ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
03 березня 2015 рокусправа № 804/10983/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.
за участю секретаря судового засідання: Пасічник А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "НІКОЛЬ" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року адміністративний позов Приватного виробничо-комерційного підприємства "НІКОЛЬ" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22 липня 2014 року №0003472202; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22 липня 2014 року №0003482202.
Відповідач - Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положення ст. 41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №308 від 31 березня 2014 року Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВКП "НІКОЛЬ" (код ЄДРПОУ 20303464) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "С.Т.С-СІЧ" (код ЄДРПОУ 32638303) за періоди серпень, жовтень, листопад, грудень 2012 року, ТОВ "ДЕМПІКС" (код ЄДРПОУ 38415639) за періоди січень, березень, травень 2013 року, ТОВ "РУБЕН" (код ЄДРПОУ 37301398) за період квітень 2012 року, ТОВ "ТАНТУМ" (код ЄДРПОУ 37812917) за періоди червень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт №64/04-61-22-2/20303464 від 19 травня 2014 року
В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущене позивачем порушення: cт. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит по операціях з придбання товарів (робі, послуг) від ТОВ "ДЕМПІКС" (код ЄДРПОУ 38415639) на суму 4062735,00 грн., у т.ч. січень 2013 року сума ПДВ у розмірі 2086122,00 грн., березень 2013 року сума ПДВ у розмірі 1204026,00 грн., травень 2013 року сума ПДВ у розмірі 772587,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (рядок 17 - рядок 9) податку на додану вартість на суму 5771,00 грн., у т.ч. січень 2013 року сума ПДВ у розмірі 5771,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 4056964,00 грн., у т.ч. січень 2013 року сума ПДВ у розмірі 2080351,00 грн., березень 2013 року сума ПДВ у розмірі 1204026,00 грн., травень 2013 року сума ПДВ у розмірі 772587,00 грн.; ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 cт. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу вбачаються як такі, що мають ознаки "нереальності здійснених операцій" з покупцями.
На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року:
№0003472202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 6085446,00 грн.;
№0003482202, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 5771,00 грн..
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги позивача у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не було надано суду належних доказів, якими б спростовувався рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, відсутність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та відсутність зв'язку між фактом придбання послуг та господарською діяльністю позивача, відтак, відповідачем не було доведено правомірність прийнятих ним оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон України №996-XIV) передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до ст. 1 Закону України №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У спірних правовідносинах, з огляду на позицію податкового органу викладену в акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів (послуг) від ТОВ "ДЕМПІКС", колегія суддів вважає, що має бути документально доведеним (спростованим) факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДЕМПІКС" (код ЄДРПОУ 38415639) та факт набуття позивачем права на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства відповідно до здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ "ДЕМПІКС".
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "ДЕМПІКС" за періоди січень, березень, травень 2013 року відбулися на підставі договору надання послуг №01/01-13 від 01 січня 2013 року.
На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано до суду первинні документи, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткові накладні/акти виконаних робіт. Перелік вказаних первинних документів знайшов своє відображення в акті перевірки позивача.
Дослідивши вищезазначені первинні документи позивача та його контрагента, колегія суддів приходить до висновку, що дані первинні документи відповідають вимогам встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.
Отже, надаючи оцінку доказам позивача про отримання та фактичне використання у власній господарській діяльності отриманих товарів (послуг), колегія суддів зазначає, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентом свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.
Таким чином, придбавши товари (послуги) для використання у власній господарській діяльності та сплативши їх вартість у т.ч. ПДВ у вартості товарів (послуг), позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту підприємства.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок від 18 грудня 2013 року №2517/22/32638303, від 18 грудня 2013 року №522/2200/37301398, від 18 грудня 2013 року №521/2200/38415639, як підстави для висновків в акті перевірки позивача є цілком необґрунтованими, оскільки у даному випадку оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає, що у діях платника податків (позивача) немає порушень тих норм законів, на які посилається відповідач і приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача не ґрунтуються на законі та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що податкові повідомлення - рішення від 22 липня 2014 року №0003472202 та №0003482202 прийняті Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.
З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2014 року - залишити без змін .
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів .
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: С.А. Уханенко
Суд | Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 03.03.2015 |
Оприлюднено | 16.03.2015 |
Номер документу | 43032817 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд
Дадим Ю.М.
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Борисенко Павло Олександрович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Борисенко Павло Олександрович
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Борисенко Павло Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні