Ухвала

від 03.03.2015 по справі 814/2559/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2559/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жук С.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника апелянта Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Масюка А.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0001502200, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків» (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте 20.08.2014 Очаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі - ОДПІ або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 0001502200.

В обґрунтування позову Товариство вказало, що висновки ОДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства не ґрунтуються на інформації, що міститься у первинних документах та інших носіях податкової інформації; доводи відповідача щодо нікчемності правочинів за участю Товариства є безпідставними; надані позивачем під час перевірки документи підтверджують показники його податкових декларацій. Крім того, Товариство зазначило, що збільшення відповідачем суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з посиланням на те, що у контролюючих органів є сумніви щодо дотримання норм податкового законодавства контрагентом позивача, не відповідає принципу верховенства права і позиції Європейського Суду з прав людини.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 31.07.2014 посадова особа ОДПІ провела позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з платником податків - ТОВ "Інвестнафтосервіс" за березень 2014, результати якої оформила актом від 07.08.2014 № 118/22/24057648 (надалі - Акт, т. с. 1, ар. 15-48).

Відповідно до висновків Акта, "… перевіркою встановлено порушення … п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України … в результаті чого занижено податок на додану вартість за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину і не створюють юридичних наслідків всього у сумі 170514 грн. …".

Податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2014 № 0001502200 (надалі - Рішення, т. с. 1, ар. 14, 48) ОДПІ, на підставі Акта, з посиланням на пункт 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, збільшила суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 213 143 грн. (з яких 170 514 грн. - за основним платежем, 42 629 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

ОДПІ провела перевірку Товариства відповідно до наказу від 30.07.2014 № 293 (надалі - Наказ, т. с. 2, ар. 65). Підставою для проведення перевірки у Наказі вказаний підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

На підтвердження виявлення (за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації) фактів, що свідчили про можливі порушення Товариством податкового законодавства ОДПІ надала складений 23.07.2014 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акт № 1998/26-55-22-07/38799955 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестнафтосервіс" (код ЄДРПОУ 38799955) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2013 по 30.06.2014р." (т. с. 2, ар. 70-88). Цей акт був направлений відповідачу 30.07.2014 (т. с. 2, ар. 79).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так з матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підтвердження направлення обов'язкового письмового запиту ОДПІ надала копію листа від 30.04.2014 № 49/10/14-07-15-014 (був отриманий позивачем 05.05.2014, т. с. 2, ар. 67, надалі - Лист).

Лист (датований 30.04.2014) не має відношення до отриманого відповідачем акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Інвестнафтосервіс" (датований 23.07.2014). Як вказано у Листі, фактичною підставою для його направлення було сформування Товариством "сумнівного податкового кредиту", правовою підставою - пункт 200.10 Податкового кодексу України. Відповідно до цієї норми, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації з ПДВ, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Отже, передбачений підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України обов'язковий письмовий запит відповідач позивачу не направляв.

У Листі ОДПІ запропонувала Товариству надати документальне підтвердження взаємовідносин зокрема з ТОВ "Інвестнафтосервіс": податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, господарські договори, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за березень 2014 року, платіжні доручення, виписки банківських установ. Як вказано вище, ці документи ОДПІ мала намір використати для проведення камеральної перевірки даних, що були заявлені Товариством у податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях платника податків. Ця норма виключає право контролюючого органу вимагати подання платником податків документів.

14.05.2014 Товариство надало ОДПІ вказані у Листі документи (лист № 107. т. с. 2, ар. 68).

Колегія суддів також вважає обгрунтованою позицію суду першої інстанції, що відповідач незаконно провів перевірку позивача, тому Акт (як носій доказової інформації про виявлені порушення законодавства), в силу частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, до уваги не береться.

Колегія суддів зазначає, що згідно з листом Товариства від 14.05.2014 № 107, на підтвердження сплати вартості придбаного товару, відповідачу була надана виписка по рахунку, що містила реквізити платіжних доручень та інформацію про суми ПДВ, що були сплачені постачальнику та враховані позивачем при формуванні податкового кредиту за березень 2014 року (т. с. 2, ар. 34). Копії відповідних платіжних доручень Товариство надало під час розгляду справи (т. с. 2, ар. 30-33). Навіть якщо ОДПІ дійшла висновку про те, що сума 170 514 грн. не була сплачена Товариством на користь ТОВ "Інвестнафтосервіс" у складі вартості придбаного дизельного палива, ця обставина не може бути підставою для тверджень контролюючого органу про відсутність у позивача права на податковий кредит, оскільки, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Наявність податкових накладних підтверджена Актом

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Дані електронної системи автоматизованого співставлення за відсутності відповідних документів (судових рішень, витягів з ЄДР, тощо) не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо позивача, та доказом несплати позивачем податку, при тому, що спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки відповідача про нікчемність операції позивача є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт Очаків» до Очаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0001502200, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2015 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.