивачем ТзОВ «Опрема-Львів ПС» та контрагентами-покупцями товарів, щодо дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України і Цивільного кодексу України та щодо протиправності винесених податкових повідомлень-рішень від 26.07.2013 року, з врахуванням наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України, передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.4 ст.198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст.9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і повинні мати визначені обов'язкові реквізити. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із матеріалів адміністративної справи та змісту Акту податкової перевірки від 08.07.2013 року видно, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях ДПІ про те, що товариством протягом перевіреного періоду безпідставно завищено валові витрати за господарськими операціями щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки списання таких ПММ у зв'язку з доставкою товарів покупцям, здійснено безпідставно і за відсутності належних первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, про реальність доставки товарів фізичним і юридичним особам.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності вищевказаних тверджень ДПІ.

Судом першої інстанції вірно враховано, що реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за господарськими відносинами щодо придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів, їх використання у власній господарській діяльності та об'єктивність інформації в первинних документах за розглядуваними договорами, підтверджується матеріалами справи.

Факт придбання позивачем паливно-мастильних матеріалів підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема, видатковими і податковими накладними, реєстрами банківських виписок по оплаті за паливо, копіями виписок по рахунку позивача про оплату продавцям ПП «Окко-Нафтопродукт», ПП «ОККО-Бізнес», ТзОВ «Завод технічних масел «Аріан», ПП «Екміс-Авто», переліком реєстрів чеків на придбання за готівку паливно-мастильних матеріалів.

Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Протягом розглядуваного періоду позивачем укладало договори купівлі-продажу з покупцями на поставку ТМЦ, згідно реєстру.

Із матеріалів справи видно, що позивач поставляв своїм контрагентам ТМЦ використовуючи при цьому власні транспортні засоби - вантажні автомобілі ЗІЛ 431610, ГАЗ 3309, ГАЗ 2705, КАМАЗ 53212, ЗІЛ 130, ЗІЛ 431410. Доказом належності даних автомобілів саме позивачу є наявні копії відповідних свідоцтв про реєстрацію ТЗ. Крім того, в матеріалах справи наявні докази наявності в позивача автомобіля ГАЗ-3309-534 ЕВРО-2 з ізотермічним фургоном з полімерним покриттям.

В матеріалах справи наявні подорожні листи вантажних автомобілів, що містять покликання на перелік замовників товару на поставку ТМЦ, вид та номер транспортного засобу, який здійснював перевезення, підпис контрагента, який одержав товар, прізвище водія, прізвище супроводжуючої особи, вид та кількість пального при виїзді та при в'їзді тощо.

Судом першої інстанції вірно враховано, що наявність подорожніх листів, договорів купівлі-продажу ТМЦ, видаткових накладних на поставку, доказів оплати поставлених ТМЦ та інших первинних документів, підтверджує рух власних транспортних засобів позивача у зв'язку з провадженням господарської діяльності в частині поставки ТМЦ покупцям.

Відсутність ТТН не може бути безумовною підставою для висновків щодо нереальності договірних відносин щодо поставки позивачем товарів покупцям і як наслідок безпідставне списання ПММ за такими договорами.

Згідно ст.71 ч.2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність зі сторони позивача порушень норм податкового законодавства, описаних в акті перевірки від 08.07.2013 року, в частині не підтвердження вчинення господарських операцій, під час яких було списано паливно-мастильні матеріали.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, постанова суду від 17.10.2013 р. винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Опрема-Львів ПС» до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Р.Й. Коваль

І.В. Глушко

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.02.2015 року.