Ухвала

від 06.03.2015 по справі 127/2-324/2010

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/2-324/2010

Провадження № 4-с/127/47/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

представника заінтересованої особи - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСБАН» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось ТОВ «РОСБАН» із скаргою на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у віділлі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області перебувало виконавче провадження № 19553353 з виконання виконавчого листа № 2-324-2010, виданого 28.05.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_2 основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5 353 255, 96 гривень, 3% річних у розмірі 51 819, 51 гривень, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700, 00 гривень та ІТЗ в розмірі 120, 00 гривень. Постановою державного виконавця вказаного відділу від 30.12.2014 року повернуто стягувачеві виконавчий лист № 2-324-2010р. від 28.05.2010 року. Заявник вважає, що вказана постанова винесена неправомірно, а отже підлягає скасуванню, на підставі того, що державним виконавцем не у повній мірі вжито заходи до виявлення майна та погашення заборгованості.

Вище вкладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області від 30.12.2014 року про повернення стягувачеві виконавчого листа та зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області здійснити виконавчі дії, спрямовані на реальне виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2010 року.

Ухвалою суду від 19.02.2015 року скаргу прийнято до розгляду та до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_2.

Представник заявника та заінтересована особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись завчасно та належним чином. Представник заявника повідомив телеграмою суд про неможливість прибути в судове засідання, зазначивши при цьому про підтримання вимог. Причини неявки ОСОБА_2 суду не повідомлено.

В судове засідання особа, дії якої оскаржуються, не з'явилась. Судом було встановлено, що ОСОБА_3 з 31.01.2015 року не працює у відділі примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області, в зв'язку з чим і на виконання вимог ч. 3 ст. 386 ЦПК України, суд зобов'язав повідомити ДВС про посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушень прав чи свобод заявника. Начальник відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4 надав доручення державному виконавцю Цубері М. М.

Ухвалою суду від 06.03.2015 року, занесеною до журналу судового засідання, судом було залучено до участі у справі посадову особу до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушень прав чи свобод заявника - начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_4

За даних обставин, судом враховано, що у розумінні ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - ДВС.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦПК України, якщо зокрема, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_1 заперечував щодо задоволення скарги. Надав суду письмові заперечення.

Враховуючи думку державного виконавця, положення ст. 386 ЦПК України, зокрема щодо строків розгляду скарги, і відсутність поважних причин неявки в судове засідання, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника заявника та заінтересованої особи.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці ТОВ «РОСБАН» було видано за рішенням суду від 20.01.2010 року, яке набрало законної сили 19.04.2010 року по справі № 2-324-2010р., виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «РОСБАН» основного боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5 353 255, 96 гривень, 3% річних у розмірі 51 819, 51 гривень, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700, 00 гривень та ІТЗ в розмірі 120, 00 гривень. (а.с. 11)

30.12.2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» було повернуто стягувачеві виконавчий лист № 2-324-2010р., виданий 28.05.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, в зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, про що винесено відповідну постанову. (а.с. 10)

В судовому засіданні було оглянуто і досліджено матеріали виконавчого провадження № 19553353.

Відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповіднодо цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

З матеріалів виконавчого провадження № 19553353, оглянутих судом в судовому засіданні, вбачається, що державним виконавцем проводились дії по розшуку майна зареєстрованого на праві власності за боржником.

Зокрема, в порядку провадження цих дій, було з'ясовано, що за боржником зареєстровано на праві власності частки у статутних капіталах господарських товариств, а саме: ТОВ «ОСОБА_4 В», ТОВ «ТОП-Інструмент», ТОВ «ТОП-Даймонд» та інших товариствах, а також зареєстровано право власності на 31/10000 частки в адміністративній будівлі за адресою: вул. Хмельницьке шосе, буд. 45 в м. Вінниці, земельну ділянку, кадастровий № 0520688906:04:001:0049, розташовану за адресою: Вінницька обл., Вінницький р-н., с. Зарванці, вул. І. Франка та житловий будинок № 19, розташований на даній земельній ділянці, транспортний засіб CHRYSLER 300 C 2.7, д.н.з. НОМЕР_1. Також, з матеріалів виконавчого провадження вбачається накладення арештів на дане рухоме та нерухоме майно, належне боржнику, зокрема по інших зобов'язаннях.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 02.06.2010 року заступником начальника підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_5, було накладено арешт та заборонено здійснювати відчуження часток у ТОВ «ТОП», ТОВ «ТОП-Алмаз», ТОВ «ТОП-Інструмент», ТОВ «ТОПАЛ», ТОВ «ТОП-Даймонд». (а.с. 13-14) Проте, з вказаної дати і до сьогодні не вжито жодних дій, спрямованих на примусове відчуження часток боржника в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «РОСБАН».

Крім того, суду не надано доказів, які б підтверджували вичерпність проведення державним виконавцем заходів щодо розшуку майна на яке можна було б звернути стягнення. До того ж, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області не провадились заходи щодо з'ясування, чи можливо провадити стягнення на виявлені об'єкти нерухомого та рухомого майна боржника, та чи проведені розрахунки боржника із стягувачами за іншими виконавчими документами і чи знято обмеження з нерухомого та рухомого майна ОСОБА_2

Вінницьким районним судом Вінницької області 09.09.2010 року було постановлено ухвалу про примусове проникнення до житла боржника. Однак, докази виконання даного судового рішення в матеріалах виконавчого провадження відсутні.

Згідно ч. 3 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.

Згідно з положеннями ст. 14 ЦПК України та ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Судом встановлено, що станом на день розгляду скарги судове рішення не виконано.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу, що право на виконання судового рішення є складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з положеннями ст. 373 ЦПК України та ст. 36 закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Можливість державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження звернутися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, також передбачена ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» .

У разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання виконавче провадження може бути зупинено (п. 1 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження»).

Виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ТОВ «РОСБАН», а для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду. Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положень щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно чинного законодавства України, кожен має право на справедливий судовий розгляд і належне виконання рішення суду.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що повернення виконавчого документа стягувачеві є передчасним, оскільки належне виконання судового рішення не відбулося.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного суд вважає, що державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно і без достатніх підстав повернув виконавчий документ. Цими діями порушено право стягувача на неупереджене, своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду, винесеного на його користь.

З огляду на вище викладене, повернення стягувачеві виконавчого листа фактично є відмовою у виконанні судового рішення.

Суд оцінює докази наявні в справі, відповідно до ст. 212 ЦПК України , повно і всебічно з'ясовує обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України .

Заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що скарга ТОВ «РОСБАН» на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного суд вважає, що державний виконавець державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 не здійснив усіх визначених Законом дій, спрямованих на своєчасне примусове виконання судового рішення, на підставах, в межах повноважень та у спосіб, як то визначено Законом України «Про виконавче провадження».

Нездійснення посадовою особою (державним виконавцем) своїх обов'язків, покладених на нього законом, не повинно будь-яким чином призводити до порушення чи обмеження прав суб'єктів права на оскарження його незаконних дій.

Згідно ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Тому, суд визнає дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3 неправомірними та скасовує постанову ВП № 19553353 від 30.12.2014 року «Про повернення виконавчого документа стягувачеві», винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області ОСОБА_3, як неправомірну.

Однак, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду України, висвітлену в п. 7 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року , відповідно до якої у разі визнання неправомірним рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне поновити порушені права заявника, шляхом зобов'язання саме відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області, враховуючи обставини справи і те, що у розумінні ст. 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади ДВС, усунути порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення, визначених Законом України «Про виконавче провадження» .

Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Про виконання даної ухвали суду відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Вінницькій області має повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та заявника ТОВ «РОСБАН» не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду, відповідно до ч. 1 ст. 389 ЦПК України .

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України , ст.ст. 1 , 2 , 5 , ч. 1 та ч. 3 ст. 6 , 11 , ст. 25 , ст. 36 , п. 2 ч. 1 ст. 47 , ч. 3 ст. 48, ст. 51, ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» , ст.ст. 4 , 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» , ст.ст. 11 , 14 , 58-60 , 209 , 210 , 212 , 213 , 383-389 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2014 року - неправомірними.

Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.12.2014 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_3, як неправомірну.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області усунути порушення шляхом вчинення дій, спрямованих на виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 20.01.2010 року по справі № 2-324-2010, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Про виконання даної ухвали відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області повідомити Вінницький міський суд Вінницької області та Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСБАН» не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: