Рішення

від 10.03.2015 по справі 906/136/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" березня 2015 р. Справа № 906/136/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі: Поливко М.С.

за участю представників сторін:

- від позивача: Щербаков О.Л. - керівник, паспорт серії ВМ №536047, виданий Овруцьким РВ УМВС України в Житомирській області 11.05.1998

- від відповідача: Чижевський А.П. - представник за дов. від 13.02.2015

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт" (м. Овруч, Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця Васькевича Сергія Миколайовича (м. Овруч, Житомирська область)

про стягнення 14663,55 грн

ТОВ "Комфорт" подало до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ФОП Васькевича С.М. 14663,55 грн боргу за неналежне виконання Договору оренди приміщення від 01.01.2014, з яких: 12015,00 грн основної заборгованості, 1217,73 грн пені, 1279,76 грн інфляційних втрат та 151,06 грн 3% річних.

Ухвалою від 03.02.2015 господарський суд прийняв позовну заяву, порушив провадження у справі та призначив засідання суду.

На підставі клопотання відповідача від 19.02.2015 та у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, ухвалою від 20.02.2015 господарський суд розгляд справи відклав.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві; надав клопотання про долучення до матеріалів справи копії акту розпечатування орендодавцем приміщення від 16.01.2015, у зв'язку з закінченням строку дії Договору оренди приміщення від 01.01.2014 та відмовою орендаря - ФОП Васькевича С.М. зняти свої замки (а. с. 30, 31).

Відповідач згідно з наданим в засіданні суду відзивом на позовну заяву проти позову заперечив з тих мотивів, що укладений Договір оренди приміщення від 01.01.2014 не містить істотних умов договору, встановлених для даного виду договорів, а саме "об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації)", "порядок використання амортизаційних відрахувань", "відновлення орендованого майна" та "умови його повернення", у зв'язку з чим договір вважається неукладеним між сторонами; зокрема зазначив, що оскільки передача майна в оренду була проведена без складання акту приймання - передачі, в такому ж порядку має відбуватися й повернення орендованого об'єкта; вказав, що приміщення не використовувалася орендарем з 01.04.2014, доступ до приміщення у орендаря був відсутній, а тому починаючи з 01.04.2014 орендна плата ним не сплачувалася. З огляду на те, що Договір оренди приміщення від 01.01.2014, на думку відповідача, є неукладеним, орендоване майно ним не використовується, а порядок його повернення орендодавцю Договором не визначено, орендар вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю (а. с. 36 - 38).

Також в судовому засіданні відповідачем було надано клопотання про долучення до матеріалів справи копії претензії від 03.12.2014 вих. № 28 про досудове врегулювання спору, адресованої позивачу, щодо наявності підстав для відшкодування орендарю в рахунок орендної плати, проведених ним в орендованому приміщенні ремонтно-відновлювальних робіт загальною вартістю 30360,00 грн та відповідь на вказану претензію від 11.12.2014 вих. № 5 (а. с. 32 - 35).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю "Комфорт" (позивач/ орендодавець) та фізичною особою - підприємцем Васькевичем Сергієм Миколайовичем (відповідач/орендар) було укладено Договір оренди приміщення (далі - Договір, а. с. 10) згідно з п. 1.1 якого орендодавець зобов'язався передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Овруч, вул. Сабурова, 1/23, площею 89 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 Договору приміщення надається для використання орендарем у підприємницькій діяльності, а саме: роздрібна торгівля будівельними матеріалами.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили обов'язок орендодавця передати приміщення орендареві після підписання договору в належному стані.

Згідно з п. 6.1 Договору останній вступає в силу з дня підписання і діє до 31.12.2014.

Приписами ст. 795 ЦК України унормовано, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

З письмових пояснень відповідача (а. с. 36 - 38) вбачається, що акт приймання -передачі майна в оренду не складався та сторонами не підписувався. Однак, судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що нежитлове приміщення площею 89 кв.м фактично було передано на умовах оренди відповідачу після підписання Договору оренди від 01.01.2014.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що орендар за користування орендованим майном сплачує орендну плату у розмірі 15,00 грн за 1 кв.м або 1335,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 Договору орендна плата вноситься орендарем не пізніше 1 числа поточного місяця.

За даними позивача, відповідач обов'язок по сплаті орендних платежів за користування майном, визначеним умовами Договору виконав неналежним чином, оплативши на рахунок позивача оренду приміщення лише за січень - березень 2014 р., доказом чого є копії банківських виписок на загальну суму 4005,00 грн (а. с. 12 - 14).

За період квітень - грудень 2014 року оплата по Договору оренди від 01.01.2014 відповідачем не проводилась.

Відповідно до приписів ст. 629 та ч.1 ст. 762 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

З огляду на викладене, суд констатує обов'язок відповідача здійснити оплату за орендоване майно, розмір якої має здійснюватися з урахуванням фіксованих платежів за місяці оренди, по що погоджено сторонами в п. 2.5 Договору, виходячи з критерію пропорційного співвідношення до фактично переданої площі.

Поряд з цим, суд вказує, що фактичне користування орендарем майном на умовах договору оренди презюмується в період з моменту його прийняття в оренду до моменту повернення орендованого майна, за винятком випадків настання обставин, передбачених ч. 6 ст. 762 ЦК України.

Відповідач наявність обставин, що унеможливили користування ним орендованим приміщенням у період з квітня - грудня 2014 року не довів, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача по внесенню орендної плати припиняється моментом повернення майна та внаслідок закінчення строку дії Договору оренди від 01.01.2014, що також випливає з п. 6.1 Договору оренди та підтверджує правомірність нарахування позивачем орендної плати по 31.12.2014 року.

Судом встановлено та підтверджується представниками сторін, що по закінченні строку дії Договору оренди від 01.01.2004, акт прийому - передачі (повернення) майна з оренди не складався та сторонами не підписувався.

Разом з тим, господарський суд зазначає, що хоча не складення акту приймання -передачі майна в оренду не звільняє орендаря від обов'язку у разі припинення дії договору повернути орендоване майно орендодавцю згідно з умовами Договору (п. 2.4 Договору), однак, відсутність акту приймання - передачі (повернення) майна з оренди позбавляє відповідача можливості належними та допустимими доказами підтвердити обставини повернення орендованого майна.

З огляду на викладене, суд вважає твердження відповідача про невикористання орендованого приміщення з 01.04.2014 та, відповідно, неправомірне нарахування позивачем орендної плати за спірний період не підтвердженими наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Водночас, доводи відповідача про відсутність доступу до приміщення суд спростовує наявністю Акту розпечатування орендодавцем приміщення від 16.01.2015, складеним у зв'язку з закінченням строку дії Договору та відмовою орендаря - ФОП Васькевича С.М. зняти свої замки, що є доказом протилежного (а. с. 30, 31), а також відсутністю будь-яких посилань щодо наявності підстав неможливості використання приміщення у наданій відповідачем відповіді від 03.12.2014 вих. № 29 на претензію позивача від 14.11.2014 вих. №2 (а. с. 15, 16).

Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок орендної плати за фактично прийняту відповідачем до користування площу приміщення - 89 кв.м, суд дійшов висновку, що обґрунтовано заявленою до стягнення з відповідача буде сума заборгованості за оренду приміщення у розмірі 12015,00 грн, обрахована наступним чином: 1335,00 грн (сума платежу) х 9 місяців заборгованості (з квітня по грудень 2014).

Що стосується нарахованої до стягнення з відповідача пені, що згідно з розрахунком позивача обрахована за період квітень - грудень 2014 року та складає 1217,73 грн, слід зазначити таке.

Статтями 610 та 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, що включає у себе його виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що у разі прострочення орендної плати орендар зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Суд зазначає, що нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є правомірним, однак позивачем невірно визначено період її нарахування.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що сторони в Договорі інший порядок нарахування пені, ніж визначено в п. 6 ст. 232 ГКУ, не передбачили.

Здійснивши перерахунок пені, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, яка діяла в період прострочення зобов'язання, в межах шестимісячного строку в розрізі кожного платежу оренди окремо, враховуючи початок періоду нарахування пені - 01.04.2014 та визначену позивачем кінцеву дату її нарахування - 31.12.2014, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 1066,06 грн. У стягненні 151,67 грн пені суд відмовляє за безпідставністю її нарахування.

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача щодо нарахування і стягнення з відповідача інфляційних та 3% річних, суд враховує, що за ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку (а. с. 4, 5), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 1279,76 грн за період з квітня по грудень 2014 року (включно), а також 151,06 грн 3% річних за аналогічний період.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК).

З огляду на наявні в матеріалах справи документи та зроблені господарським судом в процесі розгляду справи висновки, суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував заявлені вимоги, тоді як твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не знайшли свого підтвердження в суді.

При цьому, відхиляючи доводи відповідача щодо того, що Договір є неукладеним, у зв'язку з відсутністю у Договорі таких істотних умов оренди як "об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням індексації)", "порядок використання амортизаційних відрахувань", "відновлення орендованого майна" та "умови його повернення", суд керується абзацом 5 пункту 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12, з якого випливає, що незалежно від форми власності об'єкта оренди, визнання договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, та абзацом 5 пункту 2.6 постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11, в якому зазначені положення аналогічного змісту.

Зважаючи, що в період з січня по березень 2014 року орендар своєчасно сплачував орендну плату за користування приміщенням, прийнявши обов'язки орендаря по Договору, та навіть зробив ремонт орендованого майна, господарський суд дійшов висновку, що Договір оренди приміщення від 01.01.2014 засвідчує факт існування між сторонами орендних відносин заснованих на договірній основі, які є чинними, у зв'язку з чим Договір оренди від 01.01.2014 не може бути визнаний судом неукладеним.

Водночас, суд вказує, що відсутність у Договорі умов щодо порядку повернення орендованого майна також не є підставою для визнання його неукладеним, а лише утруднює орендарю можливість підтвердити обставини повернення орендованого майна орендодавцю.

При цьому, збитки, понесені орендарем, у зв'язку зі здійсненням ним ремонтно -відновлюваних робіт в орендованому приміщенні, за відсутності документально закріплених в Договорі оренди від 01.01.2014 домовленостей щодо відшкодування понесених орендарем витрат, можуть бути об'єктом доказування у іншій справі, що не позбавляє відповідача звернутися з позовом про їх стягнення до суду.

Враховуючи вище викладене, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та умовами Договору, у зв'язку з чим підлягають до задоволення частково у розмірі 14511,88 грн, з яких: 12015,00 грн основного боргу за оренду приміщення, 1066,06 грн пені, 1279,76 грн інфляційних втрат та 151,06 грн 3% річних. У стягненні 151,67 грн пені суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Васькевича Сергія Миколайовича (11100, Житомирська область, Овруцький район, місто Овруч, вулиця Сабурова, будинок 38, ідентифікаційний номер 2415910077)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт" (11100, Житомирська область, Овруцький район, місто Овруч, вулиця Сабурова, будинок 1/23, код ЄДРПОУ 13554697):

- 12015,00 грн основного боргу за оренду приміщення;

- 1066,06 грн пені;

- 1279,76 грн інфляційних втрат;

- 151,06 грн 3% річних;

- 1808,10 грн судового збору.

3. В частині стягнення 151,67 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.03.15

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2, 3 - сторонам