Постанова

від 04.03.2015 по справі 916/2276/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р.Справа № 916/2276/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Жекова В.І., Таран С.В.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Роман В.С. за довіреністю;

Представник ПП "ХВГ" у судове засідання не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „ХВГ"

на рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2014 року

у справі № 916/2276/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Маша і Медведь"

до Приватного підприємства „ХВГ"

про стягнення 91340,00 грн.

ВСТАНОВИВ

У червні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі - ТОВ "Маша і Мєдвєдь") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про захист авторських прав в якому просило стягнути з Приватного підприємства „ХВГ" (далі - ПП „ХВГ") суму компенсації у розмірі 91340,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2014 року (головуючий суддя Демешин О. А., судді Степанова Л.В., Цісельський О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ПП „ХВГ" на користь ТОВ "Маша і Мєдвєдь" 12180 гривень компенсації за порушення авторського права та 1827 гривень судового збору, в решті позову відмовлено.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтував співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об'єкта авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення, тощо.

Не погоджуючись із даним рішенням до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП „ХВГ" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2014 року у справі №916/2276/14 та залишити без розгляду позов ТОВ «Маша і Мєдвєдь» до ПП «ХВГ» про захист авторських прав та стягнення компенсації у розмірі 91 340 гривень.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що позовна заява від імені ТОВ «Маша і Мєдвєдь» підписана представником Рябцем Олександром Михайловичем, повноваження якого ґрунтуються на довіреності від 12.02.2014 р. підписаній Генеральним директором іншої юридичної особи - TOB «РВТ Інвест», Боград Євгенією Тимофіївною, з посиланням на Статути ТОВ «Маша і Мєдвєдь» та ТОВ «РВТ Інвест» і на Договір про передачу повноважень одноосібного виконавчого органу ТОВ «Маша і Мєдвєдь» керуючій організації ТОВ «РВТ Інвест» №РВТ-3/2011 від 23.11.2011 року.

Як зазначає апелянт, довіреність представника ТОВ «Маша і Мєдвєдь» - Рябця О.М. підписана керівником іншої юридичної особи - ТОВ «РВТ Інвест», Боград Євгенією Тимофіївною, яка не є органом ТОВ «Маша і Мєдвєдь».

Скаржник наголошує, що на підтвердження повноважень, особи яка видала довіреність, не надано ні статуту ТОВ «Маша і Медведь», ні договору про передачу повноважень одноосібного виконавчого органу ТОВ «Маша і Медведь» керуючій організації TOB «РВТ Інвест» №РВТ-3/2011 від 23.11.2011 року, з яких би вбачались терміни та обсяги повноважень, які передавились ТОВ «Маша і Медведь» керуючій організації ТОВ «РВТ Інвест».

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що на зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги, між тим з урахуванням наведеного скаржник вважає, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, тому відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 81 ПІК України, суд першої інстанції повинен був залишити позов без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 р. апеляційну скаргу ПП „ХВГ" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Жекова В.І., Таран С.В.

16.02.2015 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив ТОВ "Маша і Мєдвєдь" на апеляційну скаргу в якому позивач просить рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2014 р. у справі №916/2276/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПП „ХВГ" без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 р. розгляд справи було відкладено на підставі п.1 ч.1 ст.77 ГПК України.

У судовому засіданні від 04.03.2015 р. представник позивача надав пояснення згідно з якими не погоджується з апеляційною скаргою, вважає що її слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП „ХВГ" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а, згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 травня 2010 р. ТОВ "Маша і Мєдвєдь" реєстровано міжрайонною інспекцією Федеральної податкової служби №46 по м. Москва за №1107746373536.

На підтвердження наявності у позивача виключного права інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір (серіал „Маша и Медведь") останній надав суду першої інстанції авторський договір замовлення №ОК-2/2008 від 01.04.2008 р. з додатками, укладений між ТОВ Студія „Анімакорд" (Замовник) та Кузовковим О.Г. (Автор-виконувач), згідно якого останній зобов'язався створити і передати Замовнику сценарій 8 серій дитячого серіалу „Маша и Медведь" (далі - Твір); додаток № 1 до Договору - технічне замовлення на розробку сценарію анімаційного дитячого серіалу „Маша и Медведь"; додаток № 2 до договору ОК - щодо вартості робіт; акт здачі-приймання до Договору ОК від 23.09.2008 р., згідно якого Автор-виконувач передав, а Замовник прийняв, у відповідності до умов названого авторського договору, сценарій восьми серій, а також виключне право на цей сценарій; службове завдання №1/МиМ-С1 з додатками на створення аудіовізуального твору з режисером-постановником від 12.05.2008 р., згідно якого ТОВ Студія „Анімакорд" доручило режисеру-постановнику Червяцову Д.А. в рамках виконання службового завдання створити авторським трудом творчого колективу службовий аудіовізуальний анімаційний твір - серію анімаційного серіалу „Маша и Медведь" під робочою назвою „Первая встреча"; додаток № 1 до службового завдання - Сценарій серії „Первая встреча" анімаційного серіалу „Маша и Медведь"; додаток № 2 до службового завдання - календарно-постановочний план виробництва серії під попередньою назвою „Первая встреча"; акт приймання фільму, відповідно до службового завдання № 1/МиМ-Сі від 12.05.2008 р., згідно якого Червяцов Д.А. створив та передав ТОВ Студія „Анімакорд" анімаційний фільм; договір № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір серіал „Маша и Медведь", укладений між ТОВ Студія „Анімакорд" (Правоволоділець) та ТОВ „Маша и „Медведь" (Правонабувач), згідно умов якого останньому в повному обсязі передане виключне право на аудіовізуальний твір (8 серій) - серіал „Маша и Медведь". При цьому, пунктом 2 Додатку № 1 до Договору № 010601-МиМ від 08.06.2010 р. передбачено, що одночасно з передачею права на аудіовізуальний твір Правоволоділець передає Правонабувачу в повному обсязі виключні права на всі юридично значущі охоронювані елементи аудіовізуального твору (включаючи, але не обмежуючись, назвою аудіовізуального твору та його окремих серій, графічним зображенням, мальованими зображеннями персонажів аудіовізуального твору, їх іменами, текстом), незалежно від того, чи поіменовані вказані елементи безпосередньо в Додатках до договору № 010601-МиМ.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що у лютому 2014 р. йому стало відомо, що відповідачем здійснюється виробництво та розповсюдження поліетиленових пакетів під назвою «Пакет банан міні «Маша і Медведь».

Так, за твердженням позивача, 8 лютого 2014 року представником позивача особисто було оформлено замовлення на сайті http://hvg.od.ua/ у відповідача 35 упаковок товару, по 100 пакетів в упаковці, в загальній сумі 3500 пакетів.

07.03.2014 р. по накладній №101 ПП „ХВГ" поставило представнику ТОВ „Маша и Медведь" - фізичній особі-підприємцю Рябцю О.М. пакети банан міні „Маша і Ведмідь" у кількості 3500 штук на суму 420 грн.

10 березня 2014 р. представником позивача було отримано відправлення від ПП „ХВГ", що підтверджується товарно-транспортною накладною ТОВ «Нова Пошта» №59998008233518 та квитанцією до прибуткового ордера №7276/6/18 від 10 березня 2014 р.

У своєму позові ТОВ „Маша и Медведь" зазначає, що відповідачем на вказаних пакетах було незаконно та без дозволу позивача розміщено малюнок із зображенням персонажу «Медведь», як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", права на який належать ТОВ „Маша и Медведь".

Додатково, позивач зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 12 травня 2014 р. по справі №916/921/14 за незаконне використання зображення персонажу «Маша»як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", права на який належать ТОВ „Маша и Медведь" з ПП „ХВГ" було стягнуто суду компенсації у розмірі 18 270 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відзиві на позов визнано факт незаконного (без дозволу позивача) використання на пакетах малюнку із зображенням персонажу "Медведь", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Медведь", а тому судом прийнято вказаний факт як достовірний та такий, що не потребує подальшого доведення.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо розміру компенсації суд першої інстанції зазначив, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару на суму 420 грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, про що опосередковано свідчить відсутність вимог про вилучення контрафактних товарів з обороту. Суд також зазначив, що бере до уваги визнання відповідачем факту порушення ним авторського права позивача та відсутність доведених збитків позивача. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач не є виробником поліграфічної продукції, у зв'язку з чим своїми діями відповідач не впливав будь-яким чином на перерозподіл долі ринку позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції визнав обґрунтованим та достатнім розмір компенсації у вигляді 10 мінімальних заробітних плат, що складає 12180 грн.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч. 2-4 ст. 426 ЦК України).

Згідно ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 441 ЦК України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 31 названого вище Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

За приписами ч. 1 ст. 52 вищезгаданого Закону за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Зі змісту ч. 2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

З огляду на приписи ст. 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке: 1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача; 2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У визначенні розміру компенсації слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Отже, розглянувши спір по суті, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ПП „ХВГ" шляхом незаконного (без отримання субліцензії) розповсюдження поліетиленових пакетів під назвою «Пакет банан міні «Маша і Медведь», на яких зображено персонаж „Медведь", який є самостійною складовою частиною аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", порушило належні ТОВ „Маша і Мєдвєдь" виключні права на використання малюнків названого персонажу, у зв'язку з чим позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача компенсації за допущене порушення прав інтелектуальної власності. При визначенні розміру компенсації суд підставно врахував, що доведеним є лише один факт реалізації контрафактного товару на суму 420 грн., а також припинення порушення авторських прав у добровільному порядку, визнання відповідачем факту порушення ним авторського права позивача та відсутність доведених збитків позивача у зв'язку з чим, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності задовольнив позов в мінімально дозволеній ст. 52 Закону України „Про авторське право і суміжні права" сумі, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення становила 12180,00 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Законодавством України передбачено охорону не лише всього твору, але і його окремих частин, якщо вони відповідають умовам охороноздатності. Частина твору визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин твору.

Відповідно до п. 18 Постанови Верховного Суду України „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" від 04.06.2010 р. № 5, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Отже, як вже було зазначено вище, ТОВ „Маша и Медведь" є власником виключних прав в повному обсязі на персонажі аудіовізуального твору-мультиплікаційного серіалу „Маша и Медведь", а тому числі й персонажу «Медведь», який в силу ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права» охороняється як твір відповідно до цього закону.

До того ж, колегія суддів зазначає, що із відзиву на позовну заяву, що наявний в матеріалах справи, вбачається, що позивачем визнано факт незаконного (без дозволу позивача) використання на пакетах малюнку із зображенням персонажу "Медведь", як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь", права на який належать ТОВ "Маша і Медведь", а тому судом першої інстанції обґрунтовано прийнято вказаний факт як достовірний та такий, що не потребує подальшого доведення.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання ПП „ХВГ" в апеляційній скарзі на те, що довіреність представника ТОВ «Маша і Мєдвєдь» - Рябця О.М. підписана керівником іншої юридичної особи - ТОВ «РВТ Інвест», Боград Євгенією Тимофіївною, яка не є органом ТОВ «Маша і Мєдвєдь», з наступних підстав.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Як вбачається з матеріалів справи (додатків до позовної заяви), а саме виписки є Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 18.12.2013 р. №7961808_УД, в ній містяться відомості про ТОВ «Маша і Мєдвєдь», так у п.34 зазначеної виписки вказано, що особою, що має право без довіреності діяти від імені юридичної особи ТОВ «Маша і Мєдвєдь» (керуючою компанією) є ТОВ «РВТ Інвест», основний державний реєстраційний номер:1107746264152, а в п.314 зазначено, що керівником постійно діючого виконавчого органу ТОВ «Маша і Мєдвєдь» є Боград Євгенія Тимофіївна, ІПН:502503654864.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Частинами 1, 2 ст.6 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що застосування права іноземної держави охоплює всі його норми, які регулюють відповідні правовідносини. Застосування норми права іноземної держави не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Статтею 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.

Відповідно до законодавства Російської Федерації керуюча компанія - це акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, створене відповідно до законодавства Російської Федерації і має ліцензію Федеральної служби з фінансових ринків Росії (ФСФР) на здійснення діяльності з управління пайовими інвестиційними фондами та недержавними пенсійними фондами відповідно до федерального закону «Про інвестиційні фонди» (№156-ФЗ від 29.11.2011 р.).

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 14.01.2014 р. №8044361_УД про юридичну особу ТОВ «РВТ Інвест», основний державний реєстраційний номер: 1107746264152, в п.п. 35-40 зазначено, що керівником юридичної особи, генеральним директором ТОВ «РВТ Інвест» є Боград Євгенія Тимофіївна, ІПН: 502503654864, в п.п. 48-50 зазначено, що видом діяльності є «діяльність по управлінню фінансово-промисловими групами та холдинговими компаніями».

Отже, вищевикладене спростовує доводи апелянта, щодо відсутності повноважень у Боград Євгенії Тимофіївни на підписання довіреності представника ТОВ «Маша і Мєдвєдь».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині розгляду та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Отже, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 23.12.2014 р. у справі №916/2276/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.03.2015 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Таран С.В.