Рішення

від 03.03.2015 по справі 918/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 березня 2015 р. Справа № 918/38/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Рівненської області

в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України

в особі: Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ"

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

Дочірнє підприємство "Рівне - ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно

В засіданні приймали участь:

від позивача: Кириченко О.В. за довіреністю від 26 грудня 2014 року № 361;

Павлюк І.А. за довіреністю від 15 січня 2015 року № б/н;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: Прищепа О.М. посвідчення від 30 травня 2013 року № 017284;

від третіх осіб: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі: Фонду державного майна України в особі: Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (надалі - ВАТ "РЗТА") звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМИСЛОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ" (надалі - товариство) в якому просив суд витребувати майно з чужого незаконного володіння та визнати право власності на майно.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23 січня 2015 року порушено провадження у справі № 918/38/15 розгляд якої призначено на 3 лютого 2015 року.

22 січня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду заступник прокурора Рівненської області (надалі - прокурор області) подав заяву від 21 січня 2015 року № 08/3/1-62 вих-15 про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи щодо забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно, а саме станцію освітлення, вартістю 150 тис. грн., станцію водооборотного циклу. вартістю 150 тис. грн., станцію очистки промстоків, вартістю 1 100 тис. грн., прохідну, вартістю 35 тис. грн. що знаходиться за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 4а. село Городок, Рівненського району, Рівненської області.

Ухвалою суду від 3 лютого 2015 року заяву заступника прокурора області судом задоволено, забезпечено позов та накладено арешт на майно, а саме: станцію освітлення, вартістю 150 тис. грн., станцію водооборотного циклу. вартістю 150 тис. грн., станцію очистки промстоків, вартістю 1 100 тис. грн., прохідну, вартістю 35 тис. грн. що знаходиться за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 4а. с. Городок, Рівненського району, Рівненської області, (а.с. 93 - 96).

Ухвалою суду від 3 лютого 2015 року розгляд справи відкладено на 17 лютого 2015 року.

17 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду заступник прокурора області подав заяву про забезпечення позову від 5 лютого 2015 року № 05/3/1-146вих15, в якій просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції Рівненської області вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією прав власності та інших речових прав на майно, яке є предметом даного спору.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року заяву про забезпечення позову від 5 лютого 2015 року № 05/3/1-146вих15 шляхом заборони реєстраційній службі Рівненського районного управління юстиції Рівненської області вчиняти дії, щодо спірного майна, задоволено (а.с. 134 - 138).

17 лютого 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення позову представник відповідача подав клопотання, в якому просив суд залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянина держави Ізраїль Лєбєдєва Володимира, окрім того зазначив, що позовні вимоги не визнає вважає їх безпідставними, такими, що не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року судом відмовлено відповідачу в клопотанні про залучення третьої особи (а.с. 139 - 141), оскільки воно не підтверджене належними та допустимими доказами та є таким, яке спростовується матеріалами справи.

Ухвалою суду від 17 лютого 2015 року розгляд справи відкладено на 3 березня 2015 року.

У судовому засіданні 3 березня 2015 року уповноважені представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач та треті особи не забезпечили явку своїх повноважних представників у призначені судові засідання 3 лютого 2015 року, 17 лютого 2015 року та 3 березня 2015 року, хоча про дату, місце та час судових засідання належним чином повідомлені, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду від 23 січня 2015 року, 3 лютого 2015 року та 17 лютого 2015 року були надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, такаж адреса зазначена і у витязі з ЄДРЮОФОП, а саме: 33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Мазепи, 4А/6А, офіс 302, ідентифікаційний код: 38893398, відтак враховуючи вищезазначене відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про дату, місце та час судових засідань.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників прокуратури, позивачів, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2007 року рішенням чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" № 12 було затверджено (нову редакцію) статуту Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (надалі - статут ВАТ "РЗТА") а.с. 158 - 168).

Відповідно до пункту 1.1. статуту ВАТ "РЗТА" Відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод тракторних агрегатів" створене шляхом перетворення державного підприємства "Рівненський завод тракторних агрегатів" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємства від 15 червня 1993 року № 210 згідно наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії від 16 травня 1994 року № 714 (а.с. 169) та згідно Законів України "Про господарські товариства", "Про приватизацію державного майна".

14 квітня 1997 року наказом Фонду державного майна України затверджено статут дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (надалі - статут), який зареєстрований розпорядженням голови виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 24 квітня 1997 року № 634.

Згідно пункту 1.1. статуту, дочірнє підприємство "Рівне-ТДК" створене на підставі рішення Вищого органу ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" від 17 жовтня 1996 року № 6, на його власності.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. дочірнє підприємство "Рівне-ТДК" (надалі - дочірнє підприємство) є юридичною особою України від дня його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього статуту.

Майно дочірнього підприємства складають основні фонди і обігові кошти, закріплені ВАТ "РЗТА" за дочірнім підприємством на праві повного господарського відання, відображаються у балансі дочірнього підприємства. Право власності на закріплене за дочірнім підприємством майно належить ВАТ "РЗТА". Майно, придбане у процесі господарської діяльності є власністю ВАТ "РЗТА" (пункт 4.1. статуту).

У відповідності до пункту 4.2. статуту джерелами формування майна дочірнього підприємства є майно, яке передане у відання дочірнього підприємства ВАТ "РЗТА" з балансу на баланс на праві повного господарського відання.

Згідно частини 2 пункту 4.3. статуту відчуження, застава та списання основних фондів дочірнього підприємства здійснюється за погодженням із ВАТ "РЗТА".

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 334 ЦК України).

Судом встановлено, що ВАТ "РЗТА" є засновником дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" і все майно, яке було передано для дочірнього підприємства та майно яке було набуте останнім в процесі господарської діяльності належить ВАТ "РЗТА" і перебуває в дочірнього підприємства на праві повного господарського відання.

Згідно статті 136 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З зазначеного вбачається, що дочірньому підприємству було надано право володіти та користуватися переданим майном, однак право розпоряджатися лишилося за засновником - ВАТ "РЗТА".

22 лютого 2011 року та 25 лютого 2011 року між дочірнім підприємством та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівне-Пром-ТДК" (надалі - ТОВ "Рівне-Пром-ТДК") було складено акт прийому-передачі яким останнє прийняло від ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" внесок в статутний капітал, нерухоме майно: станцію освітлення, станцію водозворотного циклу, станцію очистки промстоків, прохідну (літ. Б-І загальною площею 242,8 м.кв.) які розташовані за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, 4 "а" (а.с. 35, 36).

Зазначені акти прийому-передачі підписані повноважними представниками дочірнього підприємства та ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" і скріплені відтисками печаток зазначених суб'єктів господарювання.

В подальшому ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" зареєструвало право власності на станцію освітлення, станцію водозворотного циклу, станцію очистки промстоків та прохідна, що стверджується інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 48, 55).

Водночас, як свідчать матеріали справи, Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України "Міншпром України" від 16 травня 1994 року № 716, затверджено акт інвентаризації майна і акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства Рівненський завод тракторних агрегатів (а.с. 171), відповідно до якого, власником спірних об'єктів нерухомості є ВАТ "РЗТА".

Окрім того, 4 лютого 2014 року рішенням господарського суду Рівненської області № 5019/1981/12 визнано недійсними з моменту прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-пром-ТДК" від 21 лютого 2011 року оформлені Протоколом № 2 в частині щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК. Визнано недійсними з моменту прийняття рішення Загальних зборів учасників ТОВ "Рівне-пром-ТДК" від 25 лютого 2011 року оформлені Протоколом № 3 в частині щодо збільшення статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК" та передачі ДП "Рівне-ТДК" ВАТ "РЗТА" майна до статутного капіталу ТОВ "Рівне-пром-ТДК".

Також, вищезазначеним рішенням визнано недійсним пункт 4.1. Статуту ТОВ "Рівне-пром-ТДК" який зареєстрований 24 лютого 2011 року державним реєстратором Здолбунівської районної державної адміністрації, а саме: "внесок Дочірнього підприємства "Рівне-ТДК" Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" нерухомого майна: інвентарний номер 110022 Станція освітлення вартістю 150 000 грн. 00 коп., станція водообробного циклу вартістю 150 000 грн. 00 коп., станція очистки промстоків вартістю 1 100 000 грн. 00 коп., за адресою: вул. Барона Штейнгеля, 4а, с. Городок, Рівненського району Рівненської області. Визнано недійсними зміни та доповнення до Статуту ТОВ "Рівне-пром-ТДК" зареєстровані 28 лютого 2011 року державним реєстратором Здолбунівського районної державної адміністрації (а.с. 21 - 25).

30 вересня 2014 року постановою Вищого господарського суду України по справі № 5019/1981/12 рішення господарського суду Рівненської області від 4 лютого 2014 року у справі № 5019/1981/12 залишено в силі (а.с. 26, 31).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт неправомірності передачі дочірнім підприємством для ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" в якості внеску станцію освітлення, станцію водозворотного циклу, станцію очистки промстоків та прохідну в статутний капітал останнього та належності спірного майна для ВАТ "РЗТА" на підставі статті 35 ГПК України доказуванню в даній справі не потребує, оскільки зазначені факти є приюдеціальними.

Також суд зазначає, що вказана позивачем вартість спірного майна зокрема: станція освітлення, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105339056246), станція водооборотного циклу, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105388356246), станція очистки промстоків, вартістю 1 100 тис. грн. (реєстраційний номер 138165256246), прохідна, вартістю 35 тис. грн. (реєстраційний номер 101457856246), підтверджена зазначеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, що відповідно є приюдеціальним фактом та не оспорювалася відповідачем у судових засіданнях.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в частинах 1, 2 пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Також роз'яснено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно з статтею 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відтак, судом встановлено, що факт належності нерухомого спірного майна для ВАТ "РЗТА" підтверджений належними та допустимими доказами.

Як свідчать матеріали справи, ВАТ "РЗТА" не надавав дозволу Дочірньому підприємству передавати у власність третім особам належне йому майно, зокрема шляхом його передачі до статутного капіталу, тому, рішенням суду від 4 лютого 2012 року, яке набрало законної сили 30 вересня 2012 року були скасовані усі дії по передачі спірного нерухомого майна без згоди власника ВАТ "РЗТА".

Проте, як стверджують матеріали справи спірне майно не було повернуто власнику ВАТ "РЗТА" або його дочірньому підприємству.

Натомість, як вбачається з інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 70, 77), щодо спірних об'єктів нерухомості, вони були перереєстровані з ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" на ТОВ "Промислово-інвестиційна компанія "ПРОМТЕХ-ЕКСПОРТ".

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів згідно статті 16 Цивільного кодексу може бути визнання права.

У відповідності до статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як уже зазначалося вище по тексту, власником спірного майна був ВАТ "РЗТА", який передав в оперативне управління своє майно дочірньому підприємству, яке в свою чергу безпідставно передало майно у власність ТОВ "Рівне-Пром-ТДК" і усі зазначені дії були визнані неправомірними в судовому порядку.

Тому суд вбачає, що позивач правомірно звернувся з позовом до зазначеного товариства, щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки станом на день подання позову майно перебуває у власності ТОВ "Промислово - інвестиційна компанія "Промтех-Експорт", яка є добросовісним набувачем в розумінні статті 388 ЦК України.

Такаж правова позиція знайшла своє відображення в частині 2, 3 пункту 10 постанови пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, якими роз'яснено, що норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

З урахуванням усього вищенаведного суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо витребування спірного майна з чужого незаконного володіння підтверджена належними та допустими доказами, які наявні в матеріалах даної справи, тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Окрім того, позивач у позовній заяві просив суд визнати право власності на спірне майно.

У відповідності до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено частиною 4 статті 41 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України; далі - ЦК).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Отже судом встановлено, що відповідач не лише не повернув позивачу спірне майно, а намагався його передати іншій особі, що підтверджується листом Головного управління юстиції у Рівненській області Реєстраційного управління юстиції від 29 січня 2015 року № 22/10-17/11/10, Протоколом 2 від 6 листопада 2014 року та Актом приймання-передачі від 14 листопада 2014 року. З огляду на вищезазначене вбачається, що треті особи мали намір перереєструвати право власності на спірне майно.

Тому, суд вважає вмотивованим та обґрунтованим позов, в частині визнання права власності на спірне майно за позивачем, як такий, який підтверджений належними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах даної справи.

Відтак, оскільки заявлені позивачем вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на спірне майно, відповідають вимогам чинного законодавства, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Позивачем заявлені дві позовні вимоги, одна немайнового характеру, витребування майна із чужого незаконного володіння - 1 218 грн. 00 коп. та майнового характеру, визнання права власності, загальна вартість майна становить 1 435 000 грн. 00 коп. - 28 700 грн. 00 коп. (2 процента від вартості майна).

Окрім того, позивачем були подані дві заяви про забезпечення позову, які були задоволені судом, за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Відтак, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. 00 коп. за подані заяви про забезпечення позову.

На підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 33 572 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - Інвестиційна Компанія "Промтех - Експорт" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Мазепи, будинок 4А/6А, офіс 302, ідентифікаційний код - 38893398) майно Відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021, Рівненська область, місто Рівне, Рівне - 21, ідентифікаційний код: 00235884), а саме станцію освітлення, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105339056246), станцію водооборотного циклу, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105388356246), станцію очистки промстоків, вартістю 1 100 тис. грн. (реєстраційний номер 138165256246), прохідну, вартістю 35 тис. грн. (реєстраційний номер 101457856246) що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, 4а.

3. Визнати за Відкритим акціонерним товариством "Рівненський завод тракторних агрегатів" (33021, Рівненська область, місто Рівне, Рівне - 21, ідентифікаційний код: 00235884) право власності на станцію освітлення, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105339056246), станцію водооборотного циклу, вартістю 150 тис. грн. (реєстраційний номер 105388356246), станцію очистки промстоків, вартістю 1 100 тис. грн. (реєстраційний номер 138165256246), прохідну, вартістю 35 тис. грн. (реєстраційний номер 101457856246) що знаходяться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Барона Штейнгеля, 4а.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово - Інвестиційна Компанія "Промтех - Експорт" (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Мазепи, будинок 4А/6А, офіс 302, ідентифікаційний код - 38893398) в доход Державного бюджету України 33 572 (тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "10" березня 2015 року.

Суддя Торчинюк В.Г.