Постанова

від 04.03.2015 по справі 909/1311/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа № 909/1311/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання Петрик К.О.

Розглянув матеріали апеляційної скарги від 09.01.15 Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", м. Калуш, Івано-Франківська область

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14

у справі № 909/1311/14

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Оріана", м. Калуш, Івано-Франківська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення заборгованості за договорами оренди

Представники сторін - не з'явилися.

Відповідно до розподілу справ КП «Документообіг господарських судів», справу № 909/1311/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кузю В.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.15 у склад колегії для розгляду справи № 909/1311/14 Господарського суду Івано-Франківської області введено суддів - Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14 у справі № 909/1311/14 (суддя Кобрин О.М.) позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" на користь ВАТ "Оріана" 142 219,36 грн. заборгованості, 2 844,39 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції у даній справі, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14 у справі № 909/1311/14 та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги в розмірі 87 794,56 грн.

При цьому, скаржник зазначив, що суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, не врахував, що до заявленої суми заборгованості включено заборгованість по орендній платі за період з червня по серпень 2013 року, яка вже стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.13 у справі № 909/712/13 та становить 34 308,55 грн. Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення 18 116,28 грн., то скаржник зазначає про односторонню зміну позивачем розміру орендної плати без оформлення цих змін у встановленому порядку. А тому, апелянт визнає позов на суму 87 794,56 грн.

В доповненнях до апеляційної скарги, поданих суду 04.03.15 вх. № 01-04/1482/15, скаржник зазначає також про те, що суд першої інстанції не перевірив належним чином виконання позивачем вимог ухвали суду від 24.11.14, якою було відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі, та стягнув з відповідача судовий збір в розмірі 2 844,39 грн., який позивачем реально сплачений не був. Відповідно до доданого фіскального чеку від 03.03.15 доповнення до апеляційної скарги було надіслано на адресу позивача.

23 лютого 2015 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав законності та обґрунтованості рішення суд першої інстанції.

Позивач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 26.01.15).

04 березня 2015 року в канцелярію Львівського апеляційного господарського суду була подана заява від відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги через неможливість брати участь у судовому засіданні в зв'язку з хворобою. Також як на підставу відкладення розгляду справи представник відповідача послався на необхідність надання позивачу можливості для ознайомлення з доповненнями до апеляційної скарги, які були подані відповідачем та зареєстровані в канцелярії суду 04.03.15 (вх. № 01-04/1482/15).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подане клопотання відповідача, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не знайшла підстав для його задоволення, з огляду на те, що обставини щодо хвороби представника не були документально підтверджені, надання відзиву (заперечення) на доповнення до апеляційної скарги є процесуальним правом, а не обов'язком позивача у справі, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України в судовому засіданні 04.03.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14 у справі № 909/1311/14 відсутні, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.02 між ВАТ "Оріана" (орендодавець) та ТОВ "Готель "Меркурій" (орендар) був укладений договір оренди № 341-юр-0642, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування будинок для гостей "Меркурій" по вул. Чорновола, 52 у м. Калуші. Зазначене майно було передано орендарю за відповідним актом приймання-передачі, терміном з 01.11.02 до 31.12.12.

За змістом з п. 2.2 договору оренди, якщо жодна сторона за один місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на один рік.

Як встановлено місцевим господарським судом, за відсутності повідомлення від сторін про припинення дії договору оренди у 2013 та у 2014 році цей договір діяв до 31.12.14.

Згідно з пунктами 4.1 та 4.2 договору оренди за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, що визначається відповідно до розрахунку орендної плати (додаток № 2), який є невід'ємною частиною цього договору. Орендна плата сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа кожного місяця.

Пунктом 4.3. договору оренди розмір орендної плати може переглядатися сторонами протягом терміну оренди за згодою сторін.

Згідно з п. 6.1 договору орендар зобов'язується своєчасно здійснювати орендні платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.08 між сторони було укладено угоду про внесення змін до договору оренди № 341-юр-0642, якою визначили розмір орендної плати з 01.09.08 на суму 7 220 грн.

Надалі, 09.02.12 між сторонами було укладено угоду, якою були внесені зміни до договору оренди № 341-юр-0642 щодо орендаря та замінено його на ТОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій".

За умовами угоди про внесення змін від 01.07.12 сторони домовилися внести зміни до розділу 4 договору оренди № 341-юр-0642, згідно з якими окрім орендної плати, орендар проводить відшкодування орендодавцю суми земельного податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, відповідно до розрахунків, що є додатками до договору оренди. Орендар відшкодовує орендодавцю компенсацію земельного податку не пізніше 20 числа місяця за який вноситься плата.

Протягом дії цього договору оренди за період з 20.06.13 по 20.10.14 відповідач допустив заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, що за розрахунком позивача (з врахуванням часткової оплати станом на 14.11.14) становить 124 981,43 грн. та відшкодування земельного податку в сумі 13 114,64 грн., що підтверджується копіями актів здачі-прийому послуг, що підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, та рахунків на оплату послуг оренди (а.с.а.с. 34,35).

Разом цим, 15.04.09 між сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендар (ТОВ «Готель Меркурій») приймає від орендодавця (ВАТ «Оріана») в строкове платне користування нежитлове приміщенням (побутівка вагонного типу "В") інв. № 7924 на базі відпочинку в с. Вістова.

Відповідно до договору від 15.04.09 договірна орендна плата за перший місяць становить 150 грн. з урахуванням ПДВ, а за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяці. Окрім орендної плати, до 10-го числі наступного місяця орендар зобов'язаний сплачувати комунальні послуги.

01 листопада 2011 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін до договору від 15.04.09 (№ 341-юр-1285), згідно з якою орендну плату орендар вносить на рахунок орендодавця до кінця поточного місяця на підставі виставлених рахунків, а термін оренди встановлюється в один рік та продовжується на той самий термін й на тих самих умовах, якщо будь-хто із сторін не заявить про свій намір припинити дію Договору.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується, з врахуванням того, що жодна із сторін не заявила про свій намір припинити дію цього договору, даний договір є діючим на момент розгляду позову у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.12 між сторонами було укладено угоду про внесення змін до договору № 341-юр-1285 у зв'язку із зміною назви орендаря на ТОВ "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій".

Протягом дії цього договору оренди, відповідач за період 05.06.13-05.11.14 допустив заборгованість по орендній платі, що станом на 14.11.14 за розрахунком позивача становить 4 123,29 грн., та підтверджується виставленими рахунками, що за домовленістю сторін вважаються актом приймання-передачі наданих послуг (а.с. 36).

ВАТ "Оріана" 11.09.14 надсилало відповідачу претензію із вимогою погашення заборгованості по орендній платі. Проте, відповідач на подану претензію відповіді не надав.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст. 174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі на суму 124 981,43 грн. за договором № 341-юр-0642 від 01.11.02 за період з 20.06.13 по 20.10.14 та земельного податку на суму 13 114,64 грн. за вказаний період, та заборгованості в розмірі на суму 4 123,29 грн. за договором № 341-юр-1285 від 15.04.09 за період з 05.06.13 по 05.11.14. Розрахунок щодо заборгованості по сплаті орендної плати за договорами №№341-юр-0642 від 01.11.02, 341-юр-1285 від 15.04.09 з урахуванням індексу інфляції, проведений позивачем, перевірений Львівським апеляційний господарським судом і визнаний правильним. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що індекс інфляції нараховується в усіх випадках, окрім того, коли, коли орендар сплачує орендну плату наперед за будь-який термін. Відповідач не подав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів сплати ним орендної плати наперед та свого контррозрахунку, який би спростовував дані позивача.

Посилання скаржника на те, що стягнута сума в розмірі 18 116,28 грн., яка виникла в результаті одностороннього збільшення розміру орендної плати без погодження з орендодавцем з листопада 2004 року та існує протягом 2008-2009 років до цього часу, не підтверджені матеріалами справи та спростовуються тим, що періодом виникнення заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення у даній справі є період з 20.06.13 по 20.10.14, яка підтверджена наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання послуг, та не спростована відповідачем жодними письмовими доказами. Окрім цього, з приводу суми 18 116,28 грн. як частини суми позову, яка розглядалась при вирішенні господарського спору у справі № 909/712/13, уже було прийнято рішення від 13.08.13 (а.с. 38).

Щодо інших доводів апеляційної скарги, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.13 у справі № 909/712/13 (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.10.13) з відповідача стягнуто заборгованість з орендної плати в розмірі 59 190,86 грн. за період з вересня 2012 року по травень 2013 року, а не з червня по серпень 2013 року, на що посилається скаржник.

Стосовно доводів скаржника про неправильне стягнення судового збору, то суд апеляційної інстанції зазначає про те, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.11.14 відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» задоволено заяву позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі і за результатами розгляду позовної заяви стягнуто судовий збір з відповідача в дохід Державного бюджету України. Натомість, підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, про що вказує апелянт, є невиконання стороною, якій ухвалою суду відстрочено сплату судового збору, якщо строк передбачений цією ухвалою закінчився, а таку сплату не здійснено, що в даному випадку не відбулося.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14 у праві № 909/1311/14 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування чи зміни немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника в порядку ст. 49 ГПК України.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення відповідно до платіжного доручення № 1 від 09.01.15 скаржником було сплачено судовий збір в розмірі 1 422,21 грн., при цьому ним було оскаржено судове рішення про стягнення з нього 54 424,80 грн. (рішення суду в частині стягнення з нього заборгованості на суму 87 794,56 грн. скаржник не оспорює). Таким чином, поверненню скаржнику за результатами перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку підлягає 508,71 грн. судового збору (1 422,21 грн. - 913,50 грн. - мінімальний розмір судового збору за майновими позовними вимогами).

Оригінал платіжного доручення № 1 від 09.01.15 на суму 1 422,21 грн. залишається в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу від 09.01.15 Товариства з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій", м. Калуш, Івано-Франківська область залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.14 у справі № 909/1311/14 залишити без змін.

3. Судові витрати за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Відпочинковий розважальний комплекс "Меркурій" (код 32224073, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Чорновола, 52) з Державного бюджету України (МФО банку 825014, Банк ГУДКСУ у Львівській області, УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, рахунок 31216206782006) 508,71 грн. зайво сплаченого судового збору.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 10.03.15

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.