Постанова

від 04.03.2015 по справі 910/2223/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 910/2223/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Вакулюк Д.С. - старший прокурор відділу,

посвідчення № 018332 від 16.07.2013р.

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Печерського району міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р.

у справі №910/2223/15-г (суддя Мельник В.І.)

за позовом Заступника прокурора Печерського району міста Києва

в інтересах держави в особі Регіонального відділення

Фонду державного майна по м. Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКБАУ ГМБХ»

про стягнення 160 427, 04 грн.

В судовому засіданні 04.03.2015р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2015р. Заступник прокурора Печерського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАСКБАУ ГМБХ» про стягнення 160 427, 04 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі № 910/2223/15-г позовну заяву Заступника прокурора Печерського району міста Києва повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального права, оскільки, на думку апелянта, позовна заява подана до господарського суду з дотримання всіх вимог чинного законодавства і підстав для її повернення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України не було.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Заступника прокурора Печерського району міста Києва 19.02.2015р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 04.03.2015р.

Прокурор в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.03.2015р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, матеріали справи передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Представники позивача та відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 04.03.2015р., будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін обов'язковою не визнавалась, зважаючи на скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвали суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Частиною 5 статті 106 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Повертаючи позовну заяву на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором не надано доказів, що підтверджують обставини, викладені в позовній заяві, оскільки не всі додані до позовної заяви № 479 вих-15 від 26.01.2015р. копії документів відповідають вимогам пункту 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації» (затв. Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55).

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми (п. 3 ч. 1).

Наведений у ст. 63 ГПК України перелік підстав для повернення позовної заяви є вичерпним і розширенню не підлягає, будь-які інші порушення в оформленні позовної заяви та доданих до неї документів не можуть бути підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п. 5.27 Державного стандарту «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55 відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Отже, у розумінні ст. 36 ГПК України, додані до матеріалів позовної заяви належним чином засвідчені копії документів можуть вважатись письмовими доказами.

Відповідно до п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК. Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55, а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Таким чином, у разі наявності сумнівів неналежності та допустимості доказів, наданих сторонами, суд має право як під час підготовки справи до розгляду, так і під час її розгляду по суті вчинити дії щодо встановлення певних обставин, а саме: витребувати оригінали документів, провести огляд доказів, зобов'язати сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи їх посадових осіб виконати відповідні дії, надати відомості тощо.

Крім того, відповідно до пункту 2.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі неподання оригіналів документів на вимогу суду справа розглядається за наявними доказами, оцінка яких здійснюється відповідно до вимог статей 32, 33, 43 ГПК.

Колегія суддів констатує, що висновки місцевого господарського суду про необхідність повернення позовної заяви на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника прокурора Печерського району міста Києва з підстав, викладених в ній, підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. про повернення позовної заяви у справі № 910/2223/15-г підлягає скасуванню, та у відповідності до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, з направленням справи № 910/2223/15-г до Господарського суду міста Києва для розгляду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Печерського району міста Києва на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/2223/15-г задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.02.2015р. у справі №910/2223/15-г скасувати.

3. Матеріали справи № 910/2223/15-г передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала