Рішення

від 04.03.2015 по справі 484/4330/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/4330/14-ц 04.03.2015 04.03.2015 04.03.2015

Провадження №22-ц/784/589/15 Суддя суду 1-ї інстанції - Мельничук О.В.

Категорія 23 Доповідач апеляційного суду - Локтіонова О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Харитоновою І.В.,

за участі:

представника позивача - Ремського Є.В.,

відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача ФГ "Дорош" - Дорошенка П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника відповідача ОСОБА_4 -

ОСОБА_5

на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду

Миколаївської області від 18 грудня 2014 року

за позовом

приватного сільськогосподарського підприємства "Корпорація України" (далі - ПСП "Корпорація України") до ОСОБА_4 та фермерського господарства "Дорош" (далі - ФГ «Дорош»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління Держземагентства у Первомайському районі Миколаївської області та Реєстраційна служба Первомайського міськрайонного управління юстиції у Миколаївській області про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання переукласти договір оренди,

В С Т А Н О В И Л А:

22 жовтня 2014 року ПСП "Корпорація України" пред'явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.

14 жовтня 2004 року між ПСП "Корпорація України" та ОСОБА_7 було укладено договір оренди належної їй земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,94 га строком на 7 років, який 15 квітня 2005 року було зареєстровано Миколаївською регіональною філією Центру державного земельного кадастру.

30 серпня 2012 року між ПСП "Корпорація України" та ОСОБА_7, від імені якої на підставі довіреності діяла відповідачка, було укладено новий договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який 20 листопада 2012 року було зареєстровано Відділом Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Після її смерті ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначену земельну ділянку, у зв'язку з чим до неї перейшли як права, так і обов'язки спадкодавця за договором оренди від 30.08.2012 р.

Враховуючи зазначене, позивач звернувся до відповідачки з пропозицією переукласти договір, зазначивши вже її у якості орендодавця.

Однак, відповідачка відмовилася та 23 грудня 2013 року на підставі договору оренди передала вищезазначену земельну ділянку в оренду ФГ «Дорош» строком на 7 років, порушивши тим самим умови договору від 30.08.2012 р.

Посилаючись на вказані обставини, ПСП "Корпорація України" просило визнати недійсним договір оренди спірної земельної ділянки, укладений між відповідачкою та ФГ "Дорош", а також зобов'язати ОСОБА_4 укласти з ПСП "Корпорація України" договір оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, що був укладений з попереднім власником.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року позов ПСП "Корпорація України" задоволено. Стягнуто з кожного з відповідачів на користь позивача по 243 грн.60 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПСП «Корпорація України».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ПСП "Корпорація України" виходив з того, що умовами договору оренди землі від 30.08.2012 року, який укладався між ОСОБА_7 та позивачем не було передбачено його припинення в разі смерті власника орендованої земельної ділянки, а тому договір оренди, укладений між відповідачами 23.12.2013 року є недійсним. Відповідачка, як новий власник спірної земельної ділянки, повинна укласти договір оренди земельної ділянки із ПСП "Корпорація України".

Між тим, з цими висновками у повній мірі неможна погодитися, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та таке встановлено судом, 15 вересня 2004 року ОСОБА_7 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК №091360, відповідно до якого вона стала власником земельної ділянки площею 7,94 га в межах території Лукашівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

14 жовтня 2004 року вона уклала з ПСП "Корпорація України" договір оренди даної земельної ділянки строком на 7 років, який 15 квітня 2005 року було зареєстровано Миколаївською регіональною філією Центру державного земельного кадастру (а.с.11-12).

30 серпня 2012 року між ПСП "Корпорація України" та ОСОБА_7, від імені якої на підставі довіреності діяла відповідачка ОСОБА_4, було укладено новий договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років, який 20 листопада 2012 року було зареєстровано Відділом Держкомзему у Первомайському районі Миколаївської області (а.с.13-15). Розділ договору «Зміна умов договору і припинення його дії» передбачає, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла.

Після її смерті ОСОБА_4 25 жовтня 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначену земельну ділянку (а.с.17).

Після чого 23 грудня 2013 року на підставі договору оренди, зареєстрованого Реєстраційною службою Первомайського міськрайонного управління юстиції 30.12.2013 року, ОСОБА_4 передала успадковувану земельну ділянку в оренду ФГ «Дорош» строком на 7 років (а.с.20, 97-100).

Згідно з ст.ст.13, 19 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 р. №161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі (ч.4 ст.32 Закону «Про оренду землі»).

Відповідно до ст.ст.1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, смерть фізичної особи-орендодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов'язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено у самому договорі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, коли: 1) зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину не є вільним і не відповідає його внутрішній волі; 4) правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про недійсність договору оренди землі від 23.12.2013 року, укладеного між відповідачами є правильним.

Спірна земельна ділянка знаходиться в оренді позивача на підставі договору від 30.08.2012 року, укладеного між ним та спадкодавицею ОСОБА_7, який діє до 30 серпня 2022 року.

А отже, дана земельна ділянка до закінчення терміну дії договору не могла бути передана іншій особі в оренду.

За такого, рішення районного суду в частині визнання недійсним договору оренди землі від 23.12.2013 року, укладеного між відповідачами, зміні або скасуванню не підлягає, оскільки є законним та обґрунтованим.

Однак, рішення суду в частині зобов'язання ОСОБА_4 укласти з позивачем договір оренди землі не є таким.

Відповідно до ст.ст.6, 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору.

За положеннями ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст.16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (в тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

За такого, колегія суддів вважає, що рішення районного суду в частині вирішення позовної вимоги ПСП «Корпорація України» до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти з даним товариством договір оренди землі підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги.

Оскільки рішення районного суду частково скасоване, то відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні. З відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 121 грн.80 коп. судового збору (з кожного).

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року в частині вирішення позовної вимоги ПСП «Корпорація України» про зобов'язання ОСОБА_4 укласти з даним товариством договір оренди землі скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити приватному сільськогосподарському підприємству «Корпорація України» у задоволенні його позовної вимоги до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір оренди землі.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 грудня 2014 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 та фермерського господарства «Дорош» на користь приватного сільськогосподарського підприємства «Корпорація України» по 121 грн.80 коп. судового збору (з кожного).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: