Постанова

від 10.03.2015 по справі 911/2449/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 911/2449/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача - Грищенко О.М., відповідача-1 відповідача-2 - не з'явився, - Березовський А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Новоселиця" (далі - ПСП "Новоселиця") на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі№911/2449/14 за позовомТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до 1.ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", 2.ПСП "Новоселиця" про солідарне стягнення 44016,85 грн. пені, 13692,86 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 7515,27 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2014 (суддя Горбасенко П.В.) в позові відмовлено повністю у зв'язку зі спливом позовної давності та відсутністю її переривання в межах строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) рішення скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 44016,85 грн. пені (за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р.), 13692,86 грн. інфляційних втрат (за період з березня 2009р. по жовтень 2012р.) та 3% річних в сумі 7515,27 грн. (за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р.), нарахованих з підстав прострочення оплати основного боргу (курсової різниці) в сумі 67452,51 грн.

ПСП "Новоселиця" у поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, а саме ст.ст.256-259,261,264,266,267,625 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що переривання перебігу позовної давності по вимогам про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу (курсової різниці), неможливе з огляду на те, з позовної заявою про стягнення 67452,51 грн. курсової різниці позивач звернувся лише 23.08.2012р. (справа №16/080-12/4), а строк позовної давності сплив 04.03.2012р. На думку заявника, переривання позовної давності після її спливу неприпустиме.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача та відповідача-2, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню із залишенням без змін первісного рішення з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову в позові та приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив того, що:

01.06.2008р. між ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО", як продавцем, та ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №4-06-08/ЗЗР, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти та оплатити його.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2009 у справі №2/244 за позовом ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" до ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" про стягнення 25162,85 грн., яке набрало законної сили, встановлено, що позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 253481,64 грн., сума боргу на день подачі позову до суду становить 13954,20 грн., після подачі позову до суду відповідач сплатив суму боргу у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою від 03.03.2009; стягнуто з відповідача на користь позивача 4226,07 грн. пені, 539,63грн. 3% річних, 1129,74 грн. інфляційних втрат та 2790,84 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2012 у справі №16/080-12/4 за позовом ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" про стягнення 67452,51 грн., яке набрало законної сили, встановлено, що у відповідності до видаткових накладних № РН-ЖИ00004 від 09.06.2008р., РН-ЖИ00019 від 17.06.2008р., РН-ЖИ00024 від 18.06.2008р., РН-ЖИ00027 від 19.06.2008р., РН-ЖИ00091 від 12.09.2008р., РН-ЖИ00100 від 01.10.2008р. покупець прийняв товар на загальну суму 253481,64 грн., за який в повному обсязі та належним чином не розрахувався; факт належного отримання товару та наявності заборгованості в розмірі 13954,20 грн. (на день винесення рішення) підтверджується рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2009 у справі №2/244, заборгованість відповідачем-2 погашалась частинами, при цьому, суд зазначив наступне: станом на 12.12.2008р. (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,49 грн.; станом на 05.01.2009р. (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,70 грн.; станом на 20.01.2009р. (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,70 грн.; станом на 26.01.2009р. (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,70 грн.; станом на 03.03.2009р. (дата проведення оплати) курс долара США на міжбанківському валютному ринку України становив 7,70 грн., в зв'язку з чим заборгованість (курсова різниця) відповідача-2 за договором купівлі-продажу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008 року становить 67452,51 грн.; стягнуто солідарно з ПСП "Новоселиця" та ТОВ „ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" курсової різниці у сумі 1000 грн., стягнуто з ПСП "Новоселиця" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 66452,51 грн. курсової різниці.

06.12.2010р. між ТОВ "Тридента Агро", як первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М., як новим кредитором, укладено угоду №ФОП-7-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008 щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до умов угоди.

Відповідно до п.п.2.1,2.2 угоди вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 67452,51 грн.; первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п.2.1, що відступається згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008, є загальною сумою (розміром) курсової різниці, котрі нараховані ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Первісним кредитором нараховано, а новим кредитором перевірено та погоджено розмір нарахувань у розмірі 67452,51 грн. курсової різниці (п.2.3 угоди).

28.01.2011 р. між ТОВ "Тридента Агро", як первісним кредитором, та фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М., як новим кредитором, укладено додаткову угоду №1 до угоди №ФОП-7-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 06.12.2010, за умовами якої сторони дійшли згоди, що за угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008. Вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 67452,51 грн.

26.03.2012р. та 17.02.2014р. на виконання угоди №ФОП-7-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 06.12.2010 ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" надіслало на адресу ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 26.01.2011, що підтверджується фіскальними чеками №5830 від 26.03.2012р. та №8089 від 17.02.2014р. та описами вкладення у цінний лист від 26.03.2012р. та 17.02.2014р.

02.07.2012р. між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М., як первісним кредитором, та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", як новим кредитором, укладено угоду №04/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Приватним сільськогосподарським підприємством "НОВОСЕЛИЦЯ" (боржник) зобов'язання щодо сплати розміру курсової різниці, набутих первісним кредитором на підставі договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008 та згідно угоди №ФОП-7-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.512-519 ЦК України) від 06.12.2010, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008.

Відповідно до п.п.2.1,2.2 угоди №04/07-12 від 02.07.2012 вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 67452,51 грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п.2.1, що відступається, є загальною сумою (розміром) курсової різниці, котрі нараховані ТОВ "ТРИДЕНТА АГРО" відповідно до умов та норм чинного законодавства України.

Первісним кредитором нараховані та новим кредитором перевірено і погоджено розмір нарахувань у розмірі 67452,51 грн. курсової різниці (п.2.3 угоди №04/07-12 від 02.07.2012.)

17.12.2012р. між фізичною особою-підприємцем Грищенком О.М., як первісним кредитором, та ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", як новим кредитором, укладено додаткову угоду №1 до угоди №04/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012, за умовами якої сторони дійшли згоди, що за угодою новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних витрат, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008. Вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 67452,51 грн.

17.08.2012р. та 17.02.2014р. на виконання угоди №04/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012р. ФОП Грищенко О.М. надіслав на адресу ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні від 02.07.2012р., що підтверджується фіскальними чеками №1510 від 17.08.2012р. та №8090 від 17.02.2014р. та описами вкладення у цінний лист від 17.08.2012р. та 17.02.2014р.

30.07.2012р. між ТОВ „ПК Трейдсервісгруп", як поручителем, та ТОВ „Компанія „НІКО-ТАЙС", як кредитором, укладено договір поруки №30-07-2012-11, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ПСП "НОВОСЕЛИЦЯ" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст.2 договору.

Згідно п.п.2.1,3.1 договору поруки №30-07-2012-11 від 30.07.2012 під основним договором в договорі розуміють угоду №04/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012, укладену згідно договору №4-06-08/ЗЗР купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008 Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується частковою сплатою суми пені, 3% річних, інфляційних витрат у розмірі 70000 грн.

Відповідно до п.4.1 договору поруки №30-07-2012-11 від 30.07.2012, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

21.08.2012р. позивач звернувся до відповідача-1 з вимогою №21-1/08 від 21.08.2012, у якій просив відповідача-1 виконати зобов'язання відповідно до договору поруки №30-07-2012-11 від 30.07.2012, яка (вимога) 28.08.2012р. отримана директором ТОВ „ПК Трейдсервісгруп" Назаркевичем О.В., що підтверджується підписом останнього на вказаній вимозі.

29.08.2012р. відповідач-1 звернувся до позивача з відповіддю на вимогу №21 від 29.08.2012р., згідно якої повідомив позивача, що зобов'язання за договором поруки №30-07-2012-11 від 30.07.2012 будуть виконанні в строк до 31.10.2012р.

Предметом позову є вимога про солідарне стягнення з відповідачів 44016,85 грн. пені (за період з 03.03.2009 р. по 14.06.2009 р., 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р., з 12.08.2009 р. по 07.06.2010 р., з 08.06.2010 р. по 07.07.2010 р., з 08.07.2010 р. по 10.08.2010 р., з 11.08.2010 р. по 22.03.2012 р., з 23.03.2012 р. по 21.11.2012 р.), 13692,86 грн. інфляційних втрат (за період з березня 2009 р. по жовтень 2012 р.) та 7515,27 грн. 3 % річних (за період з 03.03.2009 р. по 21.11.2012 р.).

Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що до позивача згідно угоди №ФОП-7-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 06.12.2010, угоди №04/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 02.07.2012 та договору поруки №30-07-2012-11 від 30.07.2012 перейшло право вимоги до відповідачів як солідарних боржників, у зв'язку з неналежним виконанням останніми договору купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008.

23.11.2012р. відповідачем-2 на користь позивача сплачено суму курсової різниці (дооцінка курсової різниці) у сумі 67452,51 грн., що підтверджується довідкою ПАТ "Український Професійний Банк" №34/05-07/189 від 02.07.2014.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008, позивачем за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р. нарахована пеня в сумі 44016,85грн., з яких: 4568,28грн. за період з 03.03.2009р. по 14.06.2009р. на суму боргу 67452,51грн., 2 358,06грн. за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. на суму боргу 67452,51грн., 11365,28грн. за період з 12.08.2009р. по 07.06.2010р. на суму боргу 67452,51грн., 1053,36грн. за період з 08.06.2010р. по 07.07.2010р. на суму боргу 67452,51грн., 1036,73грн. за період з 08.07.2010р. по 10.08.2010р. на суму боргу 67452,51грн., 16871,42грн. за період з 11.08.2010р. по 22.03.2012р. на суму боргу 67452,51грн., 6763,72грн. за період з 23.03.2012р. по 21.11.2012р. на суму боргу 67452,51грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008 позивачем нараховані 13692,86 грн. інфляційних втрат за період з березня 2009р. по жовтень 2012р. на суму боргу 67452,51грн. та 7515,27грн. 3 % річних за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р. на суму боргу 67452,51грн.

На підставі ст.259 ЦК України сторони домовились про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Крім цього, сторони, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань за договором, здійснюється без обмеження строку (п.п.8.2,8.3 договору купівлі-продажу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008).

Апеляційна інстанція визнала розрахунок сум інфляційних втрат, пені, 3 відсотків річних, заявлених до стягнення, вірним, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 44016,85 грн. пені, 13692,86 грн. інфляційних втрат та 7515,27 грн. 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відхиляючи заявлене відповідачем-2 клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача, апеляційний суд зазначив, що згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України визначає, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

При цьому, апеляційна інстанція встановила, що позовна давність для вимог, що розглядаються у даній справі, переривалась пред'явленням ТОВ "Ніко-Тайс" вищевказаних позовів у справах №2/244 та №16/080-12/4, а тому позов у даній справі був поданий в межах строку позовної давності.

Крім того, в п.8.3 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.08.2008 сторони погодили, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За правилами ч.1 ст.259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність (абзац 1 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Згідно з ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач . Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. З цього випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред'явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов'язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому, слід зазначити, що частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням (ч.2 ст.625 ЦК), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

Адже, як роз'яснено в абзаці 1 п.5.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст.ст.536,625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст.625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу ).

В основу оскаржуваної постанови про задоволення позову судом апеляційної інстанції покладено висновок про збільшення сторонами у договірному порядку строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.3 договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 01.06.2008), а також висновок про переривання перебігу позовної давності по вимогах у даній справі, що обумовлений зверненням ТОВ "Ніко-Тайс" у серпні 2012 року з позовною вимогою про стягнення 67452,51 грн. основного боргу (курсової різниці) у справі №16/080-12/4, причому вказана позовна вимога в розумінні ч.2 ст.264 ЦК України є частиною заявлених у даній справі вимог про стягнення 44016,85 грн. пені (за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р.), 13692,86 грн. інфляційних втрат (за період з березня 2009р. по жовтень 2012р.) та 3% річних в сумі 7515,27 грн. (за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р.), оскільки останні суми грошових коштів нараховані на курсову різницю в сумі 67452,51 грн.

Однак, висновок апеляційного суду про переривання позовної давності суперечить приписам ст.ст.257,261,264,267 ЦК України, за змістом яких переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, але аж ніяк не після його спливу.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом з позовною вимогою про стягнення 67452,51 грн. основного боргу (курсової різниці) у справі №16/080-12/4, яка (курсова різниця) нарахована по 03.03.2009р. включно, ТОВ "Ніко-Тайс" звернулося 23 серпня 2012 року, тобто після спливу трирічного строку позовної давності, перебіг якого закінчився 04.03.2012р., що виключає переривання позовної давності поза її межами у зв'язку з попереднім пред'явленням позивачем позову в справі №16/080-12/4.

Колегія враховує, що чинне цивільне законодавство не містить жодних вказівок щодо можливості переривання позовної давності після її спливу, зокрема, у разі стягнення судом основного боргу (частини вимоги) за результатами розгляду іншої справи, у якій відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності.

Таким чином, незалежно від того, що рішенням господарського суду Київської області від 22.10.2012 у справі №16/080-12/4 суму курсової різниці (67452,51 грн.) було стягнуто після спливу позовної давності, згадане рішення само по собі не може вважатися доказом переривання позовної давності у розумінні ч.2 ст.264 ЦК України.

Відтак, в частині стягнення 13692,86 грн. інфляційних втрат (за період з березня 2009р. по жовтень 2012р.) та 3% річних в сумі 7515,27 грн. (за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р.), нарахованих на суму курсової різниці, судом першої інстанції було відмовлено правомірно.

В обґрунтування відмови у стягненні пені 44016,85 грн., нарахованої за період з 03.03.2009р. по 21.11.2012р., суд першої інстанції послався на ст.266 ЦК України, в силу приписів якої сплив позовної давності до основної вимоги (про стягнення 67452,51 грн. курсової різниці) автоматично призвів до спливу позовної давності до додаткової вимоги (про стягнення неустойки).

Такий висновок суду не відповідає нормам ч.1 ст.259, ч.1 ст.627 та ст.629 ЦК України, згідно яких позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.3 договору купівлі-продажу №4-06-08/ЗЗР від 01.06.2008 сторони погодили умову про те, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.

Колегія враховує, що пункт 8.3 договору купівлі-продажу від 01.06.2008 в частині збільшення строку позовної давності по додатковій вимозі (про стягнення штрафних санкцій) не визнано недійсним у встановленому порядку, а тому в силу презумпції правомірності правочину, передбаченої ст.204 ЦК України, він підлягає обов'язковому виконанню сторонами.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 44016,85 грн. пені, місцевий господарський суд, незважаючи на неправильне застосування ст.266 ЦК України та помилкове незастосування ч.1 ст.259 цього Кодексу до спірних правовідносин, все ж таки прийняв правильне по суті рішення про відмову в цій частині позову, з огляду на наступне.

В силу приписів ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана подія, яка має юридичне значення і термін визначається календарною датою або вказівкою на подію.

Укладаючи договір купівлі-продажу від 01.06.2018, його сторони в п.8.3 цього договору передбачили подію, після настання якої починається перебіг строку позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, а саме: повне виконання сторонами договірних зобов'язань. При цьому, сторони не могли обмежити цю подію роками, місяцями, днями, оскільки не могли передбачити її настання через поведінку контрагента (учасника) цього договору.

Касаційна інстанція вважає, що даному випадку початком перебігу строку позовної давності по вимозі про стягнення пені, нарахованої за прострочення сплати курсової різниці, є дата проведення остаточних розрахунків, тобто момент повного виконання відповідачем-2 своїх договірних зобов'язань.

Водночас, в абзаці 1 п.4.3 постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що у разі якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачем-2 на користь позивача було сплачено 67452,51 грн. курсової різниці саме 23.11.2012р., тобто цього дня відбулося повне виконання скаржником своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 01.06.2008. В зв'язку з цим, з врахуванням положень п.1 ч.2 ст.258 та ст.261 ЦК України, перебіг річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені розпочався з 24.11.2012р. та закінчився 24.11.2013р. Як встановлено судом першої інстанції, позов у даній справі подано 20.06.2014р. тобто поза межами спеціальної позовної давності (у частині вимог про стягнення пені), про застосування якої заявив відповідач-2 (а.с.85-87,145-147 том 1).

Відтак, місцевий господарський суд правильно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення 44016,85 грн. пені з підстав спливу позовної давності.

Зважаючи на те, що само по собі помилкове незастосування судом першої інстанції ч.1 ст.259 ЦК України не зробило неможливим встановлення судом фактичних обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення даного спору, тобто не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, тому вказана обставина не може бути достатньою підставою для його скасування.

Вказана правова позиція касаційної інстанції кореспондується (узгоджується) з абзацом 5 п.12 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", яким роз'яснено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на те, що висновки місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову не були в повній мірі обґрунтовані у мотивувальній частині рішення від 29.08.2014 у даній справі, але його резолютивна частина є правильною, вказане рішення не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі .

Відповідно до п.п.7,8 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції .

В порушення вимог ст.ст.43,101,105 ГПК України суд апеляційної інстанції належним чином не спростував висновок суду першої інстанції про сплив позовної давності та відсутність її переривання.

З огляду на те, що в даному випадку підставою скасування рішення суду першої інстанції стало неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права (ст.ст.258,259,261,264,267 ЦК України), а судом першої інстанції достеменно встановлено відсутність правових підстав для задоволення позову у зв'язку зі спливом позовної давності, і ці обставини не спростовано апеляційним господарським судом, то законне і обґрунтоване первісне рішення про відмову в позові підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Новоселиця" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 у справі №911/2449/14 скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 29.08.2014 у даній справі залишити без змін.

Витрати приватного сільськогосподарського підприємства "Новоселиця" по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покласти на позивача.

Наказ доручити видати господарському суду Київської області.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун